05 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2023 року про продовження, зокрема обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30.04.2023 року без визначення розміру застави, -
На розгляді Оболонського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12022100050002704 від 10.11.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.03.2023 року частково задоволено клопотання прокурора та продовжено, зокрема обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30.04.2023 року без визначення розміру застави.
На дану ухвалу захисник ОСОБА_8 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 02.03.2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. У разі неможливості змінити визначений ОСОБА_7 запобіжний захід визначити останньому помірний розмір застави.
Апелянт вважає продовжений ОСОБА_7 запобіжний захід занадто суворим, а оскаржуване судове рішення необґрунтованим, оскільки при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу судом повністю не були враховані аргументи сторони захисту та істотні обставини, які безпосередньо спростовують та/або послаблюють позицію сторони обвинувачення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а суд безпідставно послався на ті ж самі ризики, про які прокурор зазначав у своєму клопотанні. При цьому судом не враховано, що прокурор лише формально перерахував заявлені ризики, але не надав жодних обґрунтованих доказів на їх підтвердження.
Також вказує, що ймовірність заявленого ризику переховування від суду значно зменшується в умовах триваючого воєнного стану та забороною для чоловіків виїжджати за межі України; ризик знищення, приховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження відсутній, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено ще у листопаді 2022 року і справа перебуває в суді майже 4 місяці; ризик незаконного впливу на свідків, експерта чи спеціаліста прокурором не доведений і для унеможливлення контактування ОСОБА_7 з будь-якими учасниками кримінального провадження цілком достатньо буде покладання на обвинуваченого обов'язку не спілкуватись із вказаними особами; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення взагалі є припущенням органу досудового розслідування, а тому не може бути врахованим.
Крім того апелянт зазначає, що з урахуванням характеризуючих даних та інших істотних обставин до обвинуваченого можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є діючим військовослужбовцем, має постійне зареєстроване місце проживання, повністю сприяв органу досудового розслідування та надавав правдиві показання.
Враховуючи викладене, сторона захисту стверджує про необґрунтованість клопотання прокурора, відсутність законних підстав для його задоволення, в тому числі передбачених ст. 199 КПК України, та продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали контрольного провадження №1-кп/756/855/23 (справа №756/10630/22), які надішли на запит до апеляційного суду, та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, виходячи з наступного.
Згідно абзацу 2 ч.2 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом положень ч.1 та ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора, зокрема про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України. Також суд погодився з існуванням ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості ОСОБА_7 переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також суд зазначив, що наразі існують підстави для продовження, зокрема обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи дані про його особу та встановлення наявності ризиків, оскільки саме такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 під час розгляду даного кримінального провадження, а тому суд дійшов висновку, що тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 перевищує ту позитивну суспільну, професійну характеристику останнього, і не дає суду підстав вважати зменшення ризиків до тієї межі, яка б дозволила дійти висновку про можливість зміни існуючого запобіжного заходу на більш м'який.
Крім того вказав, що хоча суд і почав досліджувати докази в обґрунтування висунутого обвинувачення, однак їх вагомість та значення суд позбавлений можливості оцінити, а потерпілі та свідки ще не були допитані.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що конкретні обставини кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить про неможливість застосування стосовно нього іншого запобіжного заходу, ані ж триманням під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, який у клопотанні лише формально перерахував заявлені ризики і не надав жодних обґрунтованих доказів на їх підтвердження, а суд в свою чергу безпідставно послався на ті ж самі ризики, про які прокурор зазначав у своєму клопотанні, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а посилання захисника на те, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є діючим військовослужбовцем, має постійне зареєстроване місце проживання, повністю сприяв органу досудового розслідування та надавав правдиві показання, не можуть слугувати безумовною підставою для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30.04.2023 року без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3