Провадження № 22-ц/803/4654/23 Справа № 216/3978/22 Суддя у 1-й інстанції - Чирський Г.М. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.
12 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Кішкіної І.В.,
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу №216/3978/22 за позовом ОСОБА_1 до російської федерації, треті особи: Держава Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України, про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2023 року про повернення уточненого позову (суддя Чирський Г.М.),
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до російської федерації про стягнення майнової та моральної шкоди.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2022 року справу прийнято до провадження та відкрито апеляційне провадження у справі. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог до предмета спору: Державу Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерство фінансів України.
У лютому 2023 ОСОБА_1 подав до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області уточнену позовну заяву, в якій просив визнати повномасштабну збройну агресію російської федерації проти України шляхом захоплення значної частини території суверенної держави Україна та експропріацію російською федерацією природних родовищ корисних копалин, які знаходяться на тимчасово окупованих російською федерацією територіях Луганської, Донецької областях та АР Крим - геноцидом українського народу; стягнути з російської федерації на його користь майнову шкоду в розмірі 1990149,79 доларів СЩА, що підлягає сплаті у національній валюті України (гривні) за офіційним курсом Національного банку України, встановленого для долару США на день здійснення платежу; стягнути з російської федерації на його користь моральну шкоду в розмірі 5200000,00 грн, завданої порушенням його майнових і конституційних прав внаслідок повномаштабних незаконних військових дій російської федерації проти Українського народу; визнати втручання держави України в особі Міністерства юстиції та Міністерства фінансів України в його право на справедливий судовий захист, встановлений статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 8 і 55 Конституції України неправомірною; стягнути з держави України в особі Міністерства юстиції та Міністерства фінансів України, з кожного окремо, моральну (немайнову) шкоду в розмірі 35000,00 євро, що підлягає сплаті у національній валюті України (гривні) за офіційним курсом Національного банку України; судові витрати покласти на відповідача та співвідповідачів солідарно.
Також, ОСОБА_1 заявлено клопотання про у залучення до участі у справі Держави Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України в якості співвідповідачів.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2023 року уточнений позов ОСОБА_1 до Російської Федерації, треті особи: Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, про відшкодування шкоди повернуто.
Відмовлено в залученні Державу Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України в якості співвідповідачів до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації, третя особа: Держава Україна в особі Міністерства фінансів України, Міністерство юстиції України, про стягнення шкоди.
З вказаною ухвалою не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , та оскаржив її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції своєю ухвалою від 25 жовтня 2022 року безпідставно залучив до участі у справі Державу Україну в особі Міністерства юстиції та Міністерства фінансів України. Постановляючи ухвалу про залишення заяви про збільшення позовних вимог без руху, суд помилково зазначив, що вказана ухвала не підлягає оскарженню. Суд неправомірно поєднав в своїй ухвалі від 03 лютого 2023 року дві ухвали, різні за своїм винесенням із різними правовими наслідками та підставами їх оскарження, що суперечить ЦПК України. Вважає відмову в залученні до участі у справі Державу Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України в якості співвідповідачів необґрунтованою та незаконною. Постановляючи ухвалу про повернення ОСОБА_1 уточненої позовної заяви, суд не виконав у повній мірі обов'язки, покладені на нього статтею 2 ЦПК України в частині справедливого, неупередженого та публічного розгляду його справи з додержанням основних принципів цивільного судочинства. Вважає, що, відмовляючи в залученні до участі у справі співвідповідача тільки на підставі безпідставності такої вимоги та повертаючи позивачу його уточнену позовну заяву, суд першої інстанції вже висловив свою упереджену правову позицію щодо кінцевого рішення суду, яке точно не буде відповідати основним засадам цивільного судочинства, встановлених у статті 2 ЦПК України.
Представник Міністерства фінансів України надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.
Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві віднесена до пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що у вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до російської федерації про стягнення майнової та моральної шкоди (а.с. 1-4 том 1).
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2022 року справу прийнято до провадження та відкрито апеляційне провадження у справі. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог до предмета спору: Державу Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерство фінансів України (а.с. 8 том 1).
У лютому 2023 ОСОБА_1 подав до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області уточнену позовну заяву, в якій просив визнати повномасштабну збройну агресію російської федерації проти України шляхом захоплення значної частини території суверенної держави Україна та експропріацію російською федерацією природних родовищ корисних копалин, які знаходяться на тимчасово окупованих російською федерацією територіях Луганської, Донецької областях та АР Крим - геноцидом українського народу; стягнути з російської федерації на його користь майнову шкоду в розмірі 1990149,79 доларів СЩА, що підлягає сплаті у національній валюті України (гривні) за офіційним курсом Національного банку України, встановленого для долару США на день здійснення платежу; стягнути з російської федерації на його користь моральну шкоду в розмірі 5200000,00 грн, завданої порушенням його майнових і конституційних прав внаслідок повномаштабних незаконних військових дій російської федерації проти українського народу; визнати втручання держави України в особі Міністерства юстиції та Міністерства фінансів України в його право на справедливий судовий захист, встановлений статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 8 і 55 Конституції України неправомірною; стягнути з держави України в особі Міністерства юстиції та Міністерства фінансів України, з кожного окремо, моральну (немайнову) шкоду в розмірі 35000,00 євро, що підлягає сплаті у національній валюті України (гривні) за офіційним курсом Національного банку України; судові витрати покласти на відповідача та співвідповідачів солідарно (а.с. 132-140 том 1).
ОСОБА_1 заявлено клопотання про у залучення до участі у справі Держави Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України в якості співвідповідачів (а.с. 141, том 1).
Повертаючи уточнений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів направлення копії уточненого позову Державі Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України у відповідності до вимог частини 5 статті 49 ЦПК України. Відмовляючи в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів, суд зазначив, що позивачем та його представником не обґрунтовано спільність прав або обов'язків, однорідність або виникнення із однакових підстав із відповідачем РФ у справі разом із вказаними співвідповідачами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно із частиною 5 статті 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.
Системний правовий аналіз зазначених процесуальний норм свідчить про те, що статтею 49 ЦПК України передбачено імперативний обов'язок позивача подавати суду докази направлення заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Цієї ж статтею встановлений імперативний обов'язок суду не приймати до розгляду відповідну заяву у разі неподання доказів її направлення разом з доданими до неї документами іншим учасникам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додатків, що зазначені в уточненому позові, відсутні відомості про направлення вказаного уточненого позову іншим учасникам у справі.
Встановивши, що до уточненого позову, в якій позивач збільшив свої позовні вимоги, не подано доказів їх направлення іншим учасникам справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення цієї заяви повивачу на підставі частини 5 статті 49 ЦПК України, про що зазначено в ухвалі суду.
Отже, встановивши, що позивач не направив учасникам справи копії уточненої позовної заяви, докази направлення вказаної заяви учасникам справи відсутні, суд першої інстанції відповідно до вимог цивільного процесуального закону повернув позивачу подану заяву.
Перевіряючи правильність ухвалення судового рішення в частині розгляду судом першої інстанції клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Суд зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Враховуючи, що уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , якою збільшено обсяг позовних вимог шляхом пред'явлення вимог до Держави Україна в особі Міністерства юстиції та Міністерства фінансів України повернуто позивачу, а отже вимог до цих учасників справи не пред'явлено, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для залучення їх у якості співвідповідачів у даній справі.
Слід зазначити, що повернення уточненої позовної заяви не перешкоджає позивачу повторно звернутися із такою уточненою позовною заявою до суду, оформленою відповідно до вимог законодавства України.
Таким чином ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою, судом першої інстанції додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому її відповідно до статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2023 року про повернення уточненої позовної заяви залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2023 року.
Судді І.В. Кішкіна
О.В. Агєєв
О.І. Корчиста