04.04.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4488/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 (суддя Суховаров А.В.) у справі
за заявою ОСОБА_1 , м.Дніпро
про визнання неплатоспроможним
І. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 у даній справі повернуто заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і додані до неї документи.
Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що заявник не усунув недоліки заяви про порушення провадження у справі про неплатоспроможність у строк, встановлений судом.
ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
2.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник вказує, що він, як боржник, уклав відповідний договір про надання послуг арбітражного керуючого, у якому визначив умови щодо розміру його винагороди, а також порядок виконання його зобов'язання щодо виплати такої винагороди. До заяви долучено відповідні документи, а також згоду арбітражного керуючого на участь у справі за таких умов. Отже, укладенням такого договору, заявник гарантував арбітражному керуючому виконання ним зобов'язань, передбачених цим договором та Кодексом, зокрема, щодо виплати винагороди керуючому реструктуризацією відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Скаржник вважає, що зміст документів, зазначених в ухвалі суду про залишення без руху та повернення заяви, не може бути предметом аналізу на етапі прийняття рішення щодо призначення підготовчого засідання.
ІІІ. Апеляційне провадження
3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2022 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду даної апеляційної скарги після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
28.12.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 03.01.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Мороза В.Ф. (для вирішення питання про відкриття провадження у справі), за наслідком якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022; призначено справу до розгляду на 28.02.2023 на 15 годин 00 хвилин.
Розпорядженням керівника апарату суду від 27.02.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді Мороза В.Ф., за наслідком якого для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 28.02.2023 розгляд справи відкладено на 04.04.2023 на 14:00 годин, у зв'язку з неявкою скаржника. Зобов'язано скаржника надати документи, додані до заяви.
Вимоги суду апеляційної інстанції, зазначені в ухвалі від 28.02.2023 скаржником не виконані, витребувані судом документи не надані, тому суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
04.04.2023 скаржник наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала апеляційного господарського суду від 28.02.2023, якою призначено розгляд справи на 04.04.2023 була надіслана ОСОБА_1 на адресу, зазначену ним в апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 . Проте вказане поштове відправлення було повернуто на адресу суду з відміткою органу поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
З урахуванням наведеного, скаржник був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Колегія суддів звертає увагу, як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії", заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
У даному випадку, ОСОБА_1 , як заінтересована особа, не продемонстрував готовність брати участь у розгляді апеляційної скарги, не вжив заходів щодо участі у судовому засіданні особисто або через уповноваженого представника.
Враховуючи, що скаржник належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, висловив свою правову позицію щодо спірних правовідносин у поданій апеляційній скарзі, неявка заявника не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутністю.
04.04.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою господарського суду від 01.12.2022 заяву фізичної особи ОСОБА_1 залишено без руху та зобов'язано заявника не пізніше п'яти днів з моменту отримання ухвали суду усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановлений строк, надавши суду докази здійснення доплати авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією на суму 33 305,00грн.
06.12.2022 до господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків.
Вказана заява обґрунтована посиланням на те, що заявник, як боржник, уклав відповідний договір про надання послуг арбітражного керуючого, у якому визначив умови щодо розміру його винагороди, а також порядку виконання його зобов'язання щодо виплати такої винагороди. До заяви долучено відповідні документи, а також згоду арбітражного керуючого на участь у справі за таких умов. Враховуючи наявність в матеріалах справи згоди арбітражного керуючого на участь у справі про банкрутство, заявник просив визнати укладений договір про плату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого альтернативою мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому.
3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у частині другій статті 115 Кодексу.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати положенням Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, частиною третьою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, відповідно до частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На виконання вимог ухвали господарського суду від 01.12.2022 ОСОБА_1 повідомлено господарський суд про укладений договір про оплату праці арбітражному керуючому, що, за твердженням заявника, є альтернативою мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражного керуючого.
Проте, вказаний договір в матеріалах справи відсутній.
Вирішуючи питання про виконання боржником вимог п.12 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до ч.1 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Згідно із до ч.4 ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Таким чином, грошова винагорода арбітражного керуючого є заробітною платою за виконання ним своїх повноважень.
Передбачені п.12 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень є гарантією оплати праці арбітражного керуючого в процедурі реструктуризації боргів боржника.
Колегія суддів зазначає, що укладений боржником договір про оплату праці винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого із конкретним арбітражним керуючим не може ототожнюватися з вимогами ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства про авансування винагороди, оскільки цей договір не є гарантією справедливого проведення реструктуризації боргів боржника.
Так, колегія зауважує, що відповідно до приписів ст. 114 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Отже, відповідно до приписів ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.
Крім того, арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі.
Таким чином, у разі непризначення арбітражного керуючого, з яким підписано договір, або його відсторонення судом, фактично призведе до того, що призначеному/новопризначеному судом арбітражному керуючому у разі відсутності авансованої боржником винагороди не буде гарантовано оплату праці.
Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до ч.3 ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, які є заінтересованими особами у цій справі. На думку колегії суддів, укладення договору про оплату праці між боржником та арбітражним керуючим може сприяти неналежному виконанню обов'язків останнім, оскільки арбітражний керуючий може бути зацікавлений в однобічному розгляді справи, нехтуючи законними очікуваннями кредиторів щодо повернення боргу.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами місцевого суду про те, що обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою ч.3 ст.116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
Згідно з частиною першою статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
За приписами частини третьої статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, приписами статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
Разом з тим частинами четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, а саме якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання скаржником вимог ухвали господарського суду від 01.12.2022 про залишення заяви без руху і надання витребуваних судом доказів, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов аргументованого висновку про повернення ОСОБА_1 заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку, у зв'язку з чим право скаржника на доступ до правосуддя оскаржуваними судовими рішеннями у цій справі не порушується та не обмежується, чим спростовуються доводи скаржника щодо не забезпечення йому гарантій справедливого судового розгляду згідно із статтею 6 Конвенції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.
4.5. Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 у справі №904/4488/22 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 12.04.2023.
Головуючий В.О.Кузнецов
Судді А.Є.Чередко
В.Ф.Мороз