Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
12 квітня 2023 року м. ХарківСправа № 922/1344/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову (вх. №1344 від 10.04.2023) по справі
за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 23) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 56, літ. А)
про про розірвання договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато", згідно вимог якої прокурор просить суд:
- розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002 укладений 01.06.2011 між Харківською міською радою (код ЄДРПОУ 04059243) та ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за №1804 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за №15/11.
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02.05.2023 о 12:30.
Крім того, разом з позовною заявою, прокурором було подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) заборони на відчуження земельної ділянки загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у даній справі в порядку статті 136, 137 ГПК України, прокурор вказує про те, що рішенням 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" від 18.05.2011 №296/11 вирішено продати ТОВ "Веріфікато" земельну ділянку площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташовану за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район (кадастровий номер 6310138800:01:007:0002) за ціною 1566810,00 грн. (без ПДВ) для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об'єкту. Будівництво об'єкту виконати в строк до 01.06.2018.
01.06.2011 між Харківською міською радою та ТОВ "Веріфікато" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за №1804 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за №15/11.
Прокурором зазначено, що разом з істотними умовами договору купівлі-продажу, які вимагаються статтею 655 ЦК України, сторони при укладенні правочину погодили додаткову істотну умову договору, а саме зобов'язання покупця здійснити будівництво готельного комплексу у строк до 01.06.2018.
Крім того, прокурором в обґрунтування поданої заяви вказано, що на зазначеній земельній ділянці до теперішнього часу не розпочато та не виконано будівництво готельного комплексу. Вихідні дані, а саме містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва за вказаною адресою, Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради не надавались. Згідно реєстру будівельної діяльності, відсутня інформація щодо об'єкта за вказаною адресою. Під час виходу представниками Департаменту інспекційної роботи Харківської міської ради фактів проведення будівельних робіт за вказаною земельною ділянкою не виявлено.
Таким чином, прокурором у поданій заяві вказано, що ТОВ "Веріфікато" до теперішнього часу не виконуються зобов'язання за договором купівлі-продажу землі щодо здійснення будівництва готельного комплексу, відповідно до умов пункту 3.1.5. договору.
Водночас прокурором зазначено, що поки спірна земельна ділянка перебуває у власності ТОВ "Веріфікато", Харківська міська рада не може передати її іншому забудовнику, який зможе побудувати необхідний об'єкт нерухомості, що в умовах наявності обмежених земельних ресурсів населеного пункту порушує інтереси територіальної громади у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення належних умов для розвитку міста.
Враховуючи наведене, прокурором зазначено про необхідність розірвання спірного договору в судовому порядку, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України та зобов'язати ТОВ "Веріфікато" повернути територіальній громаді в особі Харківської міської ради придбану земельну ділянку.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, прокурор стверджує, що на теперішній час ТОВ "Веріфікато" вживаються заходи щодо продажу спірного нерухомого майна.
Так, прокурором зазначено, що 17.03.2023 в мережі Інтернет на платформі онлайн-оголошень купівлі/продажу товарів і послуг OLX.ua розміщено оголошення про продаж спірної земельної ділянки наступного змісту: пропонується унікальна земельна ділянка розташована в самому центрі міста Харків на Рибному майдані. Знаходиться в приватній власності. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування готельного комплексу. Кадастровий номер: 6310138800:01:007:0002. Площа ділянки: 75 соток. Ціна 600000$. При цьому прокурор стверджує, що до зазначеного оголошення автором додана ситуаційна схема з плану земельної ділянки, який є додатком №1 до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2011 за №15/11.
Враховуючи наведене вище, прокурор вважає, що відчуження ТОВ "Веріфікато" спірної земельної ділянки унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Приписами статті 136 ГПК України визначені процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову, відповідно до якої, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен не лише обґрунтувати причини звернення з такою заявою, а й надати суду докази існування фактичних обставин, що пов'язані з необхідністю вжиття таких заходів.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19.
Аналіз змісту наведеного дає підстави дійти висновку, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен належним чином обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду належні, допустимі, достатні та переконливі докази, що вказують про наявності фактичних обставин, з якими пов'язується важливість та доцільність застосування певного заходу забезпечення позову.
Із матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що на підтвердження доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, прокурор посилається на копію роздруківки оголошення в мережі Інтернет на платформі онлайн-оголошень купівлі/продажу товарів і послуг OLX.ua про продаж земельної ділянки наступного змісту: пропонується унікальна земельна ділянка розташована в самому центрі міста Харків на Рибному майдані. Знаходиться в приватній власності. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування готельного комплексу. Кадастровий номер: 6310138800:01:007:0002. Площа ділянки: 75 соток. Ціна 600000$. При цьому прокурор стверджує, що до зазначеного оголошення автором додана ситуаційна схема з плану земельної ділянки, який є додатком №1 до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2011 за №15/11.
Натомість суд зауважує, що посилання прокурора у заяві про забезпечення позову на сайт в мережі Інтернет на платформі онлайн-оголошень купівлі/продажу товарів і послуг OLX.ua є процесуально неспроможними, оскільки роздруківки з інтернет-сторінок, які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Вони визнаються доказом, якщо виготовлені, видані й засвідчені власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 07.07.2021 у справі № 587/2051/18, постанові Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №922/436/22, від 03.11.2022 у справі №922/496/22).
Відтак, зазначений доказ не може прийматися судом до уваги як належний, що підтверджує обґрунтованість наведених вище тверджень прокурора. При цьому доводи прокурора про те, що вказане оголошення безумовно належить власнику земельної ділянки та свідчить про наявність саме його волевиявлення у продажі земельної ділянки є необґрунтованим та ґрунтується на суб'єктивних припущеннях, оскільки із змісту вказаного оголошення не можливо достеменно встановити те, про що стверджує прокурор.
По-перше, з зазначеного оголошення вбачається, що таке розміщено в мережі Інтернет від імені деякого користувача на ім'я ОСОБА_1 . Жодних доказів, що ідентифікують зазначену особу та вказують на її причетність до діяльності ТОВ ''Веріфікато'', матеріали заяви не містять. Водночас з договору купівлі-продажу земельної ділянки №15/11 від 01.06.2011 слідує, що від імені ТОВ "Веріфікато" зазначений договір підписано директором - Захаровою Вірою Олександрівною. При цьому судом взято до уваги зміст поданого Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) в контексті зазначеного.
По-друге, додана до зазначеного оголошення частина фото, що має назву ''ситуаційна схема'', також достеменно не може свідчити про реальне волевиявлення саме власника спірної земельної ділянки на її продаж та не містить посилань на спірний договір у якості додатка. Поряд з цим, матеріали заяви не містять доказів, що свідчать про те, що зазначене оголошення з його змістовним наповненням, пройшло верифікацію на сайті оголошень та відповідає дійсності.
Суд зауважує, що необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В свою чергу, відсутність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, виключає у розумінні приписів статей 136, 137 ГПК України необхідність вжиття таких заходів.
Натомість зазначене вище вказує про наявність необґрунтованих припущень та не може бути безумовною підставою для забезпечення позову. Тому суд не може розглядати твердження прокурора як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову. Водночас стверджуючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову, прокурором не надано до заяви жодних інших належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що саме відповідач вчиняє дії, які ускладнюють або призведуть до неможливості виконання судового рішення і порушення прав заявника як позивача, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Отже, прокурором не підтверджено належними, достовірними та достатніми доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому прокурором не доведено зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішенням, а саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання судового рішення у разі не вжиття заходів забезпечення позову не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Водночас з'ясування обставин, що покладені прокурором в обґрунтування поданої заяви про те, що ТОВ "Веріфікато" до теперішнього часу не виконуються зобов'язання за договором купівлі-продажу землі щодо здійснення будівництва готельного комплексу, відповідно до умов пункту 3.1.5. договору, є предметом розгляду позовних вимог прокурора у даній справі та правова оцінка цим доводам прокурора та наданим на їх підтвердження документам, буде надана господарським судом під час розгляду справи № 922/1344/23 по суті.
Тому, твердження прокурора про те, що відповідачем не виконуються умови спірного договору купівлі-продажу, що є підставою для розірвання договору купівлі-продажу в судовому порядку, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України та зобов'язання відповідача повернути територіальній громаді в особі Харківської міської ради земельної ділянки, є предметом розгляду по суті у даній справі, а під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позовної заяви не досліджується судом та не надається оцінка доказам, поданим в обґрунтування позову.
З огляду на вказане, суд констатує, що прокурором разом з поданою заявою про забезпечення позову не надано належних, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують обґрунтованість доводів щодо реального продажу спірної земельної ділянки відповідачем. Поряд з цим, суд зазначає, що докази, на які прокурор посилається в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову у їх сукупності не дають суду вагомих підстав дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. Крім того, належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Частиною 1 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Розглянувши доводи заявника, суд зазначає, що відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що наданими до заяви про забезпечення позову доказами, прокурором не підтверджено наявності безумовних підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а доводи прокурора ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях та сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відтак, прокурором не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист прав чи законних інтересів позивача, у зв'язку з чим, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову.
Керуючись статтями 42, 136-140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову (вх. №1344 від 10.04.2023) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку та строки, встановленими статтями 256-257 ГПК України.
Ухвала підписана 12.04.2023 р.
Суддя Г.І. Сальнікова
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.