65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"07" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1375/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
розглянувши заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» про забезпечення позову /вх. № 2-466/23 від 05.04.2023 року/ у справі № 916/1375/23
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» /ЄДРПОУ 43098924, адреса - 65020, м. Одеса, вуя. Спиридонівська, буд. 31, e-mail: ztk.port@gmail.com/
до відповідача: державного підприємства «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ УСТЬ-ДУНАЙСЬК» /ЄДРПОУ 01125206, адреса - 68355, Одеська обл., Юлійський р-н,
Придунайська, буд. 2, e-mail: vi lport@odtel. net, priyo m nayd@us t-dunaysk com/
про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору/одностороннього розірвання договору
05.04.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1429/23/ до державного підприємства «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ УСТЬ-ДУНАЙСЬК» про визнання недійсним правочин щодо односторонньої відмови державного підприємства «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ УСТЬ-ДУНАЙСЬК» від Договору про надання послуг № 28Д від 24.01.2023 року, укладеного з ТОВ «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ», що вчинений державним підприємством «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ УСТЬ-ДУНАЙСЬК» відповідно до листа №256/01/03-23 від 13.03.2023 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він не вчиняв жодних дій, спрямованих на порушення умов договору, не уникав оплати наданих послуг, не завдавав відповідачу матеріальних збитків/ шкоди.
Позивач зауважує, що він є власником певного рухомого майна, що розташоване на території портового пункту Кілія, який входить до складу ДП «МТП Усть-Дунайськ» та в якому виконуються всі види вантажно-розвантажувальних робіт. Обмеження доступу до даного рухомого майна шляхом односторонньої відмови відповідача від Договору № 28Д від 24.01.2023 р. призведе до порушення прав портового оператора ТОВ «Зерновий термінал Кілія» за договором про забезпечення доступу портового оператора до причалу, а також за договором, укладеним між позивачем та відповідачем про надання послуг, який, власне, односторонньо розірвано, а також позбавить позивача можливості здійснювати свою господарську діяльність як портового оператора.
Ухвалою суду від 07.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1375/23; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Разом із позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову /вх. № 2-466/23 від 05.04.2023 року/, в якій позивач вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони ДП «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ УСТЬ-ДУНАЙСЬК» та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання ТОВ «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» використовувати критий склад літ. «Г» у портовому пункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4, (загальна площа 1040 кв. м, корисна площа - 960 кв. м, інв. номер 767) за договором про надання послуг № 28Д від 24.01.2023 р., укладеного між сторонами - до розгляду даної справи по суті.
В обгрунтування заяви позивач посилається на те, що на складі літ. «Г» станом на дату звернення з позовною заявою на умовах Договору надання послуг № 28Д від 24.01.2023 року перебуває 1300 тон зернового вантажу, що належить на праві власності клієнтам позивача, для подальшого перегруження на судно.
28.03.2023 року листом за № 323/01/03-23 В.о. директора ДП “МТМ “Усть-Дунайськ" повторно надав вимогу про звільнення складу від вантажів, в якому крім повторної вимоги про одностороннє розірвання Договору про надання послуг № 28Д, зазначає про обов'язок товариства звільнити склад літ. “Г” від вантажів клієнтів, які обробляє товариство.
Враховуючи факт незаконного одностороннього розірвання Договору № 28Д, правомірність якого наразі є предметом даного провадження, у позивача виникають реальні підстави вважати, що працівники порту самовільно та/або з залученням третіх осіб вчинять звільнення складу літ. “Г” від вантажу, який належить клієнтам ТОВ “Зерновий термінал Кілія”, та/або передадуть склад літ. “Г” у користування разом з нашим вантажем іншій особі, що унеможливить виконання нами взятих на себе зобов'язань Портового оператора.
Позивач зауважує, що у випадку задоволення позовної заяви в даному провадженні подальше виконання рішення суду, а отже і поновлення порушеного права ТОВ “Зерновий термінал Кілія” буде значно ускладнено, враховуючи можливе використання складу іншою особою, а також враховуючи можливе порушення права власності на вантаж клієнтів, який перебуває на складі, оскільки нашому товариству доведеться звертатись до суду з новими позовами щоб поновити відповідні порушені права позивача вже на підставі наявного рішення суду, чого можна уникнути шляхом застосування інституту забезпечення позову в даному проваджені.
Позивач вважає, що станом на даний час існує достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони ДП «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ УСТЬ-ДУНАЙСЬК» та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання ТОВ «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» використовувати критий склад літ. «Г» у портовому пункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4, (загальна площа 1040 кв. м, корисна площа - 960 кв. м, інвент. номер 767) за Договором про надання послуг № 28Д від 24.01.2023 р., може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Позивач наголошує, що встановлення саме такого заходу забезпечення позову, відповідатиме предмету заявленого позову та водночас, не зумовить фактичного вирішення спору по суті, позаяк буде спрямовано виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог.
Позивач підкреслює, що до того часу поки не буде розглянута дана справа, існують ризики вчинення відповідачем та/або іншою особою дій на порушення прав позивача, зокрема: передання в користування складу літ. «Г» іншій особі, зокрема з вантажем, та або вчинення незаконних дій з вантажем позивача.
При цьому позивач зауважує, що припинення користування TOB «ЗТК» складом літ. «Г» та не довиконання своїх зобов'язань перед контрагентами щодо вивантаження вантажів, які зберігається у складі призведе до припинення його господарської діяльності як портового оператора на території Морського торговельного порту «Усть-Дунайськ», що є прямим порушенням добросовісної конкуренції передбаченої ч. 3 ст. 18 Закону України «Про морські порти України».
За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заході до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 ГПК України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача покладається саме на заявника.
Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір про надання послуг № 28Д від 24.01.2023 року, відповідно до п. 1.1 якого, предметом цього договору є надання «Виконавцем» «Замовнику» послуг з розміщення вантажів в критому складі Виконавця у портовому пункті Кілія за адресою м. Кілія, вул. Портова, 4, (загальна площа 1040 кв. м, корисна площа - 960 кв. м, інвент. номер 767) в порядку та на умовах, встановлених цим договором.
Листом № 256/01/03-23 від 13.03.2023 р. відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання Договору № 28Д від 24.01.2023 р. з дати 27 березня 2023 р. в односторонньому порядку на підставі п. 8.3 вказаного договору.
Господарський суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення позову, які спрямовані на надання йому безперешкодного користування майном за Договором про надання послуг № 28Д від 24.01.2023 р, укладеним між сторонами.
При цьому суд зауважує, що предметом заявленого позову у даній справі є визнання за позивачем права користування майном відповідно до Договору надання послуг № 28Д від 24.01.2023 р, внаслідок визнання недійсною односторонньої відмови від договору.
З наведеного вбачається, що заходи забезпечення позову фактично спрямовані на настання того ж результату, що є метою позовних вимог, а саме на надання позивачу права користування спірним майном, що по факту є тотожними вимогами.
У звязку із чим, суд відхиляє доводи позивача, що встановлення саме такого заходу забезпечення позову, відповідатиме предмету заявленого позову та водночас, не зумовить фактичного вирішення спору по суті.
Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Господарський суд відхиляє твердженя позивача стосовно того, що у випадку не застосування заходів забезпечення позову матимуть наслідки: знищення чи пошкодження майна, передача третім особам у власність/користування, оскільки такі твердження позивачем жодними доказами не підтверджено та не обґрунтовано.
Відповідно до ч. 6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини, враховуючи, що заходи забезпечення позову, які позивач просить вжити, є тотожними заявленим позовним вимогам, що не допускається в силу ч. 11 ст. 137 ГПК України, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» про забезпечення позову /вх. № 2-466/23 від 05.04.2023 року/ у справі № 916/1375/23.
Керуючись ст. ст. 136, 137, ч. 8 ст. 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» про забезпечення позову /вх. № 2-466/23 від 05.04.2023 року/ у справі № 916/1375/23 - відмовити.
Ухвала складена та підписана 07.04.2023 року.
Ухвала набрала законної сили 07.04.2023 року та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.
Суддя Петренко Наталія Дмитрівна