Постанова
Іменем України
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 824/111/22
провадження № 61-768ав23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
за участю секретаря судового засідання- Хмелевської І. М.,
представників Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія): Копуся Андрія Анатолійовича, Муляра Євгенія Григоровича,
представника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» - Жамбровського Михайла Сергійовича,
учасники справи:
заявник - Компанія Zentrum Solutions AG (Швейцарія),
боржник - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ»,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верхового Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року та додаткову ухвалу цього ж суду від 22 грудня 2022 року у справі за заявою Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 31 січня 2022 року в справі № 141/2021 за позовом Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення з Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням умов контракту,
1.Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У вересні 2022 року Компанія Zentrum Solutions AG (Швейцарія) звернулась до суду із заявою, в якій просила: визнати і надати дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 141/2021; видати виконавчий лист про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») 2 922 598,95 Євро - основного боргу та судовий збір у розмірі 1 240,50 грн.
Заяву мотивовано тим, що 31 січня 2022 року МКАС при ТПП України винесено рішення у справі № 141/2021 за позовом Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) до ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення 3 228 857,92 Євро, у тому числі: 3 177 000,00 Євро - основного боргу, 51 857,92 Євро - трьох процентів річних і, крім того, витрат по сплаті арбітражного збору та витрат на правову допомогу в сумі 3 000,00 Євро та за зустрічним позовом ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення з Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) 325 241, 75 Євро штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням умов контракту від 25 листопада 2019 року № 53-129-01-19-01995.
Відповідно до вищезазначеного рішення, арбітражний суд вирішив провести зарахування задоволених за первісним позовом і за зустрічним позовом вимог, за результатами якого стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) 2 922 598,95 Євро - основного боргу.
Однак боржник не виконує вказане судове рішення в добровільному порядку.
З урахуванням зазначеного заявник просив визнати та надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 141/2021 та видати виконавчий лист про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) загальної суми боргу в розмірі - 2 922 598,95 Євро.
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду як суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року заяву компанії ДП «НАЕК «Енергоатом» задоволено. Визнано та надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 141/2021 за позовом Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення 3 228 857,92 євро, у тому числі: 3 177 000,00 Євро - основного боргу, 51 857,92 Євро - трьох процентів річних, і витрати по сплаті арбітражного збору та витрати на правову допомогу в сумі 3 000,00 євро та за зустрічним позовом ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення з Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) 325 241,75 Євро штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням умов контракту від 25 листопада 2019 року № 53-129-01-19-01995. Видано виконавчий лист про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) 2 922 598,95 Євро основного боргу. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного арбітражу у розмірі 1 240 грн.
Задовольняючи заяву, апеляційний суд виходив із того, що під час розгляду справи боржником не наведено і судом не встановлено передбачених законом підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП від 31 січня 2022 року, а тому подана заява підлягає задоволенню.
Додатковою ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року заяву Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) задоволено. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 Євро.
Задовольняючи заяву, суд виходив із доведеності та обґрунтованості вимог стягувача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та її доводів
У січні 2023 року ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулося засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, у якій просить скасувати зазначену ухвалу та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП від 31 січня 2022 року у справі № 141/2021.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 141/2021 Київський апеляційний суд, як суд першої інстанції, не перевірив дотримання публічного порядку, що мав зробити за власною ініціативою та в обов'язковому порядку, відповідно, неправильно застосував норми матеріального права, а саме: норми підпункту «b» частини другої статті 5 Нью-Йоркської конвенції та маркеру 2 пункту 2 частини першої статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»; не зважив на те, що положення Нью-Йоркської конвенції та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не пов'язують відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення МКАС із моментом чи періодом укладення арбітражної угоди та доповнень до неї, оскільки положення вищевказаних Конвенції та Закону передбачають однією із підстав відмови саме «порушення публічного порядку.
Крім того, Київський апеляційний суд не врахував, що дохід ДП «НАЕК «Енергоатом» на 99% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями. З моменту військової агресії, атомні станції ДП «НАЕК «Енергоатом» працюють в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. У період втрати відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, об'єктивно унеможливлені своєчасні та у повному обсязі розрахунки ДП «НАЕК «Енергоатом».
У січні 2023 року ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулося засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з апеляційною скаргою на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, у якій просить скасувати зазначену ухвалу та ухвалити нове судове рішення щодо відмови в задоволенні заяви Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належну оцінку тому, що витрати на професійну правничу допомогу, хоч і відносяться до судових витрат, але вони не були обов'язковими витратами у цій справі, оскільки це був вибір стягувача, який не був продиктований необхідністю та неминучістю таких витрат, а тому зазначені витрати стягувач намагається реалізувати за рахунок боржника (відповідача), що порушує принцип справедливості судового рішення, оскільки це може призвести до покладення на боржника необґрунтованих згідно із законом судових витрат.
Доводи інших учасників справи
У березні 2023 року на електронну пошту Верховного Суду від представника Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) - адвоката Муляр Є. Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, в якому заявник зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Також у вказаному відзиві заявник виклав попередній розрахунок судових витрат на надання правової допомоги у суді касаційної інстанції в розмірі 400,00 Євро, доказів на підтвердження фактично понесених заявником витрат на професійну правничу допомогу заявником до суду не надано.
У березні 2023 року на електронну пошту Верховного Суду від представника Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) - адвоката Муляр Є. Г., надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, в якому зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
У квітні 2023 року на електронну пошту Верховного Суду від ДП НАЕК «Енергоатом» надійшли додаткові пояснення по справі, у яких зазначає, що Компанія Zentrum Solutions AG (Швейцарія) має зв'язки з державою-агресором, які полягають у наявності фактів постачання продукції походження фр.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, та витребувано із Київського апеляційного суду матеріали справи № 824/111/22.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року.
У лютому 2023 року матеріали справи № 824/111/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Сторонам та їх представникам засобами поштового зв'язку направлено судові повістки-повідомлення про дату, час і місце розгляду справи № 824/111/22, які вони отримали у встановленому законом порядку.
У судове засідання, яке відбулося 06 квітня 2023 року прибули представники заявника Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) -Муляр Є. Г., та Копусь А. А., які просили у задоволенні апеляційних скарг ДП «НАЕК «Енергоатом» відмовити. Також у судове засідання прибув представник боржника ДП «Енергоатом», який підтримав доводи апеляційних скарг.
Фактичні обставини справи
Відповідно до контракту № 53-129-01-19-01995 постачальник Компанія Zentrum Solutions AG (Швейцарія) зобов'язалася в порядку і на умовах, визначених у контракті, поставити високовольтні вводи виробництва MGC Moser-Glaser AG (Швейцарія), HSP Hochspannungsgarate GmbH (Німеччина) для потреб ВП «Хмельницька АЕС», ВП «Рівненська АЕС», ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов'язався прийняти та сплатити вартість продукції.
У пункті 9.3 вказаного контракту міститься арбітражне застереження, відповідно до якого у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди при розгляді виниклого спору, спір передається на вирішення у Міжнародний Комерційний Арбітражний Суд при Торгово-промисловій палаті України, за затвердженим регламентом. При розгляді даного спору буде застосовуватись матеріальне право України, мова судочинства - українська.
Рішенням МКАС при ТПП України у справі № 141/2021 від 31 січня 2022 року задоволено первісний позов Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення 3 228 857,92 Євро, та задоволено зустрічний позов ДП «НАЕК «Енергоатом» до Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) про стягнення 325 241,75 Євро. Указаним арбітражним рішенням проведено зарахування задоволених за первісним позовом і за зустрічними позовними вимогами, за результатами якого стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) 2 922 598,95 Євро.
Вказане рішення в добровільному порядку боржником не виконано, його виконання не було зупинено судом та воно не було скасовано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Перевіривши доводи апеляційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що вони підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до статті V Нью-Йоркської Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в главі 3 розділу ІХ «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів» ЦПК України.
Згідно зі статтею 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором; згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
За змістом статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо сторона, проти якої воно спрямоване, подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; ґ) або рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято. У визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути відмовлено, якщо суд визнає, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні рішення міжнародного арбітражного суду покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
Необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є блокуванням такого рішення і матиме характер штучного нормативного бар'єра, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших країнах.
Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення порушуватиме частину першу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти (рішення у справі «Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 301-В ).
Установивши, що рішення МКАС при ТПП від 31 січня 2022 року набрало чинності і підлягає виконанню, а також відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви Zentrum Solutions AG про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року, передбачених статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Київський апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви.
ДП «НАЕК «Енергоатом» у апеляційній скарзі, як на підставу для відмови у задоволенні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року зазначає, що задоволення заяви суперечить публічному порядку України.
Відхиляючи такі доводи апеляційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини першої статті 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо суд визнає, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Згідно з статтею 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. Відмова в застосуванні права іноземної держави не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.
Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, не порушення територіальної цілісності тощо.
Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.
Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.
Таким чином, основною метою застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення правових колізій різних країн.
Об'єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.
Відповідно до частини другої статті 81 «Про міжнародне приватне право», частини другої статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Заявляючи про порушення рішенням арбітражного суду публічного порядку України ДП «НАЕК «Енергоатом», оскільки стягнення грошових коштів у розмірі 2 922 598,95 Євро загрожує безпеці та економіці України.
Заперечуючи проти доводів заявника Zentrum Solutions AG посилалося на те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» має реальну можливість погасити заборгованість перед позивачем і це ніяким чином не вплине на платоспроможність заявника, з огляду на його фінансове становище. Зокрема посилалося на те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» є прибутковою організацією.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, відповідно, це рішення поширює свою дію тільки на боржника.
Крім того, спірні правовідносини у межах розгляду справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), зі змісту договору не вбачається факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України, тому публічний порядок України в цьому випадку не зачіпається.
Рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов'язку сплатити за щось протизаконне чи аморальне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.
Під час розгляду справ про визнання і надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.
Обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави України, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.
При цьому Верховний Суд зазначає, що оспорюване рішення МКАС при ТПП ухвалено 31 січня 2022 року, до введення в Україні воєнного стану (24 лютого 2022 року).
Факт військової агресії рф проти України підтверджено низкою документів міжнародних організацій та актами внутрішнього законодавства України. Водночас матеріали справи не містять і боржником не надано доказів на підтвердження того, що арбітражним рішенням стягнуто заборгованість на користь юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора або, що фактичним набувачем виплат, вимог та доходів в результаті примусового виконання вказаного рішення буде юридична особа рф.
Даних про те, що компанія Zentrum Solutions AG пов'язана із державою-агресором або її громадянами матеріали справи не містять та боржником таких обставин не доведено.
Аналіз матеріалів справи також свідчить про належне повідомленням сторін, у тому числі й відповідача, про розгляд справи Київським апеляційним судом.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюване рішення МКАС при ТПП України ухвалено компетентним арбітражним судом відповідно до укладеного між сторонами договору та виконання цього рішення не суперечить публічному порядку України.
Щодо апеляційної скарги на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року про задоволення заяви представника Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) - Муляра Є. Г. про відшкодування витрат на правничу допомогу
У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Чинне цивільно-правове законодавство визначило критерії, які необхідно застосувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинилися.
Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), де Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обгрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості відображеної у них інформації.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Обов'язок неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право у своєму рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц та у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц).
Суд першої інстанції у справі встановив, що представником Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) під час розгляду заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП від 31 січня 2022 року до матеріалів справи було додано: копію ордера серії АА № 1235232 від 12 вересня 2022 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000240; копію договору про надання правової допомоги № KMLF/26/2021 від 09 квітня 2021 року; копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № KMLF/26/2021 від 06 липня 2022 року, в якій орієнтовний розрахунок суми понесених витрат за представництво в Київському апеляційному суді у справі № 824/111/22 під час розгляду заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в розмірі 500 Євро.
У заяві про стягнення витрат на правничу допомогу представник Компанії Zentrum Solutions AG (Швейцарія) вказує на те, що під час розгляду цієї справи Адвокатський об'єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» було здійснено такі дії: консультація клієнта; формування правової позиції та узгодження її з клієнтом; підготовка та подання заперечень щодо заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України у справі № 141/2021; підготовка та подання коментарів на заперечення відповідача; участь в судових засіданнях у справі № 824/111/22; підготовка та подання заяви щодо відшкодування витрат на правову допомогу.
Вартість наданої ZENTRUM SOLUTIONS AG правової допомоги Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» була повністю сплачена, що підтверджується копією рахунку з описом послуг № 26/2022/4 та копією квитанції про переведення грошових коштів у розмірі 500 Євро.
За таких обставин суд першої інстанції, надавши повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів представників ZENTRUM SOLUTIONS AG щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, дотримуючись норм процесуального права, навівши у судовому рішенні необхідне мотивування, дійшов правильного висновку про те, що ZENTRUM SOLUTIONS AG доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 Євро, і що вони підлягають відшкодуванню за рахунок ДП «НАЕК «Енергоатом» у повному обсязі.
Заперечуючи проти заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу заявлений представником ZENTRUM SOLUTIONS AG не відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, та не є співмірним ані з ціною позову, ані з розміром коштів, стягнутих на користь позивача за рішенням МКАС при ТПП України.
Водночас Верховний Суд погоджується з висновками суду про наявність підстав для стягнення з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на користь ZENTRUM SOLUTIONS AG витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд як суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому не встановив підстав для їх задоволення.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Оскільки оскаржувані судові рішення апеляційного суду як суду першої інстанції підлягають залишенню без змін, то доводи апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення судових витрат на увагу не заслуговують, так як Верховний Суд як суд апеляційної інстанції у цій частині розподіл судових витрат не здійснює.
Керуючись статтями 24, 351, 376, 368, 369, 374, 375, 379, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 10.04.2023 року.
Судді: М. Є. Червинська
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун