06.04.2023 Справа № 914/3287/22
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львів,
до відповідача 1:ОСОБА_1 , м. Судова Вишня Львівської області,
до відповідача 2:ОСОБА_2 , с. Гостинцеве Мостиського району Львівської області,
про:звернення стягнення на предмет іпотеки.
За участю представників сторін:
позивача:Вертас М. М. - адвокат,
відповідача 1:Попов Д. І. - адвокат,
відповідача 2:не з'явився.
Встановив:
На розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою суду від 12.01.2023 (після з'ясування інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.02.2023.
Водночас, разом із даним позовом до суду була подано заяву про забезпечення позову, яка задоволена ухвалою суду від 26.12.2022.
03.02.2023 до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про зустрічне забезпечення позову. Подане клопотання задоволено судом частково ухвалою суду від 08.02.2023.
10 лютого 2023 року відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву (вх. № 3524/23).
Позивач 20.02.2023 подав суду докази внесення на депозитний рахунок суду 60'000,00 грн.
Підготовче засідання відкладалось на 08.02.2023, на 28.02.2023, на 14.03.2023 та на 06.04.2023.
Детальний рух справи відображено у попередніх ухвалах та протоколах суду.
У підготовче засідання 06.04.2023 явку повноважних представників забезпечив позивач та відповідач 1, відповідачка 2 у дане засідання не з'явилась, однак у заяві за вх. 6906/23 від 20.03.2023 визнала позов та просила розглядати справу за її відсутності.
Відповідачем 1 підтримано заявлене у відзиві клопотання про залишення позовної заяви без руху (вх. № 3524/23 від 10.02.2023). Заявлене клопотання обґрунтовано таким.
Як вбачається із поданої до господарського суду позовної заяви, позивач зазначає предметом спору звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, проте не визначає зміст позовних вимог до кожного з відповідачів. Так, майно на яке звертається стягнення не перебуває у спільній власності (частковій/сумісній) відповідачів у справі. Крім того, позивач жодним документом не підтверджує перебування майна в іпотеці, та хто є іпотекодавцем цього нерухомого майна або в силу приписів ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов?язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою зава власності на предмет іпотеки.
Відтак, позивачем на виконання п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України не зазначено, яким є зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, з огляду на викладене кожен із відповідачів у справі позбавлений можливості визначитись із власною правовою позицією щодо захисту своїх інтересів, оскільки не вдається встановити зміст позовних вимог щодо себе.
Позивачем заявлено позовні вимоги до двох відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте не вказано чи дані вимоги породжують солідарний обов?язок відповідачів щодо виконання зобов?язань, чи кожен з відповідачів повинен відновити права позивача у власний спосіб, які дії повинен вчинити кожен з відповідачів та в якій частині, тощо.
Суд також не звернув увагу, що майно від АТ АКБ «Львів» перейшло до ОСОБА_2 за відплатним договором (купівлі-продажу) від 23.02.2017, реєстр. № 1149 за вартістю 680134,94 грн., а саме продаж будівлі вчинено за ціною 669689,94 грн., продаж земельної ділянки - за ціною 10445,00 грн.
АТ АКБ «Львів» було погашено в 2017 році сформований на той час розмір кредитної заборгованості за рахунок продажу предмету іпотеки ОСОБА_2 , оплата якого була проведена, що банком не заперечується.
Таким чином, позивачем не наведено у позовній заяві, яким чином та в який спосіб відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка вже здійснила оплату предмету іпотеки за договором купівлі-продажу № 1149, одноособово чи солідарно можуть бути поновлені права позивача, яким чином, та які дії відповідачів можуть призвести до відновлення правового становища позивача.
Отже, позов підлягає залишенню без руху в цій частині з метою усунення недоліків та визначення позивачем змісту позовних вимог, тобто матеріально-правової вимоги до кожного з відповідачів у справі.
У додаткових поясненнях за вх. № 7529/23 від 27.03.2023 позивач заперечив проти задоволення заяви відповідача 1 про залишення позовної заяви без руху, зазначивши, що зміст позовних вимог до кожного з відповідачів Банком сформульовано максимально чітко зрозуміло та полягає в наступному:
до відповідача ОСОБА_1 - «В рахунок погашення кредитної заборгованості перед АТ АКБ «Львів» по Генеральному договору кредитної лінії № 603/06-164 від 28.05.2014 із змінами і доповненнями, що складає 1138789 гривень 90 коп. (з яких: 433715,12 грн - заборгованість по кредиту; 444783,33 грн - заборгованість по відсотках; 17200,00 грн - заборгованість по щомісячній комісії за період з листопада 2015 року по грудень 2022 року включно; 95024,40 грн - заборгованість по пені за період з 01.02.2016 по 16.03.2020 включно; 112252,09 грн - інфляційне збільшення згідно з ст. 625 ЦК України; 35814,96 грн - 3 % річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України) звернути стягнення на Предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - нежитлову будівлю, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно з рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 07.11.2022 по справі № 448/1054/22 належить ОСОБА_1 ».
до відповідачки ОСОБА_2 - «В рахунок погашення кредитної заборгованості перед АТ АКБ «Львів» по Генеральному договору кредитної лінії № 03/06-164 від 28.05.2014 зі змінами і доповненнями, що складає з 1138789 гривень, 90 коп. (з яких: 433715,12 грн - заборгованість по кредиту, 144783,33 грн - заборгованість по відсотках, 7200,00 грн - заборгованість по щомісячний комісії за період з листопада 2015 року по грудень 2022 року включно; 95024,40 грн - заборгованість по пені за період з 01.02.2016 по 16.03.2020 включно; 112252,09 грн - інфляційне збільшення згідно ст. 625 ЦК України; 35814,96 грн - 3% річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України) звернути стягнення на Предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - нежитлову будівлю, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно з рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 07.11.2022 по справі № 448/1054/22 належить ОСОБА_1 і на час звернення з цим позовом зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 ».
Відповідачі між собою не несуть солідарної відповідальності.
Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода сторони чи суду з наведеними у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові чи залишення позову без руху.
Позивач переконаний, що у позовній заяві ним зазначено правові підстави позову, зміст позовних вимог до кожного з відповідачів, і відсутність такого на думку представника відповідача є лише його, суб'єктивним баченням, трактуванням позовних вимог і аргументів позову.
Позиція суду щодо заявленого клопотання.
Частиною першою статті 173 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу).
За змістом ч. 1 ст. 173 ГПК України правила об'єднання позовних вимог не дотримано, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч. 1 ст. 173 ГПК України, проте на них поширюється дія заборон, прямо визначених у частинах 4, 5 цієї статті.
Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на положення п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Водночас аналіз змісту п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України у системному зв'язку з положеннями ст. 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами ч. 6 ст. 173 ГПК України та розглянути кожну із заявлених вимог окремо.
Отже, суд з урахуванням конкретних обставин має право застосувати положення ч. 6 ст. 173 ГПК України як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку порушення цих правил. Однак вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яку він застосовує (або не застосовує) за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.
Проте у будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та на них не поширюється дія заборон, визначених у частинах 4, 5 ст. 173 ГПК України, суд не має підстав для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявляє позивач клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
Вказані пояснення надані Верховним судом в Огляді судової практики Касаційного господарського суду щодо окремих питань застосування положень ГПК України за 2020 рік.
У даному випадку відповідач 1 просить залишити позов без руху, адже на його думку позивачем не зазначено позовної вимоги до кожного із відповідачів. Водночас, суд не погоджується із мотивами заявленого клопотання, адже по-перше, позивач самостійно визначається із вимогами при зверненні до суду, по-друге, відкриваючи провадження у справі судом було оцінено заявлені вимоги та встановлено, що такі є пов'язані між собою підставою виникнення і поданими доказами. Вказаної позиції також дотримується і позивач у додаткових поясненнях поданих суду 23.03.2023. Таким чином, суд зазначає, що клопотання відповідача 1 задоволенню не підлягає, адже позивачем не порушено заборон передбачених ч. 4, 5 ст. 173 ГПК України, тому і немає підстав для застосування ст. 174 ГПК України.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, ч. 2 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 181 ГПК України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Частиною першою статті 195 ГПК України, встановлено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Відповідно до частини другої статті 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відтак, з'ясувавши усі питання передбачені ч. 2 ст. 182 ГПК України, розглянувши усі клопотання, що опосередковували рух справи, вирішивши завдання підготовчого провадження передбачені ст. 177 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 13, 42, 45, 46, 56, 173, 174, 177, 181, 182, 183, 185, 195, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
2. Розгляд справи по суті призначити на 04.05.2023 о 10:30 год., в приміщенні Господарського суду Львівської області (адреса: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-й поверх).
3. Явку учасників процесу визнати обов'язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено 11.04.2023.
Суддя Трускавецький В.П.