Постанова
Іменем України
07 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 502/1811/19
провадження № 61-12187св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Бездрабко В. О., Склярської І. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 лютого 2003 року сторони зареєстрували шлюбу, в період якого у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Діти перебувають на утриманні позивача, а відповідач з квітня 2019 року жодної матеріальної допомоги не надає, інших утриманців не має, працездатний, отримує дохід.
У зв'язку з наведеним, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2 000,00 грн на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 29 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь, ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1 059,00 грн на кожного, починаючи з 05 вересня 2019 року до досягнення дітьми повноліття.
Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за 1 місяць допущено до негайного виконання.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що такий розмір аліментів достатній для нормального забезпечення дітей. При цьому судом враховано, що відповідач частково визнав позов та у зв'язку з фінансовими труднощами, відсутністю постійної роботи, просив призначити аліменти на утримання дітей у розмірі 50 % прожиткового мінімуму.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
11 жовтня 2022 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції разом із клопотанням про поновлення строку.
Як на підставу поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження заявник посилався на те, що копія рішення суду першої інстанції на його адресу та про його існування він дізнався 04 жовтня 2022 року, отримавши його поштою на адвокатський запит.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 29 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення. Підстави для поновлення строку, визначені частиною другою статті 358 ЦПК України, відсутні, оскільки ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд справи та подав заяву про часткове визнання позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
03 грудня 2022 року ОСОБА_2 , засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року у цій справі, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання відкриття апеляційного провадження.
У касаційній скарзі заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України.
Зазначає, що з повним текстом рішення суду першої інстанції ознайомився 04 жовтня 2022 року, отримавши його поштою, у відповідь на адвокатський запит. Крім того, не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та таким, що ухвалене внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Інший учасник справи не скористався правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
Установлено, що рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 29 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1 059,00 грн на кожного, починаючи з 05 вересня 2019 року до досягнення дітьми повноліття.
Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за 1 місяць допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
Так, 11 жовтня 2022 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій також просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Як на підставу поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження заявник посилався на те, що про існування рішення Кілійського районного суду Одеської області від 29 листопада 2019 року дізнався лише 04 жовтня 2022 року, отримавши його поштою на адвокатський запит.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 29 листопада 2019 року на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного перегляду справи має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Статтею 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Системний аналіз пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ЦПК України.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 360/1006/17 (провадження № 61-17927св21) та від 14 вересня 2022 року у справі № 554/6572/16-ц (провадження № 61-19284св21).
За частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA97 v. UKRAINE, заява № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).
Частиною другою статті 2 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон № 3262-IV) визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) вбачається, що рішення Кілійського районного суду Одеської області ухвалено 29 листопада 2019 року, надіслано до ЄДРСР 29 листопада 2019 року та оприлюднено 02 грудня 2019 року.
За частиною третьою статті 3 Закону № 3262-IV суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Обставини щодо встановлення дати складення повного судового рішення мають визначальне значення для правильного вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження.
Апеляційна скарга нарішення Кілійського районного суду Одеської області від 29 листопада 2019 року подана ОСОБА_2 11 жовтня 2022 року, тобто після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення, при цьому про розгляд справи судом першої інстанції відповідач був повідомлений, що підтверджується поданою останнім заявою про часткове визнання позву, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску такого строку.
Оскільки апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення, тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, виходячи з вимог частини другої статті 358 ЦПК України. При цьому поважність причин пропуску такого строку значення немає.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 29 листопада 2019 року.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції і не свідчать про порушення судом норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
В. А. Стрільчук
І. М. Фаловська