27.03.2023 року м.Дніпро Справа № 912/1566/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Орел С.С., адвокат (поза межами суду);
від відповідача: Криворотенко М.Р., представник (поза межами суду);
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2023 (суддя Закурін М.К., м. Кропивницький, повний текст якого підписаний 02.02.2023) у справі №912/1566/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, м.Кропивницький
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, м.Київ
про стягнення 256 948,54 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (далі - Позивач) звернулося із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (далі - Відповідач) про стягнення 256 948,54 грн, з яких: 191 027,58 грн основної заборгованості за спожитий природний газ, 28 209,28 грн пені, 3 328,59 грн річних та 34 383,09 грн інфляційних.
В. якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р він є постачальником “останньої надії” на ринку природного газу.
З моменту реєстрації Відповідача за Позивачем в інформаційній платформі він набув статусу діючого постачальника природного газу для Відповідача.
Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника “останньої надії” та віднесення газу, спожитого Відповідачем у період з 2 по 9 грудня (включно) 2021 року, до портфеля постачальника “останньої надії” підтверджується листом Оператора ГТС від 08.07.2022 № Товвих-22-7197. За його обліковими даними та відомостями, наявними в інформаційній платформі, Відповідач у період з 2 по 9 грудня 2021 року спожив природний газ у кількості 4204 куб. м. на загальну суму 191 027,58 грн. Втім у визначений Типовим договором строк вартість спожитого природного газу Відповідач не сплатив, а тому на цю суму заборгованості йому нараховані пеня, річні та інфляційні за періодами, які вказані у розрахунку.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2023 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” 191 027,58 грн основного боргу, 8 462,78 грн пені, 998,58 грн річних, 34 383,09 грн інфляційних та 3 523,15 грн компенсації по сплаті судового збору.
В іншій частині позову у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що для оплати поставленого природного газу Територіальне управління мало подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області договір, рахунок-фактуру, акт наданих послуг/акт приймання-передавання товарної продукції. Висновок суду про те, що ключовим для здійснення оплати за спожитий газ є момент реєстрації Споживача в Реєстрі споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС, і саме з цього моменту виникає зобов'язання по сплаті спожитого газу, є помилковим та таким, що не відповідає нормам бюджетного законодавства. Слід зазначити, що дані з інформаційної платформи, яка діє у вигляді веб-додатка, не є підставою для реєстрації бюджетного зобов'язання і здійснення оплати за ним.
Господарський суд не надав оцінки доводам Відповідача, що Позивач не виконав підпункт 4 пункту 6.2 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яким передбачено, що постачальник протягом десяти робочих днів після початку постачання зобов'язується поінформувати Споживача про здійснення постачання природного газу Постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу Споживача.
Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» мала всі можливості для повідомлення Територіальному управлінню про укладення публічного договору, шляхом направлення повідомлення про здійснення постачання природного газу, як-то передбачено умовами договору або направлення рахунку на оплату поставленого газу у грудні 2021 року (оскільки постачання здійснювалось лише протягом 8 днів грудня 2021 року і розрахунок об'ємів поставленого газу відбувався подобово, рахунок за період з 02.12.2021 по 09.12.2021 міг бути надісланий в межах бюджетного року). Вказані дії свідчили б про вжиття Постачальником усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання. Натомість, як встановлено судом, рахунок № 2394 на оплату спожитого з 02.12.2021 по 09.12.2021 направлений на адресу Територіального управління 19 січня 2022 року за списком № 17.01.2022 про відправку.
Однак, у січні 2022 року Територіальне управління не мало змоги оплатити вказаний рахунок з двох підстав:
- закінчення бюджетного періоду 2021 року;
- наявність документально підтвердженого постачання природного газу іншим постачальником у грудні 2021 року - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Зауважує, що на дату укладення додаткової угоди № 1/493 від 28.12.2021 до договору від 22.11.2021 № 10-1156/21-БО-Т/334/1, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було достеменно відомо, що період постачання ними природного газу починається з 10 грудня 2021 року та свідомо внесено до додаткової угоди неправдиву інформацію про постачання газу з 01 грудня 2021 року. Тобто, станом на 28 грудня 2021 року (кінець бюджетного періоду 2021 року) у Територіального управління була інформація, підтверджена первинними обліковими документами, підписаними уповноваженою стороною контрагента: договором, додатковою угодою, рахунком № 10-1156/21-БО-Т/334/1/12/21 від 28.12.2021 про те, що з 01.12.2021 по 31.12.2021 постачальником природного газу для потреб Територіального управління є ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Вказані документи не давали жодних підстав для припущення існування у Територіального управління зобов'язань перед постачальником «останньої надії», оскільки таке постачання можливе лише за відсутності іншого постачальника. Ні позивач, ні третя особа не вжили жодних заходів, щоб повідомити Територіальному управлінню про включення його, як споживача, до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».
Щодо позовної вимоги про стягнення пені у сумі 28209,28 грн., трьох процентів річних у сумі 3 328,59 грн.. інфляційних витрат у сумі 34 383.09 грн. Територіальне управління вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки Територіальне управління не порушувало вимоги Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», оскільки не знало і не могло знати про його існування протягом 2022 року (період за який Позивач просить стягнути штрафні санкції). До надання пояснень третьою особою - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», в межах розгляду даної справи, Територіальному управлінню не було відомо про неналежне невиконання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» умов укладеного договору від 22.11.2021 № 10-1156/21-БО-Т/334/1.
Крім того, протягом 2022 року Позивачем не надано Територіальному управлінню жодного підтвердження того, що в період з 02.12.2021 по 09.12.2021 мало місце включення Територіального управління до реєстру його споживачів (для прикладу це міг бути лист Оператора ГТС, відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС та ін.)
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу Відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2022 році за 2021 рік залежала саме від Відповідача, від включення ним відповідних сум зобов'язань до проекту кошторису на 2022 рік.
Будучи ознайомленим з умовами Договору, Відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладена відповідальність передбачена п. 4.5. та розділом 8 Договору.
З огляду на викладене, враховуючи умови Договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з поставки, місцевий господарський суд вірно встановив, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 191 027,58 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині зменшення пені та 3% річних на 70% та, відповідно, відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 19 746,50 грн та 3% річних в розмірі 2 330,01 грн (всього на суму 22 076,51 грн), до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, не дослідження всіх істотних обставин справи, просить рішення господарського суду в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що однією з обов'язкових умов застосування статті 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника, і кредитора, обставини, що обумовили прострочення.
До матеріалів справи Відповідач взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо. У зв'язку з чим, суд не міг дослідити майновий стан Відповідача та об'єктивно розглянути питання про зменшення пені.
Більш того, в оскаржуваному рішенні суд взагалі не досліджував майнові інтереси сторін, в тому числі і Позивача.
Так, судом було проігноровано ту обставину, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Як вбачається з Рахунку на оплату (природний газ) №2394, вартість поставленого Позивачем Відповідачу природного газу в грудні 2021 складає 191 027,58 грн. При цьому, 3% річних за порушення грошового зобов'язання нараховані Позивачем в розмірі 3 328,59 грн., що у відсотковому співвідношенні складає 1,74% від вартості поставленого природного газу.
Таким чином, заявлені Позивачем до стягнення розмір пені та 3% річних не є надмірними, а є співмірними з розміром основного зобов'язання Відповідача, виконаного останнім з порушенням строку, встановленого Договором.
З огляду на викладене, поза увагою місцевого суду залишився той факт, що справи №902/417/18 та №912/1566/22 не є подібними, оскільки є різними предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце не однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. А тому, висновок місцевого суду про подібність вказаних справ та застосування в оскаржуваному рішенні до правовідносин сторін висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18, є порушенням норм процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 21.02.2023 здійснено запит матеріалів справи №912/1566/22 із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
28.02.2023 матеріали справи №912/1566/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2023 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2023 у справі №912/1566/22; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 27.03.2023.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2023 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2023 у справі №912/1566/22; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 27.03.2023. Приєднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” до скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області для розгляду в одному апеляційному провадженні.
В судовому засіданні 27.03.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області не підлягає задоволенню; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р “Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” постачальником “останньої надії” ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” визначене постачальником “останньої надії” на ринку природного газу.
30.09.2015 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг постановою від 30.09.2015 № 2501 “Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії” затвердила відповідний Типовий договір.
Зокрема, за змістом Типового договору, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин:
- Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником “останньої надії” (пункт 1.1.);
- цей Договір є договором приєднання; при укладенні Договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника; Договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункт 1.3.);
- за Договором Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (пункт 2.1.);
- постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункт 3.1.);
- постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті; така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання; нова ціна є обов'язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (пункт 4.1.);
- об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (пункт 4.2.);
- постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3.);
- Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4.);
- у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 4.5.);
- Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи; дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником; розірвання (припинення дії) Договору не звільняє Споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за Договором (пункт 11.1.);
- протягом строку дії Договору Споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником; у такому випадку цей Договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС); Договір достроково припиняється між Споживачем, яким є оператор газорозподільної системи, та Постачальником на наступну газову добу після виключення оператора газорозподільної системи з реєстру споживачів Постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС з підстав, визначених Кодексом ГТС (пункт 11.3.).
Згідно з Інформаційної довідки щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” Відкритого акціонерного товариства “Кіровоградгаз” від 02.04.2022, наданої ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області зареєстроване в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” за кодом 56XS0000Q6PCD009 (а.с. 50-55).
Як слідує з листа Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” від 08.07.2022 № Товвих-227197 (а.с. 33-49, на а.с. 47) споживач за кодом 56XS0000Q6PCD009 у період з 02.12.2021 по 30.01.2022 був зареєстрований в інформаційній платформі та закріплений за постачальником “останньої надії” - ТОВ “ГК “Нафтогаз України” (з різними періодами постачання по окремим точкам обліку). Обсяг використаного цим споживачем газу за період з 2 по 31 грудня 2021 року склав 4204 куб. м.
За твердженнями Позивача, Відповідач у період з 2 по 9 грудня 2021 року був закріплений за ним як постачальником “останньої надії” та спожив 4 204 куб. м природного газу.
Відповідно до виставленого Позивачем до оплати Відповідачу рахунку № 2394 (а.с. 67), який надісланий на його адресу 19.01.2022 за списком № 17.01.2022 про відправку (а.с. 68-70), вартість споживання природного газу в об'ємі 4204 куб. м у період з 2 по 9 грудня 2021 склала 191 027,58 грн. При цьому до цієї вартості включена вартість природного газу за кожний день споживання та вартість послуги з транспортування газу у розмірі 521,97 грн (без ПДВ).
За обліковими даними Позивача, котрі вказані у Розрахунку заборгованості (а.с. 10), Відповідач вартість природного газу, поставленого у період з 2 по 9 грудня 2021 року, та вартість послуги з транспортування природного газу (626,36 грн з ПДВ), вартість якої входить до загальної ціни газу, а всього 191 027,65 грн, не сплатив.
За змістом Розрахунку штрафних санкцій (а.с. 12-13) Позивач, у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язання зі сплати вартості природного газу, нарахував йому 28209,28 грн пені за період з 01.02.2022 до 31.07.2022, 3328,59 грн річних та 34383,09 грн інфляційних за період з 01.02.2022 по 31.08.2022.
Колегією суддів встановлено, що постачання природного газу для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області у грудні 2021 року здійснювалося на підставі договору постачання природного газу № 10-1156/21-БО-Т/334/1 від 22.11.2021, укладеному між ним, як споживачем, та ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, як постачальником (а.с. 101-111).
Зокрема, за змістом договору:
- Постачальник зобов'язався поставити природний газ, а Споживач - прийняти та оплатити вартість (пункт 1.1.);
- підписанням договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційні платформі Оператора ГТС (пункт 2.3.);
- право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі (пункту 3.1.);
- постачання газу здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (пункт 3.2.);
- постачання (включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника) та використання (відбір) природного газу здійснюється за умови відсутності реєстрації Споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу (пункт 3.3.).
28.12.2021 ті ж сторони уклали додаткову угоду № 1/493 до вказаного договору (а.с. 181), якою внесли зміни до договору в частині строку його дії та об'єму запланованого об'єму газу у грудні 2021 року. Зокрема, відповідним періодом є - з 01.12.2021 по грудень 2022 року, а об'єм газу - 294 655 куб. м.
У межах дії договору між його сторонами складений акт приймання-передачі № 1 від 31.12.2021 (а.с. 116), відповідно до якого у грудні 2021 року ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” поставило ТУ ДСА України в Кіровоградській області 10 655 куб. м природного газу на загальну суму 176 382,82 грн.
За змістом письмових пояснень, які ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” надало суду (а.с. 156-157), загальний обсяг природного газу, який використаний Територіальним управлінням ДСА України в Кіровоградській області у межах договору, склав 10 655 куб. м і таке споживання відбулося у період з 10 по 31 грудня 2021 року.
Із роздруківки електронних відомостей, наявних в Інформаційній платформі Оператора ГТС, щодо споживача за кодом 56XS0000Q6PCD009 (а.с. 160) слідує, що постачання природного газу для ТУ ДСА України в Кіровоградській області здійснювало ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” у період з 10 по 12 грудня 2021 року в об'ємі 10665 куб. м.
З наданого Відповідачем Рахунку-фактури № 10-1156/21-БО-Т/334/1/12/21 від 28.12.2021 вбачається, що ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” виставило рахунок на оплату 487 771,74 грн щодо поставки 294 655 куб. м природного газу у грудні 2021 року (а.с. 180).
Із наданого Відповідачем платіжного доручення № 4321 від 29.12.2021 (а.с. 115) вбачається, що він перерахував ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” 487 771,74 грн. При цьому у розділі: “призначення платежу”, вказав, що підставою перерахування є “попередня оплата за природний газ, транспортування за грудень 2021”.
Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що у період з 01.11.2021 по 09.12.2021 включно між сторонами виникли та існували правовідносин з поставки природного газу на умовах поставки постачальником “останньої надії”. У межах цього строку (строку дії договору) у період з 2 по 9 грудня 2021 Позивач поставив Відповідачу 4204 куб. м природного газу на загальну суму 190 104,29 грн та надав послугу з транспортування природного газу на суму 626,36 грн (яка є складовою частиною ціни природного газу), чим виконав власні зобов'язання на загальну суму 191 027,58 грн. В той же час, Відповідач не сплатив Позивачу вартість спожитого у період з 2 по 9 грудня 2021 року природного газу.
З огляду на те, що Відповідач є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється у межах одного фінансового року, а перенесення кредиторської заборгованості на наступний рік здійснюється за окремою бюджетною процедурою, котра у даному випадку ускладнена наявністю заборгованості за більше ніж один рік; у зв'язку з цим майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань за нинішнім роком, а в умовах недостатності державного фінансування в період збройної агресії тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним; враховуючи той факт, що втрати Позивача від несвоєчасного виконання Відповідачем зобов'язань фактично компенсується значним розміром інфляційних, а також відсутністю доказів наявних у нього збитків, які він міг би понести у зв'язку з таким невиконанням, господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру нарахованих Позивачем сум пені та річних на 70 %.
Колегія суддів апеляційного господарського суду лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Правові засади функціонування ринку природного газу України встановлені положеннями Закону України “Про ринок природного газу”.
За змістом цього Закону:
- державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства (частин 1 статті 4);
- Регулятором є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 32 частини 1 статті 1);
- до компетенції Регулятора на ринку природного газу належить серед іншого затвердження правил постачання природного газу (пункт 17 частини 3 статті 4);
- постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором; постачання природного газу постачальником “останньої надії” здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором (частина 1 статті 12);
- у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника “останньої надії”, постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника “останньої надії”, та на умовах типового договору постачання постачальником “останньої надії”, що затверджується Регулятором; договір постачання між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу; постачальник “останньої надії” визначається Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 15);
- постачальник “останньої надії” постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії” (частина 2 статті 15).
На виконання вказаних положень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 30.09.2015 № 2496 затверджені “Правила постачання природного газу”.
Зокрема, за змістом Правил:
- постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи; постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем; постачання природного газу постачальником “останньої надії” здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, що затверджується Регулятором; договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” є публічним (пункт 3 розділу І);
- постачальник “останньої надії” - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (пункт 5 розділу І);
- постачальник природного газу - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу (пункт 5);
- постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів (пункт 5);
- реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку закріплені в інформаційній платформі Оператора ГТС за певним постачальником у розрахунковому періоді (пункт 5 розділу І);
- споживач - юридична або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб або використання в якості сировини, а не для перепродажу (пункт 5 розділу І);
- постачальник “останньої надії” здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів (пункт 1 розділу VI);
- договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії” та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника (пункт 1 розділу VI);
- договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” не потребує двостороннього підписання; на письмове звернення споживача постачальник “останньої надії” зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу (пункт 1 розділу VI);
- договір постачання між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункт 1 розділу VI);
- за договором постачання природного газу постачальник “останньої надії” зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором (пункт 2 розділу VI);
- якщо споживач уклав договір з іншим постачальником, то такий постачальник зобов'язаний вчинити дії, необхідні для початку постачання такому споживачу згідно з Кодексом газотранспортної системи; у такому випадку договір постачання з постачальником “останньої надії” достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (пункт 9 розділу VI).
Відтак, за вказаними правовими положеннями:
- постачання природного газу споживачу здійснюється після включення його до Реєстру споживачів в інформаційній платформі Оператора ГТС;
- постачання постачальником “останньої надії” здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору; він є публічним та не потребує двостороннього підписання;
- договір постачання між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії”;
- якщо споживач уклав договір з іншим постачальником, то договір постачання з постачальником “останньої надії” достроково припиняється.
- постачальник “останньої надії” визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, правове регулювання та функціонування інформаційної платформи оператора газотранспортної системи регулюється положеннями Кодексу Газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 “Про затвердження Кодексу газотранспортної системи” (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом Кодексу ГТС:
- інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу (пункт 5 глави 1 розділу І);
- з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG); для кодування використовується ЕІС-код; кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код (пункт 1 глави 2 розділу IV);
- інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом; для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень; суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору; оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього; при цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу (пункт 2 глави 3 розділу IV);
- Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV);
- постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді; постачальник, крім постачальника “останньої надії”, не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем (пункт 1 глави 5 розділу IV);
- з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником “останньої надії” та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем; реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником “останньої надії” здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України “Про ринок природного газу” та Правилами постачання природного газу; реєстрація постачальником, крім постачальника “останньої надії”, побутового споживача здійснюється на безстроковий період (пункт 2 глави 5 розділу IV);
- реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу; дата початку постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії” визначається в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі (пункт 2 глави 5 розділу IV).
З наведених правових положень слідує, що:
- для забезпечення надання послуг транспортування природного газу функціонує електронна (інформаційна) платформа;
- для ідентифікації суб'єктів ринку природного газу в інформаційній платформі використовується система кодування шляхом надання кожному суб'єкту ЕІС-коду;
- інформаційна платформа доступна всім суб'єктам ринку природного газу;
- постачання природного газу споживачу здійснюється за умови включення його до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді;
- постачальник, крім постачальника “останньої надії”, не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем;
- з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача;
- реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” здійснюється автоматично;
- дата початку постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії” визначається в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі.
У даному випадку згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р “Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” постачальником “останньої надії”, Позивач є постачальником “останньої надії” на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 41-8 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, який внесений на підставі постанови КМУ № 1102 від 25.10.2021 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року № 1236” з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року визначено зобов'язання, у тому числі Позивача, забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника “останньої надії” обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (у значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
З наданих сторонами пояснень слідує, що Відповідач станом на 01.11.2021 перебував у Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії”, а тому у відповідності до наведених правових положень Позивач включив його до “портфеля постачальника “останньої надії” у період з 01.11.2021 по 31.12.2021, а спожитий газ відніс до об'ємів, які ним поставляються.
Відтак, наявність безпосереднього включення Відповідача до переліку постачальника “останньої надії”, його ідентифікація в інформаційній платформі, реєстрація за постачальником “останньої надії” у якості споживача, набуття статусу споживача, а також дії з приєднання до Типового договору постачання, вказують на відповідність таких дій сторін наведеним правовим положенням.
Таким чином, за наслідками включення Позивачем Відповідача до переліку постачальника “останньої надії”, а також з моменту фактичного споживання природного газу між сторонами був укладений публічний договір про постачання природного газу шляхом приєднання, який не потребував двостороннього підписання.
Установлені судом обставини свідчать про виникнення між Позивачем і Відповідачем майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При визначені правової природи договору підлягають вираховуванню його умови, права та обов'язки сторін, а також предмет.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.
Так, у відповідності до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, за договором та наявними правовідносинами з поставки Позивач, виступаючи у якості постачальника, зобов'язався постачати природний газ Відповідачу, як споживачу, в необхідних для нього об'ємах, а Відповідач зобов'язався своєчасно оплатити виставлений рахунок до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
При цьому на підставі наведених правових положень датою початку дії укладеного між сторонами договору є 01.11.2021, тобто дата включення Позивачем Відповідача до Реєстру споживачів постачальника “останньої надії” в інформаційній платформі, і з цієї дати Позивач набув статусу діючого постачальника для Відповідача.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України пропущенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За наведеними правовими положеннями та положеннями пункту 11.3. Типового договору договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” достроково припиняється у випадку, коли споживач уклав договір постачання з іншим постачальником, з моменту його включення до реєстру споживачів такого постачальника в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником. При цьому такий постачальник зобов'язаний самостійно вчинити дії, необхідні для початку постачання споживачу.
Можливість одностороннього розірвання господарського договору у випадку передбачення про це у законі або договорі також встановлена частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України.
У цьому контексті колегія суддів зазначає, що у період з 01.11.2021 по 31.12.2021 (період віднесення Позивачем Відповідача до переліку постачальника “останньої надії”) Відповідач уклав договір про постачання природного газу з іншим постачальником, а тому договір постачання з постачальником “останньої надії”, тобто з Позивачем, достроково припинився (був розірваний) з дати включення його до реєстру споживачів ТОВ “ГК Нафтогаз Трейдинг” в інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи.
Таким чином, відповідною датою розірвання договору з Позивачем та початком дії договору № 10-1156/21-БО-Т/334/1, укладеного Відповідачем з ТОВ “ГК Нафтогаз Трейдинг”, є дата включення Відповідача в інформаційній платформі до Реєстру споживачів ТОВ “ГК Нафтогаз Трейдинг”, тобто 10.12.2021.
З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача, а тому ТОВ “ГК Нафтогаз Трейдинг” набуло статусу постачальника для Відповідача лише з моменту реєстрації, а тому колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги Відповідача щодо підстав виникнення у нього зобов'язань по сплаті спожитого газу у період до реєстрації його як споживача ТОВ “ГК Нафтогаз Трейдинг”.
З урахуванням наведених висновків колегія суддів констатує, що у період з 01.11.2021 по 09.12.2021 включно між сторонами виникли та існували правовідносин з поставки природного газу на умовах поставки постачальником “останньої надії”. У межах цього строку (строку дії договору) у період з 2 по 9 грудня 2021 Позивач поставив Відповідачу 4204 куб. м природного газу на загальну суму 190 104,29 грн та надав послугу з транспортування природного газу на суму 626,36 грн (яка є складовою частиною ціни природного газу), чим виконав власні зобов'язання на загальну суму 191 027,58 грн.
Такий висновок спростовує доводи Відповідача про виникнення у нього правовідносин з ТОВ “ГК Нафтогаз Трейдинг” щодо поставки природного газу з дати укладення договору № 10-1156/21-БО-Т/334/1 від 22.11.2021 та існування їх у період 2 по 9 грудня 2021 року (спірний період поставки газу Позивачем).
В той же час, Відповідач не сплатив Позивачу вартість спожитого у період з 2 по 9 грудня 2021 року природного газу на загальну суму 190 104,29 грн., через що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості.
Доводи апеляційної скарги Відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” не повідомляло Відповідача про постачання природного газу «постачальником останньої надії», спростовується доказами, наявними в матеріалах справи.
Так, на виконання пп.4) п. 6.2 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» Позивачем направлено на адресу Відповідача два екземпляри Договору, підписаних Позивачем, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 09.11.2021-юріки та фіскальним чеком від 09.11.2021 (додаток № 11 до позовної заяви).
Вказаний Договір Відповідачем отримано та підписано (копія підписаного Договору додана Відповідачем до відзиву на позовну заяву).
Таким чином, Позивач належним чином повідомив Відповідача про початок постачання природного газу постачальником «останньої надії».
У відповідності до п. 11.3 Договору, протягом строку дії Договору Відповідач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку Договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС).
Таким чином, враховуючи дані з інформаційної платформи Оператора ГТС (додатки № 8 та 10 до позовної заяви, додаток № 3 до пояснень Третьої особи), постачання за Договором розпочалось 01.11.2021 та припинилось 09.12.2021 (по завершенню газової доби), оскільки з 10.12.2021 розпочалось постачання природного газу Відповідачу іншим постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Тобто, саме лише укладення договору постачання природного газу з іншим постачальником не свідчить про автоматичне припинення постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Окрім того, в матеріалах справи наявний рахунок на оплату (природний газ) № 35163 за листопад 2021 та докази його направлення на електронну адресу Відповідача за допомогою програмного забезпечення 1С:Підприємство (прінт-скрін з програмного забезпечення 1С:підприємство) (додаток № 12 до позовної заяви). Вказаний рахунок оплачено Відповідачем.
Також в матеріалах справи наявний рахунок на оплату (природний газ) № 2394 за грудень 2021 та докази його направлення на електронну адресу Відповідача засобами поштового зв'язку (Список № 17.01.2022 Піпенко 4, № 40 у списку вказано Відповідача, фіскальний чек від 19.01.2022) (додаток № 12 до позовної заяви). Вказаний рахунок не оплачено Відповідачем.
З метою досудового врегулювання спору, Позивачем направлено на адресу Відповідача Вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії» від 16.06.2022 №119/4.3-7653-2022 (додаток № 13 до позовної заяви), яка залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, Позивач здійснив всі залежні від нього дії щодо повідомлення Відповідача про постачання природного газу постачальником «останньої надії» та надав Відповідачу документи, які Відповідач мав змогу оплатити у строк, передбачений умовами Договору.
Доводи апеляційної скарги Відповідача про те, що він не мав змоги оплатити у 2022 заборгованість за спожитий у грудні 2021 природний газ, є безпідставними, з огляду на те, що закінчення бюджетного періоду не є підставою для звільнення Відповідача від розрахунків за отриманий товар та від сплати штрафних санкцій та компенсаційних платежів.
Відповідач є державною установою, яка здійснює свою діяльність за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ч.2 ст. 56 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спору) бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання Державного бюджету України здійснюють органи Казначейства України у порядку, встановленому Міністерством фінансів України. Цей облік має відображати всі активи та зобов'язання держави. Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку в порядку, встановленому Міністерством фінансів України. Не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Порядок закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду визначається Міністерством фінансів України.
Згідно з п. 14 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету.
Таким чином, можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2022 році за 2021 рік залежала саме від Відповідача, від включення ним відповідних сум зобов'язань до проекту кошторису на 2022 рік.
Будучи ознайомленим з умовами Договору, Відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладена відповідальність передбачена п. 4.5. та розділом 8 Договору.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)".
З огляду на викладене, враховуючи умови Договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з поставки, місцевий господарський суд вірно встановив, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 191 027,58 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Положення статей 216-218 Господарського кодексу України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 4.5. Типового договору сторони обумовили можливість застосування пені у випадку несвоєчасної оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних і пені у зв'язку із простроченням Відповідачем строку оплати зазначених обсягів природного газу Позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки (т. 1 а.с. 12-13).
На підставі викладеного, враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати Відповідачем суми боргу, положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат прийшла до висновку, що Позивачем правомірно заявлено до стягнення та місцевим господарським судом правильно перевірено позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 28 209,28 грн пені за загальний період з 01.02.2022 по 31.07.2022; 3 328,59 грн річних за загальний період з 01.02.2022 по 31.08.2022 та 34 383,09 грн інфляційних втрат за період з лютого по серпень 2022 року, нарахованих у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання з боку Відповідача мало місце.
Стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є похідними від основного зобов'язання, яке виконувалось Відповідачем неналежним чином, а тому апеляційна скарга Відповідача в частині оскарження стягнутих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставною та необґрунтованою.
Щодо висновку суду про зменшення 3% річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, місцевий суд зменшив розмір заявлених до стягнення 3% річних на 70% та зазначив, що у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду надала правові висновки щодо застосування вказаних правових положень та вказала, що:
...- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення; він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання. боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним; у таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків; тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 8.33.);...
...- виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника; отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків, річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38.).
Відтак, зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені та річних є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, він може, з урахуванням обставин справи, на власний розсуд вирішувати питання про наявність або відсутність обставин, за яких можливе зменшення цих сум......
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Позивача про те, що правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/417/18, застосовані місцевим судом до правовідносин між Позивачем та Відповідачем помилково, оскільки правовідносини сторін у справі № 912/1566/22 не є подібними правовідносинам сторін у справі № 902/417/18.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально- правове регулювання спірних відносин.
Визначення подібності правовідносин викладені у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №3007/11 (абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий).
Як вбачається зі змісту постанови від 20.03.2020 у справі № 902/417/18:
« 6.8. У пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених пунктом 2.1 договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу продавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов'язаний оплатити його в строк не більше трьох банківських днів.»
Як вбачається з матеріалів справи № 912/1566/22, сторони в Договоріне передбачили інший розмір процентів річних, а тому стягненню підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Задовольняючи частково касаційну скаргу, Велика Палата Верховного Суду зазначила:
« 8.40. Щодо суми заборгованості за договором поставки, яка станом на момент звернення з позовом (20 липня 2018 року) складала 98 381 грн 92 коп., сплаченої відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн, перевищуючи майже в два рази суму прострочення.»
Як вбачається з рахунку на оплату (природний газ) №2394 (додаток № 12 до позовної заяви), вартість поставленого Позивачем Відповідачу природного газу в грудні 2021 складає 191 027,58 грн. При цьому, 3% річних за порушення грошового зобов'язання нараховані Позивачем в розмірі 3 328,59 грн., що у відсотковому співвідношенні складає 1,74% від вартості поставленого природного газу.
Таким чином, заявлені Позивачем до стягнення розмір пені та 3% річних не є надмірними, а є співмірними з розміром основного зобов'язання Відповідача, виконаного останнім з порушенням строку, встановленого Договором.
З огляду на викладене, поза увагою місцевого суду залишився той факт, що справи №902/417/18 та №912/1566/22 не є подібними, оскільки є різними предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце не однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. А тому висновок місцевого суду про подібність вказаних справ та застосування в оскаржуваному рішенні до правовідносин сторін висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18, є порушенням норм процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Позивача щодо безпідставного зменшення пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Так, згідно з частино 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами частини 4 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Пунктом 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення Відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Отже, Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.
Частина 1 статті 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 2 статті 218 ГК України зазначає, що єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов'язання. Не є підставами звільнення від відповідальності, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника потрібних коштів.
Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).
Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо.
Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами частини 4 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд зазначив єдину підставу для зменшення пені - відсутність з боку Відповідача недобросовісної поведінки.
В той же час, у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Однією з обов'язкових умов застосування статті 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника, і кредитора, обставини, що обумовили прострочення.
До матеріалів справи Відповідач взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо.
У зв'язку з чим, суд не міг дослідити майновий стан Відповідача та об'єктивно розглянути питання про зменшення пені.
Більш того, в оскаржуваному рішенні суд взагалі не досліджував майнові інтереси сторін, в тому числі і Позивача.
Бюджетне фінансування Відповідача не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності.
Також колегія суддів вважає, що взаємовідносини між Відповідачем та Третьою особою (Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”) не можуть впливати на виконання Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, та бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги Позивача про неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, знайшли своє підтвердження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” слід задовольнити; рішення в частині відмови у стягненні пені в сумі 19 746,50 грн та 3% річних в сумі 2 330,01 грн. слід скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким стягнути з Відповідача ці нарахування. В іншій частині рішення господарського суду слід залишити без змін.
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області слід залишити без задоволення.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Позивача та задоволення позову, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Відповідача.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги Відповідача, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на останнього.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2023 у справі №912/1566/22 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2023 у справі №912/1566/22 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2023 у справі №912/1566/22 в частині відмови у стягненні пені в сумі 19 746,50 грн та 3% річних в сумі 2330,01 грн. - скасувати та змінити в частині судового збору.
Прийняти у справі в цій частині нове рішення, яким стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, м.Кропивницький на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ пеню в сумі 19 746,50 грн та 3% річних в сумі 2330,01 грн. та судовий збір в сумі 3854,23 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2023 у справі №912/1566/22 - залишити без змін.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, м. Кропивницький на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ судові витрати у розмірі 3721,50 грн. за подання апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.
Судові витрати Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, м. Кропивницький за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 06.04.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна