ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
25 жовтня 2007 р.
Справа № 3/187
за позовом приватного підприємства фірми "Геліос-ХХІ", 32343, вулиця Колгоспна,11, село Довжок, Кам''янець-Подільський район, Хмельницька область
до відповідача ТзОВ "Брама", 77552, вулиця Данила Галицького, 40, с.м.т. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Представники:
Від позивача: Чистяк Анатолій Миколайович - директор, (довіреність № 3-К від 01.02.2007 року)
Від відповідача: Тюн Михайло Дмитрович - директор, (посвідчення ЛВ № 241925)
Від відповідача: Керницький Віталій Миколайович - представник, (довіреність № 3-К від 01.02.2007 року)
Від позивача: Кобець Сергій Феодосійович - представник, (довіреність № 45 від 04.10.2007 року)
СУТЬ СПОРУ: позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача завданих збитків на суму 124082 грн. та усунення перешкоди в користуванні майном, тобто розчистити охоронну зону під"їздної колії, чим усунути закупорку дренажної труби.
Судові засідання 04.10.2007 року та 16.10.2007 року проведені із застосуванням перерви.
Судові засідання 04.10.2007 року, 15.10.2007 року та 16.10.2007 року, на вимогу позивача проведено із застосуванням засобів технічного запису.
При розгляді матеріалів справи суд встановив, що позивач просить задоволити його вимоги, посилаючись на :
- довідку за підписом в.о. начальника дистанції колії відокремленого підрозділу Івано-Франківської дистанції колії, в якій зазначається, що ширина смуги відведення складає 3,20 м. від осі колії і являється забороненою зоною;
- акт від 07.06.2007 року, який складено при огляді об"єкта пошкодження;
- кошторис ремонтно відновлювальних робіт по договору підряду № 15;
- договір підряду № 15 від 08.06.2007 року;
- цінову довідку № В-170/2 від 12.07.2007 року Івано-Франківської торгово-промислової палати, якою встановлено розмір збитків на суму 30122 грн.;
- лист № 127 від 10.10.2007 року виробничого коперативу "Проект";
- довірка директора фірми "Геліос-ХХІ", якою встановлено суму втраченої вигоди від бездіяльності підприємства і втраченого доходу, яка становить 93960 грн.
Відповідач вимоги позивача не визнає, посилаючись при цьому на відсутність своєї вини в спірній ситуації, оскільки, ТзОВ "Брама" згідно договору оренди є законнним землекористувачем земельної ділянки. Внаслідок чого, відповідач користувався орендованою територією та відвантажував щебінь та пісок в спеціально призначені для цього місця.
Суд вислухавши пояснення сторін, з урахуванням матеріалів справи та вимог діючого законодавства, дійшов наступних висновків:
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб"єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майна фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, виходячи з наведених норм права, для відшкодування шкоди необхідна обов"язкова наявність таких обставин:
- наявність факту порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, тобто така діяльність повиння носити характер неправомірної;
- порушення здійснено по відношенню не будь-яких, а законних інтересів, а також прав суб"єкта господарювання. Відповідно до пункту 1 статті 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами Цивільного законодавства;
- і шкода повинна бути завдана не будь-якому майну, а майну, яке належить юридичній особі на праві власності.
В спірному випадку позивач стверджує, що 29-30 травня 2007 року ТзОВ "Брама" вчинила протиправні дії, засипавши щебнем та піском вихід дренажної труби, внаслідок чого відбулося затоплення грунтовими водами галереї залізничної платформи та технологічного обладнання (конвеєр ковшовий, конвеєр шнековий), які належать позивачу, і внаслідок чого, позивачу завдано шкоди.
Проте, доводи позивача не грунтуються на доказах відповідно до вимог ст. ст. 32 -34 ГПК України.
1. Так, суду не названо жодного нормативного документа, який би порушив своїми діями відповідач і що давало би можливість визнати діяльність відповідача протиправною.
При цьому суд зауважує, що посилання позивача на порушення відповідачем положення про охоронну зону (територія залізниці), на вимогу суду, не конкретизовано позивачем, а тому судом до уваги не взято.
Не задоволено судом і клопотання сторони про залучення до участі у справі Івано-Франківської дистанцію колії з метою доведення нею порушень, вчинених відповідачем, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона самостійно повинна довести та обставини, на які вона посилається. Не може бути беззаперечним доказом вини відповідача і довідка, видана Івано-Франківською дистанцією колії за підписом в.о. начальника дистанції колії, оскільки в ній не названо жодного нормативного акту, вимоги якого порушив би відповідач.
Таким чином, основної умови відповідальності за шкоду, завданої майну юридичної особи - вини відповідача - перед судом не доведено.
2. Судом не встановлено і факту того, що вчинена відповідачем дія була здійснена проти законних інтересів позивача або його прав в межах наданих договором або актами цивільного законодавства. Такий висновок судом зроблено з наступного.
Галерея залізничної платформи та технологічного обладнання (конвеєр ковшовий, конвеєр шнековий) є капітальною спорудою, яка побудована та якою позивач користується з грубими порушеннями законодавства. а саме:
- стаття 125 Земельного кодексу передбачає, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Проте, в спірному випадку побудовано об"єкт без виділення земельної ділянки в установленому порядку.
Крім того, суду не подано жодного документу, що галерея залізничної платформи та технологічного обладнання належить позивачу на праві власності (відсутні докази про введення об"єкта в експлуатацію).
Таким чином, доводи позивача про те, що шкоди завдано його майну (зцементування технологічного обладнання ...) є бездоказовими.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засовами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засовами доказування.
Отже, вимоги позовної заяви судом відхиляються, як недоведені та необгрунтовані, враховуючи ще і таке:
- відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, чого по спору не доведено;
- відповідно до пункту 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії другої сторони, що має місце по даній справі, - суд має право звільнити відповідача від відповідальності;
- пункт 2 статті 20 Господарського кодексу передбачає, що кожний суб"єкт господарювання має право на захист своїх прав (вмежах договору та актів цивільного законодавства) та законних інтересів, чого по даній справі не доведено.
На підставі наведеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 218, 219, 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
рішення підписане 02.11.07
Виготовлено в АС "Діловодство суду"