№ справи: 757/17118/21-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2728/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Вовк С.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
30 березня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.
секретар - Ольшевський П.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання недійсним кредитного договору,
за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - Шкромиди Юрія Вікторовича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року,
встановив:
у квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним кредитний договір, укладений між ним та відповідачем 27 листопада 2020 року в електронній формі, посилаючись на те, що при укладенні договору відповідачем було порушено норми законодавства про споживче кредитування та Закону України «Про електронну комерцію».
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року позов було задоволено, визнано недійсним укладений 27 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» кредитний договір.
Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача - Шкромида Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи.
В судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, позивач не з'явився, про причини неявки не повідомив, був повідомлений належним чином на адресу електронної пошти, яку вказав в позовній заяві.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника відповідача - Шкромиди Ю.В. , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що він подав заявку 27.11.2020 на отримання кредиту на офіційному веб-сайті ТОВ «Бізнес позика» та отримав кредит в сумі 35 000 грн. Через деякий час до нього почали надходити телефонні дзвінки з приводу наявності заборгованості. Він просить визнати кредитний договір між ним та відповідачем недійсним, оскільки він не вчиняв дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, він не підписував ні фізично, ні шляхом накладенням ЕЦП кредитного договору та заяви про прийняття пропозиції в електронній формі.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року позов було задоволено, визнано недійсним укладений 27 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» кредитний договір.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не отримував від відповідача свій примірник договору, він не направляв відповідачу відповідь про прийняття пропозиції укласти договір, оскільки такої пропозиції не надходило, він не підписував ні фізично, ні накладенням ЕЦП кредитного договору, та заяви про прийняття пропозиції в електронній формі.
Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки судом не було повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. Згідно з чч. 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з п. 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з чч. 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції ухвалою від 20 серпня 2021 року відкрив провадження по справі та визначив, що справа буде розглядатись суддею в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалюючи рішення, суд помилково вважав, що направлена 20.08.2021 відповідачу копія ухвали про відкриття провадження по справі та копія позовної заяви вручені йому 09.12.2021.
Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
В ч. 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як видно з матеріалів справи, оспорюваний кредитний договір №170486-КС-002 було укладено між сторонами 27.11.2020 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання позивачем електронного підпису та одноразового ідентифікатора і укладений кредитний договір відповідає вимогам законодавства щодо укладення правочинів в електронній формі.
Згідно з ч. 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В ч. 1 статті 638 ЦК України закріплено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до ст. 1055 ЦК України.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 ст. 640 ЦК України).
Заявляючи вимоги про визнання договору недійсним, позивач вважає його неукладеним. Водночас факт укладення такого договору позивач визнає в поданій ним позовній заяві, де вказує, що оформив заявку на отримання кредиту на офіційному веб-сайті відповідача та отримав кредит в сумі 35 000 грн.
За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Укладення кредитного договору в електронній формі є можливими лише після входу в інформаційно-телекомунаційну систему кредитора, з використанням позичальником номеру свого телефону, визначеного ним як фінансовий. Інформаційно-телекомунаційна система кредитора, а саме - особистий кабінет позичальника знаходиться на офіційному сайті ТОВ «Бізнес позика». Після використання одноразового ідентифікатора, відправленого йому на вказаний номер телефону, позичальник ідентифікувався в інформаційній системі кредитора в особистому кабінеті, де і підписано договір.
Перед підписанням договору позичальник підтвердив, що ознайомлений з Правилами надання споживчих кредитів. Після підписання договору та додаткової угоди №1 за допомогою одноразового ідентифікатора, на його адресу електронної пошти було направлено Договір та додаткову угоду №1.
Кошти в сумі 35 000 грн. були перераховані на картковий рахунок, який позивач вказав в особистому кабінеті позичальника. 20.02.2021 позичальник уклав з кредитором Додаткову угоду, за якою отримав додатковий кредит на суму 12 000 грн.
Відповідно до наданої відповідачем Виписки по Договору після отримання коштів позичальник частково погашав наданий йому кредит, однак в повному обсязі умов договору не дотримався, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Крім того, як зазначає представник відповідача, це вже другий кредитний договір, оскільки 05.11.2020 він вже укладав з відповідачем кредитний договір з аналогічними умовами.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року (справа № 524/5556/19) зроблено правовий висновок, що суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухвалення по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - Шкромиди Юрія Вікторовича задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання недійсним кредитного договору відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 362 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2023 року.
Головуючий
Судді