30 березня 2023 року Справа № 160/826/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянув у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості
16 січня 2023 року головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій позивач просить:
- стягнути суму податкового боргу в розмірі 134 323,79 грн з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на теперішній час обліковується в інтегрованих картах платника податків по орендній платі з фізичних осіб по основному платежу у розмірі 120 150,60 грн внаслідок на сплати нарахованого податку на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю),визначеного в податкових повідомленнях-рішеннях, яка по теперішній час не погашена відповідачем у добровільному порядку у встановлений законодавством термін, тому підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.
Ухвалою від 20 січня 2023 року суд відкрив в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали від 20 січня 2023 року направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі фізичних-осіб -підприємців, що підтверджується матеріалами справи. Проте, конверт повернувся н адресу суду з відміткою Укрпошти «За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до змісту абзацу четвертого частини четвертої статті 124 КАС України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
За правилами частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
При цьому беруться до уваги положення частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Отже, отримавши повідомлення поштового органу з якого вбачається, що поштове відправлення не вручено адресату з незалежних від суду причин, суд робить висновок, що ухвала суду про відкриття провадження у справі вважається врученою позивачу.
Суд вказує, що до повноважень судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, враховуючи, що ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 року повернуто до суду з незалежних від суду причин, суд зробив висновок, що вказана ухвала вважається належним чином врученою адресату, а відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про відкриття провадження у справі № 160/13160/21.
Також, в силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки у суду достатньо доказів для прийняття рішення у справі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін.
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знаходиться на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Відповідно до чинного законодавства відповідач є платником податків, зборів (обов'язкових платежів) і перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній ) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлену цим Кодексом.
Зі змісту п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України вбачається, що податкова декларація, розрахунок, - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та боргу в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається, що підставами нарахування податкових зобов'язань ОСОБА_1 , за якими обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 134 323,79 грн, у тому числі, по основному платежу в сумі 120 150,60 грн внаслідок не сплати нарахованого податку на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю), визначеного в податкових повідомленнях-рішеннях:
- податкове повідомлення-рішення з орендної плати з фізичних осіб № 1542455-1314-0403 від 30.03.2018 терміном сплати 26.08.2018 року на суму 30 037,65 грн, направлено на адресу платника податків, проте, конверт повернувся з відміткою Укрпошти «За закінченням терміну зберігання»;
- податкове повідомлення-рішення з орендної плати з фізичних осіб № 1712039-5550-0403 від 11.04.2019 року терміном сплати 24.08.2019 року на суму 30 067,65 грн, направлено на адресу платника податків та отримано останнім;
- податкове повідомлення-рішення з орендної плати з фізичних осіб № 7669691-5540-0403 від 02.06.2020 терміном сплати 24.10.2020 на суму 30 037,65 грн, направлено на адресу платника податків, проте, конверт повернувся з відміткою Укрпошти «За закінченням терміну зберігання»
- податкове повідомлення-рішення з орендної плати з фізичних осіб № 306255-2409-0403 від 01.03.2021 терміном сплати 23.09.2021 на суму 30 037,65 грн, направлено на адресу платника податків, проте, конверт повернувся з відміткою Укрпошти «За закінченням терміну зберігання»;
- нарахована пеня у розмірі 14 173,19 грн.
Оскільки у встановлений законодавством строк ОСОБА_1 не сплатив самостійно визначені та узгоджені податкові зобов'язання, вони набули статусу податкового боргу.
Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтвердженою заявлену позивачем суму заборгованості до стягнення у розмірі 120 150,60 грн, яка підлягає стягненню судом з відповідача.
Підпунктами 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та п. 57.1 ст. 57 ПК України, згідно якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, підприємством не сплачено суму самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строку, визначеного Податковим кодексом України.
Згідно з вимогами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження , але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно із п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також сум надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У відповідності до приписів п.60.6 ст.60 Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.
Податковим органом було сформовано податкову вимогу від 28.05.2021 № 0085012-1307-0404, направлено на адресу платника податків, проте, конверт повернувся з відміткою Укрпошти «За закінченням терміну зберігання», що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.
У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену податкову вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.
Згідно з ст.ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Докази сплати відповідачем наявної заборгованості в розмірі 120 150,60, як і докази оскарження її у встановленому законом порядку у справі відсутні.
Частиною 1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно із ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а частиною 2 статті 19 Конституції України - що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги усе вищевикладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем не сплачена в добровільному порядку, доказів протилежного суду не надано, то суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задоволити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
В даному випадку, такі витрати не мали місце.
Керуючись статтями 241-246,293,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути суму податкового боргу в розмірі 134 323,79 грн з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 06.04.2023 року.
Суддя С.В. Ніколайчук