_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"07" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2975/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крайнюка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ"; (поштова адреса - вул. Чорноморського козацтва, 103, м. Одеса,65003)
до відповідача: фізичної особи-підприємця Недолуженка Костянтина Анатолійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 675608,86 грн.
за участю представників
від позивача - Олейнічук Т.В.
від відповідача - Деренько О.І.
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" до фізичної особи-підприємця Недолуженка Костянтина Анатолійовича про стягнення 675608,86 грн, з яких - 444853,38 грн заборгованості за договором № 008938-ПР від 01.08.2016 про постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими, 126269,54 грн пені, 10244,77 грн 3% річних та 94241,17 грн втрат від інфляції.
Ухвалою від 10.11.2022 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 07.12.2022.
21.11.2022 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (разом з доказами надсилання відповідачу), якою просить стягнути з відповідача 639960,98 грн, з яких - 444853,38 грн основного боргу, 77453,46 грн пені, 10646,97 грн 3% річних та 107007,17 грн втрат від інфляції. Також просить стягнути з відповідача 9599,42 грн судового збору, а 534,71 грн судового збору повернути з держбюджету.
Засідання 07.12.2022 не відбулось через відсутність електропостачання, через що суд продовжив строк підготовчого провадження та призначив іншу дату підготовчого засідання 11.01.23.
09.12.2022 до сууд повернулась ухвала про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, зазначену в позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань вул.Чорноморського козацтва,58, кв.8, м. Одеса, звідміткою пошти "адресат відсутній".
Ухвалою від 11.01.23 розгляд справи відкладено на 08.02.23 о 11.30 за клопотанням представника відповідача, який зазначив, що не має можливості прибути в засідання через хворобу.
11.01.2023 від відповідача через підсистему Електронний суд надійшов відзив, у якому він зазначає, що не заперечує щодо наявності основного боргу і до того ж квитанцією від 21.11.2022 сплатив позивачу 200 000 грн. згідно зрахунком № 008938 від 08.11.2022.
Також 11.01.2023 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Ухвалою від 01.02.2023 задоволено клопотання представника відповідача про участь в засіданнях в режимі відеоконференції власними засобами
Також 13.01.2023 судом задоволено клопотання представника відповідача від 11.01.2023 про доступ до електронної справи, про що є відмітка відповідальної особи на зазначеному клопотанні (а.с. 89).
01.02.2023 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та збільшення в частині штрафних санкцій (разом здоказами надіслання відповідачу), якою позивач просить стягнути з відповідача 452292,11 грн, з яких - 244853,38грн основного боргу, 79134,26 грн пені, 12304,29грн 3% річних та 116000,18 грн втрат від інфляції. Також просить стягнути з відповідача 6784,38 грн судового збору, а 3349,75 грн судового збору повернути з держбюджету.
В засіданні 08.02.2023 оголошено перерву до 01.03.2023.
01.03.2023 р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 29.03.2023 р.
29.03.2023 р. під час розгляду справи по суті відповідачем надано Клопотання про приєднання доказів - Договору про реструктуризацію заборгованості №008938-ПР/РЗ від 07.03.2023 р. та Графік погашення реструктуризованої заборгованості.
Відповідно до приписів ст..207 ГПК України - головуючий з"ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов"язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадження або в інший строк, визначений судом.
Позивач не заперечував проти задоволення вищевказаного клопотання.
Враховуючи викладене, суд задовольнив клопотання відповідача, визнав поважною причину пропуску строку на подання доказів, поновив строк та прийняв до розгляду вищезазначені докази.
29.03.2023 р. суд оголосив перерву до 07.04.2023 р., після чого продовжив розгляд справи по суті.
07.04.2023 р. відповідач подав Клопотання про залучення копії платіжної інструкції від 30.03.2023 р. на суму 70000,00 грн. в якості доказу виконання Договору про реструктуризацію заборгованості.
Суд залучив до матеріалів справи та не прийняв до розгляду копію вищезазначеної платіжної інструкції, оскільки вищевказаний доказ подано з порушенням строків, передбачених ГПК України, без належного обґрунтування поважності причин пропуску строку подання доказу.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові. Звертає увагу суду на невиконання відповідачем своїх зобов"язань за Договором на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб"єкти господарювання), які зумовили стягнення пені, річних та інфляційних збитків. Позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій.
Відповідач у відзиві частково визнає заборгованість, просить зменшити штрафні санкції.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд
01.08.2016р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (далі - ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», Позивач) та фізичною особою-підприємцем Недолуженко Костянтином Анатолійовичем ЕІС код 56X000016OCDB00J (далі - ФОП Недолуженко К.А., Відповідач, Споживач) укладено Договір № 008938-ПР на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (далі - Договір).
Пунктом 11.1 Договору зазначено, що він є укладеним з дати його підписання та укладається у частині постачання природного газу на строк до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Постачальник постачає Споживачеві природний газ, в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах , передбачених даним правочином.
Оператор ГРМ, з яким Споживач уклав договір на розподіл природного газу Акціонерне товариство «Одесагаз» (п.2.4.Договору).
Адреса точки комерційного вузла обліку з коректором - Одеська обл., Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Ветеранів, буд 24. (п.2.5. Договору).
Обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним Сторонами актом прийому-передачі природного газу (далі - акт), що оформлюється на підставі даних кожного комерційного вузла обліку, (п. 3.6 Договору).
Постачальник до 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, надає Споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником Газорозподільного підприємства, погоджені Постачальником та скріплені печатками, (п. 3.7. Договору).
Споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг.
У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства. До вирішення спірних питань обсяг спожи того природного газу та сума для оплати наданих послуг з постачання природного газу установлюються відповідно до даних Газорозподільного підприємства, (п. 3.8. Договору).
Згідно п. 3.9. Договору акти прийому-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті (postavka@gazpostach.od.ua).
Відповідно до п. 5.2.4. датою оплати (здійснення розрахунку) визначається дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок Постачальника.
Оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100 % вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7 банківських днів до початку місяця поставки газу.
Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу па наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді
природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури (н. 5.5. Договору).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» поставило Споживачу, а споживач отримав природний газ:
у грудні 2021р. поставлено 4,171 м3 природного газу за ціною 34926,00грн. за 1000мЗ на загальну суму 145 676.35рн.;
у січні 2022р. поставлено 3,552м3 природного газу за ціною 66399.00грн. за 1000мЗ на загальну суму 235 849,25рн.;
у лютому 2022р. поставлено 1,607 м3 природного газу за ціною 38664.00грн. за 1000мЗ на загальну суму 62 133.05грн.;
у березні 2022р. поставлено 0,777 м3 природного газу за ціною 36231,00грн. за 1000мЗ на загальну суму 28 151,48грн.;
у квітні 2022р. поставлено 0,070м3 природного газу за ціною 36231.00грн. за 1000мЗ на загальну суму 2 536,18грн.;
у травні 2022р. поставлено 0.139м3 природного газу за ціною 31302.00грн. за 1000мЗ на загальну суму 4 350,98грн.;
у червні 2022р. поставлено 0,263м-1 природного газу за ціною 31302,00грн. за 1000мЗ на загальну суму 8 232,43грн.;
у липні 2022р. поставлено 0,254м3 природного газу за ціною 31195.50грн. за 1000мЗ на загальну суму 7 923,66грн..
Судом встановлено, що 22.11.2022 р. відповідачем квитанцією від 21.11.2022 сплачено позивачу 200 000 грн. згідно з рахунком № 008938 від 08.11.2022.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов"язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов"язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених ГК України.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ІДК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 244853,38 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 79134,26 грн. пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому ГК України, іншими законами та договором.
Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Так, залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на законну, тобто встановлену в нормативному порядку - в законі або іншому правовому акті, та договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору, укладеного між сторонами.
Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року (зі змінами та доповненнями) визначено, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2.1 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки пені та дійшов висновку, що позовні вимоги щодо їх стягнення підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 116000,18 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 12304,29 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо законом або договором не передбачений інший розмір відсотків.
Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки річних та інфляційних, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо їх стягнення підлягають задоволенню.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на наступне.
Посилання відповідача на повномасштабне вторгнення російської федерації до України і неотримання у зв"язку з цим прибутку, неможливість ведення господарської діяльності - не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджуються відповідними доказами.
Згідно вимог статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбаченістаттею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пені.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
При розподілі судових витрат суд виходить з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 5, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Недолуженка Костянтина Анатолійовича (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (код 39525257, м. Одеса вул. Одарія 1) 244853,38 грн. основного боргу, 79134,26 грн. пені, 12304,29 грн. 3%річних, 116000,18 грн. інфляційних та 6784,38 грн. судового збору.
3. Повернути з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (код 39525257, м. Одеса вул. Одарія 1) 3349,75 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученям № 13280 від 01.11.2022.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 квітня 2023 р.
Суддя В.В. Литвинова