Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/5287/2023
м. Київ Справа № 357/8176/22
30 березня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарях - Шпильовій Я.І., Осадченко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Бережної Наталії Миколаївни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Ярмоли О. Я., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі- АТ Комерційний банк «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг №б/н від 05 жовтня 2011 року.
В обґрунтування заявлених вимог зазначало, що 05 жовтня 2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складають договір про надання банківських послуг.
За умовами вказаного договору банк відкрив картковий рахунок із початковим лімітом у розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, який у подальшому збільшився до 52 000,00 грн. Для користування кредитним карковим рахунком відповідачка ОСОБА_1 отримала кредитну картку.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги про погашення заборгованості не реагувала, внаслідок чого станом на 02 серпня 2022року утворилась заборгованість у розмірі 63 961,57 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 54 563,35 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 9 398,22 грн.
Ураховуючи викладене, позивач АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 02 серпня 2022року у розмірі 63 961,57 грн. та судові витрати.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного розгляду справи просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк».
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, прийняте при невірному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не враховані всі факти, що входять до предмета доказування, а саме: умови кредитного договору, які погоджені сторонами, згідно з якими: - пункти 1.1.5.5., 1.1.5.5.13., 1.1.5.5.14., 1.1.5.5.29, банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в SMS - повідомленні ПіН - коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobileBanking або про проведені клієнтом операції стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів; клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції,що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви клієнта про блокування картки / рахунку / на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг; клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват-24 з використанням передбачених цими умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації; Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення власника карти в банк та блокування карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в стоп-лист платіжною системою.
Отже, за розголошення особистих даних щодо користування банківським рахунком має нести відповідальність саме відповідач у справі.
При цьому, під час судового розгляду справи відповідач визнавала факт, що своїми діями сприяла шахраям ініціювати переказ грошових коштів з її кредитної картки, відкрила посилання, надіслане шахраями, та прийняла дзвінок на її телефон, підтвердила авторизацію і фактично 16 жовтня 2021 року розпорядилася грошовими коштами, які були у неї на кредитній картці. Зазначений вище факт не підлягає доказуванню в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Враховуючи положення умов договору, укладеного між сторонами, Закону України «Про платіжні послуги» та установлений факт, що відповідач своїми діями сприяла шахраям ініціювати переказ грошових коштів, на думку представника позивача, АТ КБ «ПриватБанк» не повинен нести відповідальність за дану операцію, а у суду були відсутні підстави для відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, так як відшкодувати спричинену шкоду відповідачу мають винні особи- шахраї, а зобов'язання по кредитному договору від 05 жовтня 2011 року має нести перед АТ КБ «ПриватБанк» саме відповідач ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат П'ятецький Сергій Володимирович просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним.
Зазначає, що жодної інформації про рахунки, з яких невідома особа здійснила незаконне заволодіння коштами, контрольної інформації, ПІН-коду, ідентифікатору користувача, як і будь-якої іншої інформації щодо доступу до рахунку, за яким закріплена карта № НОМЕР_1 та з якого було здійснено списання коштів на суму 53 640,87 грн відповідачка не надавала. При онлайн спілкуванні з невідомою особою відповідачка мала намір отримати кошти від продажу дитячого комбінезону на карту № НОМЕР_2 , за якою жодних фінансових операцій невідомою особою не було здійснено.
Що стосується заволодіння невідомою особою грошима відповідачки в сумі 19 745,74 грн (банківська картка № НОМЕР_3 ), то вказані кошти не є предметом позовних вимог, є виплатами державою відповідачу коштів, як соціальної допомоги на дитину-інваліда, які також були незаконно привласнені невідомою особою.
В ході досудового розслідування особу, яка незаконно заволоділа коштами відповідача, встановити не вдалося.
При цьому, банк (позивач у справі), посилаючись на Умови і правила надання банківських послуг (далі-Умови), розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет, повністю поклав відповідальність за незаконне заволодіння третьою особою коштами за операціями, які відповідачка не здійснювала, на відповідачку, хоча й зазначив, що банк «буде намагатись співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду справи».
Проте, фактично позивач відсторонився від події незаконного заволодіння коштів, з відповідачкою не контактував та не виявив жодного інтересу до кримінального провадження.
Посилання позивача на те, що відповідачка порушила положення Умов, передбачених п. 2.1.4.5.1, п. 2.1.4.12.5 та п. 2.1.4.12.9, не відповідає дійсності, так як відповідачка не передавала прямо чи опосередковано сторонній особі жодної інформації стосовно рахунку за карткою № НОМЕР_1 .
Вважає, що у зв'язку з незаконними діями невстановленої особи, було порушено вимоги частини 3 статті 203 ЦК України - здійснення операцій (16.10.2021), які за своїм змістом не можуть оцінюватись як отримання кредиту відповідачем, так як фактично є незаконним заволодінням коштами АТ КБ «ПриватБанк» та частково коштами відповідачки, при якому було відсутнє волевиявлення та внутрішня воля відповідачки.
Крім того, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 15 жовтня 2021 року у відповідачки ОСОБА_1 борг відсутній, залишок на рахунку складав 2 072,20 грн.
16 жовтня 2021 року виникла заборгованість в сумі 51 571,17 грн без причини виникнення цієї спірної заборгованості, на яку позивач нараховував проценти.
У позовній заяві зазначено, що розмір заборгованості по тілу кредиту складає 54 563,35 грн. Тобто, виходячи із заявленої позивачем суми по тілу кредиту та суми коштів, якими заволоділа невстановлена особа- 51 571,17грн, різниця по тілу кредиту складає 2 992,18 грн ( 54 563,35 - 51 571,17). Даної різниці не може виникнути у зв'язку з наступним.
З виписки за договором №б/н за період 19 листопада 2011 року по 04 серпня 2022 року вбачається, що відповідачем було списано кошти за карткою № НОМЕР_1 на придбання мобільних телефонів, а саме: 18 серпня 2021 року на суму 4 500,00 грн. зі щомісячним платежем в сумі 790,00 грн; 19 серпня 2021 року на суму 3 500,00 грн. зі щомісячним платежем в сумі 583,33 грн.
Зазначені кошти були повернуті достроково позивачу, про що вбачається з виписок за кредитними договорами, наданими банком.
Отже, станом на 12 листопада 2021 року та 15 листопада 2021 року заборгованості за отриманими кредитами не існувало.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Олейнік Наталія Олександрівнапідтримала доводи апеляційної скарги та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник- адвокат П'ятецький Сергій Володимирович заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 жовтня 2011 року між банком ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 26).
Позичальнику (відповідач у справі)видана платіжна карткадля авторизації із встановленим кредитним лімітом у розмірі 300,00 грн., зі збільшенням кредитного ліміту до 52 000,00 грн. (а.с. 24).
Підписані ОСОБА_1 умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» у формі довідки, містять характеристику умов і порядку погашення кредиту; базову відсоткову ставку; порядок плати за кредит; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору (а.с. 31).
Випискою про рух коштів за договором б/н за період з 19 листопада 2011 року по 04 серпня 2022 року, довідкою про зміну умов кредитування підтверджується авторизація (старт карткового рахунку) 19 листопада 2011 року електронного платіжного засобу на здійснення операцій користувачем (а.с. 17-23, 24).
З 22 квітня 2021 року банком надано для використання ОСОБА_1 кредитну картку № НОМЕР_4 за типом «Універсальна COLD (а.с. 25).
Обставини укладення договору на зазначених умовах та користування кредитним лімітом не заперечувала в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 .
Доказів ознайомлення позичальника ОСОБА_1 з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, з якими вона погодилась при підписанні анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, позивачем не надано та відповідачем вказані обставани не визнані (а.с. 32-57).
У зв'язку з порушенням позичальником строків повернення грошових коштів, що встановлені договором та виникненням заборгованості, кредитор 12 вересня 2022 року звернувся до суду, пред?явивши вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором в сумі 63 961,57 грн.
Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала та пояснила суду, що доглядає за дитиною-інвалідом та, перебуваючи в скрутному матеріальному становищі, мала намір продати дитячі речі, з розміщенням оголошення в соцмережі. 16 жовтня 2021 року о 17 год. 41 хв. на її адресу надійшло повідомлення через сторінку «ОLХ» від невідомого чоловіка, який вдавав з себе потенційного покупця, був зареєстрований під ім'ям ОСОБА_2 , та який погодився придбати дитячий комбінезон. Цього ж дня о 17:57 год. вона надіслала вдаваному покупцю номер банківської карти на оплату дитячого комбінезону, а саме НОМЕР_2 . Об 18 год. 01 хв. 16 жовтня 2021 року вдаваний покупець надіслав повідомлення про оплату комбінезону та надіслав відповідачці посилання на оплату з поясненнями, що для остаточного зарахування коштів необхідно відкрити надіслане ним посилання банку, яке за зовнішніми ознаками повністю імітувало повідомлення АТ КБ «Приватбанк», а саме https//privat24.perekazi.com/lk/. Після відкриття вказаного посилання, на її телефон надійшов дзвінок в автоматичному режимі, який вона сприйняла, як дзвінок сервісу Приват24 з АТ КБ «Приватбанк», в якому було запитано про підтвердження входу в Приват24 та повідомлено про необхідність введення смс-повідомлення, після його надходження. Однак, по завершенню дзвінка, смс-повідомлення так і не надійшло. В подальшому вона намагалася зайти в сервіс Приват24, проте безрезультатно, так як доступ до її особистого кабінету було заблоковано.
Відразу, в цей же день, 16жовтня 2021 року, вона повідомила банк та працівників поліції про незаконне заволодіння коштами.
19 жовтня 2021 року працівниками АТ КБ «ПриватБанк» було повідомлено, що з її рахунків, доступ до яких здійснюється за допомогою банківських карток № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3 , в період часу з 18 год. 50 хв. до 18 год. 54 хв. 16 жовтня 2021 року, тобто за 4 хвилини, відбулося списання грошей, а саме за наступними банківськими картками: № НОМЕР_4 - двома платежами на загальну суму 53 640,87 грн; № НОМЕР_3 - одним платежем на суму 19 745,74 грн (вказані кошти не є предметом позовних вимог).
Із наданих учасниками справи та досліджених доказів судом встановлено, що 16 жовтня 2021 року з карткового рахунку НОМЕР_4 було проведено дві транзакції по переказу коштів на загальну суму 53 640,87 грн (23 171,20 грн та 30 469,67 грн), що підтверджується випискою про рух коштів за договором б/н за період з 19 листопада 2011 року по 04 серпня 2022 року (а.с. 17-23).
Вказані транзакції були здійснені без фізичного застосування ОСОБА_1 платіжної картки, а з використанням зареєстрованого в банку номеру телефону (фінансовий телефон) ОСОБА_1 через технологію 3DSecure, що здійснюється в інтернеті (а.с. 89-90).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 відразу, коли сталася несанкціонована транзакція, повідомила банк, заявила про заблокування рахунку та звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Того ж дня, 16 жовтня 2021 року, на підставі звернення ОСОБА_1 банком були заблоковані вказані платіжні картки.
17 жовтня 2021 року за заявою ОСОБА_1 від 16 жовтня 2021 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021116030002139 щодо заволодіння невстановленими особами грошовими коштами з кредитної карти належної заявнику (а.с. 84).
Перевіркою встановлено, що в діх невстановленої особи вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 КК України (а.с. 85-88).
У відповідь на звернення ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк» листом від 03 листопада 2021 року повідомило її про те, що чинним законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу грошових коштів, а тому банк не може повернути переказані 16 жовтня 2021 року грошові кошти. Банк буде намагатися максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду даної справи (а.с.89-90).
Згідно з випискою та розрахунку заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що станом на 15 жовтня 2021 року у позичальника ОСОБА_1 заборгованість відсутня, залишок коштів 2 072,20 грн (а.с. 7-16, 17-23).
16 жовтня 2021 року проведено дві транзакції по переказу коштів на загальну суму 53 640,87 грн (23 171,20 грн та 30 469,67 грн).
18 жовтня 2021 року, 12 листопада 2021 року та 15 листопада 2021 року позичальником ОСОБА_1 отримано у борг суму 5 080,86 грн (790,49 грн+1 820,73 грн +2470,00 грн).
Починаючи з 12 листопада 2021 року по 03 січня 2022 року позичальником сплачено та банком зараховано на погашення кредиту 4 792,44 грн, що разом із залишком коштів станом на 15 жовтня 2021 року (2 072,20 грн) становить суму 6 864,64 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку за позичальником ОСОБА_1 обліковується борг в сумі 63 961,57 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 54 563,35 грн, що виникла за період з 16 жовтня 2021 року по 02 серпня 2022 року (53 640,87 грн + 5 080,86 грн + 2 703,76 грн (відсотки погашені за рахунок кредита)+ 2,50 грн (переказ на свою «скарбничку») за мінусом сплачених платежів у розмірі 6 864,64 грн, а такаж нараховані та несплачені проценти за користуванням кредиту у розмірі 9 398,22грнза період з 01 січня 2022 року по 02 серпня 2022 року.
Відмовляючи у позові АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що кредитна заборгованість виникла внаслідок списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 в результаті шахрайських методів і технологій (дій) невстановлених третіх осіб. При цьому банком не доведено, що своїми діями (бездіяльністю) відповідач сприяла втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, які дають змогу ініціювати платіжні операції і слугують підставою для відповідальності користувача за проведені операції.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частинами першою-другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», в її користуванні знаходиться картка № НОМЕР_4 , до якої прив'язаний її фінансовий номер телефону.
У період часу з 18 год. 50 хв. до 18 год. 54 хв. 16 жовтня 2021 року відбулося списання грошей, а саме за наступними банківськими картками: № НОМЕР_4 - двома платежами на загальну суму 53 640,87 грн (23 171,20 грн та 30 469,67 грн); № НОМЕР_3 - одним платежем на суму 19 745,74 грн (вказані кошти не є предметом позовних вимог).
Оскаржувані операції на суму 53 640,87 грн було здійснено з використанням зареєстрованого в банку номеру телефону клієнта через технологію 3DSecure, що здійснюється в інтернеті.
Доказів проведення переказу грошових коштів в сумі 53 640,87 грн через додаток Приват24 матеріали справи не містять.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2346-III) платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону № 2346-III вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до Закону № 2346-III користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 37.2. Закону № 2346-III на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев'яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Пунктом 2 Розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 705), емітент зобов'язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу.
Емітент під час видачі електронного платіжного засобу зобов'язаний проінформувати держателя про можливість або неможливість зміни ПІНу.
Користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень - пункт 1 Розділу VI.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк(пункт 6 розділу VI Положення № 705).
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VIПоложення № 705).
Згідно з пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Відповідно до пункту 9 розділу VIПоложення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629 св 18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323 св 18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877 св 19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544 св 19), від 07 липня 2021 року у справі № 370/476/16-ц (провадження № 61-10242 св 20), від 17 грудня 2021 року у справі № 263/3704/19 (провадження № 61-1799 св 21), від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21(провадження № 61-19319 св 21).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що банком АТ КБ «ПриватБанк» належними та допустимими доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з рахунку, відкритого на її ім?я, оскільки 16 жовтня 2021 року переказ кредитних коштів, розміщених на картковому рахунку відповідача, здійснено без використання платіжної карти.
При цьому, банком АТ КБ «ПриватБанк» не заперечувався факт того, що транзакції по платіжній картці ОСОБА_1 ініційовані не відповідачем, а іншими невстановленими особами шляхом застосування шахрайських методів і технологій соціальної інженерії через інтернет, тобто, кредитні кошти в сумі 53 640,87 грн (23 171,20 грн та 30 469,67 грн) списано 16 жовтня 2021 року унаслідок шахрайських дій невстановлених осіб, а відтак, оскаржувані операції на суму 53 640,87 грн. не можуть розціюватись як борг ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за умовами укладеного сторонами договору у вигляді анкети-заяви №б/н від 05 жовтня 2011 року.
Відповідно нарахування кредитором на суму оскаржуваних операцій процентів за користування кредитом у сумі 9 398,22 грн, а також процентів, що погашені за рахунок кредита, у розмірі 2 703,76 грн є безпідставним і не підлягають присудженню для сплати позичальником ОСОБА_1 .
В частині отриманого позичальником ОСОБА_1 кредиту 18 жовтня 2021 року, 12 листопада 2021 року та 15 листопада 2021 року в сумі 5 080,86 грн (790,49 грн+1 820,73 грн +2470,00 грн) та 2,50 грн (переказ на свою «скарбничку»), що входять до складової заборгованості за тілом кредиту у розмірі 54 563,35 грн, окрім оскаржуваний операцій на суму 53 640,87 грн та безпідставно нарахованих процентів як погашення за рахунок кредита - 2 703,76 грн, за мінусом сплачених ОСОБА_1 за цей період платежів у розмірі 6 864,64 грн, борг в рамках укладеного договору між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 у вигляді анкети-заяви №б/н від 05 жовтня 2011 року відсутній.
Вказані обставини підтверджується вихідними даними виписки про рух коштів за договором №б/н від 05 жовтня 2011 року та розрахунком заборгованості (а.с. 7-16, 17-23).
Доводи апеляційної скарги позивача АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка давала змогу ініціювати платіжні операції, оскільки вона особисто передала інформацію третім особам щодо свого мобільного пристрою, відкрила посилання, надіслане шахраями та прийняла дзвінок на її телефон, колегія суддів відхиляє, так як банком визнано факт переведення коштів з рахунку відповідача саме шахраями. Крім того, ОСОБА_1 одразу звернулася до контакт-центру банку з вимогою про блокуванняплатіжних карток.
Інші доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення від 12 грудня 2022 року не впливають з тих підстав, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов'язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Бережної Наталії Миколаївни.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу позивача АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Бережної Наталії Миколаївни залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 10 квітня 2023року.
Головуючий Судді: