Справа № 463/659/23
Провадження № 2/466/1323/23
про відмову у відкритті провадження
05 квітня 2023 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Донченко Ю.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської Служби України, Територіального Управління Державного Бюро розслідувань , розташованого у м. Львові про відшкодування шкоди, спричиненої судом і посадовими особами органів державної влади в Україні, -
31.03.2023 до Шевченківського районного суду м.Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської Служби України, Територіального Управління Державного Бюро розслідувань , розташованого у м. Львові про відшкодування шкоди, спричиненої судом і посадовими особами органів державної влади в Україні.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 року, матеріали справи №463/659/23 передані на розгляд судді Донченко Ю.В.
Дослідивши зміст позовної заяви, вважаю, що у відкритті провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2022 року по справі №463/7634/22, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської Служби України, Територіального Управління Державного Бюро розслідувань, розташованого у м. Львові про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2022 року по справі №463/7634/22 - залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської Служби України, Територіального Управління Державного Бюро розслідувань, розташованого у м. Львові про відшкодування шкоди.
Як вбачається з вищевказаних рішень, спірні правовідносини стосувалися невиконання ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова суду від 10.03.2021р. у справі №463/1228/21, якою зобов'язано уповноважену особу ТУ ДБР у м.Львові невідкладно внести відомості до ЄРДР по факту вчинення дій, які викладені в заявах ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень, як він вважає, працівниками Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області та ТУ ДБР у м. Львові.
У позовній заяві від 30.01.2023 року ОСОБА_1 також посилається на правовідносини щодо невиконання вищезгаданої ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова суду від 10.03.2021р. у справі №463/1228/21, однак збільшує розмір спричиненої йому шкоди. Також позивач зазначає, що суддями першої та апеляційної інстанції вчинено злочин.
Згідно ст. 270 ЦК України - відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Згідно з положеннями частини першої ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. За положеннями ст. 23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У відповідності до частини статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади'передбачено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.
Зазначені роз'яснення є відтворенням положень статей 126 і 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і, відповідно до цього, дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
У зв'язку із вищевикладеним, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Враховуючи вищевинаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської Служби України, Територіального Управління Державного Бюро розслідувань, розташованого у м. Львові про відшкодування шкоди, спричиненої судом і посадовими особами органів державної влади в Україні розглянуто рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2022 року та постановою Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року, що набрали законної сили. Як вбачається з рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 07.06.2022 року, ОСОБА_1 свої позовні вимоги мотивував тим, що ухвалою слідчого судді Личаківського райсуду від 10.03.2021р. у справі №463/1228/21 зобов'язано уповноважену особу ТУ ДБР у м.Львові невідкладно внести відомості до ЄРДР по факту вчинення дій, які викладені в заявах ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень, як він вважає, працівниками Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області та ТУ ДБР у м. Львові. На день подачі даного позову, ТУ ДБР не виконало ухвалу суду від 10.03.2021 р., чим порушило вимоги ст. 129-1 Конституції України, статтю 19 Конституції України, Закон України «Про державне Бюро Розслідувань», таким чином чим спричинивши йому, як потерпілому моральну шкоду, розмір якої він визначав у 600000,00 грн. Даним рішенням у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Позовні вимоги у зазначеному позові, який подано до суду 30.01.2023 року стосуються також ухвали слідчого судді Личаківського райсуду від 10.03.2021р. у справі №463/1228/21, однак позивач оцінює завдану йому шкоду у 5000000,00 грн. Як вбачається з позовної заяви та додатків до неї, позивач звертається до суду з тими ж самими позовними вимогами, збільшуючи суму завданої йому моральної шкоди, про що судом винесено обгрунтоване рішення, яке набрало законної сили.
За таких обставин вважаю, що у відкритті провадження по справі слід відмовити.
Керуючись ст. ст. ч. 1 п. 2 ст. 186, 260, 261, 353-354 ЦПК України,-
постановив:
у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської Служби України, Територіального Управління Державного Бюро розслідувань, розташованого у м. Львові про відшкодування шкоди, спричиненої судом і посадовими особами органів державної влади в Україні - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя: Ю. В. Донченко