вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" березня 2023 р. м. Київ Справа № 20/010-12
За скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління № 517/787 від 28.02.2023 р. (вх. № 23/23 від 01.03.2023 р.) на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”
у справі за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону (на даний час - Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері) (01014, м. Київ-14, вул. Петра Болбочана, 8-а) в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління (03186, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 30)
до Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Пулюя (Матросова), 17)
про стягнення 14356,93 грн.
Суддя В.М. Бабкіна
секретар судового засідання: Ковальчук С.О.
Представники сторін:
від прокуратури: не з'явився;
від стягувача (скаржника): Руссов В.І. (наказ № 49 від 09.03.2021 р., витяг з ЄДРПОУ);
від боржника: не з'явився;
від відділу ДВС: не з'явився.
Обставини справи:
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2012 р. у справі № 20/010-12 позовні вимоги Заступника військового прокурора Київського гарнізону (на даний час - Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері) в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління до Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” про стягнення 14356,93 грн. було задоволено повністю, зокрема, стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 9072,00 грн. основного боргу, 3897,44 грн. пені, 633,15 грн. інфляційних втрат, 754,34 грн. 3% річних; стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1609,50 грн.
26.04.2012 р. на виконання рішення від 03.04.2012 р. Господарським судом Київської області було видано відповідні накази.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2023 р. було задоволено заяву Київського квартирно-експлуатаційного управління № 517/4496 від 22.12.2022 р. (вх. № 19022/23 від 23.12.2022 р.) про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу його дубліката, поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.04.2012 р. у справі № 20/010-12, встановивши цей строк до 10.01.2026 р., видано стягувачу дублікат наказу Господарського суду Київської області від 26.04.2012 р. у справі № 20/010-12.
До Господарського суду Київської області від Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшла скарга № 517/787 від 28.02.2023 р. (вх. № 23/23 від 01.03.2023 р.) на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасименко Юлії Олегівни щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”, за змістом якої скаржник просить суд: прийняти до розгляду скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасименко Ю.О. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” від 10.02.2023 р.; визнати протиправним та скасувати повідомлення старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасименко Ю.О. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” від 10.02.2023 р.; зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вирішити питання про прийняття дублікату наказу Господарського суду Київської області від 26.04.2012 р. у справі № 20/010-12 про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 9072 грн. заборгованості, 633 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 754 грн. 34 коп. 3% річних, 3897 грн. 44 коп. пені до примусового виконання у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України “Про виконавче провадження”; зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомити Господарський суд Київської області та стягувача про виконання даної ухвали протягом десяти днів з дня її одержання.
В обґрунтування скарги стягувач зазначав, що заявою про примусове виконання рішення № 517/440 від 03.02.2023 р. Київським КЕУ було пред'явлено дублікат наказу від 26.04.2012 р. у даній справі № 20/010-12 до виконання Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 21.02.2023 р. на адресу Київського КЕУ надійшло повідомлення від 10.02.2023 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання за підписом старшого державного виконавця ВДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Герасименко Юлії Олегівни. У вказаному повідомленні, з посиланням на п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зазначалось, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, оскільки дане рішення підлягає виконанню органами казначейства (боржник - Державна установа). До повідомлення був доданий оригінал дублікату наказу від 26.04.2012 р. у справі № 20/010-12 та належним чином завірена копія ухвали Господарського суду Київської області від 09.01.2023 р.
Враховуючи положення чинного законодавства, що регламентують порядок та умови проведення виконавчих дій, на переконання стягувача, дії старшого державного виконавця ВДВС у м. Біла Церква Герасименко Ю.О. є незаконними, безпідставними, необгрунтованими та такими, що порушують права та інтереси Київського квартирно-експлуатаційного управління, як стягувача у виконавчому провадженні, оскільки надісланий Київським КЕУ до виконавчої служби дублікат наказу Господарського суду Київської області від 26.04.2012 р. у справі № 20/010-12 відповідає вимогам ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», що свідчить про відсутність законних підстав для винесення оскаржуваного повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, як зазначає скаржник, Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» не є державною організацією (установа, заклад), і, відповідно, висновки старшого державного виконавця ВДВС у м. Біла Церква Герасименко Ю.О. в цій частині є невірними та такими, що суперечать діючим положенням законодавства. Так, ще в період розгляду справи про банкрутство № Б13/115-12 судом було встановлено, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» не має відкритих рахунків в органах казначейства, а має низку рахунків, які відкриті у різних банківських структурах.
Отже, у даному випадку державним виконавцем, без відкриття виконавчого провадження та без перевірки рахунків Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання за відсутності визначених законом підстав для такого повернення, у зв'язку з чим вказане повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з приписами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2023 р. розгляд скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління № 517/787 від 28.02.2023 р. (вх. № 23/23 від 01.03.2023 р.) на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було призначено на 16.03.2023 р., а також зобов'язано Відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати суду письмові пояснення щодо даної скарги.
14.03.2023 р. до Господарського суду Київської області від Керівника Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надійшло клопотання № 1389вих23 від 13.03.2023 р. (вх. № 4915/23 від 14.03.2023 р.), за змістом якого останній просить суд розгляд скарги, призначеної на 16.03.2023 р., провести без участі представника Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері та зазначає, що скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України прокуратура підтримує в повному обсязі і просить задовольнити.
15.03.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника скаржника надійшло клопотання б/н від 15.03.2023 р. (вх. № 5045/23 від 15.03.2023 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.
У судовому засіданні з розгляду скарги 16.03.2023 р. представник скаржника надав пояснення щодо змісту скарги, зокрема, зазначав, що державним виконавцем помилково сплутано дві організаційно-правові форми (державне підприємство і державна установа), та вказував на відсутність доказів, що боржник фінансується в органах державного казначейства. Окрім того, представник скаржника зазначав, що державний виконавець перед тим, як перевіряти майновий стан боржника, зобов'язаний відкрити виконавче провадження, у зв'язку з чим повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” було винесено державним виконавцем передчасно; представники Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, боржника та відділу ДВС до суду не з'явилися. Про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно, однак, у матеріалах справи на час судового засідання відсутні відомості щодо отримання відділом ДВС ухвали суду від 02.03.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2023 р. розгляд скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління № 517/787 від 28.02.2023 р. (вх. № 23/23 від 01.03.2023 р.) на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” було відкладено на 30.03.2023 р.
30.03.2023 р. до Господарського суду Київської області від Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшло клопотання б/н від 29.03.2023 р. (вх. № 6086/23 від 30.03.2023 р.) про долучення доказів до матеріалів справи, за змістом якого 21.02.2023 р. Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулося до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області із запитом № 517/711 щодо отримання інформації, чи перебуває ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» на казначейському обслуговуванні в органах казначейства. Відповідь на зазначений запит Київським КЕУ було отримано лише 20.03.2023 р., з якої слідує, що ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» (код ЄДРПОУ 08358735) не перебуває на обслуговуванні ні в Головному управлінні Казначейства, ні в його територіальних управліннях.
У судовому засіданні з розгляду скарги 30.03.2023 р. представник скаржника просив суд задовольнити скаргу в повному обсязі; представники Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, боржника та відділу ДВС до суду не з'явилися. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно.
Поряд з цим, згідно з приписами ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За таких обставин, враховуючи що неявка прокурора, представників боржника та органу державної виконавчої служби не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду скарги, суд дійшов висновку щодо розгляду скарги за їх відсутності.
Дослідивши доводи скаржника та матеріали скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління № 517/787 від 28.02.2023 р. (вх. № 23/23 від 01.03.2023 р.) на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення зазначеної скарги з огляду на наступне.
Згідно з повідомленням старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасименко Ю.О. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 19113 від 10.02.2023 р. Київському квартирно-експлуатаційному управлінню було повернуто без прийняття до виконання дублікат наказу Господарського суду Київської області від 26.04.2012 р. у даній справі, з підстав, визначених п. 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження".
У вищевказаному повідомленні зазначено, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, дане рішення підлягає виконанню органами казначейства (боржник - Державна установа).
Згідно з приписами ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За змістом ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
За змістом вказаних норм вбачається, що діяльність органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, має бути спрямована в першу чергу на дотримання закріпленого в Конституції принципу законності його дій.
Приписами ст.ст. 5, 18, 41 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
За змістом ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Слід зазначити, що дублікат наказу Господарського суду Київської області від 26.04.2012 р. у справі № 20/010-12 відповідає вказаним у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» вимогам. Зокрема, в дублікаті наказу поряд із найменуванням боржника - Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» міститься також інформація про його місцезнаходження: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, та код ЄДРПОУ 08358735.
Отже, вказаний виконавчий документ був пред'явлений стягувачем до виконання за місцезнаходженням боржника, що відповідає наведеним вище приписам ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Натомість, старшим державним виконавцем при розгляді питання про відкриття виконавчого провадження було визначено боржника як державну установу, виконання рішення щодо якої має здійснюватися органами Держказначейства, однак, наведений висновок є помилковим з огляду на таке.
Відповідно до наказу Міністра оборони України № 320 від 04.07.2018 р. були внесені зміни до Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» та викладено його у новій редакції.
Згідно з п. 1 Статуту, Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» засноване на державній власності, діє як державне унітарне, спеціалізоване підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 статті 74 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство».
При цьому, за Державним класифікатором України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004», Державне підприємство (код 140) і Державна організація (установа, заклад) (код 425) є різними організаційно-правовими формами юридичної особи.
Отже, Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» не є державною організацією (установою, закладом), і висновок старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасименко Ю.О. в цій частині є помилковим.
Крім того, згідно листа Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області № 9-06-08/1516 від 28.02.2023 р., ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» (код ЄДРПОУ 08358735) не перебуває на обслуговуванні ні в Головному управлінні Казначейства, ні в його територіальних управліннях.
З огляду на викладене, покладені в основу повідомлення старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасименко Ю.О. № 19113 від 10.02.2023 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”, а саме - дубліката наказу Господарського суду Київської області № 20/010-12 від 26.04.2012 р., твердження, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, і що дане рішення підлягає виконанню органами казначейства (боржник - Державна установа) суперечать приписам законодавства.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” є неправомірними, у зв'язку з чим вимога скаржника про визнання такого повідомлення протиправним та його скасування є обґрунтованою, підтвердженою фактичними обставинами перебігу спірних відносин, а тому підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Оскільки судом встановлено неправомірність дій державного виконавця щодо повернення дубліката наказу Господарського суду Київської області № 20/010-12 від 26.04.2012 р. стягувачу без прийняття до виконання, тому є наявними правові підстави для зобов'язання Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вирішити питання про прийняття дублікату наказу Господарського суду Київської області від 26.04.2012 р. у справі № 20/010-12 про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 9072,00 грн. основного боргу, 3897,44 грн. пені, 633,15 грн. інфляційних втрат, 754,34 грн. 3% річних до примусового виконання у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим така вимога скаржника також підлягає задоволенню.
Поряд з цим, суд звертає увагу скаржника на те, що вирішення питання про прийняття дублікату наказу Господарського суду Київської області № 20/010-12 від 26.04.2012 р. до примусового виконання у порядку та спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", навіть з урахуванням встановлених судом обставин неправомірності повідомлення від 10.02.2023 р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язання Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до вчинення таких дій, обумовлене новим пред'явленням стягувачем повернутого йому дублікату наказу Господарського суду Київської області № 20/010-12 від 26.04.2012 р. до виконання разом з даною ухвалою суду.
Стосовно вимоги скаржника про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомити Господарський суд Київської області та стягувача про виконання даної ухвали протягом десяти днів з дня її одержання, суд відзначає, що такий обов'язок безпосередньо встановлений статтею 345 Господарського процесуального кодексу України та є безумовним, а тому відсутні підстави для додаткового визначення ухвалою суду обов'язку державного виконавця, який передбачено законом. З огляду на наведене, в цій частині вимог скарги слід відмовити.
За таких обставин, скарга Київського квартирно-експлуатаційного управління № 517/787 від 28.02.2023 р. (вх. № 23/23 від 01.03.2023 р.) на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” підлягає частковому задоволенню.
Частиною 1 статті 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 233-235, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління № 517/787 від 28.02.2023 р. (вх. № 23/23 від 01.03.2023 р.) на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасименко Юлії Олегівни про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 10.02.2023 р.
3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вирішити питання про прийняття дублікату наказу Господарського суду Київської області від 26.04.2012 р. у справі № 20/010-12 про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 9072,00 грн. основного боргу, 3897,44 грн. пені, 633,15 грн. інфляційних втрат, 754,34 грн. 3% річних до примусового виконання у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
4. В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 10.04.2023 р.
Суддя В.М. Бабкіна