Справа №295/3954/23
Категорія 9
2/295/1577/23
про направлення справи за підсудністю
07.04.2023 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Стрілецька О.В.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондакова Неля Володимирівна, приватний нотаріус Житомирського нотаріального кругу Житомирської області Слюсар Валентин Володимирович, приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Демецька Світлана Леонідівна, про встановлення факту визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить встановити юридичний факт визнання її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 , у якого спірне майно не може бути витребувано та визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно.
При вирішені питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що даний позов не підсудний Богунському районному суду м. Житомира.
Питання визначення підсудності врегульовано параграфом 3 глави 2 ЦПК України.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, у статті 30 ЦПК України закріплені правила визначення виключної підсудності.
Частина 1 статті 30 ЦПК України передбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Суд звертає увагу, що виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування процесуальних норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27, 28 Цивільного процесуального кодексу України.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі №910/10647/18 зазначено: "виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном".
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , тобто спір виник з приводу права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на території Корольовського району м. Житомира.
Беручи до уваги, що предметом позову у справі є визнання права власності на нерухоме майно, слід дійти висновку, що розгляд такого спору має здійснюватися судом з обов'язковим дотриманням правил виключної підсудності.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на те, що позивач звернулась з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на території Корольовського району м. Житомира, а тому матеріали цивільної справи №295/3954/23 слід передати на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира як суду,уповноваженому на розгляд даного позову.
Керуючись статтями 27, 28, 30, 32, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
Матеріали цивільної справи №295/3954/23 направити за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.
Копію ухвали направити позивачу для відома.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її складення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Стрілецька