ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.04.2023Справа № 910/1776/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС»
до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН»
про стягнення 67 206,53 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН» про стягнення 85 293,12 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00126507 від 22.12.2020, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу «Citroen C5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН», позивачем заявлено до відповідача позов про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 85 293,12 грн, з яких: 46 100,61 грн - страхового відшкодування, 14 996,64 грн - інфляційних втрат, 2 038,53 грн - 3% річних, 22 157,34 грн - пені.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
06.03.2031 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
13.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позов та заява про зменшення позовних вимог.
У своїй заяві про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 46 100,61 грн - основного боргу, 4 070,75 грн - пені, 14 996,64 грн - інфляційні втрати, 2 038,53 грн - 3% річних.
У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із чим має місце нова ціна позову.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.12.2020 між ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00126507, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
12.04.2021 відбувалася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено застрахований у ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» транспортний засіб «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
На підставі страхового акту № 11830/16/921 від 21.04.2021 та на виконання умов договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00126507 від 22.12.2020 позивач здійснив виплату власнику пошкодженого транспортного засобу в розмірі 46 100,61 грн.
Оскільки цивільна відповідальність винної у ДТП особи була застрахована в ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (відповідач), позивач 07.05.2021 звернувся до відповідача з заявою № 02246/9221 від 05.05.2021 про виплату страхового відшкодування у розмірі 46 100,61 грн.
Відповідач у добровільному порядку виплату страхового відшкодування не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 46 100,61 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що останнім було не вірно розраховано суму пені, а тому позивач вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення пені.
За таких обставин, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00126507 від 22.12.2020 позивачем нараховано інфляційних втрат у сумі 14 996,64 грн, 3% річних у сумі 2 038,53 грн та пеню у сумі 4 070,75 грн, з урахування заяви про зменшення позовних вимог.
Позиція відповідача
Відповідач проти задоволення позову заперечив повністю. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що пеня розрахована за період з 11.08.2021 по 30.01.2023, що є порушенням ст. 232 ГК України. Також, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені на підставі ч. 2 ст. 258 ЦК України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно з матеріалів справи, 12.04.2021 в с. Підгайці Луцького району Волинської області по вул. Дубнівська, 1А, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «Citroen C5» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно з постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.05.2021 у справі №161/6877/21, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «Citroen C5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , п. 10.9 Правил дорожнього руху.
Вказаною вище постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.05.2021 у справі №161/6877/21 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00126507 від 22.12.2020, укладеного з ОСОБА_1 (страхувальник) майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 були застраховані у позивача.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 10511_16 від 20.04.2021 вартість ремонтних робіт пошкодженого автомобіля становить 46 100,61 грн.
Позивачем затверджено страховий акт № 11830/16/921 від 21.04.2021, згідно із яким у зв'язку із настанням 12.04.2021 страхового випадку, позивач вирішив здійснити виплату страхового відшкодування в загальній сумі 46 100,61 грн.
На підставі страхового акта № 11830/16/921 від 21.04.2021 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 46 100,61 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 177927 від 23.04.2021.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Citroen C5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН» (відповідач у справі) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/001025954 (згідно із відомостями з єдиної централізованої бази даних МТСБУ).
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130 000,00 грн та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом «Citroen C5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 46 100,61 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, у відповідності до умов договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00126507 від 22.12.2020, у зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 46 100,61 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 177927 від 23.04.2021.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Citroen C5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісу № АР/001025954 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу «Citroen C5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 12.04.2021.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача. Розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля та відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля також підтверджений матеріалами справи.
Виплата позивачем страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 46 100,61 грн підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 177927 від 23.04.2021.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/001025954 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн.
З урахуванням вище викладеного, заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 46 100,61 грн є обґрунтованою.
Також позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 14 996,64 грн, 3% річних у сумі 2 038,53 грн та пені у сумі 4 070,75 грн
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди, які склалися між сторонами у справі є грошовим зобов'язанням.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити страхове відшкодування 07.05.2021, а відповідач отримав вимогу 12.05.2021, отже мав здійснити виплату у строк до 10.08.2021 включно, таким чином мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання з 11.08.2021.
Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що розмір 3% річних становить 2 038,53 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 14 695,08 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до статті 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Нарахування пені здійснене позивачем за період з 11.08.2021 по 11.02.2021, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що розмір пені становить 4 070,75 грн.
Водночас, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення нарахованої пені.
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Оскільки, позивач звернувся з даним позовом до суду 31.01.2023 (дата на поштовому конверті), то вимоги про стягнення пені, які нараховані за період з 11.08.2021 по 30.01.2022 заявлено із пропуском позовної давності.
З урахуванням викладеного, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 303,13 грн в межах визначеного позивачем періоду з 31.01.2022 по 11.02.2022. В іншій частині вимог позивача про стягнення пені суд відмовляє, у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС».
У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН» (03057, місто Київ, вулиця ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 33-Б, 2 ПІД'ЇЗД, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (03117, місто Київ, пр.Перемоги, будинок 65, ідентифікаційний код 30115243) страхове відшкодування у сумі 46 100,61 грн, інфляційних втрат у сумі 14 695,08 грн, 3% річних у сумі 2 038,53 грн, пені у сумі 303,13 грн та судовий збір у сумі 2 521,49 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 11.04.2023.
Суддя О.В. Гулевець