Справа №638/15005/19
Провадження № 2/638/815/23
06 квітня 2023 року суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Цвіри Д.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Дзержинського районного суду м. Харкова Цвіри Д.М. від розгляду цивільної справи №638/15005/19 за позовною заявою Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Харківська міська рада, про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань, -
встановив:
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовною заявою Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Харківська міська рада, про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань .
05 квітня 2023 року відповідачем ОСОБА_1 через канцелярію суду подано заяву про відвід судді Дзержинського районного суду м. Харкова Цвіри Д.М. від розгляду цивільної справи №638/15005/19.
06 квітня 2023 року матеріали заяви про відвід було передано судді Цвірі Д.М.
Заява мотивована тим, що суддя Цвіра Д.М. розглядає вищевказану справу із грубим порушенням норм процесуального права, не виконує обов'язку справедливо та безпосередньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Приписами ч. 7 ст. 40 ЦПК України визначено, що відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява про відвід є необґрунтованою.
Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" від 10 грудня 2009 року, зазначено, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Веттштайн проти Швейцарії"). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" від 10 червня 1996 року). Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Оцінюючи доводи, викладені в заяві про відвід в їх сукупності, суд приходить до висновку, що висловлені доводи щодо відводу судді не ґрунтуються на вимогах п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, заявником не надано належних та допустимих доказів наявності та обґрунтованості обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, а також наведені позивачем підстави для відводу судді не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а є лише незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді, тому не можуть бути підставою для відводу в розумінні ч. 4 ст. 36 ЦПК України.
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства України, встановлені при розгляді заяви обставини, письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість поданої заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені у заяві доводи про відвід судді є необґрунтованими, а тому питання про відвід судді має бути вирішено суддею, визначеним у порядку ч. 1 ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Визнати необґрунтованою заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Дзержинського районного суду м. Харкова Цвіри Д.М. від розгляду цивільної справи №638/15005/19 за позовною заявою Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Харківська міська рада, про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань.
Передати до канцелярії суду справу №638/15005/19 за позовною заявою Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Харківська міська рада, про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань, для здійснення автоматизованого розподілу в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України у зв'язку з визнанням заявленого відводу судді необґрунтованим.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Д.М.Цвіра