Справа № 524/6872/22 Номер провадження 33/814/909/23Головуючий у 1-й інстанції Семенова Л.М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
Категорія ч.5 ст. 126 КУпАП
07 квітня 2023 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Коваль С.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 січня 2023 року,-
Постановою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 січня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на п'ять років, з оплатним вилученням транспортного засобу ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 , як предмету, який став знаряддям скоєння адміністративного правопорушення.
Стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп. на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 21.11.2022 року о 22 год. 38 хв. в м. Кременчуці по вул. Європейській, 64 він керував транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.1А ст.15 Закону України «Про дорожній рух», правопорушення вчинено повторно протягом року, і тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 січня 2023 року та закрити провадження стосовно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та передчасною.
На підтвердження своєї позиції посилається на те, що він не був повідомлений належним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього, через що він не міг з'явитися та належним чином себе захищати.
Крім того, вважає, що, керуючи своїм автомобілем, ОСОБА_2 не допускав будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, а тому вважає, що всі наступні вимоги поліцейських є незаконними, всі складені щодо нього процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Скаржник посилається на те, що відеозаписи, долучені до матеріалів справи, не містять доказів правомірності зупинки транспортного засобу ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Положеннями статей 245, 251, 252, 268, 277-2, 280 КУпАП передбачено, що суд зобов'язаний розгляд справи провести з відома та за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вимоги закону, щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи не виконано, розгляд справи проведено у його відсутність без врахування його доводів та доказів, які останній мав право подати з метою свого захисту.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, та дають підставу суду апеляційної інстанції надати оцінку висновкам суду першої інстанції з врахуванням доводів та доказів наданих ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції.
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 21.11.2022 року о 22 год. 38 хв. в м. Кременчукі по вул. Європейській, 64 він керував транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.1А ст.15 Закону України «Про дорожній рух», правопорушення вчинено повторно протягом року, і тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
Визнаючи винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на п'ять років, з оплатним вилученням транспортного засобу ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 , суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД №236418 від 21.11.2022 року; довідкою старшого інспектора патрульної поліції, відеозаписом.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції в цілому погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, вчинене повторно, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.5 ст.126 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував факт керування ним автомобілем без наявності на те прав. Вказав, що даний випадок є непоодиноким, і допустив він його, оскільки мав невідкладну потребу у допомозі рідним по доставці ліків. За попередні випадки керування автомобілем без наявних прав керування, він притягнутий до адміністративної відповідальності постановами суду, які він не оскаржував. При цьому зауважив, що головним порушенням, яке було допущено працівниками поліції - це є безпідставна його зупинка. Даний факт дає підстави всі подальші дії працівників поліції вважати незаконними а зібрані докази недопустимими.
На думку суду апеляційної інстанції, вказані доводи не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не підлягають врахуванню при розгляді справи по суті.
Згідно із ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Постановою КМУ №1456 від 29.12.2021 року «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» також передбачено підстави та порядок для перевірки документів особи, огляду та зупинки транспортних засобів та речей та інше.
Із матеріалів справи вбачається, що події відбуваються вночі на передодні комендантської години. ОСОБА_2 , є особою, яка до цього була притягнута до адміністративної відповідальності за керування автомобілем без посвідчення на право керування транспортним засобом, про що, у працівників поліції мається інформація у базі даних.
За таки обставин, на думку суду апеляційної інстанції, зупинка транспортного засобу належного ОСОБА_2 відповідала підставам визначеним законом та була викликана необхідність перевірки особи водія та пасажирів, їх документів, перевірки транспортного засобу та речей, які в ньому знаходилися.
Згідно із п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
При цьому взято до уваги те, що останній даних зазначених у протоколі не спростував та не надав суду доказів, наявності обставин, які могли в виправдати його дії у вигляді керування транспортним засобом без на наявності на те права.
Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
На думку суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції на ОСОБА_2 накладено стягнення, яке відповідає його особі правопорушника, обставинам справи, тяжкості вчиненого правопорушення та санкції статті.
Заперечуючи щодо вказаного стягнення, ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі, крім загальних фраз, не наводить конкретних доводів та не надає доказів, на їх підтвердження, які б надали можливість пом'якшити накладене на нього стягнення.
Таким чином, враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 січня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції даної постанови.
В іншій частині постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин