Справа № 306/1736/18
Закарпатський апеляційний суд
27.03.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового провадження : прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 11-кп/4806/612/21, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2021 року,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , неодружений, непрацюючий, українець, громадянин України, раніше судимий вироком Свалявського районного суду 10.04.2017 року за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ст. 198 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) років.
На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2017 року і остаточно обвинуваченому ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
Вироком ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 вартість судових витрат за проведення експертизи у сумі 715,00 грн (сімсот п'ятнадцять гривень).
Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
29 червня 2018 року, у період часу з 02 год 00 хв по 02 год 20 хв, обвинувачений ОСОБА_7 , знаходячись по вулиці Верховинській у місті Сваляві, з метою незаконного, безкоштовного заволодіння чужим майном та обернення його на свою користь, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом проникнення на огороджену територію дворогосподарства та шляхом відчинення вхідних дверей, проник до приміщення майстерні розташованої позаду житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , звідки таємно намагався викрасти вживаний пневмошланг довжиною 5 м, вартістю 133 грн 34 коп, вживаний мідний електричний кабель 7х2,5 зі зварювальним затискачом 16 м, вартістю 1886 грн 95 коп, вживану кутову шліфувальну машинку (болгарку) "Дніпро М" МШК-950, вартістю 486 грн 60 коп, вживаний мідний кабель, довжиною 19 м, вартістю 63 грн 28 коп вживаний електричний лобзик "Bort" BPS - 650, вартістю 1056 грн 30 коп, електропродовжувач довжиною 6 м, вартістю 100 грн, електропродовжувач довжиною 14 м з двома розетками, вартістю 250 грн, електропродовжувач довжиною 9 м з однією потрійною розеткою, вартістю 150 грн, однак не довів свій задум на викрадення майна до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий сином потерпілої ОСОБА_9 . Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_6 , вказує на те, що вирок є необґрунтованим, незаконним через неповноту судового розгляду, адже на думку апелянта, висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_7 визнав свою вину у тому, що йшов у нічний час доби і побачив електроінструмент, який знаходився неподалік на присадибній ділянці, яка була не огороджена і на яку зайшов. Перебуваючи на земельній ділянці побачив електроінструменти, до яких підійшов та почав їх оглядати. У цей момент обвинуваченого побачив син заявниці, якому він наголосив, що не викрадав цей інструмент. При цьому, повідомив своє ім'я та адресу. Відтак, пішов додому. Наступного дня до нього навідались працівники поліції, яким він і розповів про цю подію. Адвокат ОСОБА_6 стверджує, що стороною обвинувачення не доведено факт причетності ОСОБА_7 до незаконного проникнення з метою вчинення крадіжки. При цьому, стороною захисту заявлено клопотання щодо недопустимості доказів, зокрема протоколів пред'явлення осіб для впізнання за фотографією (яке проведене всупереч вимогам КПК). Апелянт вважає, що місцевим судом залишено поза увагою і те, що обвинувачений ОСОБА_7 є інвалідом з дитинства, фізично викрасти та винести електроінструменти у такій кількості фактично не міг. На підставі вищевикладеного, просить вирок суду скасувати.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна адвоката ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
Кримінальне провадження розглядається за відсутності сторони захисту та потерпілої сторони, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. З матеріалів провадження вбачається, що: повідомлення про час та місце розгляду кримінального провадження стороні захисту та потерпілій стороні направлено відповідно до вимог законодавства і вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду кримінального провадження; даних про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін від потерпілої сторони та сторони захисту не надходило ; відповідно до ст. 28 КПК України кримінальне провадження повинно бути розглянуте і процесуальні рішення повинні бути прийняті у розумні строки.
При оцінці доводів апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_10 колегія суддів бере до уваги таке.
Так, відповідно до ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України судове рішення (вирок), який ухвалюється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, у тому числі ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням, передбачених цим Кодексом, вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням у ньому належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованим, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.
Відповідно до ст. 349 КПК України після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадку, передбаченого статтею 381 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що при розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції не дотримані передбачені ст. 7 КПК України загальні засади кримінального провадження, допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповнота та поверховість при дослідженні його фактичних обставин, зокрема, викладені у вироку висновки не підтверджені наведеними у ньому доказами, які були досліджені під час судового розгляду, у зв'язку із чим такий не може бути визнано законним та обґрунтованим.
Так, із журналу судового засідання убачається, що судом першої інстанції встановлено такий порядок дослідження доказів - допит обвинуваченого та дослідження матеріалів кримінального провадження.
При цьому, із журналу судового засідання убачається, що прокурор вважав за можливе не викликати та допитувати свідків, у разі якщо обвинувачений визнає свою вину. З журналу судового засідання також вбачається, що сторона захисту не погоджувалась зі встановленим порядком дослідження доказів судом першої інстанції, який полягав лише у допиті обвинуваченого, та дослідженні письмових доказів.
Дослідивши матеріали кримінального провадження колегія суддів встановила, що під час досудового розслідування слідчим у кримінальному провадженні допитувались ряд осіб, які є свідками.
Окрім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_8 не брала участі у розгляді кримінального провадження як у підготовчому судовому засіданні, так і у судовому розгляді кримінального провадження. Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про причини неявки потерпілої на розгляд справи, даних про те, що судом першої інстанції з'ясовувались причини неявки потерпілої до місцевого суду журнал судового засідання не містить.
Колегія суддів вважає, що встановивши такий порядок дослідження доказів - допит обвинуваченого та дослідження письмових доказів у кримінальному провадженні, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що показання обвинуваченого ОСОБА_7 не свідчать про повне визнання ним вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 не визнав факт проникнення до іншого приміщення.
Вищевказане свідчить про порушення судом вимог ст. 349 КПК України, при цьому колегія суддів вважає, що такий порядок дослідження доказів не узгоджується з приписами цієї норми процесуального права.
Разом із тим, зазначивши у вироку про повне визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини, при цьому не взявши до уваги те, що обвинувачений не у повній мірі визнав свою вину, суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є не підтвердженими доказами, які безпосередньо досліджені у судовому засіданні.
При цьому, суд першої інстанції не дав жодної оцінки показам обвинуваченого ОСОБА_7 щодо невизнання факту проникнення до іншого приміщення та, відповідно, не відхилив їх, не навівши у вироку докази на підтвердження кваліфікації дій особи у проникненні до іншого приміщення.
Крім того, суд першої інстанції не дав оцінки тому факту, що в обвинувальному акті зазначено обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, однак із пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення не убачається, що така обставина відображена у формулюванні обвинувачення.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, призначивши обвинуваченому ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 71 КК України у виді реального позбавлення волі, не застосував щодо ОСОБА_7 запобіжний захід, при цьому залишивши поза увагою те, що ОСОБА_7 ухилявся від суду, у зв'язку з чим оголошувався у розшук (а. к. п. 48, 54, 91, 101, 105, 114, 118).
Наведені обставини також свідчать і про неповноту та поверховість при дослідженні інкримінованих ОСОБА_7 фактичних обставин кримінального правопорушення, та даних про особу обвинуваченого, що свідчить про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 370, 373 цього Кодексу щодо законності та вмотивованості судового рішення, а також про те, що викладені у вироку висновки не підтверджені дослідженими безпосередньо під час судового розгляду доказами.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ухвалений у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_7 вирок не може бути визнано законним та обґрунтованим.
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке віднесено до істотних порушень вимог КПК України, і яке колегія суддів Закарпатського апеляційного суду не може виправити, використовуючи свої повноваження, що у свою чергу, відповідно до ст. ст. 412, 415 КПК України, є підставою для скасування вироку із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі.
Приймаючи рішення про направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд колегія суддів також бере до уваги, що прокурором не заявлялись клопотання про дослідження тих чи інших доказів, про з'ясування тих чи інших обставин для усунення вищевказаної неповноти.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути вказані вище недоліки, повно, всебічно та об'єктивно розглянути матеріали кримінального провадження, дати належну оцінку пред'явленим сторонами кримінального провадження доказам у їх сукупності, а також викладеним у апеляційній скарзі доводам, і прийняти рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, тобто ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, з урахуванням положень ст. ст. 370-374 КПК України.
Тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2021 року, щодо обвинуваченого за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 , - скасувати, призначивши новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді: