Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 квітня 2023 року Справа№200/534/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо неповного нарахування та не виплати повної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцю Державної прикордонної служби ОСОБА_1 ;
- зобов'язання видати наказ, яким перерахувати та виплатити позивачу, з 24.02.2022 року по 31 грудня 2022 року додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць військовослужбовцю Державної прикордонної служби ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військовій частині НОМЕР_1 ). Відповідно до довідки, яка надана згідно адвокатського запиту від 01.02.2023 року починаючи з лютого 2022 року по грудень 2022 позивач отримав додаткову винагороду тільки 30000 гривень, а не 100000 гривень, оскільки проходить службу та приймає безпосередню участь в бойових діях на території Донецької області, яка є по суті зоною бойових дій. Так, відповідач не видаючи наказ на донарахування додаткової винагороди, передбаченої законодавством, порушує право позивача на її отримання. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, та такою, що порушує його право на отримання належних виплат, а тому просить захистити його у судовому порядку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року відкрито провадження у справі № 200/534/23, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
04 квітня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивача було зараховано у списки військової частини НОМЕР_1 09 серпня 2022 року. У серпні 2022 року позивача було направлено у службове відрядження до Головного навчального центру Державної прикордонної служби України ім. генерала-майора ОСОБА_2 та в подальшому у відрядження на ділянку НОМЕР_3 прикордонного загону АДРЕСА_1 , які не являлись районами ведення бойових дій, тому позивач не набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди. У жовтні 2022 року позивача направлено у службове відрядження до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого.
Підвищена додаткова винагорода за період перебування позивача у відрядженні з вересня по грудень 2022 року на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_4 ) не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки начальником НОМЕР_5 прикордонного загону не надано підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах. Відповідач зазначає, що у зв'язку з не отриманням відповідної інформації від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому направлявся лист з клопотанням про надання інформації щодо відряджених військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах, за встановленою формою (у виді довідок), однак було надано відповідь, в якій зазначено, що НОМЕР_5 прикордонний загін імені князя Володимира Великого не вбачає підстав для надання довідок для виплати підвищеної додаткової винагороди. У подальшому, у зв'язку з надходженням від НОМЕР_5 прикордонного загону імені князя Володимира Великого підтверджуючих документів щодо прийняття участі у бойових діях, позивачу за грудень 2022 року була нарахована та виплачена збільшена додаткова винагорода до 100000 грн., з розрахунку виконання відповідних завдань. У зв'язку з наведеним, відповідач вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 07 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_6 про зупинення провадження у справі до набрання законної чинності рішення Верховного Суду у справі № 260/3564/22.
Ухвалою суду від 07 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) імені князя АДРЕСА_2 .
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , який призваний на військову службу по мобілізації, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09 серпня 2022 року №315-ОС, зарахований у списки особового складу та на всі види забезпечення.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2023 № 12/744 солдат ОСОБА_1 10.08.2022 вибув у службове відрядження до Головного навчального центру Державної прикордонної служби України ім. генерала-майора ОСОБА_2 відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 10.08.2022 №177-ВВ. В подальшому був направлений у службове відрядження на ділянку НОМЕР_3 прикордонного загону Південного регіонального управління на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 червня 2022 року №106 (гриф). Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № (гриф)/25-2075-Е військовослужбовця передислоковано з НОМЕР_3 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_5 прикордонного загону, з 08.10.2022 по 08.01.2023 перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_5 прикордонного загону, 10.01.2023 прибув зі службового відрядження до НОМЕР_2 прикордонного загону.
Листом від 29.11.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) повідомив відповідача, що підрозділи Держприкордонслужби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення і тому підпункт 7 пункту 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» не застосовуються, тому довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_4 не опрацьовувались. Разом з тим, відповідачу направлені копії рапортів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовців НОМЕР_2 прикордонного загону за вересень та жовтень 2022 року для прийняття правового рішення.
На адвокатський запит від 02.02.2023 року щодо реалізації військовослужбовців НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на отримання збільшеної додаткової винагороди за жовтень і листопад 2022 року листом від 09.02.2023 року адміністрація Держприкордонслужби повідомила, що у жовтні і листопаді 2022 року військовослужбовці перебували на бойових позиціях, проте, участі у бойових діях або визначених пунктом 2 наказу №392 заходах у складі військової частини НОМЕР_4 не брали, про що зазначено в листі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) від 06.02.2023 №22/838-23-Вих, довідки, передбачені додатком 2 до наказу №392 на адресу військової частини НОМЕР_1 не направлялись, підстави для нарахування збільшеної додаткової винагороди в НОМЕР_2 прикордонного загону відсутні.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_4 від 08.01.2023 № 4183, виданої солдату ОСОБА_1 , він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області з 11.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 08.01.2023.
Як вбачається з архівної відомості з січня 2022 по грудень 2022, позивач отримував винагороду, передбачену постановою Кабінета Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за вересень 2022 у розмірі 15483,87 грн., за жовтень 2022 - 15000,00 грн., за листопад 2022 - 30000,00 грн, виплата винагороди в розмірі 60000,00 грн. здійснена у грудні 2022 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірним у даній справі є право позивача на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн. за період з 24.02.2022 року по 31.12.2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022 та від 07.11.2022 № 757/2022, № 58/2023 від 06.02.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168), пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою виконання вимог Постанови № 168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - Наказ № 392-АГ).
Так, згідно пункту 1 Наказу № 392-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пункту 4 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Пунктом 5 Наказу № 392-АГ передбачено, шо для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.
Згідно пункту 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу № 392-АГ).
09.12.2022 Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ № 628/8/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - Наказ № 628-АГ), який застосовується з 01.12.2022 та в подальшому врегульовував порядок і умови здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, та пунктом 8 якого передбачено, що інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Як вже було встановлено судом, згідно довідки військової частини НОМЕР_4 від 08.01.2023 08.01.2023 № 4183, виданої солдату ОСОБА_1 , він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області з 11.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Згідно листа від 29.11.2022 року 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого, відповідачу направлені копії рапортів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовців НОМЕР_2 прикордонного загону за вересень та жовтень 2022 року для прийняття правового рішення.
Доказів направлення списків, передбачених додатком 2 до наказів № 392-АГ та № 628-АГ, на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) суду не надано.
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом уразі необхідності.
Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Суд зазначає, що недотримання органами Держприкордонслужби вимог Наказу № 392-АГ в частині обміну інформацію про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.
Разом з цим, судом встановлено, що позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода до 100000 грн. за грудень 2022 року, що підтверджується архівною відомістю.
Також, судом не встановлено факту, що у період з 24.02.2022 року по 10.10.2022 року позивач приймав участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 11.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та не виплати повної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», то суд зазначає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки, як було встановлено вище, нарахуванню та виплаті спірної допомоги передує отримання інформації про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктами 2 Наказів № 392-АГ та № 628-АГ, яка подається начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до Наказів № 392-АГ, № 628-АГ.
Разом з тим, в межах розгляду даної справи судом встановлено, що 105 прикордонним загоном імені князя Володимира Великого відповідна інформація в порядку, визначеному Наказом № 392-АГ та Наказом № 628-АГ, до Військової частини НОМЕР_1 не надсилалась, а тому в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги на користь позивача.
За унормуванням ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За унормуванням ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатом Урсаленком Богданом Олександровичем договір про надання правничої (правової) допомоги №211 від 22.01.2023 року.
За умовами пунктом 3 цього договору, клієнт зобов'язаний здійснити оплату правових послуг (гонорар) адвоката у відповідності з домовленістю та додатку до договору в день підписання угоди. Обсяг і вартість наданої правової допомоги визначається у відповідному додатку, який є невід'ємним додатком до цього договору.
Як вбачається з додатку до договору, витрати та розрахунок на професійну правничу допомогу за договором складає:
- гонорар адвоката за ознайомленням з матеріалами - 1000 грн.;
- направлення адвокатського запиту та збір доказів - 1000 грн.;
- складання позову - 2000 грн.;
- гонорар адвоката за представництво в суді - 1000 грн.,
загальна сума витрат складає 6000 грн.
Так, позивач зазначає, що його витрати у цій справі склали 6000,00 грн.
Так, частиною 7 статті 139 КАС України обумовлено: розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд відмічає, що, враховуючи положення частини 1статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Боттацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.
Предмет спору у цій справі не є складним, не потребує складних правових досліджень, вивчення обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. Більш того, розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань.
З огляду на викладене, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 6000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи.
З урахуванням наведеного, суд вважає підтвердженими сплату позивачем адвокату витрат на суму 4000 грн. за надання професійної правничої допомоги у цій справі, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце знаходження: військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 11.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце знаходження: військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Судове рішення складено та підписано 10 квітня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко