Справа № 750/3265/23
Провадження № 2/750/720/23
12 квітня 2023 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі
судді Требух Н.В.,
з участю секретаря судового засідання - Галета Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди,-
09 березня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача 36697 грн. 75 коп. недоплаченої суми страхового відшкодування та 1200 грн. страхового відшкодування, пов'язаного з ушкодженням здоров'я позивача та перебування його на стаціонарному лікуванні відповідно до ст..24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та понесені судові витрати.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 17.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідного до якого в задоволенні позову просить відмовити та зменшити розмір судових витрат до 1000 грн.
12.04.2023 до суду надійшла заява представника позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення 36697 грн. 75 коп. недоплаченої суми страхового відшкодування в зв'язку з тим, що відповідачем ця вимога була задоволена після пред'явлення позову і сума боргу сплачена 28.03.2023 року.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди в частині вимог про стягнення 36697 грн. 75 коп. недоплаченої суми страхового відшкодування. Встановлено, що вказана сума сплачена 28.03.2023 року.
В судове засідання сторони не з'явились, просили справу розглядати за їх відсутності.
Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
11.08.2021 року приблизно о 20.19 в м.Чернігові на перехресті вул.Івана Мазепи та вул. Любецької біля буд.18а трапилась ДТП за участю автомобіля марки «Ford Focus» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Volkswagen Caddу» рн НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . У результаті ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та пошкодження автомобіля.
Причиною настання події ДТП стали порушення Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_2 , що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 30.09.2021 року.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність була застрахована згідно страхового сертифікату «Зелена картка». PL26/0532213.
Відповідачем після проведення розслідування страхового випадку компенсовано позивачу 93302 грн. 25 коп у відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля. Разом з тим, позивач із розміром виплати не погодився, оскільки згідно висновку №146/1 додаткового експертного авто товарознавчого дослідження КТЗ від 14.07.2022 року різниця між ринковою вартістю КТЗ легкового «Volkswagen Caddу» рн НОМЕР_2 без урахуванням пошкоджень отриманих у ДТП 08.11.2021 року та його ринковою вартістю з урахуванням пошкоджень, отриманих у результаті ДТП 08.11.2021 року станом на дату оцінки 07.07.2022 року становить 153781 грн. 58 коп. Ліміт відповідальності страховика становить 130000 грн., а страховиком виплачено 93302 грн. 25 коп. Залишок недоплаченої суми - 36697,75 грн. Платіжним дорученням від 28.03.2023 року, після відкриття провадження у справі, вказана сума виплачена позивачу.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 1200 грн. у відповідності до ст.. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оскільки він знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Чернігівська міська лікарня №3» з 11.08.2021 року по 16.08.2021 року, що підтверджується випискою-епікризом.
Відповідно до ст.. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12, ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем доказів на підтвердження факту понесення витрат у зв'язку з лікуванням не надано. Сама виписка-епікриз із медичної карти стаціонарного хворого не свідчить про понесення позивачем обґрунтованих витрат, пов'язаних з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Отже, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1200 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Позивачем договору про надання правової допомоги не надано, отже, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статями 81, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Моторного (транспортного) страхового бюро України (місто Київ Русанівський бульвар 8 код ЄДРПОУ 21647131) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Н.В.Требух