ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" квітня 2023 р. справа № 300/207/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє представник Глушак Оксана Ярославівна (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області (вул. Шевченка, 56, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивачка), в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, УДМС) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
В адміністративному позові позивачка просить:
- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки;
- зобов'язати УДМС оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача щодо видачі останній, у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України у формі книжечки, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за № 2503-ХІІ та із заявою щодо ведення обліку без використання номера УНЗР. Однак, відповідачем було відмовлено у видачі такого паспорта.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 позовну заяву залешено без руху.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.03.2023, відповідно до змісту якого відповідач щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, вказав на те, що видача паспорта у формі книжечки здійснюється виключно громадянам України щодо яких прийнято рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. На думку відповідача, без відповідного рішення суду оформлення і видача особам паспорта громадянина України вищевказаного зразка неможливі. При цьому відповідач звернув увагу на положення підпункту 3 пункту 7 статті 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", згідно із яким, уповноважений орган в праві відмовити заявнику у видачі документа, якщо останнім не подано усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа. У цьому випадку позивачем не подано рішення суду, що, в свою чергу, є підставою для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року. Також відповідач вказав на те, що постанова Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, на яку вказує позивач, є індивідуальним актом, що стосується прав та інтересів учасників такої справи, та не є підставою для прийняття управлінських рішень органами державної влади. За вказаних обставин відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
20.03.2023 від позивача та його законного представника надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач має право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України у формі книжечки, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ.
21.03.2023 від Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області надійшло заперечення, де вказано, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позовні вимоги є необгрунтованими та не належать до задоволення.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає таке.
15.12.2022 законні представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом зі своєю неповнолітньою дитиною ОСОБА_1 , у зв'язку із досягненням нею шістнадцятирічного віку, звернулися до Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки та із заявою про ведення обліку без використання номера УНЗР в Єдиному державному демографічному реєстрі.
На це звернення Надвірнянський районний відділ УДМС України в Івано-Франківській області відмовив в оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України зразка 1994 року з підстав, що заявниками не подано в повному обсязі документів, які передбачені підпунктом 5 пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 №456, зокрема рішення суду.
З метою захисту своїх прав ОСОБА_4 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного їх правового регулювання.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин 1, 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частини 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (ч.1 ст.4 Закону №5492-VI).
Частиною 1 статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (пп. “а” п.1 ч.1 ст.13 Закону № 5492-VI).
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України містять безконтактний електронний носій.
Частинами 1, 2 статті 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ч.4 ст.21 Закону №5492-VI).
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині 7 статті 21 Закону №5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
У статті 7 Закону №5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини 1 статті 7).
На виконання положень частини 2 статті 15 та абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України 25 березня 2015 року прийняв постанову №302 (далі - Постанова №302), якою затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).
За змістом пункту 2 вказаної Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII; з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 131 Порядку №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.
Відповідно до пунктів 2, 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ) , паспорт видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктами 5, 6, 8, 13 Положення № 2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис “Україна”, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис “Паспорт”. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис “Паспорт громадянина України”. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Для одержання паспорта (у формі паспортної книжечки) громадянин подає: заяву за формою, установленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
У відповідності до частини 5 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини 6 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Суд зазначає, що принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Одночасно, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: “Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції”.
За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у право, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну “закон” є автономним, та до якості “закону” ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі “Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства” (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37). Під терміном “закон” … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам “доступності” та “передбачуваності”.
Суд звертає увагу на те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; відповідно до статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України правові висновки Верховного Суду, викладені в рішенні за результатами розгляду зразкової справи, є обов'язковими для суду при ухваленні рішень в типовій справі; відповідно до частини 2 статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України у постанові Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася Велика Палата Верховного Суду; складовою частиною принципу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України, є принцип правової визначеності в тому його аспекті, який забороняє ставити під сумнів рішення суду, що набрало законної сили.
Так, судом встановлено, що Велика Палата Верховного Суду, 19.09.2018, розглянувши апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду, ухвалене 26.03.2018 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) апеляційну скаргу задовольнила частково, рішення Верховного Суду від 26.03.2018 скасувала, позовні вимоги задовольнила частково. Постановою ВП ВС визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказана постанова набрала законної сили з моменту її прийняття - 19.09.2018.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення особи до суду з позовом до територіального органу ДМС України з вимогою видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Обставин, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі Великою Палатою Верховного Суду не встановлено.
Отже, суд вважає, що вирішуючи цей спір, необхідним є застосування правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі № 806/3265/17.
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи вказану справу дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Крім того, при вирішенні вказаного спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення особи до Відділу Управління Державної міграційної служби діяло два нормативних акта: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи Управління Державної міграційної служби проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що неповнолітня ОСОБА_1 має право на оформлення паспорта у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Відповідно до частини 7 статті 16 Закону№ 5492-VI уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Отже, законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.
Відповідач, в обґрунтування правомірності своїх дій, посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 “Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302”, згідно з якою до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено наказом МВС від 06.06.2019 №456.
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 внесено зміни до п.3 Постанови №302, доповнивши його абзацом такого змісту: Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, пунктом 1 якого передбачено, що цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), та визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Отже, вказаний Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України визначає оформлення і видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, яке набрало законної сили. Водночас, неповнолітня позивачка та її законні представники звернулись до відповідача про видачу паспорта в порядку Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України за № 2503-XII від 26.06.1992, який є чинним.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України за №2503-XII від 26.06.1992, є обґрунтованими та належать до задоволення.
З огляду на встановлені обставини справи, норми права, що регулюють спірні правовідносини та висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17, для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України за № 2503-XII від 26.06.1992.
Зазначені висновки суду відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз9901/2/18) та застосовані в цій адміністративній справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які потрібно відшкодувати або оплатити відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суду подано квитанцію про сплату судового збору за подання позову до суду в цій справі від 02.02.2023 в сумі 1073,60 грн, законним представником позивачки - ОСОБА_2 . Доказів понесення позивачкою інших судових витрат суду не подано.
Відтак, з Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області, на користь ОСОБА_1 в особі її законного представника - ОСОБА_2 , слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області (вул. Шевченка, 56, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701) оформити та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992.
Cтягнути на користь ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області (вул. Шевченка, 56, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.