10 квітня 2023 року м. Житомир справа № 240/4055/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірним дій, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) щодо відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 71 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання її призначити.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що має достатній стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років та виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком на день призначення відповідно до пункту 71 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зауважує, що на день виходу на пенсію працювала на посаді вчителя початкових класів, що дає право на виплату зазначеної допомоги.
Ухвалою суду від 20 лютого 2023 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
24 березня 2023 року до суду надійшов відзив разом з витребуваними судом документами, у якому ГУ ПФУ в Житомирській області просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що згідно наданої довідки від 21 листопада 2022 року № 327 позивач з 25 серпня 1987 року по 31 серпня 2022 року працювала на посаді вчителя початкових класів, з 01 вересня 2022 року переведена на посаду асистента вчителя та з 01 жовтня 2022 по день звернення за призначенням пенсії працює за сумісництвом на посаді вчителя початкових класів ліцею №20 міста Житомира. Переліком № 909 посада асистента вчителя не передбачена, а тому відсутні підстави для призначення та виплати грошової допомоги.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що з 11 жовтня 2022 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
03 січня 2023 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 71 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 30 січня 2023 року ГУ ПФУ в Житомирській області відмовило позивачу у призначені та виплаті грошової допомоги. Згідно наданої довідки від 21 листопада 2022 року № 327 позивач з 25 серпня 1987 року по 31 серпня 2022 року працювала на посаді вчителя початкових класів, з 01 вересня 2022 року переведена на посаду асистента вчителя та з 01 жовтня 2022 по день звернення за призначенням пенсії працює за сумісництвом на посаді вчителя початкових класів ліцею №20 міста Житомира. Переліком № 909 посада асистента вчителя не передбачена, а тому позивач звільнення з посади, яка на день звільнення не відноситься до роботи, що дає право на виплату такої допомоги. До того ж на посаді вчителя початкових класів вона працює за сумісництвом, що також не дає право на отримання відповідної допомоги.
Уважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулась із цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 1788) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років.
Пунктом 71 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 71 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 цього Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).
Як установлено судом, на момент виходу на пенсію позивач працювала з 01 вересня 2022 року на посаді асистента вчителя, а також з 01 жовтня 2022 року по день звернення за призначенням пенсії працювала за сумісництвом на посаді вчителя початкових класів.
Переліком № 909 визначено, що робота в загальноосвітніх навчальних закладах дає право на отримання пенсії за вислугу років на таких посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Таким чином, посада асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу у Переліку № 909 не зазначена.
Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» № 963 від 14 червня 2000 року посаду асистент вчителя віднесено до посад педагогічних працівників.
З огляду на викладене суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що посада асистента вчителя не передбачена Переліком №909.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19 лютого 2019 року у справі №127/159/17-а, від 25 жовтня 2021 року у справі №458/36/17.
Окрім того, на момент виходу на пенсію позивач працювала також вчителем початкових класів (за сумісництвом).
Суд відхиляє твердження пенсійного органу, що оскільки позивач працювала вчителем початкових класів за сумісництвом, тому вона не має права на отримання спірної допомоги, оскільки пункт 71 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV не містить обмежень щодо зарахування до спеціального стажу роботи на відповідних посадах за сумісництвом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у пунктах 14 та 15 постанови від 27 лютого 2018 року у справі №470/402/17, а саме: «...зарахування роботи на посаді вчителя до педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), отже період роботи (...) за сумісництвом зараховується до педагогічного стажу (...) робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З аналізу наведених норм законодавства суд робить висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17, від 21 березня 2023 року у справі №674/1377/17.
При цьому, суд ураховує, що існування нечіткого нормативного регулювання спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип юридичної визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, що ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (такі праві позиції Конституційного Суду України викладені у рішеннях від 22 вересня 2005 №5-рп/2005, від 29 червня 2010 №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 №23-рп/2010, від 11 листопада 2011 №10-рп/2011).
У відповідності до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Олссон проти Швеції» від 02 березня 1988 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію... Фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia пунктом 1 статті 8 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06, пункти 50, 56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У справі «Новік проти України» (заява №48068/06, п.19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Щодо неоднозначного трактування норм законодавства України Європейський суд з прав людини у рішенні ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначивши про пріоритет застосування найбільш сприятливого для особи тлумаченням норм права.
Ураховуючи наявність у позивача спеціального стажу, а також відсутність у нормі, закріпленій у пункті 71 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, застереження про необхідність праці на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», саме за основним місцем, а не за сумісництвом, суд приходить до висновку про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Житомирській області щодо відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 71 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Як наслідок, з метою відновлення порушеного права, з метою захисту якого подано відповідний позов, задоволенню підлягають і похідні вимоги щодо зобов'язання здійснити призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 71 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 71 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 71 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис