Справа № 943/435/22 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б.М.
Провадження № 22-ц/811/178/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
27 березня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Назар Х.Б.
з участю: ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , його представника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Буського районного суду Львівської області від 01 грудня 2022 року,-
в квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 , Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
В обгрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог покликається на те, що 12.07.2019 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Буського районного суду Львівської області від 09 листопада 2021 року розірвано. За час перебування в шлюбі у них народився син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стверджує, що з часу розлучення разом з сином проживали окремо у будинку її матері за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки відповідач належним чином не виконував покладений на нього батьківський обов'язок по матеріальному утриманню дитини, відмовлявся матеріально забезпечувати, вона звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Між нею та відповідачем почали виникати спори щодо участі батька у вихованні дитини, і з метою врегулювання конфліктів з даного приводу виконавчим комітетом Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області було прийнято рішення від 09 лютого 2022 року № 247 про встановлення порядку побачень відповідача з сином, згідно з п. 1 якого вирішено встановити наступний порядок побачень ОСОБА_3 , жителя с. Городжів Жовківського району Львівської області, з його малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір'ю - ОСОБА_1 за адресою смт. Красне Золочівського району Львівської області: щосереди кожного тижня з 10:00 год. до 19:00 год. Рішення є чинне та відповідачем не оскаржувалося, тому вважає, що відповідач погодився з тим, що дитина буде проживати разом з матір'ю. Стверджує, що 27 квітня 2022 року, відповідач під час чергової зустрічі з дитиною, без згоди матері, забрав сина за місцем свого проживання та відмовляється повернути. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки сину всього два роки, він постійно перебував та проживав разом з матір'ю, звик до неї, вона забезпечує його належним, постійним доглядом. Вважає, що примусова та самовільна зміна відповідачем місця проживання дитини порушує як її права, так і права малолітньої дитини, а втрата звичного для дитини середовища шкодить здоров'ю сина. Таким чином, відповідач, шляхом обману та без згоди матері, забрав сина без будь-яких його особистих речей, індивідуальних засобів необхідних для дитини його віку. Зазначає про те, що не чинила відповідачу перешкод у зустрічах з дитиною, натомість, з часу відібрання сина, відповідач перешкоджає їй у здійсненні батьківських обов'язків, не дозволяє бачитися та спілкуватися з сином, а тому така поведінка може зашкодити нормальним психо-емоційним зав'язкам між нею та дитиною.
З наведених підстав просить:
зобов'язати Орган опіки та піклування Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області надати належним чином оформлений письмовий висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_1 ;
визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_1 ;
відібрати малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває за адресою: с. Городжів Жовківського району Львівської області за місцем проживання батька ОСОБА_3 та передати малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_1 ;
допустити негайне виконання рішення суду в частині відібрання дитини від батька і передання дитини матері.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 01 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_1 .
Відібрано малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває за адресою с. Городжів Жовківського району Львівської області за місцем проживання батька ОСОБА_3 та передано малолітню дитину матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_1 .
Рішення в частині відібрання дитини від батька та передання матері, допущено до негайного виконання.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що після розлучення він неодноразово приїжджав в смт. Красне Золочівського району Львівської області , щоб побачити сина і брати участь у його вихованні, проте колишня дружина постійно відмовляла йому у побаченнях з сином,що було причиною звернення до органу опіки і піклування Красненської селищної ради для вирішення питання встановлення графіку побачень з сином. Стверджує, що рішенням Красненської селищної від 09 лютого 2022 року № 247 встановлено графік побачень з сином, якого він дотримувався до того часу, поки 25 квітня 2022 року у Львівській області, неподалік місця проживання колишньої дружини, не стався ракетний удар та працівник соціальної служби порекомендувала йому забрати сина в безпечне місце. Зазначає, що з 26 квітня 2022 року син проживає разом з ним у своєму рідному домі, дружина життям дитини не цікавиться, фактично його не відвідує, син для неї є тягарем та засобом маніпуляції відповідачем. Вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про негайне відібрання від нього дитини, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів того, що існують будь-які загрози для життя та здоров'я дитини у разі проживання з батьком. Вказує, що в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Апелянт звертає увагу на те, що при визначенні якнайкращих інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги долучений ним висновок оцінки потреб сім'ї №39 від 29 червня 2022 року, в якому вказано, що саме батько забезпечує сина всім необхідним та виконує батьківські обов'язки, а також довідку Добросинсько-Магерівської сільської ради №26 від 23 вересня 2022 року, яка підтверджує те, що малолітній син сторін перебуває у черзі для зарахування його до Добросинського закладу дошкільної освіти. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 , його представника - ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 , щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, враховуючи пояснення сторін, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, її вік, дійшов висновку, що проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю, буде відповідати принципу найкращих інтересів дитини, що є пріоритетним при вирішенні даного спору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.07.2019 року, який розірвано рішенням Буського районного суду Львівської області від 09.11.2021 року, за час перебування сторін у шлюбі у них народився син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Красненської селищної ради Буського району Львівської області 15.01.2020 року, у якому його батьком записано ОСОБА_3 , а його матір'ю - ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції з пояснень сторін встановлено, що з часу припинення шлюбних відносин між сторонами, малолітній син ОСОБА_5 проживав разом з матір'ю, що стверджується довідкою, виданою Красненською селищною радою Золочівського району Львівської області 09.12.2021 року, рішенням виконавчого комітету Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області від 09 лютого 2022 року № 247.
Довідкою про склад сім'ї, виданою Красненською селищною радою Золочівського району Львівської області від 09.12.2021 року, малолітній ОСОБА_5 зареєстрований разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі рішення Буського районного суду Львівської області від 04.10.2021 року з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_5 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів.
Довідкою про неотримання аліментів від 04.05.2022 року та розрахунком заборгованості по аліментах від 01.05.2022 року, виданою державним виконавцем Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Державної виконавчої служби ЗМУ МЮ (м. Львів) підтверджується наявна у ОСОБА_3 заборгованість по сплаті аліментів, у зв'язку з чим постановою державного виконавця Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) накладено арешт на майно боржника ОСОБА_3 від 23.11.2021 року, ВП № 67635665.
Матеріалами справи також підтверджується, що виконавчим комітетом Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, як органом опіки та піклування, прийнято рішення від 09.02.2022 року № 247 «Про встановлення порядку побачень ОСОБА_3 з його сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », п. 1 якого вирішено: «Встановити такий порядок побачень ОСОБА_3 , жителя с. Городжів Жовківського району Львівської області, з його малолітнім сином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір'ю - ОСОБА_1 за адресою смт. Красне Золочівського району Львівської області: щосереди кожного тижня з 10:00 год. до 19:00 год.».
З довідки, виданої Закладом дошкільної освіти «Малюк» Красненської селищної ради № 11 від 02.05.2022 року, вбачається, що малолітнього ОСОБА_5 з 14.09.2021 року зареєстровано в черзі для зарахування його до закладу дошкільної освіти за місцем проживання матері.
У висновку виконавчого комітету Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, як органу опіки і піклування від 06.06.2022 року № 675, зазначено, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Органом опіки та піклування проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час обстеження встановлено, що за даною адресою зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , яка облаштована для дитини, мебльована, є необхідні речі побуту та вжитку. Для дитини створено необхідні умови для повноцінного та гармонійного розвитку. Кімната окрема, є меблевий гарнітур, шафа для одягу, дитячі книжки, розвиваючі ігри, іграшки, сезонний одяг та взуття, диван для сну.
Листами відділу поліції та служб у справах дітей підтверджується та не заперечується відповідачем, що 27 квітня 2022 року, без згоди позивачки та без вирішення відповідними органами спору щодо місця проживання дитини, самовільно змінив місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , забравши дитину та залишив її проживати разом з ним за місцем свого проживання.
З листа Служби у справах дітей Золочівської райдержадміністрації від 16.05.2022 року № 620/1.6-3 ВА щодо розгляду звернення позивачки ОСОБА_1 , вбачається, що Службою у справах дітей Золочівської райдержадміністрації прийнято рішення про те, щоб рекомендувати ОСОБА_3 негайно повернути сина за місцем проживання матері та дотримуватися батьком дитини порядку побачень, встановленого рішенням виконавчого комітету Красненської селищної ради від 09.02.2022 року № 247 (щосереди кожного тижня з 10:00 год. до 19:00 год.), а у разі не виконання цієї рекомендації громадянином ОСОБА_3 , рекомендувати органу опіки та піклування Красненської селищної ради вчинити дії щодо притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, передбаченої діючим законодавством.
З листа Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області від 02.05.2022 року № 521, який адресовано начальнику Служби у справах дітей Жовківської міської ради, вбачається, що відповідно до подання ГУНП у Львівській області Золочівського РВП ВП № 2, 27.04.2022 року поступило повідомлення, про те, що ОСОБА_3 не повернув сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його матері, ОСОБА_1 .
Враховуючи встановлені судом першої інстанції вищезазначені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд дійшов до вірного та обгрунтованого висновку про те, що батько дитини, ОСОБА_3 , самовільно, без погодження з матір'ю дитини, ОСОБА_1 , забрав дитину та залишив її проживати за місцем свого проживання, змінивши без згоди матері місце його проживання, визначивши таким чином місцем проживання дитини разом з батьком за місцем свого проживання, та відмовляється повернути дитину до місця її проживання, яким є місце проживання матері дитини.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що батько малолітньої дитини, ОСОБА_5 , 2020 р.н., не оспорював рішення Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, яке прийняте виконкомом, як органом опіки та піклування, від 09.02.2022 року № 247 «Про встановлення порядку побачень ОСОБА_3 з його сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », у якому зазначено місце проживання малолітньої дитини разом з матір'ю.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року із змінами, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ. передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статей 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті першому статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї.
Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків, відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною, як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною, можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь - кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Визначаючи місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з матір'ю, суд першої інстанції виходив з відсутності обставин, які б вказували на те, що проживання сина разом з матір'ю суперечитиме інтересам малолітньої дитини, якій на день ухвалення судового рішення не виповнилося і трьох рочків.
З долучених до матеріалів справи письмових доказів, з пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, слід зробити висновок про те, що обоє батьків, як батько, так і матір, належно виконують свої батьківські обов'язки, створюють належні умови для проживання та розвитку малолітнього сина, турбуються про його фізичний та духовний розвиток, про стан його здоров'я, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Наведене свідчить про добросовісне виконання матір'ю, і по мірі фінансових можливостей батько, батьківських обов'язків, про їх турботу, переживання за сина, за стан його здоров'я, свідчить про їх участь у його вихованні, у створенні ними належних умов для проживання, виховання та розвитку дитини.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач без згоди позивачки забрав дитину за місцем свого проживання через те, що у неї не має належно створених умов для проживання дитини, що була загроза ракетного удару по залізничній підстанції «Красне», що позивачка перестала цікавиться дитиною і не провідує сина, спростовується висновком органу опіку та піклування Красненської селищної ради та листами Служб у справах дітей, як за місцем проживання відповідача, так і позивача, з яких вбачається, що за період перебування дитини з батьком, матір цікавилася сином, намагалася бачитися з ним, проте відповідач чинив постійні перешкоди в цьому, чим порушував інтереси малолітньої дитини на спілкування з матір'ю, позбавив малолітню дитину, яка тривалий час проживала разом з матір'ю, материнської уваги та любові, обмежив можливості матері піклуватися трьохрічною дитиною.
На думку колегії суддів, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції врахував якнайкращі інтереси дитини, яка в силу свого малолітнього віку (три рочки) більше потребує саме материнської уваги та любові, її піклування та турботи.
Твердження апелянта про те, що син для позивачки є тягарем та засобом маніпуляції відповідачем, про неналежність поведінки ОСОБА_1 , колегія суддів не приймає до уваги, вважає такі голослівними, такими, що всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не підтверджені відповідачем належними та допустимими доказами, і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
З урахуванням встановлених судом обставин справи, самовільна зміна батькомбез погодження з матір'ю місця проживання малолітньої дитини, проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з народження разом з матір'ю, беручи до уваги трьохрічний вік дитини, висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини разом з матір'ю, увагу матері до сина та її турботу про стан здоров'я дитини, житлові умови, створення матір'ю якнайкращих умов для проживання, розвитку дитини,її виховання, сприяння розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, враховуючи емоційний, психологічний, матеріальний чинники, суд першої інстанції, виходячи як з найкращих інтересів дитини, що відповідає Конвенції про права дитини, дійшов до вірного висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дитини, ОСОБА_5 , 2020 року народження, разом з матір'ю.
До відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 долучила висновок комісії із захисту прав дітей виконавчого комітету Добросинсько - Магерівської сільської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з яким комісія вважає, що малолітній ОСОБА_5 може проживати разом із батьком до часу визначення місця проживання дитини за рішенням суду та рекомендувала, щоб дитина проживала почергово як із матір'ю, так і з батьком, по 14 днів.
Колегія суддів вважає, що почергове проживання малолітньої дитини, якій виповнилося всього три рочки, суперечитиме інтересам дитини, її психологічному здоров'ю.
Щодо долучених апелянтом висновків психолога ОСОБА_8 за результатами консультації психолога, то такі у зв'язку з малолітнім віком дитини ОСОБА_5 , не можуть братися до уваги судом при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки не можуть відображати дійсне відношення дитини до матері, відчуження дитини від матері, більшу прив'язаність і прихильність дитини саме до батька, а висловлювання дитини про те, що їй подобається проживати разом з батьком, і що дитина не хоче проживати разом з матір'ю, у зв'язку з малолітнім віком дитини суд оцінює критично. Крім цього, у висновку психолог зазначила, що з метою більш об'єктивного вивчення стосунків між дитиною та батьками, а також для визначення чи знаходиться дитина під впливом батька чи присутнє явище як відчуження матері від дитини, рекомендовано прийти на консультацію втрьох: батько, мати та дитина.
Колегія суддів зауважує, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не взмозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною будь-яких сімейних конфліктів.
Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, повно та всебічно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення справи, правильно застосував положення статей 160, 161 СК України та дійшов обґрунтованого висновку про те, що з врахуванням віку дитини, проживання малолітнього ОСОБА_9 з матір'ю якнайкраще відповідатиме його інтересам.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про негайне відібрання від нього дитини, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів того, що існують будь-які загрози для життя та здоров'я дитини у разі проживання з батьком, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд встановив самовільну, без згоди матері, зміну відповідачем місця проживання малолітньої дитини та перешкоджання матері у спілкуванні з малолітнім сином.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Враховуючи положення ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в її задоволенні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржувані рішення суду та додаткове рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційні скарги не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 01 грудня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 06.04.2023 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк