06 квітня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/1361-б/23
Суддя Господарського суду Чернівецької області Бутирський А.А.,
розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,
Фізична особа ОСОБА_1 (заявник) через особистий кабінет в системі «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Чернівецької області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 р. заяву передано на розгляд судді Бутирському А.А.
Ухвалою від 29.03.2023 р. згадану заяву залишено без руху, запропоновано заявнику протягом десяти днів з дня отримання нею цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме подати суду:
- докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 40260,00 грн. на депозитний рахунок Господарського суду Чернівецької області;
- розрахунок суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо;
- первинні докази, які підтверджують наявність боргу перед кредиторами.
05.04.2023 р. на адресу господарського суду надійшла заява про усунення недоліків поданої заяви, проте згадані вище докази не додано.
Невиконання вимог суду заявник обґрунтовує наступним.
Надані суду договори з кредиторами містять вказівку лише на можливі нарахування штрафу або пені, у випадку невиконання зобов'язань, або їх неналежного виконання, водночас не існує жодного документу, який надав би можливість розмежувати основну заборгованість та неустойку. Якщо здійснювати відрахування від поточної заборгованості за кредитом, його загальної вартості, то вбачається можливість отримати лише можливу суму нарахованих санкцій, що можуть становити як пеню так і штраф.
Відповідно до договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого з ОСОБА_2 узгоджено сторонами оплату послуг керуючого реструктуризацією.
В обґрунтування розміру прострочених зобов'язань посилається на Кредитну історію, яка була складена та сформована Українським бюро кредитних історій.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
За приписом ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно ч. 7 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що заявник не усунув вказані недоліки, суд дійшов висновку про повернення поданої заяви та доданих до неї документів заявнику.
При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до п. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Доводи заявника не беруться до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Згідно із до ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Таким чином, грошова винагорода арбітражного керуючого є заробітною платою за виконання ним своїх повноважень.
Передбачені п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень є гарантією оплати праці арбітражного керуючого в процедурі реструктуризації боргів боржника.
Боржником проавансовано лише 7989,00 грн. винагороди керуючому реструктуризацією.
Суд зазначає, що укладений боржником договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого із конкретним арбітражним керуючим не може ототожнюватися з вимогами ст. 116 КУзПБ про авансування винагороди, оскільки цей договір не є гарантією справедливого проведення реструктуризації боргів боржника.
Так, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 114 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
А отже, відповідно до приписів ст. 28 КУзПБ кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.
Крім того, арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою.
Таким чином, у разі непризначення арбітражного керуючого, з яким підписано договір, або його відсторонення судом, фактично призведе до того, що призначеному/новопризначеному судом арбітражному керуючому у разі відсутності авансованої боржником винагороди не буде гарантовано оплату праці.
Також, суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 28 КУзПБ розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, які є заінтересованими особами у цій справі. На думку суду, укладення договору про оплату праці між боржником та арбітражним керуючим може сприяти неналежному виконанню обов'язків останнім, оскільки арбітражний керуючий може бути зацікавлений в однобічному розгляді справи, нехтуючи законними очікуваннями кредиторів щодо повернення боргу.
Крім того, обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений КУзПБ і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою ч. 3 ст. 116 КУзПБ. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, конкретизований список кредиторів із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Натомість, заявником не надано розрахунок суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо).
Також заявником не надано первинні докази, які підтверджують наявність боргу перед кредиторами, за всіма кредитними договорами.
Посилання на Кредитну історію, яка була складена та сформована Українським бюро кредитних історій, не беруться до уваги судом з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Згідно з вимогами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частина 1 ст. 74 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд критично ставиться до твердження боржника, що розмір заборгованості підтверджує роздруківка з Українського бюро кредитних історій, оскільки вказаний витяг не може бути допустимим доказом наявності грошових вимог в силу ст. 77 ГПК України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, суд враховує й загальновживаний підхід до відповідності інформації, наявної у конкретному документі, відомостям, на підставі яких він складений, а саме шляхом його підписання відповідальною посадовою особою, а отже, роздруківка кредитного звіту, яка надана Заявником в підтвердження наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може сприйматися належним доказом наявності кредитних договорів, на підставі яких виникла заборгованість
Керуючись ст. ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Повернути заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя А.А. Бутирський