Справа № 523/7956/22
Провадження №2/523/2536/23
"28" лютого 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Мішаглі Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та штрафних санкцій за договором позики,
До Суворовського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 21 086,27 грн. за договором позики та відшкодування судових витрат.
З позовної заяви вбачається, що 15 березня 2021 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики у простій письмовій формі, згідно якого відповідач позичила у позивача 16 663,40 грн. на власні потреби і зобов'язалася повернути позику протягом 30 календарних днів з дня отримання коштів. Відповідач грошові кошти у розмірі 16 663,40 грн. отримала, про що склала та підписала розписку. Проте, у визначений строк відповідач свого зобов'язання за договором позики не виконала, борг не повернула. Тому позивач просить задовольнити його вимоги повністю і стягнути з відповідача борг за договором позики, а саме: 16 663,40 грн. - неповернутої суми позики, 1 549,93 грн. - процентів за користування позикою, 2 872,94 грн. - інфляційні витрати, а всього 21 086,27 грн. та судовий збір у розмірі 992,40 грн..
Позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, при цьому в матеріалах справи наявна письмова заява представника позивача про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася. Жодних заяв, клопотань чи відзиву на адресу суду не надавала.
Суд ухвалює заочне рішення за відсутності учасників справи відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 15 березня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики (а.с.9 зворот).
Відповідно до умов вказаного договору, позивач передав строком на 30 діб відповідачу кошти, у розмірі 16 663,40 грн., що підтверджується розпискою від 15 березня 2021 року, підписаною ОСОБА_2 про отримання грошових коштів (а.с.9).
У порушення вимог п.2.2 Договору позики від 15 березня 2021 року, відповідач не повернув позивачеві суму боргу, у визначений договором строк.
Станом на день подачі позову, жодного платежу в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошей, на користь Позикодавця, Позичальником не здійснено.
Судом перевірено розрахунок заборгованості за Договором позики, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем складає 21 086,27 грн. з яких: 16 663,40 грн. - неповернута сума позики, 1 549,93 грн. - проценти за користування позикою, 2 872,94 грн.- інфляційні витрати.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Згідно з нормами статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (частина четверта статті 545 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Суд посилається на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2013 року у справі № 6-63цс13, та постанові Верховного Суду від 21.02.2019 року по справі №640/5098/14-ц.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Суд приходить до висновку про задоволення позову про стягнення боргу за договором позики, тому що договір позики та розписка від 15 березня 2021 року підтверджують факт укладення між сторонами договору позики та отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів із зобов'язанням повернути їх, яке відповідач не виконала. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням заявлених у позовній заяві вимог.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 509, 510, 525, 526, 527, 1046, 1048, 1050, 1052 Цивільного кодексу України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та штрафних санкцій за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за Договором позики від 15 березня 2021 року, у розмірі 21 086,27 грн., яка складається з 16 663,40 грн. - основної суми боргу, 2 872,94 грн. - інфляційного збільшення, 1 549,93 грн. - процентів.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30-ти днів з дня складення повного рішення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Повне судове рішення складено 28.02.2023 року.
Суддя: