03 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/3337/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.
секретар судового засідання Семченко Ю.О.
за участю представників сторін
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія-Нафтокомерц" (вх.№1514Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі №922/3337/21 (суддя Гребенюк Т.Д., повний текст рішення складено та підписано 04.01.2021),
за позовом Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія-Нафтокомерц", м.Радомишль Житомирської області
про стягнення 1.824.425,86 грн.
Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Торгівельна компанія-Нафтокомерц" штраф у розмірі 1.796.363,55 грн та пеню у розмірі 28.062,31 грн у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором на поставку товару №22/12 від 22.12.2020, зокрема в частині поставки/своєчасної поставки товару, передбаченого Договором.
В свою чергу, ТОВ "Торгівельна компанія-Нафтокомерц" вважає, що підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні, проте якщо суд прийде до висновку про стягнення штрафних санкцій - просить суд зменшити їх розмір.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі №922/3337/21 позовні вимоги КП «Салтівське трамвайне депо» із урахуванням клопотання про застосування при розгляді справи №922/3337/21 положення статті 233 Господарського кодексу України, з урахуванням норм статті 551 Цивільного кодексу України задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія-Нафтокомерц" на користь Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань у сумі 550.017,00 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з ТОВ "Торгівельна компанія -Нафтокомерц" на користь КП "Салтівське трамвайне депо" судовий збір у сумі 8.250,97 грн.
ТОВ "Торгівельна компанія-Нафтокомерц" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі №922/3337/21 та направити справу №922/3337/21 на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області; судові витрати з розгляду даної апеляційної скарги покласти на КП "Салтівське трамвайне депо".
Одночасно заявник звертається з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі №922/3337/21, а також про долучення до матеріалів справи оригіналів документів, які Господарським судом Харківської області були повернуті відповідачу, а саме:
- клопотання ТОВ "ТК - Нафтокомерц" вих. №120 від 05.11.2021 з додатками, описом вкладення та конвертом зі штрих-кодом №0306709033370, яким воно надсилалось до суду першої інстанції (одержано судом 08.11.2021 та зареєстровано за вих. №2631);
- клопотання вих. №121 від 09.11.2021 з додатками, описом вкладення та конвертом зі штрих-кодом №0104231289593, яким воно надсилалось (зареєстровано судом за вих.№27041 від 16.11.2021);
- клопотання ТОВ "ТК - Нафтокомерц" вих. №124 від 18.11.2021 з додатками та конвертом із штрих - кодом №0306709030800, яким воно надсилалось (одержано судом 23.11.2021 та зареєстровано за вих. №27658);
- зустрічна позовна заява вих. №126 від 19.11.2021 по справі №922/3337/21 з додатками, описом вкладення та конвертом із штрих-кодом №0306709079788, яким вона відправлялась (зареєстровано судом за вх.№27880 від 16.11.2021);
- клопотання про відвід з вих. №131 від 26.11.2021 з додатками, описом вкладення та конвертом зі штрих-кодом №0305809334762, в якому воно направлялось в судову інстанцію (зареєстровано судом за вх.№28343 від 01.12.2021).
Також, заявник апеляційної скарги просив проводити всі судові засідання по розгляду даної апеляційної скарги з повідомленням ТОВ "Торгівельна компанія-Нафтокомерц" (у порядку ст. 169, 197 ГПК України) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ТОВ "Торгівельна компанія-Нафтокомерц" за допомогою системи «EasyСon» за електронною адресою: tkltd@ukr.net.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.) повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія-Нафтокомерц" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі № 922/3337/21.
Постановою Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №922/3337/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія-Нафтокомерц" задоволено; ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі №922/3337/21 скасовано; справу №922/3337/21 передано до Східного апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.12.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В., суддя Фоміна В.О.
Згідно розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2022 у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В., яка входила до складу судової колегії, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 задоволено заяви суддів Крестьянінова О.О. та Фоміної В.О. про самовідвід у справі №922/3337/21, а вказану справу передано для повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2022 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2022 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В., в зв'язку з відпусткою судді Черноти Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Торгівельна компанія «Нафтокомерц". Встановлено строк до 06.02.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Запропоновано учасникам справи до 06.02.2023 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 розгляд справи №922/3337/21 призначено на 03.04.2023. Явку учасників справи визнано не обов'язковою.
Позивач не скористався правом наданим ст. 263 ГПК України та відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові та електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду).
Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).
Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 22.02.2023 оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 23.02.2023 і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов'язковою та повідомляв, що їх нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників позивачів та відповідачів у даному судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2020 КП «Салтівське трамвайне депо» (покупецьза договором, позивач по справі) та ТОВ "Торгівельна компанія «Нафтокомерц» (постачальник за договором, відповідач по справі) укладено договір №22/12, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується надати замовнику товар: код ДК021:2015: 09130000-9 - нафта і дистиляти (бензин А-92, дизельне паливо (по талонах) (далі - товар), в порядку і на умовах, визначених договором, а замовник зобов'язується вчасно прийняти та оплатити такий товар.
Іншими умовами договору визначено наступне:
- кількість, ціна і асортимент Товару визначаються Специфікацією, яка є складовою і невід'ємною частиною цього Договору (п.1.2).
- відповідач зобов'язався поставити Бензин А-92 у кількості 30 000,00 л. та Дизельне пальне у кількості 3000,00 л (Специфікація №1);
- загальна ціна договору становить 625.320,00 грн в т.ч. ПДВ 20% 104.220,00 грн (п.3.1),
- поставка Товару (талонів) здійснюється постачальником за власний рахунок протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання заявки замовника на конкретну партію товару (п.5.1),
- заявки здійснюються замовником в один з таких способів: у телефонному режимі (в усній формі), факсимільним відправленням, за допомогою електронної пошти шляхом направлення сканованої копії письмової заявки на електронну пошту постачальника tkltd@ukr.net з подальшим направленням письмової заявки поштовим відправленням на адресу Постачальника, вказану у розділі 13 договору «Місце знаходження та банківські реквізити сторін», або врученням особисто уповноваженій особі Постачальника під власноручний підпис на другому екземплярі. Заявка, що передана за допомогою телефонного, факсимільного зв'язку, електронної пошти вважається отриманою з моменту її відправлення. До моменту обміну оригіналами факсові та скановані копії заявок мають юридичну силу оригіналу (п. 5.1.1);
- строк поставки товару до 31.12.2021;
- місце поставки товару: на автозаправочних станціях постачальника (по талонах) в межах міста Харкова;
- датою поставки товару вважається дата доставки товару в місце зазначене в п.5.3 договору, що засвідчується підписаною накладною на Товар уповноваженими представниками сторін (п.5.4);
- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Договір набирає чинності з 01.01.2021 та діє до 31.12.2021 включно, але в частині зобов'язань до повного їх виконання сторонами відповідно до цього договору (п. 12.1).
Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень та зауважень.
13.01.2021 позивач листом-заявкою №17, надісланим засобами електронної пошти та поштовим відправленням, замовив відповідачу поставку товару, а саме партію Бензину А-92 (по талонах) у кількості 15.000 л. на загальну суму 285.300,00 грн у т.ч. ПДВ 20%.
29.01.2021 відповідач поставив частину товару - бензин А-92 у кількості 400,00 літрів, що підтверджується видатковою накладною №Рн210112/002 від 29.01.2021 на загальну суму 7608,00 грн в тому числі ПДВ (а.с.35), підписаною сторонами, скріпленою печатками.
26.02.2021 між сторонами укладено додаткову угода №1 до основного договору, якою сторони домовились збільшити ціну за одиницю непоставленого на дату підписання даної додаткової угоди товару до 10% пропорційно збільшенню (коливанню) ціни такого товару на ринку з моменту укладання договору, що підтверджено документально, за умови, що зазначене не призводить до збільшення ціни договору. Додаток №1 - «Специфікація» до договору викладається у новій редакції, що додається (пункт 2 додаткової угоди №1 ).
05.03.2021 відповідач передав позивачу частину товару: бензин А-92 у кількості 500 літрів на загальну суму 8.712,50 грн, без ПДВ, та дизельне паливо у кількості 200 л на загальну суму 3.340,00 грн, без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №Рн210305/001 від 05.03.2021 на загальну суму 14.463,00 грн в тому числі ПДВ (а.с.38), підписаною та скріпленою печатками сторін.
12.03.2021 позивач листом-заявкою №170, надісланим засобами електронної пошти та поштовим відправленням, замовив відповідачу поставку партії товару - (талонів) Дизельне пальне у кількості 2.000 л.
12.03.2021 повторним листом-заявкою №169 позивач повідомив відповідача, що кількість непоставленого товару (Бензину А-92) по заявці складає 14100 л.
19.03.2021 відповідач передав позивачу частину товару: бензин А-92 у кількості 400 л на загальну суму 7.660,00 грн, без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №Рн210319/002 від 19.03.2021 на загальну суму 9.192,00 грн в тому числі ПДВ (а.с.51), підписаною та скріпленою печатками сторін.
19.03.2021 відповідач передав позивачу частину товару: Дизельне паливо у кількості 2000 л на загальну суму 36.700,00 грн, без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №Рн210316/005 від 19.03.2021 на загальну суму 44.040,00 грн в тому числі ПДВ (а.с.52), підписаною та скріпленою печатками сторін.
25.03.2021 листом №204 позивач повідомив, що у отриманих видаткових накладних №Рн210319/002 та №Рн210316/005 від 19.03.2021 відповідачем допущена технічна помилка, оскільки вказана ціна за одиницю поставленого товару відмінна від тої, що передбачена основним договором та додатковою угодою №1 до нього. Таким чином, позивач повідомив, що прийняв поставлену партію товару Бензин А-92 ( у талонах) у кількості 400 л за ціною (17,425 за л. бензину А95) на загальну суму 8.364,00 у т.ч. ПДВ 20%; партію Дизельного палива ( у талонах) у кількості 2000 л. за ціною 16,70 за 1 л дизельного палива на загальну суму 40.080,00 грн, у т.ч. ПДВ 20 %.
Отже, враховуючи накладні №Рн210319/002 та №Рн210316/005 від 19.03.2021 та додаткову угоду №1 від 26.02.2021, якою було збільшено ціну товару, відповідач 19.03.2021 поставив товару на загальну суму 48.444,00 грн ( 8.364,00 грн - Бензин А-92; 40.080,00 грн - дизельне паливо).
11.05.2021 повідомленням №286 позивач повідомив відповідача, що у зв'язку з систематичними істотними порушеннями пунктів 5.1,6.3.1,6.3.6 укладеного договору, керуючись пунктами 6.2.1,.6.2.6. договору, ч.3 ст.651 ЦК України, КП «Салтівське трамвайне депо» повідомило про розірвання договору №22/12 від 22.12.2020 з 21.05.2021.
Вказане повідомлення було надіслане відповідачеві поштою та отримане останнім - 01.06.2021.
Порушення відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару за вказаним договором стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафу у сумі 1.796.363,55 грн та пені у сумі 28.062,31 грн, передбаченої умовами договору №22/12 від 22.12.2020, адже укладаючи Договір сторони погодили саме такий розмір і порядок нарахування штрафних санкцій, який зазначений у розділі 7 Договору.
При цьому, позивач зазначає, що ступінь невиконання зобов'язань відповідачем є значною, адже невиконання відповідачем своїх зобов'язань перешкоджало безперервній роботі КП «Салтівське трамвайне депо», предметом діяльності якого є забезпечення функціонування міського електричного транспорту та експлуатація його об'єктів для надання послуг з перевезення, задоволення потреб населення в пасажироперевезенні у місті Харкові. Зупинення передання товару постачальником суперечить умовам договору, а одностороння відмова від договору постачальником не передбачена його умовами.
В свою чергу, відповідач в суді першої інстанції заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій розмір у вигляді штрафу та пені, який втричі перевищує загальну суму Договору. Крім того, відповідач наполягає на тому, що позивач не виконав обов'язку щодо оплати товару у строки, вказані у Заявці, в зв"язку з чим відповідач на підставі ст.615 та 692 ЦК України мав право зупинити передачу іншої частини товару до виконання позивачем зобов'язань по оплаті. Діями позивача порушувались права відповідача на належне документальне оформлення кожної з господарських операцій здійснених під час дії Договору. Договір від 22.12.2020 виконувався під час дії форс -мажорних обставин, а саме під час дії карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом Sars-Cov-2. Договір було розірвано з ініціативи ТОВ «ТК-Нафтокомерц» на 21 день після отримання позивачем листа №29/03 від 29.03.2021- тобто відповідно до ч.3 ст.188 ГК України, 27.04.2021 договір вже був розірваний.
Господасрький суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги та зменшив розмір штрафних санкцій зазначив, що матеріалами справи підтверджується часткове поставлення відповідачем товару на загальну суму 75.303,00 грн та визнається сторонами судового процесу, що підтверджує порушення взятих на себе зобов'язань за договором з боку відповідача. Враховуючи, що сторони у договорі погодили відповідальність за невиконання (неналежне виконання) його умов (п. 7.2., п.7.3) суд зазначив про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача штрафу та пені. Відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин як підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару з огляду на карантин та запровадження посилених протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2. Матеріали справи не містять вираженні волі відповідача стосовно реалізації ним права, передбаченого ч.5 ст.692 ЦК України щодо зупинки передання іншої частини товару до повної оплати всього раніше переданого товару, відповідачем не доведено його права на односторонню відмову від договору. При цьому, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу та пені, суд частково задовольнив клопотання відповідача до 550.017,00 грн, що відповідає меті застосування штрафних санкцій та розумності як засадничому положенню цивільного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом розгляду у даній справі є правомірність нарахування КП "Салтівське трамвайне депо" штрафу та пені у зв'язку з невиконанням взятих на себе господарських зобов'язань ТОВ "Торгівельна компанія -Нафтокомерц" за договором №22/12 від 22.12.2020.
Згідно з п.1 ч.2ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 627 вищевказаного Кодексу унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 2 та 3 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 183 ГК України договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами. Спори, пов'язані з укладенням договору за державним замовленням, в тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір про закупівлю товарів №22/12 від 22.12.2020, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 610 вищевказаного Кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно ч.1 ст.530 ЦК України.
Згідно з п.5.1. договору, сторони передбачили, що поставка товару (талонів) проводиться постачальником за власний рахунок протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання заявки замовника на конкретну партію товару.
Як вже було зазначане, 13.01.2021 позивач листом-заявкою №17 замовив поставку товару згідно Специфікації №1, зокрема партію Бензину А-92 (по талонах) у кількості 15000 л на загальну суму 285.300,00 грн у т.ч. ПДВ 20%.
Вказану заявку відповідач отримав засобами електронного зв'язку-13.01.2021; засобами поштового зв'язку - 25.01.2021.
Тобто, з 13.01.2021 (з моменту отримання відповідачем заявки №17) у відповідача виник обов'язок поставити товар в повному обсязі протягом 3 робочих днів, з урахуванням святкових та вихідних днів, до 18.01.2021 включно. Проте, у вказаний строк поставка товару у відповідності до листа-заявки №17 - здійснена не була. Сума непоставленого товару за період з 18.01.2021 (день початку прострочення) по 28.01.2021 (дата, яка передує даті наступної поставки) складає 285.300,00 грн у т.ч. ПДВ 20%.
Поставка товару (бензин А-92) у кількості 400 л на суму 7608,00 (з ПДВ 20%) здійснена відповідачем тільки 29.01.2021; у кількості 500 л на суму 10.455,00 грн здійснена відповідачем 05.03.2021, тобто з порушенням термінів визначених пунктами 5.1 договору.
Таким чином, відповідачем не було поставлено товару за заявкою від 13.01.2021 у загальній кількості 14.600 л на суму 277.692,00 грн.
З урахуванням збільшення ціни на одиницю товару на підставі додаткової угоди №1, сума непоставленого товару за період з 26.02.2021 (дата укладання додаткової угоди) по 04.03.2021 (дата, яка передує даті наступної поставки) складає 305.286,00 грн у т.ч. ПДВ 20%.
Крім того, на виконання листа-заявки №17 відповідачем було поставлено Бензин А-92 (у талонах) у кількості 500 на загальну суму 10.455,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 05.03.2021, тобто з порушенням термінів визначених пунктами 5.1 договору. Сума непоставленого товару у кількості 14100 л. складає 294.831,00 грн у т.ч. ПДВ 20%.
12.03.2021 листом-заявкою №170 позивач замовив поставку товару, передбаченого позицією №2 Специфікації №1 в редакції додаткової угоди №1 - партію Дизельного пального (по талонах) у кількості 2000 л на загальну суму 40.080,00 грн у т.ч. ПДВ 20%.
Вказаний лист-заявку отримано відповідачем: засобами електронного зв'язку-12.03.2021; засобами поштового зв'язку - 22.03.2021, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Тобто, з 12.03.2021 (з моменту отримання відповідачем листа- заявки вих.№ 170) у відповідача виник обов'язок поставити товар в повному обсязі протягом 3 робочих днів, тобто до 15.03.2021 включно.
Проте, у вказаний строк поставка товару у кількості, передбаченій листом-заявкою №170 здійснена не була. Сума непоставленого товару за період з 16.03.2021 (день початку прострочення) по 18.03.2021 (дата, яка передує даті наступної поставки) складає 334.911 грн у т.ч. ПДВ 20%.
Поставки товару (бензин А-92 (по талонах) у кількості 400 л на суму 8.364,00 (з ПДВ 20%) здійснені відповідачем - 19.03.2021; дизельного палива у кількості 2000 на суму 40.080,00 грн здійснені відповідачем -19.03.2021, тобто з порушенням термінів визначених пунктами 5.1 договору. Водночас, доказів поставки товару за заявкою від 13.01.2021 у загальній кількості 13700 л на суму 286.467,00 грн матеріали справи не містять.
Отже, господарським судом обгрунтовано встановлено, що на виконання умов договору відповідачем було частково поставлено товар на загальну суму 75.303,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та визнається сторонами договору, чим порушено взяті на себе зобов'язань з поставки товару/своєчасної поставки товару за договором.
Умовами договору передбачено, що при порушенні строків поставки або при відмові від постачання товару постачальник сплачує на користь замовника штраф у розмірі 5% від вартості непоставлених товарів за кожен день прострочення поставки товару. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по цьому договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від загальної вартості продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період, за який нараховується пеня (п.п.7.2., 7.3. договору).
Приписами статті 216 ГК України унормовано, що відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями відповідно до ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Таким чином, враховуючи, що сторони у договорі погодили відповідальність за невиконання (неналежне виконання) його умов в пунктах 7.2., 7.3 і матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару, господасрький суд дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1.796.363,55 грн та пені у розмірі 28.062,31 грн.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки умови укладеного сторонами договору, в частині застосування штрафних санкцій, містять вагомий дисбаланс між розміром штрафних санкцій та загальною вартістю товару.
Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, враховуючи, що на момент звернення до суду з даним позовом, відповідачем було частково виконано своє зобов'язання з поставки товару за спірним договором за період з 13.01.2021 по 19.03.2021 на загальну суму 75.303,00 грн, а також з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу та пені, місцевий господасрький суд обмежив розмір санкцій сумою непоставленого товару, який мав бути поставлений за договором - до 550.017,00 грн з чим погоджується колегія суддів і вважає, що саме така сума відповідатиме меті застосування штрафних санкцій та розумності як засадничому положенню цивільного законодавства.
Щодо посилання відповідача як на підставу звільнення останнього від відповідальності на те, що договір від 22.12.2020 виконувався під час дії форс-мажорних обставин, а саме під час дії карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2, то судом правомірно не взято до уваги зазначені доводи з огляду на те, що у разі виникнення у ТОВ «ТК-Нафтокомерц» форс-мажорних обставин, що унеможливлювало виконання ним своїх зобов'язань за договором поставки, він мав повідомити про це позивача у порядку, визначеному п. 8.2 договору, та надати сертифікат ТПП України на підтвердження існування цих обставин із зазначенням реквізитів договору, виконання якого ускладнено чи стало неможливим у зв'язку з настанням обставин непереборної сили. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідного повідомлення на адресу позивача з боку відповідача не надходило.
Щодо посилання відповідача про неможливість застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу і пені за порушення зобов'язань з поставки товару з огляду на невиконання замовником обов'язку з оплати поставленого товару і реалізацію відповідачем свого права на притримання товару, то договором №22/12 на поставку товару від 22.12.2020, укладеним між сторонами, не передбачений такий вид забезпечення виконання зобов'язання як зупинення (притримання) поставки товару.
Так, а змістом частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України, якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Разом з тим, частиною 1 статті 595 ЦК України передбачено, що кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.
Проте, відповідач не повідомляв кредитора (позивача) про притримання у себе речі, яку він зобов'язаний був передати. У листах від 05.03.2021 вих. №05/03 та від 29.03.2021 №29/03, в якому відповідач, зокрема, наголошував на несплаті замовником поставленого товару, що створює негативні економічні наслідки для постачальника у зв'язку з ростом цін на ринку нафтопродуктів, не йшла мова про реалізацію права на притримання речі.
Таким чином, матеріали справи не містять вираженні волі відповідача стосовно реалізації ним права, передбаченого ч.5 ст.692 ЦК України щодо зупинки передання іншої частини товару до повної оплати всього раніше переданого товару.
Щодо посилання відповідача на своє право на односторонню відмову від виконання взятих на себе зобов'язань з поставки товаруобґрунтування в обгрунтування заперечень проти вимог про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань з поставки товару, колегія суддів зазначає, що як в суді першоїі інстанції, так і в апеляційному суді відповідачем не доведено його права на односторонню відмову від договору, яке згідно приписів ст. 615 ЦК України має бути встановлено договором або законом.
Щодо посилання відповідача не порушення судом першої інстанції правил підсудності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частин 3 та 5 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.
Статтями 27-30 ГПК України визначено правила щодо територіальної юрисдикції (підсудності) господарських справ.
Загальне правило визначення територіальної юрисдикції викладене у частині 1 статті 27 ГПК України, відповідно до якої позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Приписами ст. 29 ГПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
Частина п'ята ст. 29 ГПК України чітко визначає, що спори, які виникають з договорів, у яких визначено місце виконання, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів. При цьому, вказана процесуальна норма жодним чином не конкретизує, що таке виконання договору стосується дії, за якою подається позов (наприклад, з приводу виконання умов договору чи його оплати, або ж сплати заборгованості чи відшкодування збитків за таким договором).
В той же час, у ч.5 ст.29 ГПК України не зазначено, що предмет спору повинен бути пов'язаний з виконанням договору безпосередньо відповідачем у певному місці.
Тобто, якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається за умови такого існування в договорі відповідної умови, застосовується ч.5 ст.29 ГПК України, і у позивача в такій справі виникає право (в силу дії ч.1 ст.29 ГПК України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву: за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору. Тобто, стаття 29 ГПК України передбачає альтеративну підсудність за вибором позивача.
Згідно з ч.1 ст.532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, зокрема, за зобов'язаннями щодо передачі товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.
У даному випадку, правовідносини між сторонами по справі ґрунтуються на договорі поставки товару №22/12 від 22.12.2020, в пункті 5.3 якого сторони чітко визначили місце поставки товару: на автозаправочних станціях постачальника (по талонах) в межах міста Харкова.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Господарський суд Харківської області, приймаючи позовну заяву до розгляду, не допустив порушення правил територіальної підсудності, передбачені ст.ст. 27, 29 ГПК України та правильно застосував зазначені норми права на порушення яких посилається відповідач у апеляційній скарзі.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі №922/3337/21 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Витрати по сплаті судового збору розподіляються у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи факт відсутністі доказу сплати відповідачем на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції зазначеного судового збору, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Державного Бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 41.049,57 грн.
Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія-Нафтокомерц" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі №922/3337/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі №922/3337/21 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія-Нафтокомерц".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія-Нафтокомерц" (12201, Житомирська область, Радомишльський район, м.Радомишль, вул.Толбухіна, 12, кв.25, ідентифікаційний код 23722888) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.) код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA758999980313151206082020653, код класифікації доходів бюджету 22030101) 41.049,57 (сорок одну тисячу сорок дев"ять тисяч п"ятдесят сім копійок) грн недоплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ про стягнення судового збору в дохід Державного бюджету України
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07.04.2023
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка