09 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 161/16315/22 пров. № А/857/1969/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судового засідання: Хабазні Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Присяжнюк Л.М. в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування рішення,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України (далі - ДПП, відповідач), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР №6207057 від 23.11.2022, а провадження по справі закрити.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.12.2022 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДПП подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з доданого до матеріалів справи відеозапису чітко видно, що водій перебуває у транспортному засобі з не пристебнутим ременем безпеки. Крім того, позивач особисто підтвердив, що під час руху він не був пристебнутий та за власними переконаннями не вважає за потрібне дотримуватися Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) в частині користування ременем безпеки, а відтак визнав вчинене ним правопорушення. Також, зі змісту відеозапису з нагрудної камери поліцейського можна чітко встановити час та місце вчинення правопорушення та особу, яка його вчинила.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Особливості розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України, а порядок повідомлення їх учасників статтею 268 цього Кодексу, відповідно до якої учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.
Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що постановою Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП (далі - УПП) серії ЕАР №6153096 позивача було визнано винним у порушенні вимог п.2.3 «в» ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
За змістом оспорюваної постанови, ОСОБА_1 10.11.2022 о 21 год 35 хв у с. Жидичин Луцького району Волинської області керував автомобілем марки “Land Rover Freelander”, державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п.2.3 «в» ПДР.
Вважаючи протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП відповідач суду не надав.
Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Пунктом 2.3 «в» ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Частиною п'ятою статті 121 КУпАП встановлено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
За змістом статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791, 2794 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження факту вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, відповідачем було надано відеозапис з нагрудної камери відеореєстратора, оглядом якого судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач підтверджує факт керування ним транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки та стверджує, що він ніколи ним не користується.
Таким чином, колегія суддів констатує факт визнання позивачем своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведеного, не дослідив повністю наявні у провадженні матеріали справи та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно п.1 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст.268, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції України задовольнити повністю.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2022 року по справі №161/16315/22 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Департаменту патрульної поліції України про скасування рішення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
У зв'язку із перебуванням судді Носа С.П. на лікарняному з 10.03.2023 по 21.03.2023 та у відпустці з 22.03.2023 по 03.04.2023, судді Шевчук С.М. на лікарняному з 24.03.2023 по 05.04.2023 повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 06.04.2023.