Номер провадження: 22-ц/813/5101/23 Головуючий у 1-й інстанції: Кисельов В.К.
Єдиний унікальний номер судової справи:523/16993/19 Доповідач Базіль Л. В.
10.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) - Базіль Л.В.,
суддів: Воронцової Л.П.
Кутурланової О.В.
секретар Кузьміч Г.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попова Олена Анатоліївна на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2019 року, постановлену у складі судді Кисельова В.К. у справі №523/16993/19 за поданням державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1
У листопаді 2019 року державний виконавець Першого Суворовського ВДВС м. Одеси звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання нею зобов'язань, покладених за виконавчим листом №523/2407/19 виданого 05.06.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 16.11.2016 року в розмірі 40296,19 грн. та 768,4 грн. за виконавчим провадженням №28722380, без вилучення закордонного паспорта.
В поданні посилається на те, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження №59813217 з виконання виконавчого листа №523/2407/19 виданого 05.06.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 16.11.2016 року в розмірі 40296,19 грн. та 768,4 грн. Зазначала, що рішення на день звернення з даним поданням боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, на виклики державного виконавця від 14.08.2019 року,
ОСОБА_1 не з'явилась.
Посилаючись на викладені обставини просила подання задовольнити.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2019 року подання державного виконавця задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим листом №523/2407/19 виданого 05.06.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 16.11.2016 року у розмірі 40296,19 грн. та 768,40 грн. Копія ухвали направлена для виконання в Державну прикордонну службу України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухвали суду, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою подання державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи.
Скаржниця вказує, що державним виконавцем не було надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань за рішенням суду, тоді як Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Стверджує, що їй не було відомо про існування відкритого виконавчого провадження, а тому вона об'єктивно не могла ухилятися від виконання зобов'язань за рішенням суду. Лише 19.12.2022 року при спробі перетину кордону разом зі своєю дочкою та онукою вона дізналась про існування заочного рішення щодо стягнення з неї боргу та відкритого виконавчого провадження.
Вважає, що при постановлені ухвали про накладення заборони виїзду за кордон, судом першої інстанції не було встановлено будь-яких свідомих дій боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 з посиланням на законність і обґрунтованість ухвали суду просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що визначена рішенням суду сума боргу в розмірі 40296,19 грн. та 768,4 грн. для нього є дуже значною, а боржниця має всі реальні можливості погасити борг, однак цього не робить. Крім того, зазначив про розгляд справи за його відсутності на підставі документів та доказів наявних у матеріалах справи.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник, адвокат Попова О.А. доводи апеляційної скарги підтримали з підстав в ній зазначених, просили скаргу задовольнити.
Представник ОСОБА_2 за дорученням, ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, покликаючись на законність і обґрунтованість ухвали суду та факт невиконання зобов'язань.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань за рішенням суду, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. Суд вказав, що у разі виїзду ОСОБА_1 за кордон рішення суду може бути залишеним без виконання, а тому необхідно заборонити виїзд за межі України.
Проте, погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та закону.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Пунктом 5 частиною першою статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено
у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених
на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб),
що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи
від виконання зобов'язання, зокрема, виконання судового рішення.
Згідно п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції станом на листопад 2019 року, державний виконавець, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, може звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Із матеріалів справи убачається, що державний виконавець Першого Суворовського ВДВС м.Одеси звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що боржником рішення суду не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на виконання судового рішення не здійснено, на виклики державного виконавця боржник не з'явилась, що свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду.
Однак, матеріали справи не містять даних про те, що боржник
ОСОБА_1 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій останню зобов'язано надати декларацію про доходи та майно, а також доказів на підтвердження того, що виклик державного виконавця, адресований ОСОБА_1 був отриманий останньою.
Суд першої інстанції, задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про те, що сам по собі факт невиконання судового рішення свідчить про ухилення ОСОБА_1 від його виконання.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки матеріалами справи факт ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення не підтверджується, правових підстав для задоволення подання державного виконавця не має.
За таких обставин, визнати постановлену ухвалу суду першої інстанції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України законною і обґрунтованою не можна, тому вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання.
Повний текст постанови складено 12.04.2023 року.
Керуючись ст.ст.374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попова Олена Анатоліївна задовольнити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні подання державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий Л.В. Базіль
Судді: Л.П. Воронцова
О.В. Кутурланова