вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"05" квітня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/133/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Полтава”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівень - Агро”
про стягнення у сумі 858 052,81 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Полтава” (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівень - Агро” (відповідач) про стягнення 858 052,81 грн, з яких: 427 911,38 грн основного боргу, 127 692,11 грн пені, 133 010,16 грн 48% річних,128 373,40 грн штрафу та 41 065,76 грн інфляційних, за договором поставки № 01/04/22 від 01.04.2022.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із позовною заявою, 01.04.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 01/04/22 (договір), за умовами якого позивач зобов'язався в терміни, визначені договором, передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором, а також додатки № 1, № 2, № 4 до нього. На виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 667 132,98 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Проте відповідач за отриману продукції розрахувався частково, сплативши 239 221,60 грн, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 427 911,38 грн. Крім того, за період прострочення виконання відповідачем зобов'язань позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 127 692,11 грн пені, 133 010,16 грн 48% річних,128 373,40 грн штрафу та 41 065,76 грн інфляційних.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.
530, 549, 610, 611, 625, 692 ЦК України та ст. 216 - 218 ГК України.
10.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що позовні вимоги позивача ґрунтуються не на договорі поставки № 01/04/2 від 01.04.2022, а на договорі про відступлення права вимоги грошових зобов'язань № 03-08 від 03.08.2022. Будь-яких документів, які б підтверджували факт оплати позивачем ТОВ “Агрозахист Донбас” грошових коштів за договором про відступлення права вимоги до позовної заяви не надано, тому відповідач вважає, що позивач не має права висувати до відповідача будь-яких вимог за договором. Надані позивачем копії видаткових накладних не відповідають вимогам щодо первинних бухгалтерських документів, що не може свідчити про здійснення сторонами у справі господарських операцій з поставки. Заперечує проти нарахування та стягнення пені, річних та інфляційних, так як у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості за договором, адже договір укладався не з позивачем, а оплата за договором про відступлення права вимоги не відбувалася. Також позивач нараховував відповідачу штрафні санкції без урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГПК України. Крім цього, відповідач заперечує проти стягнення з нього 50 000,00 грн витрат на правову допомогу, так як вважає таку суму явно завищеною, необґрунтованою та неспівмірною із позовним вимогами.
05.04.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою останній зазначає, що набув право вимог до відповідача з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги, тобто з 03.08.2022. Щодо невідповідності накладним вимогам чинного законодавства, то останні відповідають вимогам, що висуваються до первинних документів, та містять усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Стосовно нарахування штрафних санкцій, то за п. 7 розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України строки, визначені зокрема ст. 262 ГК України, продовжуються на строк дії карантину, який, у свою чергу, продовжено до 30.04.2023.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.
Ухвалою суду від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.03.2023.
14.02.2023 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке задоволене ухвалою суду від 21.02.2023.
06.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 06.03.2023 розгляд справи відкладено на 05.04.2023.
06.03.2023 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке задоволене ухвалою суду від 08.03.2023.
29.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши подані докази, суд
установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
01.04.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 01/04/22 (договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник в терміни, визначені договором, зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного
призначення (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.
За умовами п. 2.1.- 2.3. договору постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід'ємною частиною цього договору. Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро. Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1., та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).
Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до цього договору (п. 3.1.
договору).
Відповідно до п. 3.2. договору у тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної оплати використовують формулу С=А1/А2*В, де С- сума, належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання додатку, А1- (курс МВР доларів США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс МВР доларів США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов ч. 1 цього пункту.
За п. 3.3.-3.6. договору всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням п. 3.2. договору. На підтвердження виконання покупцем зобов'язань з оплати товару з врахуванням п. 3.2. цього договору. Сторони, продовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним додатком або договором, підписують акт звіряння взаємних розрахунків. Ініціатива підписання такого акту покладається на покупця. При відсутності підписаного сторонами акту звіряння взаємних розрахунків зобов'язання покупця щодо повної оплати вартості отриманого товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору. Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно з накладними (без укладення інших письмових угод -додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною. Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні в графі «Призначення платежу» повинен зазначити згідно з яким договором та яким додатком перераховано такий платіж.
За умовами розділу 6 договору, зокрема, поставка товару здійснюється на умовах, визначених у додатках до цього договору. Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отриманні від постачальника. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії цього договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування товару. За наявності підстав, Акти приймання по кількості та якості або акти про приховані недоліки товару складаються за обов'язкової участі представника постачальника в порядку, визначеному Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та якості № П-6 і П-7.
Строки поставки товару визначаються у відповідних додатках до цього договору (п. 4.1. договору).
Згідно з п. 11.2. договору, він набирає чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.
Як установлено із матеріалів справи, між сторонами підписано додатки до цього договору № 1 від 22.04.2022, № 2 від 26.04.2022 та 4 від 22.04.2022 у яких зазначені асортимент, кількість ціна та вартість товару, курс МВР України, порядок зміни ціни та оплати.
Додатком № 1 від 22.04.2022 до договору погоджено, що ТОВ «Агрозахист Донбас» зобов'язалося поставити товар до 16.06.2022 за адресою: Київська область, Києво -Святошинський район, смт Чабани, вул. Машинобудівників, 4-В, загальною вартістю 130 638,76 грн, яку відповідач зобов'язався оплатити до 15.10.2022, додатком № 2 від 26.04.2022 до договору - поставити товар до 27.04.2022 загальною вартістю 214 221,60 грн, додатком № 4 від 22.04.2022 до договору - поставити товар до 07.06.2022 загальною вартістю 322 272,62 грн, який відповідач зобов'язався оплатити до 22.04.2022.
На виконання умов договору та додатку № 1 до договору постачальником поставлено відповідачу товар загальною вартістю 130 638,76 грн, що підтверджується видатковою накладною № 114 від 15.06.2022, згідно з додатку № 2 до договору - загальною вартістю 214 221,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 116 від 26.04.2022, згідно з додатком № 4 - загальною вартість 322 272,62 грн, що підтверджується видатковими накладними № 115 від 02.05.2022 та № 176 від 06.06.2022, а всього на загальну суму 667 132,98 грн.
Відповідач, отримавши поставлений товар, повинен був сплатити ТОВ «Агрозахист Донбас» кошти в розмірі 667 132,98 грн у такі строки: 130 638,76 грн до 15.10.2022, 214 221,60 грн - до 24.04.2022 та 322 272,62 грн - до 22.04.2022, проте всупереч умовам договору відповідач частково оплатив товар на суму 239 221,60 грн, з порушенням строків, визначених умовами договору, а саме: 28.04.2022 - 214 221,60 грн та 15.06.2022 - 25 000,00 грн, що стверджується банківськими виписками, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість на суму 427 911,38 грн.
Станом на момент звернення до суду відповідач не виконав умови договору, поставлену позивачем продукцію у повному обсязі не оплатив.
Розділом 7 договору сторони погодили відповідальність за порушення зобов'язань щодо виконання умов договору. Так, покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1. договору). У разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 договору, покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних.
Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості (п.7.7 договору). У разі прострочення покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додаткового штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8 договору). Стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а позовна давність щодо їх стягнення, відповідно до
ст.259 ЦК України, продовжується до 3-х років (п. 7.10. договору).
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором позивач нараховував та заявив до стягнення, крім основного боргу, 127 692,11 грн пені, 133 010,16 грн 48% річних,128 73,40 грн штрафу та 41 065,76 грн інфляційних.
Окрім того, як установлено судом, 03.08.2022 між ТОВ «Агрозахист Донбас» (первісний кредитор), ТОВ «Агрозахист Полтава» (новий кредитор) та ТОВ «Рівень -Агро» (боржник) укладений договір № 03-08 про відступлення прав вимоги грошових зобов'язань, за п. 2.1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
Розмір заборгованості боржника, що відступається, становить 427 911,38 грн. За результатами відступлення прав за цим договором до нового кредитора також переходить право вимагати від боржника сплати інфляційних втрат, штрафу, пені та відсотків річних, що передбачені договором поставки. (п. 2.2 договору).
За підп. 3.1.3.- 3.1.7. п. 3.1. договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання первісним кредитором та новим кредитором акту приймання-передачі права вимоги. Після підписання цього акту новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно відступленої заборгованості за договором поставки, а також відступлених зобов'язань боржника. У день підписання цього договору між первісним кредитором та новим кредитором складається акт приймання-передачі Права вимоги. Разом з правом вимоги новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. З моменту переходу до нового кредитора права вимоги за заборгованістю, відповідно до умов п. 3.1.3. цього Договору, первісний кредитор не має права: проводити будь-які операції відносно відступленої заборгованості боржника, відступати право вимоги до боржника за відступленою заборгованістю іншим особам; надавати боржнику дозволи або вказівки про перерахування грошових коштів по сплаті відступленої заборгованості на рахунок первісного кредитора. Підписанням цього договору боржник надає згоду на відступлення прав вимоги по договору поставки на користь нового кредитора та вважається належним чином повідомлений про порядок відступлення права вимоги за договором поставки. Первісний кредитор не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається на підставі цього договору і яка пред'явлена до виконання новим кредитором. У випадку, якщо з моменту переходу до нового кредитора права вимоги первісний кредитор отримає від боржника суму грошових коштів в рахунок повернення заборгованості, первісний кредитор зобов'язаний перерахувати цю суму на рахунок нового кредитора, вказаний в п. 12 цього договору, протягом 3 (трьох) робочих днів, з моменту її отримання.
Новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору ціну договору в розмірі та строки, визначені між новим кредитором та первісним кредитором в окремій угоді, укладеній між ними (п. 4.1. договору).
За умовами п. 5. 1, 5.2. договору в день настання обставини, передбаченої п.3.1.3. цього договору, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає за актом приймання-передачі документи, що підтверджують право вимоги. Новий кредитор має право запитувати у первісного кредитора додаткову інформацію або документи, що стосуються права вимоги, порядок та строки надання такої інформації узгоджуються окремо між новим кредитором та первісним кредитором.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. договору).
03.08.2022 між ТОВ «Агрозахист Донбас» (первісний кредитор), ТОВ «Агрозахист Полтава»
(новий кредитор) та ТОВ «Рівень -Агро» (боржник) підписаний акт приймання-передачі прав
вимоги за договором про відступлення права вимоги грошових зобов'язань та акт приймання - передачі документації до додатку № 1 від 03.08.2022 до договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань.
Відтак новим кредитором за договором поставки № 01/04/22 від 01.04.2022 стало ТОВ «Агрозахист Полтава», що є позивачем у цій справі.
Доказів припинення договору № 03-08 про відступлення прав вимоги грошових зобов'язань від 03.08.2022, так само як і визнання його недійним, суду не надано.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із неналежним виконанням договору поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлену продукцію, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин
повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших
правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як установлено судом, відповідач, отримавши від позивача товар на загальну суму 667 132,98 грн, що підтверджується видатковими накладними, розрахувався за нього частково, на суму 239 221,60 грн, а отже, сума основного боргу становить 427 911,38 грн.
Доказів погашення суми основної заборгованості відповідачем суду не надано, відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Стосовно нарахувань 48% річних та інфляційних, то слід зазначити таке.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов'язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 48% річних.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15- ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019).
Суд, здійснивши перерахунок 48% річних та інфляційних, установив, що розмір 48% річних становить 132 666,56 грн (при заявленому - 133 010,16 грн), а інфляційних втрат - 44 808,45 грн (при заявленому - 41 065,76 грн) (розрахунок додається), отже, інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а 48% річних - частково.
Щодо нарахування пені та штрафу, то суд зазначає таке.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума абоінше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та
пеню.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Як зазначалося, у п. 7.1.0 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій не обмежується ч. 6 ст. 232 ГК України і припиняється в день виконання стороною зобов'язання.
Окрім того, відповідно до положень п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний розділ доповнено п. 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19"установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 № 405, від 23.12.2022 № 1423 був неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду справи (до 30.04.2023). Договір поставки укладений між сторонами 01.04.2022, що свідчить про обізнаність сторін зі змінами до положень, зокрема ст. 232 ГК України, які набули чинності (02.04.2020), тобто діяли станом на дату підписання договору.
Особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, обмежується правила ч. 6 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов'язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% штрафу та пені, суд установив, що розмір першого становить 128 373,41 грн (при заявленому - 128 373,40 грн), а другої - 127 334,20 грн
(при заявленому 127 692,11 грн) (розрахунок додається), а відтак штраф підлягає задоволенню у заявленому розмірі, а пеня - частково.
Заразом суд, оцінивши всі фактичні обставини справи, установив, що розмір основної суми заборгованості становить 427 911,38 грн, крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 127 692,11 грн пені, 128 373,40 грн штрафу, 133 010,16 грн 48% річних та 41 065,76 грн інфляційних, а всього 858 052,81 грн, що у відсотковому відношенні до суми основного боргу становить 100,52%.
Умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили період нарахування пні та позовну давність за відповідними вимогами до трьох років, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її на рівні 48% річних від несплаченої вартості товару. Тобто право позивача на нарахування сум, заявлених до стягнення, передбачене умовами договору.
Заразом заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. 549 - 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18|12-79гс19). При цьому вирішення питання про зменшення заявлених до стягнення сум закон відносить на розсуд суду. У свою чергу, судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу. Суд, реалізуючи надане йому право, ураховує, що суддівський розсуд підлягає не лише обмеженням, які позитивно передбачені законом, але також певним загальним правилам, зокрема: 1) сфера суддівського розсуду поширюється на варіанти, які не сприймаються юридичною спільнотою як явно незаконні (“неправильні”); 2) кожен суддя зобов'язаний обрати варіант, який він або вона вважає найкращим; 3) вибір не може бути випадковим чи свавільним і потребує пояснення.
Ураховуючи викладене, суд уважає за необхідне скористатися правом на зменшення розміру відповідальності задля недопущення явно нерозумних і несправедливих наслідків, зменшивши пеню, 48% річних та штрафу до 90 000,00 грн, 100 000,00 грн та 80 000,00 грн відповідно, загальний розмір вимог, що підлягатиме до задоволення, - 738 977,14 грн - та складатиме 72,70% (штрафних санкцій та відповідальності - 311 065,76 грн) від суми основного боргу (427 911,38 грн).
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для частково задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 12 870,80 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 12 860,50 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.
При цьому суми, на які суд на власний розсуд зменшив пеню, 48% річних та штраф, при вирішенні питання про розподіл судових витрат не враховуються.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Полтава” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівень - Агро” про стягнення 858 052,81 грн задовольнити частково
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівень - Агро” (34362, Рівненська область, Вараський район, с. Любахи, вул. Вишнева, буд. 58-А, ідентифікаційний код 40131958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Полтава” (36010, м. Полтава, вул. Половка, буд. 64-Д, ідентифікаційний код 38276813) 427 911, 38 грн основного боргу, 100 000,00 грн 48 % річних, 90 000,00 грн пені, 80 000,00 грн 30% штрафу та 41 065,76 грн інфляційних.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 37 692,11 грн пені, 33 010,16 грн 48% річних та
48 373,40 грн штрафу відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівень - Агро” (34362, Рівненська область, Вараський район, с. Любахи, вул. Вишнева, буд. 58-А, ідентифікаційний код 40131958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Полтава” (36010, м. Полтава, вул. Половка, буд. 64-Д, ідентифікаційний код 38276813) 12 860,50 грн судового збору.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Полтава” (36010, м. Полтава, вул. Половка, буд. 64-Д, ідентифікаційний код 38276813).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Рівень - Агро” (34362, Рівненська область, Вараський район, с. Любахи, вул. Вишнева, буд. 58-А, ідентифікаційний код 40131958).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою:://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 07.04.2023.
Суддя О.Андрійчук