Номер провадження: 22-ц/813/3789/23
Справа № 521/6384/21
Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
10.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 ,
на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2022 року,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку місця проживання дитини з одночасною реєстрацією нового місця проживання малолітньої дитини без згоди батька, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку місця проживання дитини з одночасною реєстрацією нового місця проживання малолітньої дитини без згоди батька, в обґрунтування якого зазначила, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 03.12.2012 року по 03.08.2020 року. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 11.10.2019 року відповідач з дочкою зареєстровані у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично за вказаною адресою не проживають і не проживали.
З 29.08.2020 року позивач зареєстрована та фактично проживає в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею також проживає дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спір щодо визначення місця проживання дитини між нею та відповідачем відсутній, жодних заперечень стосовно проживання доньки разом із матір'ю від відповідача немає.
Позивач зазначає, що вона з дочкою зареєстровані за різними адресами, хоча фактично проживають за її місцем реєстрації.
З метою належного оформлення місця проживання доньки позивач звернулася до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію дитини за місцем її фактичного проживання, однак отримала відмову, через відсутність згоди батька дитини на проведення вказаної дії. Відповідач добровільно згоду на реєстрацію дитини за фактичною адресою проживання не надає.
На думку позивача, відсутність реєстрації дитини за місцем фактичного проживання її матері суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров'я, на освіту та соціальний захист.
Позивач просила суд надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 з одночасним зняттям з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 без письмової згоди батька ОСОБА_2 . Судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу покласти на відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 20 вересня 2022 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку місця проживання дитини з одночасною реєстрацією нового місця проживання малолітньої дитини без згоди батька відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначені підстави зняття з реєстрації місця проживання особи, а відтак і способи судового захисту, якими є: позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Рішення ж суду про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини разом із матір'ю, з одночасним зняттям дитини з реєстрації разом із батьком, без письмової згоди батька, в даному випадку, не може бути підставою для зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у виді надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини разом із матір'ю, з одночасним зняттям дитини з реєстрації разом із батьком, без письмової згоди батька, не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів позивача у даному випадку. Суд першої інстанції при цьому врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.03.2020 року у справі провадження № 61-45059св18.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку місця проживання дитини з одночасною реєстрацією нового місця проживання малолітньої дитини без згоди батька задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що звертаючись до суду не заявляла вимог про надання дозволу на зняття з реєстрації дитини разом з батьком, а просила надати дозвіл на зняття з реєстраційного обліку лише дитини та її реєстрацію за фактичним місцем проживання.
Позивач вважає обраний нею спосіб захисту ефективним та зазначає, що рішення суду про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька є самостійною підставою для реєстрації дитини за відсутності такої згоди. В цій частині посилається на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 20.10.2021 року у справі № 752/295/20, та від 15.12.2021 у справі № 61-5706св21.
Посилання суду першої інстанції на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі провадження № 61-45059св18 є помилковим, оскільки обставини у вказаній справі не є тотожними правовідносинам, що склались у цій справі.
Також позивач зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не враховані інтереси дитини, та порушений принцип розумності строків розгляду справи.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року ОСОБА_2 роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, проте відзиву не надходило.
Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).
Позивач, її представник та відповідач зареєстровані у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своїх офіційних електронних адрес.
Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Одеським апеляційним судом ОСОБА_2 надсилалась копія апеляційної скарги та ухвала про відкриття провадження у справі, які доставлені до електронного кабінету 17.10.2022 року та 25 жовтня 2022 року відповідно.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року Органу опіки та піклування Малиновської районного адміністрації Одеської міської ради роз'яснювалось право подати до Одеського апеляційного суду пояснень у письмовій формі, проте пояснень не надходило.
Одеським апеляційним судом Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надсилалась копія апеляційної скарги та ухвала про відкриття провадження у справі, які отримані 07.11.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У поясненнях на апеляційну скаргу Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради посилається на те, що законодавством не передбачено можливості здійснення державної реєстрації малолітньої дитини на підставі рішення суду про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку з одночасною реєстрацією за новою адресою без згоди батька. Третя особа вважає, що належним способом захисту прав матері та дитини в даному випадку є звернення до суду з заявою про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.12.2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та зобов'язано останній надати висновок щодо доцільності надання дозволу ОСОБА_1 на зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 та одночасно реєстрацію місця проживання за новою адресою: АДРЕСА_2 малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди батька ОСОБА_2 .
Копію ухвали від 05.12.2022 року, разом з копіями позовної заяви, апеляційної скарги Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради отримав 22.12.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 05.12.2022 року, від Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради надійшов висновок, згідно якого на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку місця проживання дитини за адресою: АДРЕСА_3 , з одночасною реєстрацією нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди батька.
Копію ухвали про відкриття провадження позивач та її представник отримали в особистому кабінеті Електронного суду 25.10.2022 року, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
Позивач та її представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали.
Відповідач в судове засідання не з'явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом надсилання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» до «Електронного кабінету», та її отримання 21 березня 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з'явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом отримання судової повістки 28.03.2023 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради в судове засідання не з'явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом надсилання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» до «Електронного кабінету», та її отримання 21 березня 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з урахуванням положень ст.ст. 15,16 ЦК України, виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту у виді надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини разом із матір'ю, з одночасним зняттям дитини з реєстрації разом із батьком, без письмової згоди батька, не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів позивача у даному випадку.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03.08.2020 року.
Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16 грудня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.
Згідно ордеру на службове приміщення № 2501 Серія ПР від 09.11.2017 рокупрокуратурою Одеської областіОСОБА_1 надана квартира за адресою: АДРЕСА_4 , як службове приміщення. В 2017 році в зазначені квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та їх малолітня донька ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про право власності від 30.10.2019 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.12.2019 року, квартира за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
11.10.2019 року малолітня дитина ОСОБА_4 знята з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_4 та зареєстрована: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради № К3-258247-ф/л від 25.11.2020 року.
Із листа ТОВ «Жилсервіс ЛТД» від 24.12.2020 року вбачається, що 04.10.2019 року ОСОБА_2 та його доньці ОСОБА_4 надана у користування житлова кімната № 11а, площею 12 кв.м у гуртожитку на підставі договору оренди житлового приміщення від 04.10.2019 року за № 484, строком до 03.10.2020 року. На підставі вказаного договору оренди проведено реєстрацію ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_4 . За період з жовтня 2019 року по грудень 2020 року ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_4 у гуртожитку по АДРЕСА_3 не проживали, оплату за користування житловим приміщенням на рахунок ТОВ «Жилсервіс ЛТД» не вносили.
З 01.11.2020 року кімната АДРЕСА_5 переведена у нежитлове приміщення для господарського використання, в кімнаті ніхто не мешкає, що підтверджується довідкою ТОВ «Жилсервіс ЛТД» № 4 від 11.01.2021 року.
Зазначені обставини свідчать про те, що реєстрація малолітньоїОСОБА_6 разом з батьком ОСОБА_2 у кімнаті АДРЕСА_5 проведена на підставі договору оренди житлового приміщення від 04.10.2019 року за № 484, який діяв до 03.10.2020 року. При цьому, ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 у вказані кімнаті ніколи не проживали, а з 01.11.2020 року кімната 11а в гуртожитку переведена у нежитлове приміщення для господарського використання. Отже, малолітня дитина ОСОБА_4 з 01.11.2020 року зареєстрована у нежитловому приміщенні для господарського використання.
Згідно листа Одеського навчально-виховного комплексу «Гімназія № 7 - Спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням англійської мови» Одеської міської ради Одеської області від 24.11.2020 року № 01-27/572 ОСОБА_4 навчається в 1-Н класі Одеського навчально-виховного комплексу «Гімназія № 7 - Спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням англійської мови» Одеської міської ради Одеської області з 01.09.2020 року.
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 10.12.2020 року.
З метою належного оформлення місця проживання дитини 18.01.2021 року та 30.01.2021 року ОСОБА_1 зверталась до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявами про реєстрацію її доньки за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , однак останній відмовлено у реєстрації дитини у зв'язку з відсутністю згоди батька.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачка неодноразово зверталась до відповідача з приводу надання згоди на зміну місця реєстрації доньки.
Відповідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч.1 ст. 160 СК України).
Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами досягнуто згоди про проживання дитини із матір'ю і спору, який підлягав би вирішенню на підставі статті 161 СК України, між сторонами немає.
Звертаючись до суду із позовом, позивач просила надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 з одночасним зняттям з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 30.08.2020 року, що підтверджується актом проживання від 30.10.2020 року, довідкою ОСББ «Новий будинок».
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 затверджено Правила реєстрації місця проживання (далі - Правила).
Відповідно до пункту 11 Правил, в редакції на час виникнення правовідносин, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації.
Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення в заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Згідно з пунктом 26 Правил, в редакції на час виникнення правовідносин, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її представника за формою з додатком 11.
Зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого із батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого із батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
З 14 березня 2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 року № 265, на підставі якої втратила чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру" від 02.03.2016 року № 207.
Пунктом 16 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 року № 265 передбачено, що місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.
Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку (пункт 17 Постанови).
Згідно пункту 33 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 35 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає в тому числі, документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім'ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що рішення суду про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька є самостійною підставою для реєстрації дитини.
Частина перша статті 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Як зазначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої п, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити(ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»)
Відповідно до статті 18 Закон України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
У висновку органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 10.02.2023 року, наданому на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 05.12.2022 року, зазначено, що виходячи з найкращих інтересів дитини, малолітня ОСОБА_4 має бути зареєстрована за фактичним місцем її проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
На підставі рішення комісії з захисту прав дитини Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради (протокол засідання від 09.02.2023 року), орган опіки та піклування - Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку місця проживання дитини за адресою: АДРЕСА_3 , з одночасною реєстрацією нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди батька.
Як зазначалося вище, ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 у кімнаті АДРЕСА_5 ніколи не проживали, а з 01.11.2020 року кімната 11а в гуртожитку переведена у нежитлове приміщення для господарського використання. Отже малолітня дитина ОСОБА_4 з 01.11.2020 року зареєстрована у нежитловому приміщенні для господарського використання.
Виходячи з норм закону діти мають право на користування саме жилим приміщенням.
У випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Частинами першою, другою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
У постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 464/5348/21 Верховний Суд звертав увагу, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Враховуючи, що після розірвання шлюбу між сторонами досягнуто згоди про проживання дитини із матір'ю і спору, який підлягав би вирішенню на підставі статті 161 СК України, між сторонами немає, ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 зареєстровані у кімнаті АДРЕСА_5 на підставі договору оренди житлового приміщення від 04.10.2019 року за № 484, який діяв до 03.10.2020 року, при цьому, ніколи не проживали за вказаною адресою, а з 01.11.2020 року кімната 11а в гуртожитку переведена у нежитлове приміщення для господарського використання, малолітня донька сторін ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , тому колегія суддів виходячи із пріоритету якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку місця проживання дитини з одночасною реєстрацією нового місця проживання малолітньої дитини без згоди батька підлягають задоволенню.
Посилання суду на постанову Верховного суду від 12.03.2021 року провадження № 61-45059св18 є помилковим, виходячи з наступного.
У постанові Верховного Суду від 12.03.2021 року справа у справі № 615/1270/17, провадження № 61-45059св18, зазначено, що мати та батько дитини на момент розгляду справи зареєстрованого місця проживання не мали, тоді як пунктом 26 Правил передбачено право на зняття дитини у разі наявності реєстрації місця проживання батьків за різними адресами, зняття дитини з реєстрації за адресою знаходження будинку, який належить батькові дитини, за відсутності зареєстрованого місця проживання сторін у справі, суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, і позбавить законного права користування житлом, що належить батькові. Суд першої інстанції, установивши, що надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини разом із батьком, з одночасним зняттям дитини з реєстрації разом із батьком, без письмової згоди матері, не відповідає інтересам дитини і позбавить законного права користування житлом, що належить батькові.
В зазначеній постанові Верховного Суду відсутній правовий висновок щодо обраного позивачем способу захисту та встановлені інші обставин.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частини перша та друга статті 15 ЦПК України).
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21-ц (провадження № 12-14гс22) зазначено, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. З аналізу норми статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Пунктом 1.3. розділу 1 договору про надання правничої допомоги № 15/20-К від 20.07.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Форманюк О.М., передбачено, що клієнт відповідно до цього договору надає адвокату право представляти інтереси клієнта як представника сторони на вчинення будь-яких процесуальних дій (без обмежень).
Обов'язки адвоката передбачені пунктом 1.6. договору про надання правничої допомоги № 15/20-К від 20.07.2020 року.
Згідно пункту 3 додатку від 23.04.2021 року до договору № 15/20-К від 20.07.2020 року зміст доручення і де воно підлягає виконанню: представництво клієнта в судах на всіх стадіях судових процесів (в тому числі апеляційних та касаційних інстанціях) з приводу супроводу цивільної справи № 521/6384/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку місця проживання малолітньої дитини без згоди батька.
В пункті 4 вказаного додатку від 23.04.2021 року сторони встановили гонорар адвоката у розмірі 10000 грн за складання та підготовку позову та участь у справі в суді першої інстанції.
На підтвердження оплати виконаних адвокатом робіт, позивачем надано квитанцію № 15/20-К від 01.11.2021 року про сплату 10000 грн за договором від 20.07.2020 року по справі № 521/6384/21.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що у суді першої інстанції представник позивача - адвокат Форманюк О.М. здійснював запити та отримував відповіді, складав позовну заяву, звертався із клопотаннями, приймав участь у судових засіданнях.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем до апеляційної скарги додано додаток від 17.10.2022 року до договору № 15/20-К від 20.07.2020 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н від 17.10.2022 року.
В пункті 3 додатку від 17.10.2022 року до договору № 15/20-К від 20.07.2020 року зазначено зміст доручення і де воно підлягає виконанню: представництво інтересів клієнта в Одеському апеляційному суді та на всіх стадіях судового процесу з приводу супроводу цивільної справи № 521/6384/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку місця проживання малолітньої дитини без згоди батька.
Гонорар (встановлюється відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») за підготовку апеляційної скарги та супроводу справи під час розгляду справи апеляційною інстанцією складає 7000 грн (п. 4 додатку від 17.10.2022 року).
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокатом Форманюк О.М. надавались наступні послуги: складання апеляційної скарги, участь в судовому засіданні.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 17.10.2022 року ОСОБА_1 сплачено згідно додатку до договору від 17.10.2022 року - 7000 грн.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат у відповідності до вимог ст. 137 ЦПК України відсутні.
Враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи та обсяг виконаних робіт адвокатом, приймаючи до уваги надані документі, які підтверджують понесені витрати, відсутність клопотання відповідача під час розгляду справи про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то зі ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 17000 грн.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку місця проживання дитини з одночасною реєстрацією нового місця проживання малолітньої дитини без згоди батька слід скасувати відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 з одночасним зняттям з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 .
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 908 грн, а за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 1362 грн, що підтверджується квитанціями (а.с. 8, 206).
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору подання позовної заяви в сумі 908 грн, а за подання апеляційної скарги в сумі 1362 грн, всього 2270 грн.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2022 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку місця проживання дитини з одночасною реєстрацією нового місця проживання малолітньої дитини без згоди батька задовольнити.
Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 з одночасним зняттям з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 2270 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 17000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2023 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді В.В. Кострицький
Ю.П. Лозко