11 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/3257/22
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.
суддів: Крусяна А.В. , Танасогло Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 у справі №400/3257/22 за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2021 рік в сумі 741981,17грн.
30.06.2022 Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило суд стягнути з Комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради заборгованість у загальному розмірі 741981,17грн., з яких 704234,04грн. - адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, 37747,13грн. - пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у 2021 році Комунальним підприємством «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради не виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідач з позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що Комунальним підприємством «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради створено робочі місця для працевлаштування інвалідів та подано до Миколаївського регіонального центру зайнятості повідомлення про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю. Натомість, із незалежних від відповідача причин на створені місця не було працевлаштовано осіб з інвалідністю.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 у справі № 400/3257/22 позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задоволено.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю загальну суму заборгованості у розмірі 741981,17грн., з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 704234,04 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 37747,13 грн.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав про те, що відповідач в порушення приписів ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» не повідомив центр зайнятості в 3-денний строк про наявність вакансії, не створив робочі місця для інвалідів, не виконав обов'язки передбачені чинним законодавством. Отже, КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради не вжито всіх заходів з метою уникнення господарського правопорушення.
Не погодившись із рішенням окружного адміністративного суду Комунальним підприємством "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради подано апеляційну скаргу, у якій скаржником вказано, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради зазначає про помилковість дослідження судом першої інстанції звіту форми 10-ПОІ за 2020 рік, оскільки такий доказ не подавався сторонами до суду та не залучався до матеріалів справи. Також, відповідач зауважує, що в даному спорі позивач вказує про недотримання КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради нормативу робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році. При цьому, на думку відповідача, спірні правовідносини не залежать від середньооблікової чисельності штатних працівників у 2020 році. Крім того, відповідач стверджує, що звіти за формою 3-ПН не свідчать про невиконання середньооблікових показників за рік. Як зауважує КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради, ототожнення звіту за формою 3-ПН та звіту за формою 10ПОІ є неприпустимим для визначення відповідальності. До того ж, скаржник акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції не досліджено питання створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за весь 2021 рік.
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку із положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Зокрема, колегію суддів установлено, що 23.02.2022 Комунальним підприємством "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подано звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форм № 10-ПІ річна).
З вказаною звітністю, середньооблікова чисельність штатних працівників складає 188 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 2 особи; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 8 осіб; фонд оплати праці штатних працівників - 22066 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 117374грн.; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 704244грн.
Згідно із доданим позивачем до позову розрахунком суми позову, КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради не сплачено в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції у сумі 704234,04грн. за не працевлаштування 6 осіб з інвалідністю в 2021 році.
За несвоєчасну сплату КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради адміністративно-господарських санкцій за 2021 рік позивачем нараховано пеню в сумі 37747,13грн.
Вважаючи, що КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради не вжито всіх заходів протягом 2021 року для виконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю позивач звернувся до суду з даним позовом.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Частинами першою та третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно із частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Вищенаведеною нормою визначено підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Так, суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Згідно із пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу").
На виконання приписів пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" Міністерством соціальної політики України винесено наказ № 316 від 31.05.2013, яким затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
В контексті положень Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Із системного аналізу вищезазначених законодавчих приписів убачається, що законодавцем чітко визначено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;
- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;
- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Поряд з цим, колегія суддів відмічає, що законодавчими нормами, якими врегульовано спірні правовідносини, не встановлено обов'язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю.
Згідно із положеннями законодавства, форма 3-ПН подається одноразово не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії.
Водночас, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.
Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Отже, на підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення відповідних робочих місць та інформування про таку кількість створених робочих місць органів працевлаштування. В свою чергу, закон не покладає на вказаних суб'єктів господарювання обов'язку із здійснення самостійного пошуку працівників - осіб з інвалідністю.
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 13.05.2021 у справі № 260/554/19, від 08.03.2023 у справі № 320/2609/19.
Як установлено судом апеляційної інстанції, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за звітний 2021 рік КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради становила 188 осіб.
У зв'язку з чим, на підприємстві було створено 8 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
З матеріалів справи убачається, що в 2021 році КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради подавало до Миколаївського міського центру зайнятості звітність щодо попиту на робочу силу (вакансії) інвалідів (форма №3-ПН), а саме: від 14.05.2021 №340, від 07.07.2021 №561, від 17.08.2021 №716, від 11.11.2021 №982, від 03.12.2021 №1042.
Також, згідно із листом Миколаївського міського центру зайнятості від 15.07.2022 №534/2-22м, спеціалістом центру зайнятості безробітному ОСОБА_1 було видано направлення на працевлаштування до КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради за посадою «озеленювач». До 26.11.2021 безробітний повинен був відвідати роботодавця та відпрацювати направлення. Однак, він не відвідав підприємство та не надав корінець направлення на роботу до центру зайнятості. У зв'язку з чим, по вказаній особі було прийнято рішення про припинення реєстрації за непідтвердження наміру перебування в статусі безробітного.
З урахуванням установлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин, колегія суддів дійшла висновку про виконання КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Натомість, у межах досліджуваних правовідносин Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв таким особам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, яка необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що в спірних правовідносинах в діях КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради немає складу правопорушення, за вчинення якого Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, у зв'язку з чим позовна заява Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задоволенню не підлягає.
При цьому, апеляційний адміністративний суд уважає неправильним висновок суду першої інстанції стосовно неподання КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради до центру зайнятості звіту форми 3-ПН протягом 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії, оскільки позовній заяві Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю наведено інші підстави звернення до суду.
Обґрунтовуючи адміністративний позов та розраховуючи суму адміністративно-господарських санкцій позивач виходив із того, що відповідачем не виконано нормативу із працевлаштування 8-ми осіб з інвалідністю.
До того ж, матеріалами справи не підтверджено, що відкриття додаткової вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю відбулося в 2021 році.
Установлені в межах апеляційного розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини справи у повному обсязі спростовують наведені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновки та доводи позивача.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 2 якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відтак, у зв'язку із тим, що викладені в рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 у справі №400/3257/22 висновки не відповідають обставинам справи суд апеляційної інстанції уважає за необхідне його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 у справі №400/3257/22 - скасувати.
Прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2021 рік в сумі 741981,17грн. - відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (54005, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська,17, код ЄДРПОУ 20917114) на користь Комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради (56664, Миколаївська область, Новоодеський район, с.Баловне, вул.Київське шосе,9, код ЄДРПОУ 40823143) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 16694 (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири)грн. 58коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Крусян А.В. Танасогло Т.М.