Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/449/23
3/287/410/23
12 квітня 2023 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане ТСЦ № 1841, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 001157 від 29.01.2023 року вбачається, що 29.01.2023 року, о 00 год. 15 хв., в м. Олевську, по вул. Пушкіна, Коростенського району, Житомирської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки SKODA FABIA, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому законодавством порядку, що стверджується матеріалами справи. Причини неявки суду невідомі, заяв про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.
За змістом ч. 1 ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 1 ст. 277-2 КУпАП передбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на вищезазначене, суд керуючись ч. 2 ст. 268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи про адміністративне правопорушення без участі ОСОБА_1 за наявності доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Як зазначено у протоколі серії ААБ № 001157 від 29.01.2023 року ОСОБА_1 29.01.2023 року, о 00 год. 15 хв., в м. Олевську, по вул. Пушкіна, Коростенського району, Житомирської області керував транспортним засобом автомобілем марки SKODA FABIA, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення, серед яких і відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення полягає в ухиленні особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, тобто, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Таким чином, для того, щоб дії особи, яка керує транспортним засобом, могли бути кваліфіковані, як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, уповноважений працівник поліції спочатку повинен у чіткій, однозначній та зрозумілій формі висловити таку вимогу. І лише після цього особа може повідомити про свою відмову, або вчинити інші дії, які б свідчили про його небажання та ухилення від такого огляду.
Крім цього, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, може мати місце лише тоді, коли водій, керуючи транспортним засобом із ознаками сп'яніння, відмовився проходити огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в спеціально визначеному лікувальному закладі.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Частиною 5 цієї статті Кодексу встановлено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Пунктами 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735) передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
У п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2018 року № 1103, передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Оскільки відеофіксація, відповідно до ст.251 КУпАП є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом досліджено диск з відеозаписом події, який долучений працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.
На диску з відеозаписом події, доданому до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 001157 від 29.01.2023 року міститься три відеофайли. Перший відеофайл починається з діалогу працівників поліції з особою, яка як пізніше виявилося є ОСОБА_1 , в ході якого працівники поліції повідомили, що причиною зупинки транспортного засобу є порушення водієм Правил дорожнього руху. У подальшому встановивши особу ОСОБА_1 уповноваженою особою Національної поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому медичному закладі. На вказану пропозицію працівника поліції ОСОБА_1 попросив у поліцейського обґрунтувати причини проведення такого огляду, оскільки стверджував, що не порушував Правил дорожнього руху, а лише об'їжджав перешкоду у вигляді пішохода, який зненацька вибіг на дорогу, а відтак, на його переконання, у працівників поліції не було підстав для зупинки транспортного засобу під його керуванням. Проте, працівник поліції не дочекавшись від ОСОБА_1 чіткої та однозначної відповіді на пропозицію про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння вказані твердження ОСОБА_1 проігнорував та зазначив, що за його переконанням такі дії ОСОБА_1 свідчать про відмову від проходження такого огляду, а тому відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Другий та третій відеофайл відображає процес складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 та відповідно процес ознайомлення ОСОБА_1 зі складеними відносно нього адміністративними матеріалами. Слід зазначити, що при ознайомленні з адміністративними матеріалами ОСОБА_1 звертав увагу інспектора поліції на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та висловлював своє бажання пройти вказаний огляд. Проте, і в цьому випадку працівник поліції вказані твердження ОСОБА_1 не взяв до уваги, не забезпечив проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, вказавши, що ОСОБА_1 «своїми діями відмовився співпрацювати з працівниками поліції», що нібито свідчить про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Враховуючи зазначене, наданий до суду диск з відеозаписом події не розкриває інформації про обставини подій, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки із вказаного диску з відеозаписом події не вбачається факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, що є обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, слід зазначити, що до матеріалів справи в якості доказу було надано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак формальне складення працівником поліції направлення на огляд не є достатньою підставою забезпечення можливості проведення такого огляду та відповідно не є доказом відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що міститься в матеріалах справи, також не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки із диску з відеозаписом події не вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом вказаного Акту.
Крім того, копія постанови серії БАД № 638452 від 29.01.2023 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, не містить відомостей про обставини, які мають значення для даної справи.
Отже, суд дійшов висновку, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку не доведена належними та допустимими доказами по справі.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Оцінюючи докази в порядку їх дослідження в судовому засіданні через призму належності, допустимості та достовірності кожного доказу, а також достатності у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в його діях.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави за розгляд судом справи про адміністративне правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Л.В.Винар