11.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1851/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Кузнецов В.О., Коваль Л.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум-Світ" на рішення господарського суду Запорізької області від 25.10.2022 (суддя Науменко А.О.)
у справі №908/1851/22
за позовом: Приватного підприємства “НІК”, м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум-Світ”, м. Харків
про стягнення 71 163 грн 36 коп.
Приватне підприємство “НІК”, м. Запоріжжя звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою № 19/09 від 19.09.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум-Світ” заборгованості з орендної плати в сумі 63 000 грн 00 коп. за період з березня 2022 по вересень 2022 року та комунальних витрат в сумі 8 163 грн 36 коп. за період лютого-квітня 2022 року, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору суборенди № 01/12-2021-МАЯК-7 від 01.12.2021 нежитлового приміщення літ. Л1-11 за адресою: Україна, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд.11 (кімната на сьомому поверсі).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.10.2022 у справі №908/1851/22 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум-Світ”, на користь Приватного підприємства “НІК” заборгованість з орендної плати в сумі 63 000 (шістдесят три тисячі) грн 00 коп., заборгованості з комунальних витрат в сумі 8 163 (вісім тисяч сто шістдесят три) грн 36 коп. та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Міленіум-Світ" подано апеляційну, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.10.2022 у справі №908/1851/22 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог апелянт зазначає, що приміщення передане позивачем у користування відповідачу на підставі договору від 01.12.2021, з моменту його передачі не відповідало вимогам пожежної безпеки та цивільного захисту населення через відсутність безпечних шляхів евакуації працівників та відвідувачів з сьомого поверху офісного центру, що розташований за адресою м.Запоріжжя, пр.Маяковського, буд. 11 літ Л1-11. Працівники ТОВ «Міленіум-Світ» та відвідувачі офісного приміщення неодноразово звертались до директора ТОВ «Міленіум-Світ» зі скаргами на неможливість використання пожежних сходів у будівлі де розташоване офісне приміщення. В матеріали справи надано фотографії офісу, з яких вбачається, що офісне приміщення має панорамні вікна та вочевидь є небезпечним для перебування в умовах постійних ракетних та артилерійських обстрілів. З огляду на зволікання позивача та/або власника нежитлового приміщення у забезпеченні дотримання вимог цивільної безпеки директор відповідача звертався з листами від 30.08.2022 до ГУ ДСНС у Запорізькій області, Управління з попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради. Проте перераховані звернення не призвели до вирішення порушеного питання. Станом на 28.02.2022 кредиторська заборгованість ТОВ «Міленіум-Світ» перед ПП «НІК» з відшкодування витрат на комунальні послуги за лютий 2022 становила 3 730,00 грн., в цілому по розрахункам станом на 28.02.2022 за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Міленіум-Світ» наявне дебетове сальдо у розмірі 5 269,98 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю. Позивач звернувся з позовом про стягнення послуг з оренди нежитлового приміщення у розмірі 63 000,00 грн. за період з березня по вересень 2022 року та комунальних послуг у сумі 8 136,36 за період лютий-квітень 2022, коли приміщення не могло бути використано відповідачем через невідповідність приміщення вимогам пожежної безпеки та цивільного захисту населення. З реєстру отриманих податкових накладних вбачається, що остання податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН 22.02.2022, після цього реєстрація була зупинена. Податкові накладні за липень, серпень, вересень 2022 взагалі не складалися та на реєстрацію до ЄРПН не подавалися. Таким чином позивачем не були дотримані вимоги ст. 201.1 Податкового кодексу України. Зупинення реєстрації дев'яти податкових накладних може свідчити про відсутність реальної господарської діяльності такого платника податків - постачальника послуг. Окрім того апелянт зазначає, що він не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, оскільки поштове відправлення 6900120756373 у період з 01.10.2022 по 01.11.2022 перебувало у поштовому відділенні 61106 у м.Харкові, 07.11.2022 повернуто на адресу господарського суду Запорізької області. Водночас в умовах воєнного стану відділення зв'язку 61106 у м.Харкові тривалий час не працювало, поштове обслуговування абонентів було перенесено до поштового відділення 61301. Відповідач не отримував жодної інформації про відновлення роботи відділення зв'язку м.Харків 61106 та припинення переадресації пошти до відділення м.Харків 61301. Отже станом на день ухвалення рішення у справі судом першої інстанції останній не міг мати документального підтвердження отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі чи підтвердження повернення такого поштового відправлення до суду. Окрім того в апеляційній скарзі, апелянт наводить орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у зв'язку з поданням апеляційної скарги, в обсязі, що не перевищує п'яти повних чи неповних годин роботи адвоката, складає 15 000,00 грн.; вартість шостої та кожної наступної повної чи неповної години роботи адвоката у зв'язку з поданням апеляційної скарги та розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 2 000,00 грн. за кожну повну чи неповну годину роботи адвоката.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум-Світ" на рішення господарського суду Запорізької області від 25.10.2022 у справі № 908/1851/22 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що умовами договору передбачено повернення приміщення суборендарем орендарю на підставі акту прийому-передачі приміщення. У випадку не підписання акту приймання-передачі однією із сторін договір вважається не розірваним, а приміщення не переданим орендарю. Орендна плата нараховується до моменту узгодження (підписання) акту приймання-передачі сторонами договору. У випадку вчинення будь-яких дій суборендарем щодо залишення приміщення, що є предметом оренди без підписання акту приймання-передачі до суборендаря застосовуються додаткові штрафні санкції передбачені договором. Окрім того договором передбачено, що договір діє до 30.11.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором. Відповідачу було передано приміщення відповідно до Акту приймання-передавання нежитлового приміщення. Приміщення було повернуто позивачу 30.11.2022, про що сторонами підписано відповідний Акт. Акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 30.11.2022 позивачем додано до відзиву на апеляційну скаргу. При цьому позивач зазначає, що на час розгляду справи в суді першої інстанції не було підписано акт повернення приміщення, з огляду на що була відсутня можливість надати його суду. Щодо скарг на невідповідність вимогам пожежної безпеки приміщення позивач зазначає, що працівники відповідача до орендаря не зверталися, численні звернення директора ТОВ «Міленіум-Світ» до ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, Управління з питань попередження надзвичайних надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради та Голові ЗОВА датовані 30.08.2022, тобто вже після звернення до суду позивача із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з орендної плати (справа №908/1190/22, судовий наказ від 01.08.2022). Умовами договору передбачено, що суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, забезпечувальний платіж, інші платежі, передбачені договором. Відповідачем до теперішнього часу не сплачено витрати за комунальні послуги за лютий2022 року, тобто за той термін, коли суборендар підтверджує своє перебування у приміщенні. При цьому в порушення п.9.3 Договору відповідач не повідомляв про наявність особисто для його діяльності форс-мажорних обставин. Щодо витрат на правову допомогу, позивач зазначає, що справа розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, ціна позову становить 71 163,36 грн., а тому заявлені витрати у розмірі 15 000,00 грн. є неспівмірними зі складністю вказаної справи та обсягом наданих послуг. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що очікує понести витрати на правничу допомогу , пов'язані з розглядом справи в орієнтовному розмірі 8 000,00 грн., а саме: підготовку відзиву на апеляційну скаргу. Після ухвалення рішення по суті позовних вимог позивачем буде подано докази, які підтверджують розмір витрат, які підлягають відшкодуванню. Такі докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.
Апелянтом надано відповідь на відзив, в якій вказує, що Акт приймання-передачі від 30.11.2022 жодним чином не спростовує підтверджений свідками факт невідповідності приміщення вимогам пожежної безпеки та цивільного захисту населення та неможливість використання нежитлового приміщення відповідачем через відсутність безпечних шляхів евакуації працівників та відвідувачів з сьомого поверху офісного центру, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 11 літ. Л1-11. Відзив на апеляційну скаргу не містить жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оформлені згідно з вимогами ст. 88 ГПК України та додані до апеляційної скарги. Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України, в силу якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. За договором суборенди у відповідача було наявне, насамперед, грошове зобов'язання перед позивачем зі сплати обумовленої договором вартості послуг суборенди. Водночас, в силу настання обставин, що передбачені ч.6 ст. 762 ЦК України, відповідач звільняється від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Відповідач жодного разу не посилався і не має наміру посилатись на неможливість виконання грошового зобов'язання перед позивачем, у нього відсутня заборгованість перед позивачем, тож наведені у відзиві на апеляційну скаргу відсилки до п.9.3. Договору (інформування про форс-мажор) є незастосовними. Окрім того апелянт зазначає, станом на дату подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу податкові накладні ще мають статус «реєстрацію зупинено».
Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Приватним підприємством “НІК” (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МІЛЕНІУМ-СВІТ” (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 01/12-2021-МАЯК-7 від 01.12.2021 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору, орендар зобов'язується передати суборендарю в тимчасове платне користування (суборенду) частину нежитлового приміщення літ. Л1-11 за адресою: Україна, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 11, а саме: кімната на сьомому поверсі (далі - приміщення).
Відповідно до п. 2.1. Договору приміщення передається суборендарю на підставі акту приймання-передачі у якому вказується опис його технічного стану. Акт приймання-передачі може мати додаток у вигляді фото-таблиці.
Повернення приміщення суборендарем орендарю здійснюється на підставі акту прийому передачі, що підписується сторонами. У випадку не підписання акту приймання-передачі однією із сторін - договір вважається не розірваним, а приміщення вважається не переданим орендарю. Орендна плата нараховується до моменту узгодження (підписання) акту приймання-передачі сторонами договору. У випадку вчинення будь-яких дій суборендарем щодо залишення приміщення, що є предметом оренди без підписання акту приймання-передачі до суборендаря застосовуються додаткові штрафні санкції передбачені розділом 8 цього Договору (п.2.3. Договору).
Згідно п.3.1 Договору строку оренди складає 12 місяців та починає перебіг з моменту передачі приміщення суборендарю за Актом приймання-передачі та закінчується у дату повернення приміщення за Актом приймання-передачі приміщення від суборендаря орендарю.
Розмір орендної плати у цілому складає 108 000 (сто вісім тисяч) грн 00 коп. за 12 місяців, яка сплачується щомісячно рівними частинами по 9000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп. (в т.ч. ПДВ) до 20-го числа поточного місяця, за який проводиться розрахунок (п. 4.1. Договору).
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що незважаючи на те, що для зручності суборендаря орендар може до 10-го числа кожного відповідного місяця виставляти суборендарю рахунок, суборендар зобов'язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку зазначеного в договорі, незалежно від факту одержання суборендарем таких рахунків
В орендну плату не входять витрати за комунальні послуги (вода, електроенергія, опалення, послуги утримання будинку і прибудинкової території, сигналізація, вивіз сміття, охорони тощо). Оплата зазначених платежів відшкодовується суборендарем на підставі виставлених рахунків, що підлягають безумовній оплаті. Утримання будинку та прибудинкової території буде становити 92 грн. за кв.м. на місяць (п. 4.7. Договору).
В пункті 5.4.1. Договору погоджено, що суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, забезпечувальний платіж, інші платежі, передбачені договором.
Відповідно до п. 11.1. договір набуває чинності, починаючи з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.11.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.
Згідно Акту приймання-передавання нежитлового приміщення від 01.12.2021, Приватне підприємство “НІК” передало Товариству з обмеженою відповідальністю “МІЛЕНІУМ-СВІТ” визначене майно: частину нежитлового приміщення літ. Л1-11 за адресою: Україна, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 11, а саме: кімнату на сьомому поверсі, загальною площею 20,0 кв.м.
Разом з тим відповідачем несвоєчасно виконувалися зобов'язання щодо сплати орендних платежів та суми вартості комунальних послуг, що і стало причиною звернення позивача до суду про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 63 000,00 грн. та 8 163,36 грн. заборгованості з комунальних витрат.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі статтею 759 ЦК України, встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В пункті 4.1. Договору сторони узгодили, що розмір орендної плати у цілому складає 108 000 (сто вісім тисяч) грн 00 коп. за 12 місяців, яка сплачується щомісячно рівними частинами по 9000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп. (в т.ч. ПДВ) до 20-го числа поточного місяця, за який проводиться розрахунок.
Позивачем направлялися на адресу відповідача Акти надання послуг та рахунки на оплату наданих послуг, про що в матеріали справи надано відповідні докази.
Разом з тим відповідачем не надано доказів сплати орендної плати за період березень - вересень 2022 року, як не надано і доказів сплати вартості спожитих комунальних послуг за період лютий-квітень 2022.
Господарським судом було встановлено, що доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору суборенди сторонами не надано. Доказів повернення орендованого приміщення, відповідно до умов договору в матеріали справи також не надано.
З огляду на вказане, господарський суд встановив, що відповідач порушив умови договору суборенди та не виконав свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів своєчасно та у повному обсязі, що стало підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 63 000,00 грн заборгованості з орендної плати та 8 163,36 грн. заборгованості з комунальних втрат.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Запорізької області, вважає його правильним та обґрунтованим, оскільки відповідачем не спростовано обов'язку оплатити орендні платежі та спожиті комунальні послуги.
Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність приміщення вимогам пожежної безпеки та цивільного захисту населення, з огляду на що не могло використовуватися колегія зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з п.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підписавши Договір суборенди нежитлового приміщення № 01/12-2021-МАЯК-7 від 01.12.2021, сторони узгодили всі істотні умови вказаного договору. Отже сторони договору були обізнані про умови договору, зокрема щодо розміру орендної плати, інших платежів та порядку їх сплати, а також щодо умов повернення орендованого приміщення.
На виконання умов договору сторонами було підписано Акт приймання-передавання нежитлового приміщення від 01.12.2021, згідно якого Приватне підприємство “НІК” передало Товариству з обмеженою відповідальністю “МІЛЕНІУМ-СВІТ” визначене майно: частину нежитлового приміщення літ. Л1-11 за адресою: Україна, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 11, а саме: кімнату на сьомому поверсі, загальною площею 20,0 кв.м. При цьому у вказаному акті зазначено, що суборендар зауважень до технічного стану приміщення не має.
Отже будь-яких зауважень щодо невідповідності приміщення вимогам пожежної безпеки та цивільного захисту населення суборендарем не вказано.
Будь-яких доказів звернення до орендаря з зауваженням щодо невідповідності приміщення або припинення договору суборенди, у зв'язку з неможливістю використання приміщення, в матеріали справи не надано.
Надані в матеріали справи звернення до ГУ ДСНС у Запорізькій області, Управління з попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради, Запорізької обласної військової адміністрації тощо самі по собі не свідчать про неможливість використання орендованого приміщення та не спростовують обов'язку відповідача сплачувати орендні платежі.
Доводи апелянта, що зупинення реєстрації дев'яти податкових накладних позивача може свідчити про відсутність господарської діяльності платника податків, судом відхиляються, оскільки такі твердження є лише припущенням відповідача, не можуть свідчити про припинення господарської діяльності та не є підставою для несплати орендної плати.
Таким чином, враховуючи, що на час розгляду справи, були відсутні докази повернення відповідачем орендованого приміщення або припинення дії Договору оренди, відповідно існував обов'язок орендаря сплачувати погоджені в договорі платежі до моменту фактичного повернення орендованого майна, оскільки в силу наведених вище положень законодавства України та приписів спірного договору у відповідача виник обов'язок по оплаті орендної плати за фактичний час користування таким майном.
Отже колегія суддів зазначає, що наданими апелянтом доказами не спростовується обов'язок останнього сплатити орендну плату, а також витрати за комунальні послуги та не є підставою для звільнення ТОВ «Міленіум Світ» від оплати зазначених платежів.
Щодо неналежного повідомлення апелянта про розгляд справи, у зв'язку з надісланням поштової кореспонденції у відділення поштового зв'язку, яке тривалий час не працювало, а поштове обслуговування абонентів було перенесене до іншого відділення, про відновлення роботи якого ТОВ «Міленіум-Світ» не було обізнане, колегія зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «Міленіум-Світ» заборгованості в розмірі 72 372,80 грн. яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору суборенди № 01/12-2021-МАЯК-7 від 01.12.2021.
Копія судового наказу від 01.08.2022 разом із заявою стягувача про видачу судового наказу надсилалася на адресу боржника за адресою 61106, м.Харків, вул.Плиткова, буд. 12, кор.В-3 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відповідно до трекінгу відправлень «Укрпошти» судовий наказ від 01.08.2022 у справі №908/1190/22 був вручений боржнику 22.08.2022. В подальшому ТОВ «Міленіум-Світ» зверталося до суду з заявою про скасування судового наказу господарського суду Запорізької області.
Отже апелянт був обізнаний про наявність спору між сторонами, отримував поштову кореспонденцію, за тією ж адресою, на яку було надіслано ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.09.2022 про відкриття провадження у справі №908/1851/22. На зазначену адресу, в подальшому, надсилалося і рішення суду у даній справі, яке було отримано апелянтом, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що на офіційному сайті АТ "Укрпошта" постійно оновлюється інформація щодо відновлення роботи поштових відділень, які тимчасово припиняли свою роботу.
Окрім того, в матеріалах справи наявна заява про скасування судового наказу, подана до суду та підписана директором ТОВ «Міленіум Світ», та в якій зазначено електронну пошту, на яку господарським судом додатково було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі.
Таким чином факт неотримання поштової кореспонденції, яка надсилалася судом на адресу ТОВ «Міленіум Світ» залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
З огляду на викладене апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом норм процесуального права через неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум-Світ" на рішення господарського суду Запорізької області від 25.10.2022 у справі № 908/1851/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.10.2022 у справі №908/1851/22 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум-Світ".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя В.О.Кузнецов