Справа № 643/6077/20 Номер провадження 22-ц/814/644/23Головуючий у 1-й інстанції Довготько Т.М. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
28 березня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Хіль Л.М.,
судді Дряниця Ю.В., Триголов В.М.,
секретар: Бродська В.О.,
за участі: представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про визнання незаконними дій, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відшкодування шкоди.
Апеляційний суд заслухавши доповідь судді-доповідача,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив визнати незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича щодо вчинення виконавчого напису від 31.10.2017р. зареєстрованого в реєстрі за №24293 про стягнення з нього на користь ПАТ«Укрсоцбанк» грошових коштів у сумі 202 901,62 доларів США за кредитним договором № 839/3/27/38/7-285 від 06 липня 2007 року; визнати незаконними дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо звернення із вимогою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про вчинення виконавчого напису про стягнення з нього на користь ПАТ "Укрсоцбанк" грошових коштів у сумі 202 901,62 доларів США за кредитним договором № 839/3/27/38/7-285 від 06 липня 2007 року; визнати виконавчий напис, вчинений 31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за №24293, про стягнення з нього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у сумі 202 901,62 доларів США за кредитним договором № 839/3/27/38/7-285 від 06 липня 2007 року, таким, що не підлягає виконанню; стягнути на його користь солідарно з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича та Акціонерного товариства «Альфа-Банк» в порядку відшкодування шкоди 1220 100,00 грн., а також вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позову вказував, що 06.07.2007 року між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено Договір кредиту №839/3/27/38/7-285 з наступними умовами: сума кредиту 95000,00 доларів США зі сплатою 12,50 процентів річних на строк до 05.07.2022року. В забезпечення виконання цього договору, між Банком та ним укладено іпотечний договір №839/4/27/38/7-488, відповідно до умов якого передана в іпотеку належна йому трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Зазначав, що на підставі вказаного кредитного договору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович 31.10.2017 року вчинив виконавчий напис про стягнення з нього на користь ПАТ "Укрсоцбанк" грошових коштів у сумі 202 901,62 доларів США за кредитним договором № 839/3/27/38/7-285 від 06 липня 2007 року. На виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Чуловського В.А. від 31.10.2017 р. про стягнення з нього грошових коштів, приватний виконавець Бабенко Д.А. описав та 13.08.2018р. реалізував через електронні торги належну йому трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
15.10.2019 року АТ «Альфа-Банк» стало правонаступником усіх прав, обов'язків та майна АТ «Укрсоцбанк». Приватний нотаріус Чуловський В.А. 31.10.2017 року здійснив спірний виконавчий напис на підставі кредитного договору №839/3/27/38/7-285 від 06.07.2007року, який не був нотаріально посвідченим. У спірному виконавчому написі, приватний нотаріус Чуловський В.А., на підтвердження своїх повноважень послався на Пункт Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку (затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172, який було визнано незаконним та нечинним ще 22.02.2017року Постановою Київського апеляційного адміністративного суду.
Вказував, що на дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса Чуловського В.А. не існувало правових підстав для вчинення виконавчого напису на підставі нотаріально не посвідченого кредитного договору, а тому дії ї ПАТ «Укрсоцбанк» щодо звернення до приватного нотаріуса Чуловського В.А. за вчиненням виконавчого напису та дії приватного нотаріуса Чуловського В.А. щодо вчинення виконавчого напису від 31.10.2017 року є незаконними, а виконавчий напис суперечить вимогам законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, пунктом 4.5 Договору кредиту передбачено, що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 Договору, протягом більше ніж 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі. Останній платіж по цього Договору здійснений ним 14.08.2008року. Таким чином, враховуючи умови Договору кредиту строк виконання основного зобов'язання було змінено на 11.11.2008року, та саме з цієї дати у ПАТ «Укрсоцбанк» виникло право вимоги всієї суми заборгованості по Договору.
Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до приватного нотаріуса Чуловського В.А. за вчиненням виконавчого напису на підставі кредитного договору, за яким сплили строки позовної давності, а приватний нотаріус здійснив спірний виконавчий напис, незважаючи на те, що минув трирічний строк з дня виникнення у Кредитора права на стягнення боргу.
Крім того, вказував, що він не отримував письмової вимоги Банку про усунення порушень за Договором кредиту, чим був позбавлений можливості виразити свої заперечення з приводу розміру заборгованості.
Вважав, що ПАТ «Укрсоцбанк» було неналежним чином надіслано повідомлення про усунення порушень. Також вважає, що приватний нотаріус Чуловський В неналежним чином не перевірив наявність доказів надіслання письмової вимоги Боржнику, чим порушив норми законодавства, що також дає підстави стверджувати про незаконність його дій, та дій ПАТ «Укрсоцбанк».
Крім того, ввважав незаконними дії приватного нотаріуса Чуловського В.А. щодо не зазначення у виконавчому написі розміру суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, а також щодо безпідставного збільшення строку пред'явлення виконавчого напису до примусового виконання. Такий виконавчий напис суперечить вимогам законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню.
Також, внаслідок незаконних дій ПАТ «Укрсоцбанк» та приватного нотаріуса Чуловського В.А. йому спричинені матеріальні збитки, які складають вартість трикімнатної квартири, за адресою АДРЕСА_1 , станом на дату подання позову 1200100,00грн.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. про визнання незаконними дій, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відшкодування шкоди відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 просив рішення місцевого суду скасувати з підстав порушення норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що місцевий суд не звернув уваги на те, що вказана заборгованість за кредитним договором не є безспірною.
Окрім того зазначав, що ПАТ « Укрсоцбанк» звернулося до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на підставі кредитного договору за яким сплили строки позовної давності оскільки право вимоги банку, на його думку, виникло 11.11.2008 року, в той час як банк звернуся до нотаріуса у липні 2017 року.
Також вказував, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року та справу призначено апеляційну скаргу до розгляду.
18.06.2021 року від приватного нотаріуса надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
23.06.2021 року від АТ « Альфа-Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому банк просив, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Розпорядженням Верховного Суду від 25 березня 2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 січня 2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено розгляду з повідомленням учасників справи.
Учасники судового процесу були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток на їх електронні адреси.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц.
В судовому засіданні представники позивача просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Інші учасники судового процесу до суду не з'явились.
Відповідно до статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги без участі інших часників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Місцевим судом вірно встановлено, що 06.07.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" як кредитодавець та ОСОБА_1 як позичальник уклали Кредитний договір №839/3/27/38/7-28, за яким АКБ СР "Укрсоцбанк" надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кошти в сумі 95 000,00 дол. США зі сплатою 12,5% річних та кінцевим терміном погашення 05.07.2022 року на придбання квартири.
В забезпечення виконання Кредитного договору, 06.07.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір №839/4/27/38/7-488, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , яка йому належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06.07.2007року.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором виникла заборгованість, яка згідно зрозрахункомбанку за період з 09.12.2014року по 09.10.2017року складала 202901,62 дол. США.
31.10.2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. із заявою про вчинення виконавчого напису за кредитним договором від 06.07.2007 року №839/3/27/38/7-285, до якого додав наступні документи: оригінал Кредитного договору; засвідчену Стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; документи Стягувача, що підтверджують безспірність заборгованості Боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, та документи представника Стягувача за довіреністю.
31.10.2017року приватним нотаріусом Київського міськогонотаріального округуЧуловським В.А.на підставістаттей34, 87-91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012року №296/5 та тапункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис №24293, яким стягнуто заборгованість за Договором кредиту №839/3/27/38/7-285 від 06.07.2007 року за період з 09.12.2014 року по 09.10.2017року у сумі 202901, 62 Доларів США, що складається з простроченої заборгованості 88135,57 доларів США; строкової заборгованості по нарахованим відсоткам - 102,81 дол. США; простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам - 114663,23 дол. США.
22.03.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 31.10.2017 року № 24293.
15.05.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для надання звіту з питання визначення початкової ціни продажу кватири за адресою: АДРЕСА_1 .
24.05.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. було направлено на адресу ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» повідомлення про результати оцінки.
26.07.2018 року за допомогою системи електронних торгів арештованим майном на офіційному сайті СЕТАМ було оприлюднено оголошення про проведення 26.07.2018 року електронних торгів щодо лоту № 288595 "ІПОТЕКА: трикімнатна квартира загальною площею 64,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з продажу Квартири за стартовою ціною 498 720,00 грн у межах виконавчого провадження № 56043523. Згідно з протоколом проведення електронних торгів №347803 від 26.07.2018 року Квартира була продана за особливою ставкою у розмірі 578 888,00 грн. 06.08.2018року року приватний виконавець Бабенко Д.А. склав акт про проведення електронних торгів
15.10.2019року АТ «Альфа-Банк» стало правонаступником усіх прав, обов'язків та майна АТ «Укрсоцбанк».
Відповідно до Інформаційної довідки про ринкову вартість об'єкту нерухомого майна виконаної ТОВ «Харківська інвестиційна агенція нерухомості» 07.02.2020року на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 ., без урахування ПДВ становить 1220100,00грн.
Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що вчиняючи виконавчий напис приватний нотаріус діяв у відповідності до норм чинного на той час законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Вказував, що посилання повивача на пропуск строку позовної давності є безпідставним, оскільки термін погашення кредиту є 05.07.2022 року, а доказів зміни строку договору суду не надано.
Відмовляючи в задоволенні позову до приватного нотаріуса місцевий суд виходив з того, що приватний нотаріус у таких спорах є неналежним відповідачем, оскільки цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається на особу, яка звертається до нотаріуса за виконавчим написом, оскільки виконавчий напис здійснюється за актом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості до іншої вимоги боржника.
У зв'язку із відмовою в задоволенні вимоги про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню місцевий суд відмовив і в задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів шкоди у розмірі 122010000 грн. за безпідставністю.
Апеляційний суд вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595).
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, від 20 травня 2015 року у справі № 6- 158цс15, від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі 3 320/8269/15- ц (провадження № 14-83цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Із матеріалів справи вбачається, що при вчиненні нотаріальної дії 31.10.2017 року приватний нотаріус керувався ст. ст. 34,87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172.
Перелік документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів визначається Кабінетом Міністрів України.
Розділу ІІ Переліку документів, чинному на час вчинення виконавчого напису, встановлював, що виконавчий напис вчиняється на підставі кредитного договору , за яким боржник допустив простроенн платежівза зобов язаннями. У такому разі стягувач подає нотаріусу оригінал такого договору і виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
За таких обставин місцевий суд дішов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавчий напис вчинений з дотриманням норм чинного законодавства.
Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення коштів.
Місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса з огляду на наступне.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».
Частиною 1 ст. 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). (ч.2 даної статті).
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною.Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.
Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право.
Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов'язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.
Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.
Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року по справі 519/77/18.
Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса.
Доводи апеляційної скарги про те, що на час проведння нотаріальні дії у вигляді виконавчого напису постанова Кабінет Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 втратила чинність не беруться до уваги з огляду на наступне.
Так, на час вчинення нотарлаьної дії ( 31.10.2017 року) постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів , у тому числі в частині доповнення переліку після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту: Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості з наступних підстав.
Проте на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України було зупинено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 квітня 2017 року до закінчення касаційного розгляду. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року не визначено моменту, з якого втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662, а відтак вона втрачає чинність у загальному порядку, відповідно до Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно правових актів, занесених до державного реєстру затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31 липня 2000 року №32/5.
Касаційний розгляд закінчено постановленням ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, якою постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Таким чином вбачається, що вчиняючи виконавчий напис від 31.10.2017 року, нотаріус обґрунтовано керувався пунктом 2 Постанови КМУ №1172 .
Доводи позивача про те, що виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушення порядку повідомлення боржника не беруться до уваги з огляду на наступне.
Так, Розділом ІІ Переліку документів визначеного КМУ ( у редакції чинній на час вчинення виконавчого напису) виконавчий напис може вчинятися на підставі кредитного договору, за яким боржник допустив прострочення платежів за зобов'язаннями. У такому разі стягувач подає нотаріусу оригінал такого договору і виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Оскільки можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору прямо передбачалася Переліком у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису, доводи апеляційної скарги щодо обов'язкового надсилання боржнику вимоги про усунення порушень відповідно до вимог п.2.3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення окремих видів нотаріальних дій, є передчасними.
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису не заслуговують на увагу, оскільки строк дії договору закінчується 05.07.2022 року та доказів зміни строку виконання основного зобов'язання суду не надано.
Доводи апеляційної скарги, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, висновків суду не спростовують та на правильність постановленого рішення не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий-суддя Л.М. Хіль
Судді Ю.В. Дряниця
В.М. Триголов