ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"07" квітня 2023 р. Справа № 906/908/22
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Миханюк М.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 24.02.23р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Метекспорт Груп"
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат "Акціонерного товариства "Об"єднана гірничо-хімічна компанія"
про стягнення 5 414 301,34 грн
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.02.23 у справі № 906/908/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекспорт Груп" 49 534 50,00 грн основного боргу, 390 098,34 грн інфляційних витрат, 70 198,14 грн 3% річних, 81 206,19 грн судового збору. У стягненні 555,01 грн 3% річних відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, скаржник звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24.02.2023 у справі № 906/908/22 в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Іршанський гірничо збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт Груп» 390 098,34 грн інфляційних втрат, 70 198,14 грн 3% річних та судового збору у сумі 81 206,19 грн, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині у повному обсязі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст.258 ГПК України з наступних підстав.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Частина 1 ст. 4 ЗУ "Про судовий зібр" передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За нормами пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до положень ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Як вбачається з апеляційної скарги, скаржник не погоджується з рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.02.23 у справі № 906/908/22 в частині задоволених позовних вимог, а саме щодо стягнення 390 098,34 грн інфляційних втрат та 70198,14 грн 3% річних, а отже оспорюваною сумою є 460 296,48 грн.
Таким чином, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.02.23 у справі № 906/908/22 в частині задоволених позовних вимог, становить 10 356, 68 грн, а саме: (460 296,48 грн х1,5% = 6 904,45 грн, а тому 6 904,45 грн х 150% = 10 356, 68 грн), де 1,5% - ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, 150% - ставка судового збору за подання апеляційної скарги.
Проте, апелянтом не долучено до матеріалів апеляційної скарги доказів сплати судового збору.
Разом з тим, апелянтом подано клопотання, в якому останній просить суд відстрочити сплату судового збору на один місяць, але не довше як до ухвалення судового рішення по справі. При цьому, скаржник помилково вважає, що за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.02.23 у справі № 906/908/22 в частині задоволених позовних вимог, а саме щодо стягнення 390 098,34 грн інфляційних втрат та 70198,14 грн 3% річних потрібно сплатити 121 821, 78 грн. Апелянт обґрунтовує подане клопотання, тим що майновий стан Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» є скрутним, тому відсутні грошові кошти для сплати судового збору у повному обсязі у встановлений законом строк.
Розглянувши клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, редакція зазначеної статті передбачає право суду відстрочити сплату судового збору лише за наявності викладених вище умов, а не лише з урахуванням майнового стану сторони.
При цьому слід зазначити, що за приписами норм вказаної статті відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, з огляду на що відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент подання апеляційної скарги та підтвердження цих обставин належними доказами.
При вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду за захистом свого права потрібно з'ясувати, чи призводить вимога сплати судового збору за конкретних обставин справи до обмеження заявника на доступ до суду.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 р. у справі "ОСОБА_1 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та скаржник отримає кошти на сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що у даному випадку відсутні умови, передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" для відстрочення сплати судового збору та сума яка підлягає сплаті значно менша, ніж вважав скаржник, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення без руху).
Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи те, що апелянтом не додано доказів сплати судового збору, а клопотання про відстрочення його сплати апеляційним судом залишено без задоволення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.258 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів п.6 ст.260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про відстрочення сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 24.02.23р. - залишити без руху.
3. Зобов'язати апелянта протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме, подати докази сплати 10 356, 68 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
6. Ухвалу направити апелянту.
Суддя Миханюк М.В.