печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24846/22-ц
16 березня 2023 року Печерський районний суд міста Києва
суддя Матійчук Г.О.
секретар судового засідання Чепляка А. С.
справа №757/24846/22-ц
учасники справи:
позивач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»
відповідач 1: ОСОБА_1
відповідач 2: ОСОБА_2
відповідач 3: ОСОБА_3
третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання договору недійсним та виселення,-
У вересні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати недійсним договір оренди житлового приміщення від 17.01.2019 року, розташованого за адресою: кімната АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 11.02.2004 року Червоноармійським РВУМВС України в Житомирській області, виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 11.02.2004 року Червоноармійським РВУМВС України в Житомирській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 19.02.2016 року Брусилівським РС УДМС України в Житомирській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження, видане Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління Міністерства юстиції у м. Києві 23.08.2019 року серія НОМЕР_3 з кімнати АДРЕСА_1 , стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що гуртожиток по АДРЕСА_2 , згідно з рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 року №284/5 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та передано до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року №509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» об'єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями перезакріплено з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарств Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва».
Відповідно до п. 15 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» комунальне підприємство Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» перейменоване в комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та його віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Згідно з розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 січня 2015 року №48 «Про перейменування комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» перейменовано в комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».
3 огляду на викладене гуртожиток перебуває на балансі комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та обслуговуванні структурного підрозділу житлово - експлуатаційної дільниці «Печерськжитло».
Вказує, що 19.01.2016 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією громадянину ОСОБА_4 , 1953 р.н., було видано ордер на заняття кімнати АДРЕСА_1 . 17.01.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди квартири АДРЕСА_1 , без належних на це повноважень. У вказану квартиру вселився відповідач ОСОБА_1 із дружиною ОСОБА_3 та неповнолітнім сином ОСОБА_2 .
Факт проживання відповідачів за вказаною адресою підтверджується актами ЖЕД «Печерськжитло» від 30.09.2020 року, 28.12.2020 року, вимогами-попередження від 21.07.2021 року, 01.09.2021 року, службовою запискою заступника директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва», звернення ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.10.2020 року щодо фактичного проживання останнього з родиною в кімнаті АДРЕСА_1 .
Згідно листа Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.12.2021 року №__/21.8-09, у ході перевірки було виявлено актовий запис про смерть на ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №19734, якому було надано ордер на вселення у гуртожиток та заняття кімнати АДРЕСА_1 (орендодавець за договором оренди).
Вважає, що вселення відповідача ОСОБА_1 з родиною у кімнату АДРЕСА_1 було без попереднього отримання останнім ордеру на право заселення до гуртожитку, що є порушенням вимог діючого законодавства України, що стало підставою для звернення до суду із позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено відповідачу, що він має право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву, та встановлено третій особі строк на подання пояснень щодо позову протягом десяти днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження.
Копію ухвали від 10.10.2022 року направлено на адреси сторін, крім того відповідачам та третій особі було направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу було направлено на відмові адреси електронної пошти сторін.
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу позивача, останній отримав копію ухвали - 29.11.2022 року.
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 1, останній отримав копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 21.12.2022 року.
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 2, останній отримав копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 21.12.2022 року.
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 3, останння отримала копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 21.12.2022 року.
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу третьої особи, останння отримала копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 28.11.2022 року.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
29.12.2022 року від відповідача 1 надійшли заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2023 року у задоволенні клопотання (заяви) відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено.
27.02.2023 року від Печерської районної у м. Києві державної адміністрації надійшов висновок щодо доцільності виселення дитини, у якому остання не заперечує проти задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_2 , згідно з рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 року №284/5 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та передано до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року №509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» об'єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями перезакріплено з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарств Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло'на баланс комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва».
Відповідно до п. 15 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» комунальне підприємство Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» перейменоване в комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та його віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Згідно з розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 січня 2015 року №48 «Про перейменування комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» перейменовано в комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».
Так, гуртожиток по АДРЕСА_2 , перебуває на балансі комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та обслуговуванні структурного підрозділу житлово-експлуатаційної дільниці «Печерськжитло».
19.01.2016 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією громадянину ОСОБА_4 , 1953 р.н., було видано ордер на заняття кімнати АДРЕСА_1 .
Згідно листа Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.12.2021 року №__/21.8-09, у ході перевірки було виявлено актовий запис про смерть на ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №19734, якому було надано ордер на вселення у гуртожиток та заняття кімнати АДРЕСА_1 .
Також судом встановлено, що у кімнаті АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за вказаною адресою, що підтверджується актами ЖЕД «Печерськжитло» від 30.09.2020 року, 28.12.2020 року, вимогами-попередження від 21.07.2021 року, 01.09.2021 року, службовою запискою заступника директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва», звернення ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.10.2020 року щодо фактичного проживання останнього з родиною в кімнаті АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Статтею 129 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
Пунктом 6 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498 передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Під час одержання ордера пред'являються документи, що посвідчують особу наймача та всіх членів сім'ї (для осіб, які не досягли 14 років, - свідоцтва про народження), включених до ордера. Ордер зберігається у особи, яка вселяється на жилу площу в гуртожитку, протягом усього строку її проживання у гуртожитку.
Відповідно до п. 7 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498 користування жилою площею здійснюється у гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера.
Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Згідно зі статтею 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 759 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму (ч. 1 ст. 760 ЦК України).
Згідно зі ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до ст. 764 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому. Наймач житла у багатоквартирному будинку має право користування майном, що обслуговує будинок (стаття 812 ЦК України).
У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла (стаття 826 ЦК України).
В постановці Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 394/301/19 (провадження № 61-19185св19) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
Так, звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просить визнати недійсним договір оренди житлового приміщення від 17.01.2019 року, розташованого за адресою: кімната АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Разом з тим, позивач не долучає до матералів справи вказаний договір, матеріали справи не містять підтвердження про те, що такий договір між сторонами було укладено.
При цьому, із доданих відповідачем до матеріалів справи документів вбачається, що ОСОБА_1 проживає у вказаному приміщенні ще із 2012 року, при цьому вказане приміщення було надано у користуванні родині ОСОБА_5 , однак після проведення інвертаризації житлової площі та паспортного режиму гуртожитків, було виявлено невідповідність нумерації кімнат гуртожитку плану, та в подальшому номер кімнати № НОМЕР_4 присвоєно кімнаті АДРЕСА_3 , яка перебувала у користуванні саме ОСОБА_5 , вказане підтверджується наданими планами житлового будинку АДРЕСА_2 .
Також, як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 02.07.2021 року звертався до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою про невідповідність номерації кімнат у гуртожитку.
Таким, чином позивачем не доведено, що між між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди житлового приміщення від 17.01.2019 року, який позивач просить визнати недійсним.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
Так, позивачем не доведено факту укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Договору оренди від 17.01.2019 року, при цьому відповідач у своїх запереченнях спостовує факт укладення вказаного договору.
Так, у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика палата ВС зазначила: «Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і по захист яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Враховуючи наведене, що сторонами не доведено факт укладення спірного договору оренди, тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним. Разом з тим, оскільки друга позовна вимога є похідною у вказаному позові, то вона теж не підлягає задоволенню.
При цьому за наявності для того підстав позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц, п.96).
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 15, 16, 203, 215, 216, 236, 626, 628, 759, 761, 764, 810, 812, 826 ЦК України, ст. ст. 61, 129 ЖК України, Примірним положенням про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання договору недійсним та виселення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», адреса: пров. І. Мар'яненка, 7, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 35692211.
Відповідач 1: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач 3: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, адреса: вул. М. Омеляновича-Павленка, 15, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 37451524.
Суддя Г. О. Матійчук