07 квітня 2023 рокум. Ужгород№ 260/1595/23
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у якому просить: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області згідно листа №57-48/М-02/8-0700/23 від 05.01.2023 у не зарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до трудового стажу роботу в кооперативі «Тиса» з 03.09.1989 по 04.12.1992, роботу в кооперативі «Авангард» з 03.01.1993 по 28.05.1996 та роботу в кооперативі «Прогрес» з 29.05.1996 по 09.08.1998; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до трудового стажу роботу в кооперативі «Тиса» з 03.09.1989 по 04.12.1992, роботу в кооперативі «Авангард» з 03.01.1993 по 28.05.1996 та роботу в кооперативі «Прогрес» з 29.05.1996 по 09.08.1998 та здійснити перерахунок її пенсі з урахуванням нового загального трудового стажу роботи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було відмовлено позивачу у врахуванні до трудового стажу роботу в кооперативі «Тиса» з 03.09.1989 по 04.12.1992, роботу в кооперативі «Авангард» з 03.01.1993 по 28.05.1996 та роботу в кооперативі «Прогрес» з 29.05.1996 по 09.08.1998. Вважає, що вищезазначене рішення, прийняте за відсутності підстав, а тому відповідно підлягає скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що Головним управлінням до страхового стажу не враховано період роботи в кооперативі «Тиса» з 03.09.1989 року по 04.12.1992 року, оскільки запис в трудовій книжці № 19 не відповідає пункту 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях № 162 від 20.07.1974 року (чинна на момент заповнення трудової книжки). Період роботи позивача в кооперативі «Авангард» з 03.01.1993 року по 28.05.1996 року не враховано до страхового стажу у зв'язку з відсутністю нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків за цей період. До страхового стажу не враховано період роботи в кооперативі «Прогрес» з 29.05.1996 року по 09.08.1998 року, оскільки запис в трудовій книжці № 24 не відповідає пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (запис про звільнення не завірено печаткою). Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру відсутні відомості щодо реєстрації кооперативу «Прогрес» як платника страхових внесків. З огляду на встановлену вище обставину вважає, що Головне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами і підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що з 11.06.2014 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, з урахуванням страхового стажу 16 років 8 місяців 28 днів.
ОСОБА_1 04 січня 2023р. до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подала письмове звернення щодо перегляду зарахування до страхового стажу період роботи в кооперативі «Тиса», в кооперативі «Авангард», в кооперативі «Прогрес».
В подальшому, листом Головного управління №57-48/М-02/8-0700/23 від 05.01.2023р. року ОСОБА_1 було відмолено у заяві про зарахування страхових періодів, оскільки до страхового стажу не враховано період роботи в кооперативі «Тиса» з 03.09.1989 року по 04.12.1992 року, оскільки запис в трудовій книжці № 19 не відповідає пункту 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях № 162 від 20.07.1974 року (чинна на момент заповнення трудової книжки). Вказано, що період роботи ОСОБА_1 в кооперативі «Авангард» з 03.01.1993 року по 28.05.1996 року не враховано до страхового стажу у зв'язку з відсутністю нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків за цей період. До страхового стажу відповідачем не враховано період роботи в кооперативі «Прогрес» з 29.05.1996 року по 09.08.1998 року, оскільки запис в ірудовій книжці № 24 не відповідає пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (запис про звільнення не завірено печаткою). Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру відсутні відомості щодо реєстрації кооперативу «Прогрес» як платника страхових внесків. Крім того, Відповідачем вказано, що титульна сторінка трудової книжки серії НОМЕР_2 заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях № 162 від 20.07.1974 року (чинна на момент заповнення трудової книжки), а саме дата заповнення трудової книжки записана ручкою іншого кольору.
Вважаючи таке рішення протиправним позивач звернулася до суду.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом встановлено, що відповідачем не зараховано до стажу період роботи позивача з 03.09.1989 по 04.12.1992 на кооперативні «Тиса», оскільки в записі №19 трудової книжки допущено порушення вимог н. 2.3 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974
Порядок ведення трудових книжок, у спірний період був урегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162), відповідно до якого встановлено зокрема, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно пункту 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно пункту 2.3 Інструкції №162 від 20.06.1974 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).
Записи виготовляються акуратно, ручкою або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Разом з тим, судом встановлено, що запис № 19 датований 03.09.1989 року, тоді наказ, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на роботу членом виробничого кооперативу «Тиса» прийнято 05.12.1989 року що суперечить календарній послідовності подій.
Відтак суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не врахував до трудового стажу роботу в кооперативі «Тиса» з 03.09.1989 по 04.12.1992 рр.
Щодо не зарахування до стажу період роботи з 03.01.1993 по 28.05.1996 на кооперативі «Авангард», оскільки відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків за цей період, суд вказує наступне.
Судом відповідно до копії трудової кижки позивача, що міститься в матеріалах справи та у пенсійній справі, встановлено, що ОСОБА_1 з 03.01.1993 по 28.05.1996 рр. працювала у кооперативі «Авангард». Відповідач дану обставину не оспорює. Разом з тим, у листі №57-48/М-02/8-0700/23 від 05.01.2023р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмолено позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірний період, у зв'язку з відсутністю нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків за цей період.
Суд зазначає, що відповідно до норм ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-XV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.3 зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.
Так, абз.1 ч.1 ст.20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі
Відповідно до ч.2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з ч.10 вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормами ст.106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), від 27.05.2021 (справа 343/659/17) відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу період роботи з 03.01.1993 по 28.05.1996 рр. в кооперативі «Авангард», та такий слід зарахувати.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу роботу в кооперативі «Прогрес» з 29.05.1996 по 09.08.1998 рр., та зобов'язання такий врахувати суд вказує наступне.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області у листі №57-48/М-02/8-0700/23 від 05.01.2023 р. відмовляючи у зарахуванні спірного періоду, відповідач вказав що запис в трудовій книжці № 24 не відповідає пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (запис про звільнення не завірено печаткою). Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру відсутні відомості щодо реєстрації кооперативу «Прогрес» як платника страхових внесків. Судом встановлено, що сам факт трудової діяльності ОСОБА_1 в кооперативі «Прогрес» відповідачем не оскаржується
Згідно п.2.4, 4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затверджено наказом .№58 від 29.07.1993 в редакції станом на 09.08.1998, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Згідно п. 4 постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993 в редакції станом на 09.08.1998, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06 серпня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльпості працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку а загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивачки вказаного у її трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутність на першій сторінці печатки підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка).
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог нри заповненні трудової книжки.
Відповідач виносячи оскаржуване рішення не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці (постанова Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а).
Суд вказує, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСШІ у справі "Пінкова та ГІінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії", "Трго проти Хорватії").
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Разом з тим, згідно п. 3, 43 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів», затвердженої постановою Правління ПФУ №5-5 від 10.06.1994, усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов'язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10- денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток N 1).
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням внесків, інших платежів, а також витрачанням коштів Пенсійного фонду здійснюється органами Пенсійного фонду.
06.09.1996 постановою Правління ПФУ №11-1 прийнято нову «Інструкцію про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів».
Згідно п 17 1 Інструкції №11-1 від 06.09.1996 контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням зборів, інших платежів а також витрачанням коштів Пенсійного фонду здійснюється органами Пенсійного фонду. Дана інструкція діяла до 03.06.1999.
Відтак, суд приходить до висновку про протиправність не зарахування до страхового стажу роботи позивача в кооперативі «Прогрес» з 29.05.1996 по 09.08.1998 рр. та необхідності такого зарахування.
За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, беручи до уваги фактичні обставини даної справи, з метою найбільш ефективного захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та до висновку про протиправність відмови Головного управління ПФУ в Закарпатській області щодо зарахування до стахового стажу роботу в кооперативі «Авангард» з 03.01.1993 по 28.05.1996 рр. та роботу в кооперативі «Прогрес» з 29.05.1996 по 09.08.1998 рр., зарахування такого та здійснення перерахунку та виплату (з урахуванням раніше сплачених сум) пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в кооперативі «Авангард» з 03.01.1993 по 28.05.1996 рр. та в кооперативі «Прогрес» з 29.05.1996 по 09.08.1998 рр.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає судовий збір у сумі 536,80 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо неврахування до страхового стажу роботу в кооперативі «Авангард» з 03.01.1993 по 28.05.1996 рр. та в кооперативі «Прогрес» з 29.05.1996 по 09.08.1998 рр.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи в кооперативі «Авангард» з 03.01.1993 по 28.05.1996 рр. та в кооперативі «Прогрес» з 29.05.1996 по 09.08.1998 рр.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063) здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше сплачених сум) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в кооперативі «Авангард» з 03.01.1993 по 28.05.1996 рр. та в кооперативі «Прогрес» з 29.05.1996 по 09.08.1998 рр.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору