Справа № 466/984/22 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т.
Провадження № 22-ц/811/3107/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
03 квітня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника ЛМКП «Львівтеплоенерго» - Філь О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2022 року,-
в лютому 2022 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, покликається на те, що відповідно до договору приєднання, починаючи з 01 липня 2014 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у місті Львові населенню, зокрема, ОСОБА_1 . Вказує, що п.1.1 договору про приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води передбачено, що виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені договором. Зазначає, що починаючи 01.11.2014 року ОСОБА_1 не в повному розмірі здійснювала оплату за надані їй позивачем послуги з централізованого опалення, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку станом на 31.12.2021 року становить 57 857,49 грн. Вважає, що неправомірні дії відповідача призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача, оскільки через несвоєчасність проведення розрахунків позивач не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків у пенсійний фонд, виплату заробітної плати працівникам. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.11.2014 року по 31.12.2021 року за централізоване опалення в сумі 57 857,49 грн., а також інфляційні втрати в сумі 232,94 грн., 3 % річних у сумі 67,80 грн. та понесені судові витрати у розмірі 2481,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2022 року позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2014 року по 31.12.2021 року у розмірі 57 857,49 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» інфляційні втрати в сумі 232,94 грн., 3 (три) відсотки річних у сумі 67,80 грн. та понесені судові витрати у розмірі 2481,00 грн.
Рішення суду з запереченнями на ухвали суду від 18 листопада 2022 року про відмову у призначенні судово-економічної експертизи та про перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження, оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що нарахування за спірний місяць - січень 2020 року, за який найбільша сума заборгованості та за який ОСОБА_1 вважає безпідставне нарахування, проводились не за показаннями лічильника, а розрахунок проведено як зі споживачем, приміщення якого не оснащене вузлами розподільного обліку, у зв'язку з чим розрахунок кількості теплової енергії, спожитої на потреби опалення квартири відповідачки у січні 2020 року проведено по показах загально-будинкового лічильника, як для кватири, у якій відсутній прилад обліку, оскільки лічильник не пройшов метрологічної повірки. Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.07.2014 року по 31.01.2022 року є неналежним та недопустимим доказом, оскільки до січня 2020 року у відповідачки взагалі не було заборгованості за надані їй послуги, а навпаки була переплата, однак з незрозумілих причин з січня 2020 року утворилась заборгованість. Вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка проживає та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 . Стверджує, що договір про приєднання про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є належним доказом, оскільки такий не підписаний сторонами. Зазначає, що згідно показів загально-будинкового приладу обліку у січні 2020 року квартирами з наявними приладами обліку теплової енергії спожито 56, 92548 Гкал., а квартирами без таких приладів, яких в будинку лише дві - спожито 75, 97602 Гкал., що фізично неможливо. Звертає увагу, що чинне законодавство передбачає обов'язок виключно позивача, а не відповідача, контролювати міжповірочні інтервали, забезпечувати вчасне проведення повірок, а також встановлює відповідальність виключно позивача, а не відповідача за своєчасне проведення періодичної повірки лічильника. Вказує, що законом не передбачено нарахування споживачу вартості послуги з постачання теплової енергії у випадку, якщо у квартирі встановлено квартирний засіб обліку теплової енергії, який є справний, з огляду на те, що квартирний засіб обліку теплової енергії не пройшов повірки. Вважає, що судом першої інстанції грубо порушено норми процесуального права щодо належного повідомлення про час, дату та місце судового засідання. Звертає увагу, що представником відповідача заявлялось клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, однак в такому було відмовлено. Крім того, сторона відповідача заявляла клопотання про призначення судово-економічної експертизи, оскільки відповідач не згідний з наданим позивачем розрахунком заборгованості, адже такий не є заборгованістю за послуги, а штрафними санкціями, проте суд відмовив у задоволенні клопотання та вирішив таке клопотання без повідомлення сторін. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ЛМКП «Львівтеплоенерго» Філь О.О. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.( ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго», суд першої інстанції виходив з того, що у споживача послуг ОСОБА_1 за період з 01.11.2014 року до 31.12.2021 року склалася заборгованість за надані послуги з теплопостачання в розмірі 57857.49 грн., а відтак така підлягає стягненню на користь позивача.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий № 176, 04.02.2011, посвідченого нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Завійською Ю. Л.
ОСОБА_1 , як споживачу послуг, що надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися квитанції про нарахування вартості послуг з централізованого опалення для їх оплати.
З розрахунків, наданих ЛМКП «Львівтеплоенерго», вбачається, що за період з 01.11.2014 до 31.12.2021 споживачу ОСОБА_1 щомісячно нараховувалася оплата за послуги за централізоване опалення, які нею оплачувалися частково, і як зазначено у розрахунку заборгованість за вказаний період становить 55659,39 грн.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, є виконавцем послуг з теплопостачання.
Частиною 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення з використанням внутрішньобудинкових систем, що укладається виконавцем із споживачем фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договір приєднання.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Предметом договору приєднання є те, що виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені договором приєднання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 та п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а обов'язком виконавця є готування та укладання із споживачем договору про надання комунальних послуг з визначенням відповідності за дотриманням умов їх виконання згідно з типовим договором.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до Акту № 74636 від 20 серпня 2014 року, у квартирі АДРЕСА_1 поставлено на комерційний облік ЛМКП «Львівтеплоенерго» ультразвуковий квартирний тепловий лічильник марки Ultraheat, Ду 15, фірми Landis Gyr, Німеччина, міжповірочний інтервал - 4 роки, одиниці виміру теплової енергії - КВт•год, коефіцієнт переводу КВт•год у ГКал - 1163. Міжповірочний інтервал визначається сертифікатом затвердження типу засобу вимірювальної техніки при внесенні засобу вимірювальної техніки до державного реєстру України.
Термін наступних чергових державних метрологічних повірок приладу обліку було визначено - 17 жовтня 2015 року та 22 вересня 2019 року.
Судом першої інстанції встановлено, що у травні 2019 року контролером ЛМКП «Львівтеплоенерго» передано споживачеві - відповідачу ОСОБА_1 під розписку повідомлення про повірку квартирного приладу обліку.
Згідно з актом експлуатаційної перевірки № 74636 від 23 вересня 2019 року про зняття теплового лічильника з комерційного обліку для проведення чергової державної метрологічної повірки, після проведення чергової державної метрологічної повірки споживач повинен викликати листом представника ЛМКП «Львівтеплоенерго» для опломбування та постановки на комерційний облік теплового лічильника у квартирі та надати копію свідоцтва про проведення чергової державної метрологічної повірки приладу обліку (а. с. 52).
10 грудня 2019 року на адресу відповідача ОСОБА_1 позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» рекомендованим листом скеровано повторне повідомлення про необхідність проведення чергової державної метрологічної повірки.
Відповідно до пункту 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, в чинній у спірний період редакції (далі - Правила), у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.
Згідно абз. 2 п. 10 Правил, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Згідно абз.3 пункту 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Відповідно до абз. 4 пункту 12 Правил, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
Згідно пункту 18 Правил, після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування.
Відповідно до абз. 1, 2, 3 пункту 15 Правил, засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку: з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці; з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період. У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання. У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.
Відповідно до підпункту 1, 5, 6, 9 абзацу 1 пункту 29 Правил, споживач має право на: зменшення розміру плати у разі надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку; звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт.
Згідно абз. 2 пункту 29 Правил, споживач має також інші права відповідно до законодавства.
Відповідно до підпункту 4 пункту 32 Правил, виконавець зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.
Враховуючи наведені вище норми закону, не передбачено нарахування споживачу вартості послуги з постачання теплової енергії по показниках будинкового засобу обліку теплової енергії у випадку, якщо в квартирі встановлено квартирний засіб обліку теплової енергії, який є справний, з огляду на те, що квартирний засіб обліку теплової енергії не пройшов періодичної повірки.
Згідно з п. 4 статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов'язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду).
У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов'язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі.
А відтак, чинне законодавство передбачає, що у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, але в подальшому після отримання показань квартирних засобів обліку підлягає перерахунку.
Тобто, після відновлення надання показань вузлів обліку споживачем виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов'язані провести перерахунок зі споживачем.
Сторонами не заперечувалося, і це встановлено судом, що протягом трьох місяців, а саме, з жовтня 2019 року до грудня 2019 року, ЛМКП «Львівтеплоенерго» проводило розрахунок кількості теплової енергії, спожитої на опалення квартири АДРЕСА_1 по середніх показах теплового лічильника за попередній опалювальний період, а розрахунок кількості теплової енергії, спожитої на потреби опалення квартири у січні 2020 року проведено по показах загальнобудинкового теплового лічильника, як для квартири, у якої відсутній квартирний прилад обліку, який не був опломбований.
Зокрема, кількість теплоти розраховано як різницю між кількістю теплової енергії, спожитої на потреби опалення житлової частини будинку згідно показів загальнобудинкового приладу обліку, та сумарним об'ємом теплової енергії, спожитої квартирами з квартирними приладами обліку, нежитловими приміщеннями (юридичні особи) і втратами у внутрібудинковій системі опалення, пропорційно опалювальній площі квартир, в яких не встановлено приладів обліку, всього нараховано за послугу ЦО за січень 2020р. - 64426,87 грн.
Оскільки відповідно до постанови КМУ №1082 від 24.12.2019 та рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №104 від 12.02.2020 у січні 2020 року змінено розмір нарахувань за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання ГВ у зв'язку із зміною ціни природного газу, у січні 2020 року за адресою АДРЕСА_2 нарахування за центральне опалення було зменшено на 13718,24 грн., відповідно,до оплати за січень 2020 року нараховано 50708,63 грн. (64426,87-13718,24).
Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2020 року на підставі заяви відповідача ОСОБА_1 від 31.01.2020 та, враховуючи свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35/09863 від 06.11.2019, складено акт експлуатаційної перевірки №74636 від 01.02.2020 року про постановку теплового лічильника на комерційний облік після проведення чергової державної метрологічної повірки, і з лютого 2020 року розрахунок кількості теплової енергії, спожитої на потреби опалення кв. АДРЕСА_1 , проводився із врахуванням показів квартирного теплового лічильника.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що розрахунок вартості послуги з централізованого опалення за адресою відповідача проведено відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак погодився із розміром заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання у квартирі АДРЕСА_1 за період з 01.11.2014 до 31.12.2021 в розмірі 57857,49 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру заборгованості, який спростовується розрахунком заборгованості за період 01.07.2014 до 31.01.2022 року, відомістю про нарахування та оплату послуги центральне опалення за період з 01.11.2014 року до 31.12.2021 року по споживачу ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .
Так, за період з 01.11.2014 року до 31.12.2021 року споживачу ОСОБА_1 нараховано до оплати 122159.01 грн., проведено корекцію на суму 15869.13, а тому зменшено суму нарахувань на 15869.13 грн., ОСОБА_1 сплачено за весь цей період 48432.39 грн.
Нараховану в січні 2020 року суму в розмірі 64426.87 грн., яка з врахуванням корекції в сумі 13718.24 грн., становить 50708.63 грн., колегія суддів не вважає заборгованістю, оскільки ця сума підлягала обов'язковому перерахунку після надання споживачем інформації про показання лічильника, однак відповідач такого перерахунку не здійснив, а звернувся з позовом про стягнення цієї суми.
А відтак, зазначена сума в розмірі 50708.63 грн. не може вважатися заборгованістю відповідачка і така не може бути стягнута судом, як заборгованість.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» становить 7048.86 грн.
Саме такий розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком, який ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не спростовано належними та допустимими доказами.
Представник відповідача, заперечуючи в суді апеляційної інстанції наявність у ОСОБА_1 будь-якої заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання, не надав суду квитанцій на підтвердження оплати споживачем ОСОБА_1 в повному розмірі щомісячно нарахованої позивачем оплати за період з 01.11.2014 року до 31.12.2021 року, не спростував зазначеної в розрахунку недооплати наданих послуг.
Оскільки інфляційні втрати в сумі 232,94 грн. та 3 % річних у сумі 67,80 грн. нараховані позивачем на суму заборгованості, розмір якої не підтвердився, то в задоволенні цих вимог слід відмовити.
Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного) (ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України).
З розрахунків заборгованості за надані послуги централізованого опалення вбачається, що відповідач ОСОБА_1 оплачувала послуги теплопостачання майже щомісячно, в окремі місяці не в повній сумі, яка була нарахована, що свідчить про визнання нею свого боргу, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до ст. 264 ЦК України строк позовної давності позивачем не пропущений.
За вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2022 року слід скасувати, позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2014 року до 31.12.2021 року у розмірі 7048.86 грн., а в задоволенні решти позовних вимог Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» слід відмовити.
З врахуванням положень п.13 ст. 141 ЦПК України з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2939.98 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2022 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2014 року по 31.12.2021 року у розмірі 7048.86 грн.
В задоволенні решти позовних вимог Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» - відмовити.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 2939.98 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 06.04.2023 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк