Справа №522/19379/17
Провадження 1-кп/522/220/23
07 квітня 2023 року Місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
провівши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні №12017160500003950 від 12.07.2017 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , будучи неповнолітнім, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, за наступних обставин.
Неповнолітній ОСОБА_6 запросив на святкування 10.07.2017 свого дня народження друзів, у т.ч. неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ..
Зустрівшись 10.07.2017 о 11 годині біля Одеського академічного театру музичної комедії ім. М.Водяного у м.Одесі по вул. Пантелеймонівська, 3, компанія у складі однокласників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , знайомих ОСОБА_6 - ОСОБА_12 , а також ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 прийшли до галявини у зоні зелених насаджень Траси здоров'я біля ресторанно-пляжного комплексу «Мафія рейв терасс», що знаходиться у м.Одесі за адресою: «Отрада» пляж 15/1, де близько 15 години почали святкувати, вживаючи алкогольні напої.
Близько 17 години між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ґрунті ревнощів до ОСОБА_16 виникла словесна суперечка, яка перейшла у штовханину неподалік від місця святкування.
У той час ОСОБА_3 , якому не подобалась поведінка та галас ОСОБА_7 , підійшов до сидячого на землі ОСОБА_7 ззаду та стоячи навмисно наніс удар ногою у голову останнього. Після отриманого удару ОСОБА_7 знепритомнів.
11.07.2017 ОСОБА_7 був госпіталізований до КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня», де йому поставлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, епідуральна гематома лівої скроневої області, перелом кісток зводу та основи черепу.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 завдано наступні тілесні ушкодження: забій м'яких тканин скроневої та тім'яної областей зліва, перелом скроневої та тім'яної кісток зліва, крововилив над твердою мозковою оболонкою в лівій скроневій області.
Вказані ушкодження утворились від ударної дії, можливо одноразової, тупого твердого предмета, і виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричиненні 10.07.2017 року.
Черепно-мозкова травма представляє собою єдиний морфологічний комплекс тілесних ушкоджень, до складу якого входять: забій м'яких тканин скроневої та тім'яної областей зліва, перелом скроневої та тім'яної кісток зліва, крововилив над твердою мозковою оболонкою в лівій скроневій області - який за ступенем тяжкості оцінюється у сукупності і, згідно з п. 2.1.3. «б» Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Таким чином, ОСОБА_3 своїми навмисними діями спричинив потерпілому ОСОБА_7 тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
За наведених обставин ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України за кваліфікуючими ознаками: умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні вказаного злочину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, підтвердивши фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, пояснивши при цьому, що 10.07.2022 близько 15 години він з однокласниками почав святкувати день народження ОСОБА_6 , вживаючи алкогольні напої.
Близько 17 години між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ґрунті ревнощів до ОСОБА_16 виникла словесна суперечка, яка перейшла у штовханину неподалік від місця святкування. У той час ОСОБА_3 , якому не подобалась поведінка та галас ОСОБА_7 , підійшов до сидячого на землі ОСОБА_7 ззаду та стоячи навмисно наніс удар ногою у голову останнього. Після отриманого удару у ОСОБА_7 з носу пішла кров і він знепритомнів.
Суд не допитав потерпілого ОСОБА_7 та його законного представника - ОСОБА_17 , у зв'язку з їх неявкою в судове засідання. Судом неодноразово направлялись окремі доручення щодо встановлення їх фактичного місця проживання та місця реєстрації, направлялись відповідні запити до Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України та ДПС України на предмет перетинання Державного кордону останніми з 24.02.2022 року по теперішній час.
Згідно рапорту Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області від 05.04.23 року, під час відпрацювання адреси мешкання ОСОБА_17 та її сина ОСОБА_18 у м.Одесі, було встановлено, що за даною адресою знаходиться комунальна квартира, зі слів сусідів- громадян ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , останні повідомили, що громадянка ОСОБА_17 та її син ОСОБА_18 близько двох років тому виїхали за кордон, а саме до Польщі. Номер мобільного телефону громадянки ОСОБА_17 є не є дійсним. У зв'язку з викладеним забезпечити явку в судове засідання ОСОБА_7 та ОСОБА_17 співробітникам поліції не вдалось. Відповіді на запити щодо перетину Державного кордону вказаними особами до суду не надходили.
Оскільки обвинувачений визнав свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, вважає їх доведеними та кваліфікує дії ОСОБА_3 в межах пред'явленого обвинувачення.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з наступного.
При призначені покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання.
Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
При призначенні неповнолітньому покарання крім передбачених у статтях 65-67 КК обставин суд, відповідно до ч.1 ст.103 КК, має враховувати також умови його життя та виховання, вплив на нього дорослих, рівень розвитку й інші особливості його особи.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне, правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України, є тяжким злочином проти життя та здоров'я особи.
ОСОБА_3 на теперішній час перебуває у віці 21 рік, на момент вчинення правопорушення мав повних 15 років та одинадцять місяців, не одружений, має середню спеціальну освіту, зареєстрований та фактично мешкає у м.Одесі, проживає разом з матір'ю, бабусею та сестрою, позитивно характеризується за місцем мешкання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має задовільний стан здоров'я та відповідний своєму віку рівень розвитку.
Згідно матеріалів досудової доповіді щодо обвинуваченого, наявної в матеріалах справи, встановлено, що неповнолітній схильний до прояву фізичної та вербальної агресії, може бути імпульсивним - що в подальшому можливо призведе до неправомірних дій та вчинків. В ході бесіди з ОСОБА_3 стало відомо, що він визначає чіткі підстави, щоб уникати правопорушень у майбутньому, юнак має чіткі плани та цілі - опанувати професію програміста, відвідувати курси «КРОК». В ході бесіди стало відомо, що у неповнолітнього стабільна, сильна підтримка родини. У обвинуваченого присутні активна мотивація до змін і прагнення до самовдосконалення, готовий брати участь у послугах, програмах та заходах із втручанням органу пробації. Ризик вчинення повторного злочину - низький. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, виконання пробаційних програм, спрямованих на мінімізацію ризику вчинення повторного кримінального правопорушення. У разі якщо суд дійде до висновку про можливість звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням покарання, орган пробації вважає за доцільне покладання на правопорушника обов'язків: не виїзжати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Поведінка обвинуваченого в суді свідчить про те, що останній шкодує про вчинене правопорушення та усвідомлює свою відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 згідно ст.66 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім та щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно ст.67 КК України, не встановлено.
Крім цього, при призначенні покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, його вік, а саме те, що ОСОБА_3 на час вчинення злочину був неповнолітнім та вперше притягувався до кримінальної відповідальності. Викладене дає суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства.
Згідно з частиною 2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Окрім того, суд також враховує положенні ч.1 ст.98 КК України, згідно якої, до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк.
З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення йому покарання з випробуванням, з застосуванням ст.75 КК України, з врахуванням вимог ст.104 КК України.
З п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» вбачається, що при призначенні покарання неповнолітнім суди повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.
Неповнолітній вік особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, згідно з п.3 ч.1 ст.66 КК України є обставиною, яка пом'якшує покарання. Вона обов'язково має враховуватись при призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг обвинувачений на час розгляду справи повноліття. Залежно від конкретних обставин справи суди повинні враховувати як такі, що пом'якшують покарання, й інші обставини, перелічені в ч. 1 вказаної статті, а також обставини, хоча й не зазначені у законі, але які знижують ступінь суспільної небезпечності проступку чи особи (наприклад, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою, примирення з потерпілим тощо).
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання, у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень викладених Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Крім того згідно постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 20 жовтня 2020 року по справі №511/338/18, мета покарання за злочин, вчинений неповнолітнім, має істотні відмінності від наведеного вище загального правила, оскільки в кримінальних провадженнях щодо осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на перше місце виходить їх реабілітація (виправлення) як реалізація принципу найкращих інтересів дитини.
З урахуванням особи неповнолітнього обвинуваченого, наявності вище вказаної пом'якшуючої покарання обставини та відсутності обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку про те, що йому необхідно призначити покарання у виглядіпозбавлення волі із застосуванням ст.ст. 104,75,76 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням,
Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Щодо цивільного позову.
Законним представником потерпілого - ОСОБА_17 заявлено цивільний позов про стягнення з законного представника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_21 , майнової шкоди у розмірі 600 000 гривень та моральної шкоди та 400 000 гривень.
Під час вирішення цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) : втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, кожен має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, і не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У підтвердження позовних вимог законним представником потерпілого не наданого жодного письмового доказу, а саме розрахунків витрат, чеків, квитанцій, тощо з приводу понесених витрат, тощо, тому суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду, як такий що не відповідає вимогам ст. 178 ЦПКУ, роз'яснивши потерпілому право на подання відповідного позову в порядку цивільного судочинства.
Щодо інших питань.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1-108 КК України, ст.ст.1-380 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.104, ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням строком на 2 (два) роки.
Згідно із ст. 76 ККУ покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем його проживання.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
Цивільний позов законного представника потерпілого - ОСОБА_17 про стягнення з законного представника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_21 , майнової шкоди у розмірі 600 000 гривень та моральної шкоди та 400 000 гривень - залишити без розгляду.
Речові докази по справі:
-скриншоти зроблені з соцмережі у «Вконтакті» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка тримається під вартою - у той же строк з дня отримання копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя:
07.04.2023