06 квітня 2023 рокуСправа № 280/2028/23
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області (вул. Соборна, буд. 23, смт. Кушугум, Запорізький район, Запорізька область, 70450), треті особи - Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області (вул. Центральна, 1, с. Широке, Запорізький район, Запорізька область, 70413) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про скасування рішення,
03.04.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області (далі - відповідач), треті особи - Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області (далі - третя особа 1) та ОСОБА_2 (далі - третя особа 2), в якому позивачка просить суд:
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63037067 від 25.01.2022 11:58:20, прийняте реєстратором Вовк Анною Ігорівною, виконавчий комітет Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області.
Крім того, просить витребувати до суду реєстраційну справу рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63037067 від 25.01.2022 11:58:20, реєстратор Вовк Анна Ігорівна, виконавчий комітет Кушугумської селищної ради Запорізького району запорізької області, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що 13.10.2020 вона отримала у спадок житловий будинок АДРЕСА_3 , також вона є власником земельної ділянки, на якій розташований зазначений будинок. Зазначає, що в провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває справа №317/2959/22 за позовом третьої особи 2 про визнання недійсним та скасування рішення третьої особи 1, де позивачка є одним з відповідачів по справі. Третя особа 2 стверджує, що є власником частини будинку позивачки, а саме частини недобудованої його частки, яку він за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ще в 2011 році вивів у свою власність. Основним доказом третьої особи 2 є оскаржуване рішення реєстратора. Позивачка вважає, що оскаржуване рішення було прийняте державним реєстратором необґрунтовано з порушенням норм законодавства України та підлягає скасуванню.
Відповідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
У п. 24 рішення в справі “Сокуренко і Стригун проти України” від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі “Занд проти Австрії” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Суддя зазначає, що згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За правилами п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або їхніх службових чи посадових осіб є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб'єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.
Належним відповідачем у таких справах є особа, зареєстроване право на майно якої чи зареєстроване обтяження права, встановленого в інтересах якої оспорюється; участь у справі державного реєстратора (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює характеру цього спору на адміністративний.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 у справі № 757/1660/17-ц.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.
Предметом спору у цій справі є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63037067 від 25.01.2022 державного реєстратора виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк Анни Ігорівни, яким зареєстровано за третьою особою 1 право власності на недобудований житловий будинок літ. «А», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .
Відтак спір у цій справі є приватно-правовим, оскільки зі змісту позову вбачається, що реєстрація права власності на зазначений будинок зачіпає цивільні права позивачки. Водночас, у разі задоволення позову, скасування спірного запису про державну реєстрацію порушує права власності третьої особи на нерухоме майно - недобудований житловий будинок.
За правилами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Зважаючи на викладене, суддя дійшов висновку про приватноправовий характер даного спору, тому він має розглядатись за правилами цивільного судочинства Запорізьким районним судом Запорізької області.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За приписами ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
За вказаних обставин суддя дійшов висновку, що вищезазначені вимоги позовної заяви не належать розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже провадження у справі не підлягає відкриттю.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 170, 241, 248, 256 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №280/2028/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області (вул. Соборна, буд. 23, смт. Кушугум, Запорізький район, Запорізька область, 70450), треті особи - Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області (вул. Центральна, 1, с. Широке, Запорізький район, Запорізька область, 70413) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про скасування рішення.
Роз'яснити позивачці, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 292-297 КАС України.
Суддя Р.В. Кисіль