12 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали провадження з розгляду подання Бориспільського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Капустинці Яготинського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- 21.12.2021 року Яготинським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року,
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року задоволено подання провідного інспектора Бориспільського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області та скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_7 і направлено його для відбування призначеного вироком Яготинського районного суду Київської області від 21.12.2021 року покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Справа №11-кп/824/3490/2022 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 3 ст. 186 КК України Доповідач ОСОБА_1
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , вважаючи ухвалу суду незаконною через неповноту судового розгляду та допущене істотне порушення процесуального закону у виді порушення права на захист ОСОБА_7 , просить її скасувати та постановити судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання Бориспільського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що, незважаючи на те, що засудженому ОСОБА_7 було зачитано (не роз'яснено) його права у даному провадженні та вручено відповідну пам'ятку, судом не було вжито всіх заходів задля з'ясування питання стосовно обізнаності засудженого у механізмах реалізації права на захист.
Зоокрема, судом під час розгляду справи не було з'ясовано чи підпадає засуджений під категорію осіб, яким правова допомога надається безкоштовно та не роз'яснено механізм отримання такої допомоги, хоча, як убачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу від 12.08.2022, в 2020-2022 засуджений ОСОБА_7 доходу не отримував.
Приймаючи до уваги приписи ст. 59 Конституції України, ст.ст. 3, 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу», ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», а також відомості, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб (Про щомісячні доходи застрахованої особи), - убачається, що засуджений ОСОБА_7 мав право отримання безоплатної вторинної правової допомоги.
Крім того, згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 КПК України, суд зобов'язаний забезпечити участь захисника, якщо суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, у даному випадку - засуджений, але не залучив його.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_7 у свій захист посилався на обставини, існування яких не зміг довести у даному кримінальному провадженні нічим, окрім власних пояснень, хоча після укладення угоди про надання правничої допомоги від 12.08.2022, адвокат зміг зібрати певні письмові докази, що свідчать про правдивість слів засудженого ОСОБА_7 та мають значення для справедливого розгляду справи, і, на думку сторони захисту, впливають на судове рішення.
При цьому, як убачається з тексту оскаржуваної ухвали, підставою для її постановлення стала неявка засудженого ОСОБА_7 до державної установи пробації - 18.02.2022, 03.06.2022, 17.06.2022 та наявність 4-х постанов про притягнення ОСОБА_7 до відповідальності за адміністративні правопорушення.
Між тим, 18.02.2022 ОСОБА_7 перебував у м. Рені та не зміг прибути вчасно до свого місця проживання у зв'язку з обставинами, що не залежали від нього (поломка автобуса); 03.06.2022 та 17.06.2022 ОСОБА_7 відвідував лікаря-стоматолога у досить хворобливому стані, що свідчить про поважність причини його неявки до державної установи пробації, оскільки у даному випадку слід дотримуватися балансу інтересів між здоров'ям людини та виконанням нею інших обов'язків.
Таким чином, всі три дати, щодо яких ставиться ОСОБА_7 невиконання обов'язку явки до державної установи пробації мають письмове підтвердження поважності причин неявки ОСОБА_7 до державної установи пробації, і сторона захисту вважає, що вказані обставини вказують про фактичну неможливість засудженого ОСОБА_7 виконати покладені на нього обов'язки явки до державної установи пробації. Указана позиція у повній мірі узгоджується з приписами ч. 4 ст. 166 КВК України.
Щодо наявності 4-х постанов про притягнення ОСОБА_7 до відповідальності за адміністративні правопорушення, то, незважаючи на те, що, на дату постановлення оскаржуваної ухвали та дату подання даної апеляційної скарги, указані постанови не скасовані у визначеному законом порядку, є ряд обставин, які повинні бути проаналізовані та яким повинна бути надана оцінка у судовому рішенні.
Так, як убачається з обставин, повідомлених засудженим ОСОБА_7 та підтверджується змістом указаних вище постанов про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності, 21.02.2022 та 22.02.2022, ОСОБА_7 через лінію «102» викликав наряд поліції з тих підстав, що його брат, не поставивши останнього до відома, взяв без дозволу автомобіль, що і стало підставою і для того, щоб ОСОБА_7 прийшов до висновку про угон автомобіля. При цьому, у обох випадках брат повернув ОСОБА_7 автомобіль до моменту приїзду поліції.
Також ОСОБА_7 повідомив що, під час оформлювання події за наслідками виклику працівників поліції через лінію «102» він дійсно підписував папери, які були складені працівниками поліції, але постанови про накладення на нього адміністративного стягнення він не отримав, як не отримував таких постанов і поштою.
Між тим, сторона захисту вважає, що у подіях, які мали місце 21.02.2022 та 22.02.2022 взагалі відсутній склад адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП, оскільки в діях ОСОБА_7 під час виклику працівників поліції через лінію «102» ні умислу, ні необережності у розумінні ст.ст. 10, 11 КУпАП не було.
Крім того, щодо постанов за ст. 178 (ч. 1, 2), то указані події відбувалися за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме у нього на подвір'ї. При цьому, у самому тексті вказаних постанов відсутнє посилання на те, що, перебуваючи у п'яному вигляді, ОСОБА_7 вчинив будь-яку дію, яка ображає людську гідність і громадську мораль, що є обов'язковою складовою змісту правопорушення за ч.ч. 1, 2 ст. 178 КУпАП, що викликає критичну оцінку щодо правильності кваліфікації правопорушення та законності притягнення ОСОБА_7 до відповідальності.
Щодо того, що ОСОБА_7 ображав людську гідність та громадську мораль указане твердження не підтверджується жодним письмовим доказом, і міститься лише у тексті самої постанови.
Окрім цього, не може залишитися поза увагою та обставина, що у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали відсутні покликання на детальний аналіз змісту адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_7 , що вказує на досить формальний підхід до розгляду указаного кримінального провадження, незважаючи на те, що на рівні завдань кримінального судочинства на території України закріплено індивідуалізований підхід.
Таким чином, внаслідок не роз'яснення ОСОБА_7 в повній мірі детального механізму реалізації права на захист, усунення суду від забезпечення ОСОБА_9 можливості на реалізацію останнім права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги призвело до обмеження останнього у можливості здійснити власний захист самостійно, що призвело до того, що засуджений не надав суду всіх письмових доказів вчасно, не надав у достатній мірі обґрунтовані пояснення стосовно обставин, що мають значення для розгляду даного кримінального провадження, що у сукупності вказаних обставин призвело до ухвалення судового рішення, яке не відповідає критеріям законності та справедливості, оскільки не було дотриманого одного з основних елементів, що гарантує законність процесу - права на захист особи, що постала перед судом.
Інші учасники судового провадження дану ухвалу не оскаржують.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисникаОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження з розгляду подання, що долучені до матеріалів кримінального провадження № 12020110320000312 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та особової справи засудженого, дослідивши додатково надані захисником документи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
Як убачається з матеріалів провадження з розгляду подання, що долучені до матеріалів кримінального провадження № 12020110320000312, та особової справи №05/22 засудженого ОСОБА_7 , вироком Яготинського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року затверджено угоду від 21 грудня 2021 року про визнання винуватості між прокурором Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_7 , за участю захисника ОСОБА_11 , у кримінальному провадженні № 12020110320000312, відповідно до якої ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, згідно графіку, встановленому цим органом, та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, 26 січня 2022 року надійшло для виконання до Бориспільського районного відділу №3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.
07 липня 2022 року до Яготинського районного суду Київської області надійшло подання начальника Бориспільського районного відділу №3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_7 і направлення його для відбування покарання, призначеного вироком Яготинського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 були роз'яснені покладені на нього вироком суду обов'язки, у зв'язку із встановленням іспитового строку, та постановою від 04.02.2022 року встановлено дні явки на реєстрацію до органу пробації (1 та 3 п'ятниці кожного місяця). Проте ОСОБА_7 не виконав покладені на нього судом обов'язки щодо періодичного з'явлення для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, оскільки тричі, а саме: 18.02.2022 року, 03.06.2022 року та 17.06.2022 року не з'явився на реєстрацію без поважних причин, об'єктивні обставини, які б позбавили його можливості з'явитися на реєстрацію до органу пробації, документально ним не підтверджені. Крім того, ОСОБА_7 чотири рази притягувався до адміністративної відповідальності: 21.02.2022 року та 22.02.2022 року за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 178, 183 КУпАП, і постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ним не оскарженні та є чинними. 22.02.2022 року і 01.07.2022 року ОСОБА_7 органом пробації винесено відповідні письмові попередження щодо допущених порушень. З наведених підстав суд першої інстанції дійшов висновку про порушення ОСОБА_7 обов'язків, покладених на нього судом, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно ст. 166 КВК України, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.
Письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об'єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені.
У разі вчинення засудженим адміністративних правопорушень, що тягнуть за собою накладення адміністративних стягнень, із засудженим проводиться індивідуальна профілактична бесіда.
У разі відмови судом у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням повторне направлення до суду такого подання здійснюється після застосування до засудженого повторного письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
При розгляді питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням, суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього судом обов'язки, у чому полягали правопорушення, чи відбувалися вони систематично, чи можна розглядати викладені в поданні факти як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення. У судовому засіданні суд зобов'язаний дослідити докази, які підтверджують наявність обставин, що мають значення для правильного вирішення питань, які виникли в процесі виконання вироку.
Проте, суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, зазначені в поданні.
Зокрема, як було встановлено в ході апеляційного розгляду, засуджений ОСОБА_7 не з'явився на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації тричі - 18.02.2022, 03.06.2022 та 17.06.2022 з поважних причин.
Так, відповідно до наданої на адвокатський запит відповіді директора ТОВ «ЛЕРНЕСТ» від 19.08.2022, ОСОБА_7 виконував з 12.02.2022 по 21.02.2022 навантажувально-розвантажувальні роботи за цивільно-правовим договором з ТОВ «ЛЕРНЕСТ», які проводились у м. Рені, та доставити останнього до його місця проживання 18.02.2022 за його вимогою, незважаючи на попередньо досягнуту домовленість, не вдалося можливим у зв'язку з тим, що вийшов з ладу транспортний засіб (автобус), який здійснював доставку працівників з м. Рені до Київської області, виїзд якого було заплановано на 17.02.2022, у зв'язку з чим ОСОБА_7 виїхав з м. Рені 20.02.2022 та був доставлений до місця свого проживання у Київській області (с. Капустниці) 21.02.2022.
03.06.2022 та 17.06.2022, відповідно до наданої на адвокатський запит відповіді лікаря-стоматолога ОСОБА_12 від 19.08.2022, ОСОБА_7 звертався до нього, як до лікаря-стоматолога, зі скаргами на зубний біль та за наслідками візуального огляду йому була надана рекомендація звернутися до стоматолога-хірурга.
Про ці обставини ОСОБА_7 повідомляв і під час розгляду подання в суді першої інстанції, однак зазначені заперечення ОСОБА_7 залишились поза увагою суду першої інстанції, яким суд не надав належну оцінку.
При цьому дійсно судом була отримана відповідь головного лікаря КНП «ЯЦПМСД» за вих. №681 від 01.08.2022 року, відповідно до якої, 31.05.2022 року ОСОБА_7 звертався в АЗПСМ с. Капустинці зі скаргами на погане самопочуття, був оглянутий медичною сестрою, лікар в день звернення перебувала у відпустці, зафіксована температура тіла 37,1 С°, був встановлений попередній діагноз: ГРВІ, та було рекомендовано звернутися до чергового лікаря КПН «ЯЦПМСД». 03.06.2022 року ОСОБА_7 в АЗПСМ с. Капустинці не звертався, а 17.06.2022 року - з'явився в нетверезому стані та вимагав довідку по місцю роботи про те, що хворів, на погане самопочуття не скаржився, що не узгоджується в повній мірі з тими обставинами, що були повідомлені засудженим у суді першої інстанції щодо причин його неявки у вказані дні на реєстрацію, та спростовується вищенаведеними доказами, котрі були отримані стороною захисту та надані вже апеляційному суду.
Також з матеріалів особової справи засудженого за №05/22, зокрема з копій постанов по справі про адміністративні правопорушення - від 21.02.2022 року ГАБІ № 776854, від 21.02.2022 року ГАБІ №776853, від 22.02.2022 року ГАБІ № 070580 та від 22.02.2022 року ГАБІ № 602561, ОСОБА_7 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 178, ч. 2 ст. 178 КУпАП, та двічі за ст. 183 КУпАП, які були вчинені ОСОБА_7 21.02.2022 року та 22.02.2022 року, та на нього накладено адміністративні стягнення.
Між тим, як вбачається з постанов по справі про адміністративні правопорушення - від 21.02.2022 року ГАБІ № 776854 та від 21.02.2022 року ГАБІ №776853, ОСОБА_7 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені за ч. 1 ст. 178 та ст. 183 КУпАП, проте в них відсутній підпис останнього про отримання примірнику постанови, а зазначено про їх направлення йому рекомендованими листами, доказів отримання яких ОСОБА_7 не має, що свідчить про те, що ОСОБА_7 вказані постанови про накладення на нього адміністративного стягнення не отримував і йому про них нічого не відомо, про що також зазначено і в апеляційній скарзі захисником, і ці обставини нічим не спростовані.
При цьому наявне в матеріалах особової справи пояснення ОСОБА_7 від 06.05.2022 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, зокрема 21.02.2022 року, викладено й не особисто ОСОБА_7 , що й не дає підстав вважати дійсними обставини щодо обізнаності ОСОБА_7 про притягнення його до адміністративної відповідальності 21 лютого 2022 року.
Поряд з цим, і зміст постанов про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП 21 та 22 лютого 2022 року відповідно, не відображає таких пояснень ОСОБА_7 щодо виклику працівників поліції через лінію «102», які б вказували на наявність в його діях умислу чи необережності у розумінні ст.ст. 10, 11 КУпАП, а щодо постанов за ст. 178 (ч. 1, 2), то звертає на себе увагу той факт, що вказані події відбувалися за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме у нього на подвір'ї, а не у громадському місці, і хоча всі вищевказані постанови й не скасовані, але вищенаведене в сукупності викликає сумніви в законності притягнення ОСОБА_7 до відповідальності.
Аналізуючи вимоги ст. 166 КВК України, слід дійти висновку, що для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням необхідно встановити умисел засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення, і лише після винесеного попередження.
Як зазначалося вище, положенням ч. 2 ст. 78 КК України передбачено направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі не виконання засудженим покладених на нього обов'язків або систематично вчинення ним правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення.
Натомість, колегія суддів переконана, що досліджені фактичні обставини не дають підстави для висновку, що засуджений ОСОБА_7 не бажає стати на шлях виправлення, оскільки відсутні дані про систематичне порушення ним покладених обов'язків, а матеріали провадження не дають достатніх підстав вважати доведеним факт умисного ухилення останнього від відбування покарання.
Так, з матеріалів провадження видно, що за час перебування на обліку засуджений ОСОБА_7 нових кримінальних правопорушень не скоїв, неявок на реєстрацію до органу пробації без поважних причин не має, і окрім сумнівного притягнення ОСОБА_7 протягом двох днів поспіль до адміністративної відповідальності, що мало місце фактично через місяць після постановки його на облік, надалі такого не мав.
А відтак, відсутні підстави вважати, що має місце таке систематичне невиконання ОСОБА_7 покладених на нього судом обов'язків і вчинення ним правопорушень, яке б вказувало на його умисне ухилення від відбування покарання з випробуванням і контролю за його поведінкою.
Тож, на переконання колегії суддів, достатні дані, які б свідчили про небажання засудженого ОСОБА_7 ставати на шлях виправлення, в матеріалах провадження відсутні, а тому підстави для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування покарання за вироком суду на даний час відсутні.
Однак на зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, належним чином їх не перевірив, та за відсутності у матеріалах справи достатніх даних, які б свідчили про наявність у засудженого ОСОБА_7 умислу на ухилення від виконання покладених на нього обов'язків та небажання ставати на шлях виправлення, дійшов помилкового висновку про наявність підстав про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком суду, про що слушно зазначає в апеляційній скарзі захисник.
Щодо доводів захисника ОСОБА_6 про порушення судом права засудженого ОСОБА_13 на захист, а саме, що не роз'яснення засудженому в повній мірі детального механізму реалізації права на захист, усунення суду від забезпечення ОСОБА_9 можливості на реалізацію останнім права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, що призвело до обмеження останнього у можливості здійснити власний захист самостійно, надати суду вчасно всі письмові докази та обґрунтовані пояснення стосовно обставин, що мають значення для розгляду даного кримінального провадження, то вони не заслуговують на увагу, адже не свідчать про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, щоб мало наслідком скасування судового рішення з цих підстав, оскількинадані суду апеляційної інстанції матеріали, в тому числі апеляційна скарга захисника, не містять будь-яких даних про те, що участь захисника в даному кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст. 52 КПК України, є обов'язковою. До того ж, як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 отримав у судовому засіданні 19.07.2022 року пам'ятку про свої права та обов'язки, проте будь-яких вагомих клопотань з цього приводу не заявляв.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала, як така, що не відповідає фактичним обставинам провадження щодо ухилення ОСОБА_7 від виконання покладених на нього обов'язків та небажання стати на шлях виправлення, підлягає скасуванню, а в задоволенні подання Бориспільського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_7 слід відмовити.
За вказаним, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року, якою задоволено подання провідного інспектора Бориспільського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області та скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_7 і направлено його для відбування призначеного вироком Яготинського районного суду Київської області від 21.12.2021 року покарання у виді 4 років позбавлення волі, - скасувати.
Відмовити в задоволенні подання Бориспільського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_7 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
__________________ ___________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3