вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
04 квітня 2023 року м. Рівне Справа № 918/1128/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянув матеріали заяви: Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради
про: банкрутство
боржник: Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради
кредитор: Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго"
кредитор: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія"
кредитор: ОСОБА_1
кредитор: Фінансовий відділ Городоцької сільської ради
кредитор: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
секретар судового засідання: С.Коваль;
представники:
арбітражний керуючий: І.Мельник;
від ПрАТ "Рівнеобленерго": О.Петраков
29 грудня 2022 року Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ 35597574) звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою суду від 17 січня 2023 року прийнято до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради, заяву призначено до слухання у підготовчому засіданні на 17 січня 2023 року.
Ухвалою суду від 17 січня 2023 року відкрито провадження у справі №918/1128/22 про банкрутство Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено Мельник Ірину Анатоліївну, проведення попереднього засідання суду призначено на 21 березня 2023 року.
17 січня 2023 року здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою суду від 20 лютого 2023 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог.
Ухвалою суду від 20 лютого 2023 року прийнято до розгляду заяву ТОВ "Газова Компанія" про визнання кредиторських вимог.
Ухвалою суду від 20 лютого 2023 року прийнято до розгляду заяву ПрАТ "Рівнеобленерго" про визнання кредиторських вимог.
Ухвалою суду від 06 березня 2023 року прийнято до розгляду заяву Фінансового відділу Городоцької сільської ради про визнання кредиторських вимог.
20 березня 2023 року від ПрАТ "Рівнеобленерго" надійшла заява про уточнення кредиторських вимог.
20 березня 2023 року розпорядника майна подано звіт про надіслані кредиторам повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог.
21 березня 2023 року розпорядником майна подано повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог.
В судовому засіданні 21 березня 2023 року оголошено перерву до 10-00 год 04 квітня 2023 року.
Ухвалою суду від 27 березня 2023 року прийнято до розгляду заяву ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання кредиторських вимог.
03 квітня 2023 року розпорядником майна подано уточнений звіт про надіслані кредиторам повідомлення про результати розгляду заяв.
Відповідно до норм статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
За результатами розгляду справи судом встановлено наступне.
Кредиторські вимоги Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
16 лютого 2023 року Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" подано заяву в якій останній просить суд визнати вимоги кредитора до боржника у даній справі у розмірі 418 840,68 грн.
Зава подана в межах строків встановлених частиною 1 статті 45 КУзПБ.
20 березня 2023 року заявником подано уточнення кредиторських вимог, відповідно до яких заявник просить суд визнати його вимоги в розмірі 434 160,18 грн заборгованості за послугу з розподілу електроенергії та заборгованості за реактивну електроенергію.
За наслідками розгляду вказаної заяви судом встановлено наступне.
14 березня 2008 року між ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеобленерго" (наразі ПрАТ "Рівнеобленерго" та Комунальним підприємством "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради (наразі Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради) було укладено договір за №3031 "Про постачання електричної енергії", відповідно до якого постачальник здійснює продаж електричної енергії споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Надалі, між ПрАТ "Рівнеобленерго" та Комунальним підприємством "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради був укладений договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на умовах публічного договору приєднання та за параметрами електроустановок споживача, зазначеними у договорі про постачання електричної енергії.
Вказаний договір про надання послуг з розподілу електричної енергії укладений шляхом приєднання споживача до умов публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на офіційному веб-сайті за фактом споживання електричної енергії.
За умовами укладеного між сторонами договору, Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" з 01 січня 2019 року надає Комунальному підприємству "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об'єктом споживача. Натомість споживач оплачує надані йому послуги згідно умовами глави 5 цього договору та оплачує інші послуги Оператора системи згідно з додатком № 4 "Порядок розрахунків за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії".
Заявник вказує, що починаючи з 01 жовтня 2021 року по 30 листопада 2022 року боржникові нараховано плату за розподіл електричної енергії, що стверджується рахунками-фактур за період 01.10.2021 року по 31.10.2022 року; додатками до рахунків - фактури та актом приймання-передавання наданих послуг з розподілу, а сплачено боржником за цей же період 99 354,02 грн.
Таким чином, борг за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з 01 жовтня 2021 року по 30 листопада 2022 рік складає 426 986,49 грн.
Окрім того, абзацом третім пункту 6 Постанови НКРЕКП № 312 від 14,03.2018 року "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" передбачено, що до укладення договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії відповідно до Правил відносини між ОСР/ОСП та споживачем щодо розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії регулюються договорами про постачання електричної енергії та договорами про технічне забезпечення електропостачання споживача між основним споживачем та субспоживачем.
Станом на час розгляду спору, за боржником рахується заборгованість за реактивну енергію в сумі 7 173,69 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з нормами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими правилами.
Пунктом 1.2.1 ПРРЕЕ визначено, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Пунктом 2 ПРРЕЕ передбачено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Пунктом 2.1.5 ПРРЕЕ передбачено, що договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу/передачі.
Згідно з правилами пункту 4.2. ПРРЕЕ, послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.
Суд відзначає, що наданими заявником доказами стверджується наявна заборгованість боржника за послуги з розподілу електричної енергії та за реактивну енергію в заявленій до визнання сумі.
У поданому розпорядником майна звіті про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду заяв, арбітражним керуючим визнані вимоги ПрАТ "Рівнеобленерго" в повному обсязі як такі, що не забезпечені заставою.
Згідно з положеннями статті 64 КУзПБ, у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.
Таким чином до визнання підлягають вимоги в розмірі 434 160,18 грн, з яких: 426 986,49 грн борг за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з 01 жовтня 2021 року по 30 листопада 2022 рік та борг за реактивну енергію в сумі 7 173,69 грн (четверта черга).
Згідно з правилами статті 64 КУзПБ, у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
При поданні заяви заявником сплачено 5 368,00 грн судового збору, відтак до визнання підлягають вимоги в розмірі 5 368,00 грн витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (перша черга).
Кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія"
16 лютого 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія" подано заяву в якій останній просить суд визнати вимоги кредитора до боржника у даній справі у розмірі 382 850,00 грн.
Зава подана в межах строків встановлених частиною 1 статті 45 КУзПБ.
За наслідками розгляду вказаної заяви судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26 грудня 2022 року у справі №918/1038/22 судом вирішено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія" до Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради про стягнення 380 000,00 грн задовольнити, стягнути з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія" 380 000,00 грн основного боргу.
Вказане рішення законної сили 18 січня 2023 року.
Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 січня 2023 року у справі №918/1038/22 судом вирішено стягнути з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія" 2 850,00 грн судового збору.
Додаткове рішення законної сили 08 лютого 2023 року.
Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України, Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (стаття 18 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд відзначає, що наданими заявником доказами стверджується наявна заборгованість боржника в заявленій до визнання сумі.
У поданому розпорядником майна звіті про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду заяв, арбітражним керуючим визнані вимоги в повному обсязі як такі, що не забезпечені заставою.
Згідно з нормами статті 64 КУзПБ, у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.
Таким чином до визнання підлягають вимоги в розмірі 382 850,00 грн (четверта черга).
Згідно з правилами статті 64 КУзПБ, у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
При поданні заяви заявником сплачено 5 368,00 грн судового збору, відтак до визнання підлягають вимоги в розмірі 5 368,00 грн витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (перша черга).
Кредиторські вимоги ОСОБА_1
16 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав заяву в якій останній просить суд визнати вимоги кредитора до боржника у даній справі у розмірі 29 560,18 грн.
Зава подана в межах строків встановлених частиною 1 статті 45 КУзПБ.
За наслідками розгляду вказаної заяви судом встановлено наступне.
Заочним рішенням Рівненський міського суду Рівненської області від 11 січня 2023 року №569/17023/22 вирішено стягнути з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у вигляді доплати у різниці посадових окладів тимчасово відсутнього працівника в сумі 26 865,09 грн.
Вказане рішення набрало законної сили 13 лютого 2023 року.
Окрім того згідно із довідкою №23 від 16 лютого 2023 року, заборгованість КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради із заробітної плати перед заявником складає 2 695,09 грн.
З наявних матеріалів справи слідує, що наказом Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради від 14.04.2022р. №14.04.22/1 заявника прийнято на роботу на посаду заступника директора 18.04.2022 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.
На виконання розпорядження Рівненського міського голови від 26.04.2022 р. №339 а-р, наказом управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.04.2022р. №16-к на заявника покладено виконання обов'язків директора комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради.
Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України, Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (стаття 18 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці").
У рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі N 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).
За нормами статей 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
У статті 15 Закону України "Про оплату праці" закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці").
Згідно із нормами статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
В умовах спрощеного режиму розмір заробітної плати визначається трудовим договором з урахуванням встановленого законом мінімального рівня оплати праці, а заробітна плата виплачується працівнику у строки, встановлені цією статтею, та визначені трудовим договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.
Згідно з приписами статті 28 Закону України "Про оплату праці", у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Суд відзначає, що наданими заявником доказами стверджується наявна заборгованість боржника в заявленій до визнання сумі.
У поданому розпорядником майна звіті про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду заяв, арбітражним керуючим визнані вимоги в повному обсязі як такі, що не забезпечені заставою.
Згідно з правилами статті 64 КУзПБ, у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.
Таким чином до визнання підлягають вимоги в розмірі 29 560,18 грн (перша черга).
Кредиторські вимоги Фінансового відділу Городоцької сільської ради
16 лютого 2023 року Фінансовим відділом Городоцької сільської ради подано заяву в якій останній просить суд визнати вимоги кредитора до боржника у даній справі у розмірі 6 000,00 грн.
Зава подана в межах строків встановлених частиною 1 статті 45 КУзПБ.
За наслідками розгляду вказаної заяви судом встановлено наступне.
01 лютого 2021 року між орендодавцем (КП "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради), та орендарем (Фінансовий відділ Городоцької сільської ради) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №66-О.
Згідно з умовами пункту 11 договору, сума забезпечувального депозиту складає 6 000,00 грн.
Відповідно до пункту 4.6. договору, орендодавець повертає забезпечувальний депозит орендарю протягом п'яти робочих днів після отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна, підписаного без зауважень балансоутримувача, або здійснює вирахування сум, визначених у пункті 4.8 цього договору, у разі наявності зауважень балансоутримувача або орендодавця.
Згідно з положеннями пункту 4.7. договору орендодавець перераховує забезпечувальний депозит у повному обсязі до державного бюджету, якщо: орендар відмовився від підписання акта повернення з оренди орендованого майна у строк, визначений цим договором, або створює перешкоди у доступі до орендованого майна представників балансоутримувача або орендодавця з метою складення такого акта.
З наданого розпорядником майна повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог Фінансового відділу Городоцької сільської ради слідує, що на виконання розпорядження Рівненського міського голови від 20 жовтня 2022 року№944-р нерухоме майно, в тому числі об'єкт оренди за договором було передано на баланс іншого суб'єкта господарювання.
Таким чином об'єкт оренди вибув з володіння орендодавця.
Розпорядник майна вказує, що боржник своїм листом повідомив заявника про свою можливу ліквідацію та про відсутність можливості повернути йому забезпечувальний платіж в розмірі 6 000,00 грн.
Заявник вказує, що Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради має борг перед Фінансовим відділом Городоцької сільської ради з оплати забезпечувального депозиту в сумі 6 000,00 гривень, однак, станом на дату звернення з даною заявою заборгованість не погашена.
Згідно з положеннями статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
У поданому розпорядником майна звіті про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду заяв, арбітражним керуючим визнані вимоги в повному обсязі як такі, що не забезпечені заставою.
Згідно з правилами статті 64 КУзПБ, у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.
Таким чином мають бути визнані вимоги в розмірі 6 000,00 грн (четверта черга).
Згідно з правилами статті 64 КУзПБ, у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
При поданні заяви заявником сплачено 5 368,00 грн судового збору, відтак до визнання підлягають вимоги в розмірі 5 368,00 грн витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (перша черга).
Кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
09 березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" подало заяву в якій останній просить суд визнати вимоги кредитора до боржника у даній справі у розмірі 1 642 404,99 грн.
Зава подана після завершення строків встановлених частиною 1 статті 45 КУзПБ.
За наслідками розгляду вказаної заяви судом встановлено наступне.
01 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Комунальним підприємством "Управління майновим комплексом" Рівненської міської Ради укладено договір про постачання електричної енергії №16618-ВЦ, відповідно до умов якого Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської міської Ради, як споживач, зобов'язане здійснювати повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії. Плата за спожиту електричну енергію вноситься до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.
Заявник вказує, що станом на 15 січня 2023 року за Комунальним підприємством "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради наявна заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 1 293 096,64 грн, за період з грудня 2021 р. по січень 2023 р. що стверджується рахунками на оплату та актами приймання-передавання.
Згідно з умовами пункту 5.7. договору та пункту 10 комерційної пропозиції, у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені, яка нараховується за кожен день прострочення у розмірі, подвійної облікової ставки НБУ.
За розрахунком заявника, за період з 16 грудня 2022 року по 15 січня 2023 року розмір пені становить 349 308,35 грн.
Згідно з умовами пункту 3 комерційної пропозиції споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з нормами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно з положеннями пункту 5.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Відповідно до приписів пункту 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з нормами пункту 4.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Судом встановлено порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, докази оплати отриманої електроенергії згідно договору в матеріалах справи відсутні, враховуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість кредиторських вимог в сумі 1 293 096,64 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з визначеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Як урегульовано частиною 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з умовами пункту 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, його додатками та чинним законодавством.
Відповідно до пункту 10 комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до договору, за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати. При цьому, пеня нараховується за весь період заборгованості її виникнення, починаючи з першого дня наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за спожиту електричну енергію, із встановленням терміну позовної давності щодо її стягнення у 3 (три) роки.
Керуючись положеннями пункту 10 комерційної пропозиції заявник нарахував боржнику пеню в розмірі 349 308,35 грн.
У поданому розпорядником майна звіті про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду заяв, арбітражним керуючим визнані вимоги в повному обсязі як такі, що не забезпечені заставою.
Згідно з правилами статті 64 КУзПБ, у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Таким чином мають бути визнані вимоги в розмірі 1 293 096,64 грн заборгованості (четверта черга) та 349 308,35 грн (шоста черга).
Згідно з правилами статті 64 КУзПБ, у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
При поданні заяви заявником сплачено 5 368,00 грн судового збору, відтак до визнання підлягають вимоги в розмірі 5 368,00 грн витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (перша черга).
Окремо суд відзначає положення частини 4 статті 45 КУзПБ, якими встановлено, що кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відтак, вказані вимоги є вимогами конкурсного кредитора який не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Інші процесуальні питання
Згідно з приписами статті 48 КУзПБ, протягом 10 днів з дня постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визначити дату проведення зборів кредиторів не пізніше 14 квітня 2023 року.
Згідно з положеннями статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.
На виконання вимог статті 49 КУзПБ суд вважає за необхідне призначити у справі підсумкове засідання.
Керуючись статтями 44-47, 49 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати вимоги кредитора Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (3300, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71, код ЄДРПОУ 05424874) у розмірі:
- 5 638,00 грн витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (перша черга);
- 434 160,18 грн заборгованість (четверта черга);
2. Визнати вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія" (35426, Рівненська область, Рівненський район, с.Синів, вул. Зарічна 29, код ЄДРПОУ 43260428) у розмірі:
- 5 638,00 грн витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (перша черга);
- 382 850,00 грн заборгованості (четверта черга);
3. Визнати вимоги кредитора ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) у розмірі:
- 29 560,18 грн заборгованість (перша черга);
4. Визнати вимоги кредитора Фінансового відділу Городоцької сільської ради (35331, Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул.Шевченка Т.Г. буд. 4, код ЄДРПОУ 44064283) у розмірі:
- 5 638,00 грн витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (перша черга);
- 6 000,00 грн заборгованість (четверта черга);
5. Визнати вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) як кредитора який не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів у розмірі:
- 5 638,00 грн витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (перша черга);
- 1 293 096,64 грн заборгованість (четверта черга);
- 349 308,35 грн заборгованість (шоста черга);
6. Зобов'язати розпорядника майна арбітражного керуючого у 10-ти денний строк після проведення попереднього засідання відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення (належні докази повідомлення надати суду).
7. Встановити дату проведення зборів кредиторів не пізніше 14.04.2023 р.
8. Рішення зборів кредиторів подати до суду протягом п'яти днів після його проведення.
9. Кредиторам забезпечити участь свого представника у зборах кредиторів.
10. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
11. Підсумкове засідання призначити на "04" травня 2023 р. на 11:00 год., яке відбудеться в приміщенні господарського суду Рівненської області (за адресою 33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А) в залі судових засідань №11.
Копію ухвали направити кредиторам, розпоряднику майна, боржнику.
Ухвала набирає законної сили у порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена у 10-ти денний строк до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя Андрій Качур