07 квітня 2023 року № 320/127/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №262240017903 від 02.12.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" стаж роботи на посаді інспектора прокуратури Київської області з 09.11.1994 по 29.12.1996; стаж роботи на посаді старшого інспектора прокуратури Київської області з 30.12.1996 по 05.08.1997; стаж роботи на посаді спеціаліста 2 категорії прокуратури Броварського району Київської області з 06.08.1997 по 30.01.2003; стаж роботи на посаді інспектора Секретаріату прокуратури міста Києва з 31.01.2003 по 24.06.2003; стаж роботи на посаді інспектора Управління справами прокуратури міста Києва з 25.06.2003 по 19.01.2004; стаж роботи на посаді завідуючої друкарським бюро Секретаріату прокуратури міста Києва з 20.01.2004 по 09.02.2005; стаж роботи на посадах прокурорів в органах прокуратури України з 10.02.2005 по 25.11.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 з 25.11.2022 пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням наявного на день звернення стажу роботи за вислугу років 28 років 0 місяців 15 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів 17 років 9 місяців 14 днів, з розрахунку 60% від суми складових заробітної плати, зазначених у довідках Київської міської прокуратури №21/198 від 17.11.2022 "Про складові заробтіної плати / грошового забезпечення (посадвий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років)" та №12/199 від 17.11.2021 "Про складові заробтіної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 09.11.1994 працює в ораганах прокуратури України, має вислугу більше 25 років, стаж роботи на прокурорських посадах більше 15 років та продовжує працювати на посаді прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, внаслідок чого набула право на призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру", однак відповідач протиправно відмовив їй у призначенні вказаного виду пенсії з посиланням на відсутність необхідного стажу за вислугу років.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2023 залучено до участі у справі №320/127/23 співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 16).
Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за вислугу років пенсійний орган діяв на підсаві в межах повноважень та у спосіб, що передбаченний чинним законодавством, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Броварським РВ ГУ МВС України в Київській області 11.04.1996.
Як вбачається із записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 09.11.1994 ОСОБА_1 працювала : на посаді інспектора прокуратури Київської області з 09.11.1994 по 29.12.1996; на посаді старшого інспектора прокуратури Київської області з 30.12.1996 по 05.08.1997; на посаді спеціаліста 2 категорії прокуратури Броварського району Київської області з 06.08.1997 по 30.01.2003; на посаді інспектора Секретаріату прокуратури міста Києва з 31.01.2003 по 24.06.2003; на посаді інспектора Управління справами прокуратури міста Києва з 25.06.2003 по 19.01.2004 ;на посаді завідуючої друкарським бюро Секретаріату прокуратури міста Києва з 20.01.2004 по 09.02.2005; на посадах прокурорів в органах прокуратури України з 10.02.2005 по 25.11.2022.
25.11.2022 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області було прийнято рішення від 02.12.2022 №262240017903 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VІІ.
У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до частини 1 статті 86 Закону №1697-VІІ прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. Частиною 2 статті 86 Закону №1697-VІІ передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Страховий стаж особи становить 27 років 6 місяців 21 день. За наданими документами вислуга років відповідно до частини 6 статті 86 Закону №1697-VІІ становить 17 років 06 місяців 25 днів.
В спірному рішенні також зазначено, що за наданими документами до розрахунку страхового стажу та стажу за вислугу років враховано всі періоди.
При цьому вказано, що прийнято рішення в призначенні пенсії за вислугу років відмовити, оскільки відсутній необхідний стаж за вислугу років, що даж право на пенсію згідно з статтею 86 Закону №1697-VІІ.
Незгода позивача із рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В Україні правове регулювання відносин пенсійного забезпечення здійснюється на підставі Конституції України, відповідно до якої виключно законами України визначаються форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Умови та порядок призначення, перерахунок і виплата пенсій встановлюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими законами України.
Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Згідно зі статтею 46 Конституції України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Зміст права громадян на пенсійне забезпечення полягає в їх матеріальному забезпеченні шляхом надання різноманітних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, у разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Закон № 1058-ІV регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно Законом № 1058-ІV визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5 Закону № 1058-ІV).
Спеціальні умови пенсійного забезпечення за особливостями професійного статусу особи передбачені, зокрема, Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), Законом України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) та Законом № 1697-VII).
При введенні в дію Закону № 1058-ІV збережено пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законами № 1788-ХІІ, № 1789-ХІІ, а згодом і Законом № 1697-VII у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і пенсію за вислугу років. Наявність таких пенсій пояснюється особливістю окремих професій і складними умовами праці. Пенсія за вислугу років - це пенсійна виплата, що є регулярним (щомісячним) грошовим забезпеченням окремих категорій громадян зі спеціальною правоздатністю, у зв'язку з тривалою професійною діяльністю.
Пенсії за вислугу років встановлюються категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Цей вид пенсії слугує формою матеріального забезпечення осіб, які через специфічний характер своєї професії потребують, на думку законодавця, додаткового або підвищеного соціального захисту з поміж інших категорій громадян. На відміну від пенсії за віком, пенсії за вислугу років призначаються чітко визначеному в законодавстві колу осіб, в тому числі і прокурорам.
На час звернення позивача за призначенням їй пенсії (25.11.2022) пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульовано Законом № 1697-VII, а саме статтею 86.
Так, згідно із частиною 1 статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2020 і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина 2 статті 86 Закону №1697-VII).
Частиною 8 статті 86 Закону № 1697-VII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що призначення прокурорам пенсії за вислугу років є додатковою та підвищеною соціальною гарантією з боку держави через специфічний характер професії. Необхідною умовою для її призначення є наявність необхідної кількості вислуги років на день звернення до територіального органу Пенсійного фонду України за її призначенням
Крім того, згідно із частинами 1-2 статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Частиною 1 статті 45 Закону №1058 встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина 2 статті 45 Закону №1058).
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку;
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи:
6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.6 розділу І цього Порядку).
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Як зазначено вище, спірним рішенням відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до частини 1 статті 86 Закону №1697-VІІ з огляду на недостатність необхідного стажу за вислугу років, що дає право на пенсію згідно з ст. 86 Закону №1697-VІІ.
При цьому, в оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 6 місяців 21 день; за наданими документами вислуга років відповідно до частини 6 статті 86 Закону №1697-VІІ становить 17 років 06 місяців 25 днів. Вказано, що за наданими документами до розрахунку страхового стажу та стажу за вислугу років враховано всі періоди.
Отже вислуга років на посадах прокурорів, що дає право позивачу на пенсію згідно зі статтею 86 Закону №1697-VІІ складає 17 років 06 місяців 25 днів, тобто більше 15 років.
Водночас, загальний страховий стаж позивача станом на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років складає 27 років 6 місяців 21 день, тобто більше, ніж 25 років
Враховуючи загальний страховий стаж на день звернення за призначенням пенсії за вислугу років 27 років 6 місяців 21 день, тобто більше, ніж 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів - 17 років 06 місяців 25 днів, тобто не менше 15 років, суд приходить до висновку, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до частини 1 статті 86 Закону №1697-VІІ.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №262240017903 від 02.12.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру".
Водночас, вимога позивача про зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" стаж роботи на посаді інспектора прокуратури Київської області з 09.11.1994 по 29.12.1996; стаж роботи на посаді старшого інспектора прокуратури Київської області з 30.12.1996 по 05.08.1997; стаж роботи на посаді спеціаліста 2 категорії прокуратури Броварського району Київської області з 06.08.1997 по 30.01.2003; стаж роботи на посаді інспектора Секретаріату прокуратури міста Києва з 31.01.2003 по 24.06.2003; стаж роботи на посаді інспектора Управління справами прокуратури міста Києва з 25.06.2003 по 19.01.2004; стаж роботи на посаді завідуючої друкарським бюро Секретаріату прокуратури міста Києва з 20.01.2004 по 09.02.2005; стаж роботи на посадах прокурорів в органах прокуратури України з 10.02.2005 по 25.11.2022 задоволенню не підлягає як безпідставна, оскільки як було зазначено судом вище в рішенні №262240017903 від 02.12.2022 пенсійний орган вказав, що за наданими документами до розрахунку страхового стажу та стажу за вислугу років враховано всі періоди.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання пенсійний орган призначити ОСОБА_1 з 25.11.2022 пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру", суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
У пункті 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок №22-1), зазначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно з пунктом 1.9 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Враховуючи, що позивач звернувся за призначенням пенсії 25.11.2022, пенсія має бути призначена з дня звернення, тобто з 25.11.2022.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу з 25.11.2022 пенсію за вислугу років відповідно до вимог частини 1 статті 86 Закону №1697-VІІ у розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №262240017903 від 02.12.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до вимог частини 1 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру" у розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з 25.11.2022.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ідентифікаційний код 40329345).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.