4 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 203/676/19
провадження № 61-17958св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: Державне космічне агентство України, Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2020 року, постановлену у складі судді Католікяна М. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 23 жовтня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Макарова М. О., Каратаєвої Л. О., Куценко Т. Р.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Державне космічне агентство України, Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» (далі - ДП «КБ «Південне» імені М. К. Янгеля) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і записів про право власності.
В обґрунтування позову вказували, що нежитлова будівля
АДРЕСА_1 та земельна ділянка за вказаною адресою належали державі в особі Фонду державного майна України. Державне космічне агентство України здійснювало управління цим майном, а ДП «КБ «Південне» ім. М. К. Янгеля» - виступало його балансоутримувачем.
Позивачам стало відомо про те, що у червні 2015 року на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська право власності на спірну будівлю протиправно перейшло до Приватного підприємства (далі - ПП) «ОПО». 11 лютого 2016 року вказане рішення скасоване, проте до його скасування
ПП «ОПО» продало спірне майно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (по 1/2 частці).
28 жовтня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за договорами купівлі-продажу продали спірне нерухоме майно ОСОБА_3
10 травня 2017 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну будівлю, а також земельну ділянку під нею. 9 жовтня 2017 року ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 спірне нерухоме майно. У подальшому рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2017 року скасовано, а позов ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на спірне майно залишено без розгляду.
Вказували, що відповідач залишається власником незаконно відчужених будівлі та земельної ділянки, тому просили витребувати спірне майно з незаконного володіння відповідача, скасувати відповідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і записи про право власності.
У грудні 2019 року ОСОБА_3 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову, звернувся з позовом до Державного космічного агентства України, Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля», ОСОБА_1 , про визнання права власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня
2020 року позовну заяву ОСОБА_3 повернено заявнику.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 подав позовну заяву після закриття підготовчого провадження, тобто з порушенням строку, встановленого статтею 52 ЦПК України, і клопотання про поновлення такого строку не заявив.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо пропуску ОСОБА_3 строку для пред'явлення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову, що має наслідком повернення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи на нормам процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 20 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття його позову.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку судів попередніх інстанцій щодо пропуску строку пред'явлення ним позову третьої особи, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Вказує, що він не отримував ухвалу про відкриття провадження у справі за первісним позовом, позовну заяву та повістки про виклик в судові засідання у даній справі, тому, пред'явивши позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, 6 грудня 2019 року, він не пропустив строк, визначений статтею 52 ЦПК України для пред'явлення цього позову.
Вказує про неврахування судами попередніх інстанцій того, що ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року вже повертався його позов з аналогічних підстав. Однак постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року скасовано вказану ухвалу
від 11 грудня 2019 року і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування вказаної ухвали суду першої інстанції апеляційний суд зазначив неврахування цим судом того, що ОСОБА_3 не отримував ухвалу про відкриття провадження, та відсутність доказів належного повідомлення заявника про підготовче засідання. Вказані обставини суд апеляційної інстанції вважав порушенням норм процесуального права, а висновок місцевого суду про повернення вказаного позову - в помилковим.
Позиція інших учасників справи
У березні 2021 року Державне космічне агентство України та у квітні 2021 року представник ДП «КБ «Південне» імені М. К. Янгеля» - адвокат Дубовенко А. В. подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в яких зазначили про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо повернення заявнику позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 9 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у лютому 2019 року Державне космічне агентство України, Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» (далі - ДП «КБ «Південне» імені М. К. Янгеля) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і записів про право власності.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 9 квітня 2019 року відкрито провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 1 листопада 2019 року закрито підготовче провадження у даній справі.
У грудні 2019 року ОСОБА_3 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову, звернувся з позовом до Державного космічного агентства України, Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля», ОСОБА_1 про визнання права власності.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня
2019 року позов ОСОБА_3 повернено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року скасовано ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року і направлено справу на новий розгляд
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзивів на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів
з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Предметом касаційного перегляду в цій справі є перевірка додержання судом першої інстанцій норм процесуального права при поверненні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Відповідно до положень ЦПК України:
- треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін
(частина перша статті 52);
- положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження (частина перша статті 195);
- учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6 частини другої статті 43);
- право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126);
- суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127);
- якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя статті 127);
- одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк (частина четверта статті 127).
У справі, яка переглядається, ОСОБА_3 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, пред'явив відповідний позов після закінчення підготовчого провадження, тобто 1 листопада 2019 року.
Отже, звернення ОСОБА_3 з позовом у грудні 2019 року відбулось із порушенням строків, визначених статтею 52 ЦПК України.
Водночас зі змісту частин першої і четвертої статті 127 ЦПК України випливає, що поновлення відповідного строку судом можливе з поданням заяви про поновлення процесуального строку.
У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку подання позовної заяви. Не викладено (не наведено) такої заяви і в тексті його позовної заяви.
За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про повернення ОСОБА_3 поданої останнім позовної заяви у зв'язку з пропуском строку її подання та відсутністю клопотання про поновлення такого строку.
Висновок судів попередніх інстанцій узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 травня 2021 року у справі № 925/1097/21, щодо застосування аналогічних норм ГПК України у подібних правовідносинах.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що строк подання позову ОСОБА_3 не пропущений з огляду на неотримання ним ухвали про відкриття провадження у справі та судових викликів, оскільки стаття 52 ЦПК України не пов'язує строк пред'явлення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з такими обставинами.
Крім того, колегія суддів враховує, що підготовче засідання неодноразово відкладалось, в тому числі, і за заявою ОСОБА_3 від 3 червня 2019 року, та було закрито 1 листопада 2019 року.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 був обізнаний про розгляд справи задовго до закінчення підготовчого провадження.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає викладені в касаційній скарзі аргументи ОСОБА_3 про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при поверненні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, необґрунтованими.
Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанцій та постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук