Справа № 580/2196/19 Головуючий у І інстанції - Руденко А.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
12 квітня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність, дії винними керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, що пов'язані з невиплатою заробітної плати у відносинах публічної служби Позивачу за період з 01.06.2019 по 30.06.2019;
- стягнути з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2019 по 30.06.2019 в розмірі 12 115,20 грн без урахування обов'язкових податків і зборів;
- допустити рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за 1 місяць в розмірі 12 115,20 грн без урахування обов'язкових податків і зборів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що йому всупереч вимог трудового законодавства не виплачено заробітну плату за червень 2019 року після поновлення його на роботі згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили. Позивач стверджує, що не зважаючи на наявність наказу про поновлення його на посаді Відповідач не забезпечив належних умов праці та не виплачував заробітну плату, що є порушенням вимог законодавства України та міжнародних договорів. На думку Позивача, для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути застосоване коригування розміру середньої заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадових окладів, що відбулось з 01.01.2018 на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України, та виплаті підлягають кошти за 20 робочих днів.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за червень 2019 року.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за червень 2019 року в розмірі 8 122,50 грн (вісім тисяч сто двадцять дві гривні п'ятдесят копійок) (без урахування обов'язкових податків і зборів).
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року в справі № 580/2196/19 скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
У решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року в сумі 9 428 (дев'ять тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 24 копійки з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9 428 (дев'ять тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 24 копійки з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення суми до відшкодування та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким сума має становити 12 115,20 грн.
Також, не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційних скаргах Сторони посилаються на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Доводи апеляційної скарги Позивача аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
Апеляційна скарга Відповідача мотивована тим, що структурі та штатному розписі Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на 2019 рік відсутня посада начальника, на яку поновлено Позивача на підставі рішення суду. Згідно з відомостями ЄДРПОУ діяльність управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області припинено 04.04.2017. Отже, фонд оплати праці згідно з кошторисом видатків на утримання зазначеного Управління і підстави для нарахування та виплати Позивачу заробітної плати саме Відповідачем відсутні.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Позивача в повному обсязі.
Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 24.05.2002 перебував на посаді Начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.
Наказом Пенсійного фонду України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 04.05.2018 № 201-о Позивача звільнено з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв'язку з реорганізацією на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83 та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», який оголошений Позивачу 05.05.2018 наказом Відповідача № 213-о.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року у справі № 826/7878/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України від 04 травня 2018 року № 201-к про звільнення ОСОБА_1 з посади Начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв'язку з реорганізацією, пункт 4 частини 1 статті 83 та пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05 травня 2018 року № 213-о «Про оголошення наказу Пенсійного фонду України від 04 травня 2018 року № 201-о «Про звільнення ОСОБА_1 »
Поновлено ОСОБА_1 на посаді Начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 05 травня 2018 року.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2018 року по 02 квітня 2019 року у розмірі 97 615 (дев'яносто сім тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень 50 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць у розмірі 4488 (чотири тисячі вісімдесят вісім) грн 75 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.
Зобов'язано Пенсійний фонд України та Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подати до Окружного адміністративного суду міста Києва протягом 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання.
Наказом Пенсійного фонду України «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » від 11.04.2019 № 142-о, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року у справі № 826/7878/18, Позивача поновлено на посаді Начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 05 травня 2018 року.
06.05.2019 Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив надати довідку про роботу в управлінні Пенсійного фонду України у Тальнівському районі із зазначенням посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Листом «Про розгляд заяв» від 11.05.2019 № 229/с-15, № 232/с-15, № 237/с-15, на заяви Позивача від 01.05.2019 щодо вирішення практичних питань, які виникають в процесі виконання рішення Окружною адміністративного суду міста Києва віл 02 квітня 2019 року у справі № 826/7878/18 щодо поновлення на посаді Начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, Відповідач повідомив, що структурою Головного управління Пенсійною фонду України в Черкаській області не передбачено вищевказану посаду.
Головне управління Пенсійною фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу на вищезазначене рішення суду та звернулося із заявою про роз'яснення судового рішення, так як діюча структура Головного управління не дає можливості дати відповідь на поставлені Позивачем питання.
Не отримавши заробітної плати за червень 2019 року, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов частково, Черкаський окружний адміністративний суд в рішенні від 15 жовтня 2019 року та Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 03 грудня 2019 року виходили з відсутності підстав для застосування коригування середньої заробітної плати Позивача на коефіцієнт підвищення посадових окладів державних службовців, оскільки підвищення окладу для посади, яку очолював Позивач, не передбачене у зв'язку із тим, що штатним розписом Відповідача на 2019 рік посада Начальника районного управління Пенсійного фонду Черкаської області відсутня. Таким чином, відсутня рівнозначна посада, на яку Позивача поновлено рішенням суду.
Скасовуючи рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та направляючи справу в цій частині на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду, Верховний Суд виходив з того, що аналіз пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 дає підстави для висновку про те, що коригування заробітної плати на коефіцієнт підвищення відбувається у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах).
Отже, враховуючи вимоги цієї правої норми, слід зазначити, що підставою для підвищення розмірів тарифних сіток і посадових окладів є відповідні акти законодавства, якими встановлені такі підвищення.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 року № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році» було затверджено, зокрема, схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 № 102 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році» затверджено підвищення посадових окладів для державних службовців та інших працівників державних органів.
Отже, за переконанням Верховного Суду, суди попередніх інстанцій повинні були дослідити, чи передбачають вказані нормативно-правові акти підвищення посадового окладу Позивача та складових його заробітної плати за посадою, на яку Позивача поновлено, або рівнозначною.
Задовольняючи адміністративний позов частково, Черкаський окружний адміністративний суд в оскаржуваному рішенні від 19 серпня 2022 року виходив з того, що управління Пенсійного фонду України у Тальнівському районі до його реорганізації було самостійним управлінням, дія якого розповсюджувалась на територію Тальнівського району Черкаської області.
Положенням про управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, затвердженим наказом головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.12.2017 № 183 передбачено, що Тальнівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) є структурним підрозділом управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, тобто виконує функції вказаного управління на території Тальнівського району.
Отже відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про державну службу» посада керівника Тальнівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) є рівнозначною посаді начальника управління Пенсійного фонду України у Тальнівському районі.
Відповідно до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 № 102, посада Начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області віднесена до 6 групи оплати праці (керівник відділу у складі самостійного управління).
Згідно з Приміткою 1 до Схеми посадових окладів посадові оклади на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів визначаються шляхом множення мінімального розміру посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, який становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до 10 гривень (крім мінімального розміру посадового окладу групи 9).
Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VІІІ передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 становить 1 762 грн. таким чином, мінімальний посадовий оклад державного службовця з 01.01.2019 повинен складати 1 762 грн х 2 = 3 524 грн.
Схемою посадових окладів на 2019 рік передбачено, що коефіцієнт за 6 групою оплати праці за посадою керівника відділу у складі самостійного управління складає 1,84, відповідно посадовий оклад з 01.01.2019 складає 6 480 грн (3 524 грн х 1,84).
Згідно листа Відповідача «Про складові заробітної плати» від 18 червня 2019 року № 56150/05-03, відповідно до штатного розпису на 2017 рік управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі посадовий оклад Начальника управління становив 5300 грн.
Таким чином, коефіцієнт підвищення заробітної плати Позивача складає: 6480 грн/5300 грн = 1,2226415094.
Згідно з довідкою Відповідача про середньомісячну та середньоденну заробітну плату від 05.09.2017 № 9-002/12, зокрема середньоденна заробітна плата Позивача за посадою Начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, вирахована за 2 останніх місяці роботи перед звільненням складає 427,50 грн.
Отже, скоригований розмір середньоденної заробітної плати становить: 427,50 грн х 1,2226415094 = 522,68 грн.
Кількість днів у червні 2019 року становила 30 днів, з них робочих днів 18.
Таким чином, заробітна плата Позивача за період з 01.06.2019 по 30.06.2019 року склала: 18 х 522,68 грн = 9 408,24 грн, яка і підлягає стягненню на його користь.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваному рішенні від 19 серпня 2022 року, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначено Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказані правила закріплені у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з п. 4 Порядку № 100 в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, коли працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Згідно з п. 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
За змістом вказаних приписів за час вимушеного прогулу у зв'язку з несвоєчасним поновленням ОСОБА_1 на посаді, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню середній заробіток, обрахований відповідно до Порядку № 100, тобто скоригований на коефіцієнт підвищення у разі, якщо у розрахунковому періоді чи періоді, за який зберігається середній заробіток, відбулось підвищення тарифних ставок та посадових окладів.
Таким чином, доводи Відповідача, викладені в його апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для нарахування та виплати Позивачу середнього заробітку, є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, штатний розпис Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на 2019 рік не містить посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, на якій поновлено Позивача.
Таким чином, середній заробіток Позивача повинен визначатись за посадою, яка є рівнозначною посаді Начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.
Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці, у зв'язку з чим Позивач був поновлений на посаді, що відноситься до 4 групи оплати праці.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) передбачено, що рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону № 889-VIII з метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за такими рівнями:
1) Апарат Верховної Ради України, Секретаріат Кабінету Міністрів України, постійно діючий допоміжний, допоміжні, консультативно-дорадчі органи, утворені Президентом України, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, апарати (секретаріати) Ради національної безпеки і оборони України, Центральної виборчої комісії, Рахункової палати, Конституційного Суду України, Верховного Суду, Офісу Генерального прокурора;
2) міністерства, центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом, який встановлений законом, апарати (секретаріати) вищих спеціалізованих судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
4) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя;
5) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення.
Отже критерієм рівнозначності посад є принцип територіальності, тобто на яку територію поширюється юрисдикція державного органу.
Постановою Управління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486, затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, пунктом 1 якого передбачено, що управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України. Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно з п. 12 вказаного Положення управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Отже, за змістом вказаних приписів управління Пенсійного фонду України у Тальнівському районі до його реорганізації було самостійним управлінням, дія якого розповсюджувалась на територію Тальнівського району Черкаської області.
Положенням про управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, затвердженим наказом головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.12.2017 № 183 передбачено, що управління обслуговування громадян є самостійним структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Тальнівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) є структурним підрозділом управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, тобто виконує функції вказаного управління на території Тальнівського району.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до Закону України «Про державну службу» посада керівника Тальнівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) є рівнозначною посаді начальника управління Пенсійного фонду України у Тальнівському районі, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 № 102, посада начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області віднесена до 6 групи оплати праці (керівник відділу у складі самостійного управління).
Згідно з Приміткою 1 до Схеми посадових окладів посадові оклади на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів визначаються шляхом множення мінімального розміру посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, який становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до 10 гривень (крім мінімального розміру посадового окладу групи 9).
Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VІІІ передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 становить 1 762 грн. таким чином, мінімальний посадовий оклад державного службовця з 01.01.2019 повинен складати 1 762 грн х 2 = 3 524 грн.
Схемою посадових окладів на 2019 рік передбачено, що коефіцієнт за 6 групою оплати праці за посадою керівника відділу у складі самостійного управління складає 1,84, відповідно посадовий оклад з 01.01.2019 складає 6 480 грн (3 524 грн х 1,84).
Згідно листа Відповідача «Про складові заробітної плати» від 18 червня 2019 року № 56150/05-03, відповідно до штатного розпису на 2017 рік управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі посадовий оклад начальника управління становив 5300 грн.
Таким чином, коефіцієнт підвищення заробітної плати Позивача складає: 6480 грн/5300 грн = 1,2226415094.
Згідно з довідкою Відповідача про середньомісячну та середньоденну заробітну плату від 05.09.2017 № 9-002/12, зокрема середньоденна заробітна плата Позивача за посадою Начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, вирахована за 2 останніх місяці роботи перед звільненням складає 427,50 грн.
Отже, скоригований розмір середньоденної заробітної плати становить: 427,50 грн х 1,2226415094 = 522,68 грн.
Позивачем в апеляційній скарзі також було зазначено, що при наведенні розрахунків він стверджував, що у червні 2019 року згідно відповідного календаря, було 20 робочих днів. Суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення обмежився фразою, що Позивач в позовній заяві помилково зробив розрахунок, виходячи з 20 робочих днів у червні 2019 року, адже у червні 2019 року було 18 робочих днів.
Таким чином, Позивач наполягає на більш обґрунтованому дослідженні даного питання і просить застосувати норму в 20 календарних дні.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 73 Кодексу законів про працю України встановлено такі святкові дні:
- 1 січня - Новий рік;
- 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове;
- 8 березня - Міжнародний жіночий день;
- 1 травня - День праці;
- 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);
- 28 червня - День Конституції України;
- 24 серпня - День незалежності України;
- 14 жовтня - День захисника України.
Робота також не провадиться в дні релігійних свят:
- 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове;
- один день (неділя) - Пасха (Великдень);
- один день (неділя) - Трійця (16 червня 2019 року).
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Кодексу законів про працю України у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Таким чином, в червні 2019 року встановлено 2 (два) вихідні дні: 17 червня 2019 року (понеділок), оскільки Трійця припадає на неділю 16 червня 2019 року; 28 червня 2019 року (п'ятниця) - День Конституції.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кількість робочих днів у червні 2019 року становила 18.
Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що заробітна плата Позивача за період з 01.06.2019 по 30.06.2019 року склала: 18 х 522,68 грн = 9 408,24 грн, яка і підлягає стягненню на його користь, з чим погоджується колегія суддів.
Посилання Позивача на постанову Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 826/10972/18 не є обґрунтованими, оскільки спірні правовідносини не є подібними. У вказаній справі Верховний Суд перевіряв законність судових рішень під час вирішення спору щодо стягнення коштів за період затримки виконання судового рішення, що набрало законної сили (з часу ухвалення рішення суду до часу видачі роботодавцем наказу про поновлення). Обставини нарахування та виплати заробітної плати предметом спору у справі № 826/10972/18 не були.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення клопотання Позивача та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб'єкта владних повноважень зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов'язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
З урахуванням викладеного, вимоги Позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягають.
Щодо клопотань Позивача про постановлення окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За правилами частини 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (частина 2 статті 249 КАС України).
Згідно з частиною 9 статті 249 КАС України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
Частиною 6 статті 249 КАС України визначено, що окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Отже, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.
При цьому, такі порушення мають негативно впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи в публічно-правових відносинах.
Проте, постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
За таких обставин, у клопотаннях Позивача про постановлення окремої ухвали слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 640/620/20.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційних скарг не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими і правильними.
Оцінюючи інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко