29.03.2023 року м.Дніпро Справа № 912/164/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Грищенко Ю.В. адвокат (поза межами суду);
від відповідача: Шаповалов Д.В. адвокат (поза межами суду) ;
від третьої особи -1: Захарченко І.В. адвокат (поза межами суду);
від третьої особи-3: Ускова О.В., адвокат (поза межами суду);
представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Руссо Тетяни Вікторівни та ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 (суддя Тимошевська В.В., м. Кропивницький, повний текст якого підписаний 02.11.2022) у справі №912/164/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (вул. Рекордна, 26-Г, м. Запоріжжя, 69035)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Руссо Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 )
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 )
за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей», м. Запоріжжя
про заборону використання знаків для товарів та послуг
Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу у справі № 912/164/20 задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Руссо Тетяни Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" 15 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Руссо Тетяни Вікторівни про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу у справі № 912/164/20 відмовлено.
У задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу у справі № 912/164/20 відмовлено.
Заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу у справі № 912/164/20 залишено без розгляду.
Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа - підприємець Руссо Тетяна Вікторівна, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм процесуального права, просить додаткове рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" у стягненні витрат на правничу (правову) допомогу.
При цьому в апеляційній скарзі скаржниця зазначає, що ТОВ «Маркхолдер» звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 8200/1 від 08.01.2020, в якій не заявлено розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, а лише про понесені Позивачем витрати у розмірі 3842 грн., що складаються із судового збору. Таким чином, позивачем в порядку ст.124 ГПК України сума судових витрат на професійну правничу допомогу попередньо взагалі не була визначена та заявлена і ці доводи судом першої інстанції проігноровані.
Наголошує, що ТОВ "Маркхолдер" суму витрат на професійну правничу допомогу, які Товариство понесло або очікує понести у зв'язку з розглядом справи №912/164/20 було визначено лише 21.12.2021, тобто майже через два роки після подання позову - 08.01.2020, в заяві про намір стягнення витрат на правничу допомогу. При цьому, до заяви додано додаткову угоду №2 від 10.09.2021, якою визначена сума витрат за ведення справи у суді (15000 грн), в той час, як самого договору про надання правничої допомоги №1 від 08.02.2021 суду не надано. Матеріали справи № 912/164/20 містять докази участі адвоката Гриценко Ю.В. у розгляді даної справи починаючи з 08.02.2021, тобто, додаткова угода № 2 на супроводження судової справи № 912/164/20 укладена між адвокатом Гриценко Ю.В. та ТОВ "Маркхолдер" 10.09.2021, а представництво вказаний адвокат забезпечував у справі шістьма місяцями раніше, а саме з 08.02.2021, подаючи відповідні клопотання та приймаючи участь у судових засіданнях, але це свідчить про те, що вказана додаткова угода № 2 була укладена між адвокатом Гриценко Ю.В. та ТОВ "Маркхолдер" після того, як вона вже почала представляти інтереси клієнта у справі.
Стверджує, що заява про намір стягнення витрат на правничу допомогу від 21.12.2021 не містить обґрунтування поважності причин пропуску строку подання розрахунку суми витрат на надання правничої допомоги, тим більше, що такий строк складає близько двох років. Суд також не вирішував питання поважності причин пропуску строку на подання такої заяви та не поновлював Позивачу строки для подання відповідних доказів.
Також апелянт зауважує, що рішенням від 30.09.2022 стягнуто половину витрат на судовий збір і витрат за проведення експертизи саме з посиланням на часткове задоволення позову, в той час, як у додатковому рішенні при повному задоволенні клопотання Позивача про стягнення з ФОП Руссо Т.В. 15 000 грн. витрат на правничу (правову) допомогу суд вказав на якісь зловживання процесуальними правами Відповідача у справі. До таких суд відніс неоплату відповідачем експертизи, призначеної за його клопотанням від 29.03.2021. При цьому, перелік дій, які можливо віднести до зловживання правами, наведений у ч.1 ст.43 ГПК України, і до цих дій не відноситься неможливість оплати стороною експертизи. В подальшому, клопотання про призначення експертизи було задоволено судом і в рішенні від 30.09.2022 чи будь-якому іншому не визнавалось безпідставно поданим.
З урахуванням змісту апеляційної скарги, додаткове рішення відповідачем оскаржується лише в частині задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00грн.
Крім того, не погодившись із зазначеним додатковим рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" у задоволенні заяви про стягнення з ФОП Руссо Т.В. витрат на правову допомогу та задовольнити заяву третьої особи - ОСОБА_1. про стягнення з ТОВ "Маркхолдер" витрат на правову допомогу.
При цьому апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що змістом ордеру від 08.02.2021 підтверджується те, що адвокат Гриценко Ю. В. вступила у справу №912/164/20 за чинної редакції п.4.1 (гонорар) договору про надання правової допомоги №1 від 08.02.2021, яким умови (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом не передбачалися, водночас, редакція п.4.1 (гонорар) договору про надання правової допомоги №1 від 08.02.2021 між адвокатом Гриценко Ю.В. і ТОВ "Маркхолдер" неодноразово змінювалася.
Адвокат Гриценко Ю.В. до витрат, що підлягають відшкодуванню за послуги по справі №912/164/20 на суму 15000,00 грн. включила послуги з 08.02.2021 по 03.10.2022. За таких обставин апелянт вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суперечить добросовісності та чесній діловій практиці та не доведена належними і допустимими доказами обсягу/вартості наданих послуг.
Вважає, що ним належними і допустимими доказами доведено обсяг і вартість наданих правничих послуг, а твердження суду першої інстанції стосовно того, що суд позбавлений можливості визначити фактичний об'єм наданих послуг, з урахуванням представництва одним адвокатом обох третіх осіб та поданням спільних заяв і клопотань, з огляду на те, що ОСОБА_2. доказів понесених витрат не надано, не заслуговують на увагу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача проти її задоволення заперечив, вважає додаткове рішення законним і обґрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, вказує, що 08.02.2021 разом з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи суду першої інстанції подані договір про надання правничої допомоги №1 від 08.02.2021, ордер серії ЗП №111055 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001993 від 21.01.2019.
24.12.2021 позивачем суду подана письмова заява про намір стягнення витрат на правничу допомогу з додатковими угодами №№1, 2 та визначений попередній розрахунок таких витрат (15000 грн); при цьому позивач просив поновити строк на подання відповідної заяви, але таке клопотання носило формальний характер, оскільки гонорар визначений додатковою угодою від 10.09.2021, а 17.12.2021 поновлено провадження у справі, тому вважає, що фактично строк для подання розрахунку ним не пропущений.
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, зазначає, що в разі визначення сторонами у договорі фіксованого розміру гонорару, такий не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже, є визначеним.
Звертає увагу, що застосування положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.
Звертається до ч.9 ст.129 ГПК України, яка надає право суду судові витрати повністю або частково розподілити відмінно від загального принципу розподілу, наведеного у ч.4 ст.129 ГПК України. Звертає увагу, що мова у додатковому рішенні йде про виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідача; при тому, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 по справі №1910/12876/19 наголошено на тому, що процесуальний закон не містить поняття неправильних дій сторони.
У відзиві на апеляційну скаргу третьої особи-1 на додаткове рішення господарського суду, позивач зауважив, що попередній розрахунок ним поданий суду 24.12.2021, при цьому у заяві позивач наводив клопотання про поновлення строку на подання заяви, але з формальних підстав, зазначаючи, що фактично строк на подання розрахунку не пропущений і ця заява судом прийнята; у додатковій угоді №1 від 01.09.2021 сторони визначили, що розмір гонорару за надання правової допомоги та інших послуг в кожному випадку визначається сторонами окремою додатковою угодою. Таким чином, зміна умов договору стосувалась лише розміру гонорару та порядку його виплати, а не зміни чи обсягу повноважень адвоката за договором №1 від 08.02.2021. Додатковою угодою №2 не змінювався п.4.1 договору, а додаткова угода укладена на підставі цього пункту та нею визначений розмір гонорару за супроводження даної справи. Як і додатковими угодами №3 від 06.10.2021 та №4 від 08.10.2021 не змінювався п.4.1 договору, а визначався розмір гонорару за супроводження конкретних справ, що узгоджується із предметом договору про надання правової допомоги №1 від 08.02.2021. Відтак, додатковими угодами №2, 3, 4 ніякі пункти договору не змінювались, а визначався конкретний розмір гонорару у різних справах, а зміна п.4.1 договору відбулась один раз відповідно до додаткової угоди №1 від 01.09.2021. Тому, доводи Апелянта щодо того, що кожна наступна додаткова угода змінює умови попередньої додаткової угоди та/або п.4.1 договору є безпідставними та необґрунтованими.
Зазначає, що розмір гонорару є фіксованим, не залежить від обсягу наданих послуг, який доведений адвокатом за період з 08.02.2021 по 03.10.2022, і підстав для його зменшення до 0 грн. через незазначення у попередньому розрахунку нема, оскільки застосування положень ст.124 ГПК України є дискреційними повноваженнями суду.
Звертається до ч.9 ст.129 ГПК України, яка надає право суду судові витрати повністю або частково розподілити відмінно від загального принципу розподілу, наведеного у ч.4 ст.129 ГПК України. Звертає увагу, що мова у додатковому рішенні йде про виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідача.
Щодо доводів Апелянта з приводу стягнення витрат на правову допомогу на користь третьої особи ОСОБА_1 у розмірі 25 000 грн., то позивач їх заперечує, посилається на те, що ОСОБА_1 в даній справі за статусом являється третьою особою на стороні Відповідача, тому фактично, рішення у цій справі не мало жодних негативних наслідків для нього, і реальна допомога адвоката не була необхідною. Однак, ОСОБА_1 виявив бажання скористатися послугами адвоката лише через 3 роки після подачі позову та за 3 місяці до ухвалення рішення у даній справі, коли у справі вже були подані сторонами всі докази, пояснення, клопотання та викладена позиція сторонами і судом в аналогічній справі №912/3034/19.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що адвокатом вчинено штучні дії від імені клієнта, які є неспівмірними з вартістю визначених послуг; послуги адвоката 3-ї особи є дорожчими, ніж у Відповідача, що є абсурдним і алогічним. Тому, Позивач наголошує, що розмір гонорару, визначений 3-особою та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також суду наданий лише договір про надання правової допомоги від 06.06.2022 з додатком. Між тим, у договорі не визначено, яким чином Сторони будуть підтверджувати факт надання послуг.
В порушення вимог ч.3. ст.126 ГПК представником 3-ї особи не надано детальний опис наданих послуг (робіт), як і жодного розрахунку, Акту наданих послуг, що унеможливлює перевірку факту надання послуг адвокатом, витрачений ним час та співмірність вартості послуг і прийняття їх третьою особою.
Щодо заявлених клопотань представником 3-ї особи (наприклад, клопотання про виключення доказів, які були подані Позивачем), то таке клопотання подане заздалегідь для збільшення об'єму документів, тобто наданих послуг адвокатом та з метою затягування розгляду справи, оскільки вказане клопотання, апріорі, задоволенню не підлягало з тієї причини, що лише особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Це ж саме стосується і інших процесуальних документів, які подавалися представником 3-ї особи (про колегіальний розгляд справи, огляд доказів за їх місцезнаходженням, окрему ухвалу щодо експерта тощо). Через наведене позивач вважає відсутні підстави для задоволення клопотання представника 3-ї особи ОСОБА_1. про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.11.2022 для розгляду апеляційної скарги відповідача у справі визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2022 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів представництва адвокатом Шаповаловим Д.В. у суді апеляційної інстанції. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
16.11.2022 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 15.11.2022, надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано ордер серії ВА №1042416 від 03.10.2022, яким ФОП Руссо Т.В. уповноважила адвоката Шаповалова Д.В. на представництво її інтересів у Центральному апеляційному господарському суді.
Ухвалою від 17.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Руссо Тетяни Вікторівни на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.09.2022 у справі № 912/164/20; судове засідання призначено на 14.12.2022 на 11:00 годину; з урахуванням запровадження воєнного стану в Україні та з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби сторін повідомлено про можливість розгляду скарги в режимі відеоконференції, в тому числі за допомогою власних технічних засобів.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.11.2022 для розгляду скарги третьої особи-1 у справі визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.
З метою вирішення питання про відкриття провадження у справі, 01.12.2022 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/164/20 у зв'язку з відпусткою судді Березкіної О.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2022, справу №912/164/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 у справі № 912/164/20; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14.12.2022 на 11:00 год.; приєднано апеляційну скаргу ОСОБА_1 до скарги ФОП Руссо Т.В. для розгляду в одному апеляційному провадженні.
05.12.2022 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/164/20 у зв'язку з вчиненням процесуальної дії.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.12.2022, справу №912/164/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Дармін М.О., які ухвалою суду від 12.12.2022 прийняли справу до свого провадження.
24.11.2022 представником третьої особи-1 ( ОСОБА_1 ) - адвокатом Захарченко Ігорем Васильовичем вищевказаному складу суду: колегії суддів у складі Іванова О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Дармін М.О., заявлено відвід.
Заява мотивована порушенням порядку визначення суддів для розгляду цієї справи при автоматизованому розподілі справи №912/164/20.
Оскільки суддя - член колегії суддів Березкіна О.В. перебуває у тривалій відпустці у період з 21.11.2022 по 11.12.2022 (включно), з метою розгляду відповідної заяви про відвід, 29.11.2022 (оскільки 28.11.2022 у будівлі суду було екстренне відключення світла) розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/164/20.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022, справу №912/164/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Антонік С.Г.
Ухвалою суду від 29.11.2022 заяву представника ОСОБА_1 адвоката Захарченко Ігоря Васильовича про відвід колегії суддів у складі: Іванов О.Г., Березкіна О.В., Дармін М.О. визнано необґрунтованою та для вирішення питання про відвід передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу і визначається в порядку, встановленому ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України. На час вирішення заяви про відвід провадження у справі № 912/164/20 - зупинено.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про відвід визначено суддю Центрального апеляційного господарського суду Чус О.В., яка ухвалою суду від 05.12.2022 відмовила в її задоволенні.
29.11.2022 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника позивача адвоката Гриценко Ю.В. про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке з посиланням на ст.197 ГПК України мотивовано територіальною віддаленістю суду, можливістю прибути представнику у найближчі суди, які до нього розташовані:
- Господарський суд Запорізької області:
- Запорізький апеляційний суд;
- Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя;
- Хортицький районний суд м. Запоріжжя;
- Жовтневий районний суд м. Запоріжжя;
- Шевченківський районний суд м. Запоріжжя;
- Запорізький окружний адміністративний суд;
- Заводський районний суд м. Запоріжжя;
- Ленінський районний суд м. Запоріжжя;
- Запорізький районний суд Запорізької області;
- Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
Крім того, 30.11.2022 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв'язку з накладенням кваліфікованого електронного підпису надійшло клопотання представника відповідачки адвоката Шаповалова Дмитра Володимировича про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; зазначено, що представник зареєстрований в системі "EasyCon" за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону для зв'язку НОМЕР_1 .
Також 06.12.2022 до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника третьої особи-1 адвоката Захарченко Ігоря Васильовича про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; зазначено, що представник зареєстрований в системі "EasyCon" за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер телефону для зв'язку НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 07.12.2022, в редакції ухвали про виправлення описки від 12.12.2022, поновлено провадження у справі №912/164/20, клопотання представників позивача, відповідача та третьої особи-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволені.
З урахуванням усунення обставин, що зумовили зміну складу суду, 12.12.2022 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/164/20 у зв'язку з виходом з відпустки судді Березкіної О.В.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2022, справу №912/164/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.
14.12.2022 представник позивача повідомила суд, що у Хортицькому районному суді м.Запоріжжя відсутнє електропостачання, відтак, вказаний представник брав участь у судовому засіданні поза межами суду за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 14.12.2022 розгляд справи відкладений на 18.01.2023.
Ухвалою суду від 18.01.2023 розгляд справи відкладений на 06.02.2023.
Ухвалою суду від 06.02.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей».
Ухвалою суду від 06.02.2023 розгляд справи відкладений на 02.03.2023.
Ухвалою суду від 02.03.2023 розгляд справи відкладений на 29.03.2023.
Ухвалою від 29.03.2023 відмовлено у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" та Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» про здійснення процесуального правонаступництва позивача у справі №912/164/20.
В судовому засіданні 29.03.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (далі - ТОВ "Маркхолдер", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Фізичної особи-підприємця Руссо Тетяни Вікторівни (далі - ФОП Руссо Т.В., відповідач) про заборону ФОП Руссо Т.В. використання торгового знаку.
Ухвалою суду від 26.10.2020 залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у даній справі (далі ОСОБА_1, ОСОБА_2., треті особи).
Рішенням суду від 30.09.2022 позовні вимоги задоволено частково; заборонено ФОП Руссо Т.В. використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення УКРЗОЛОТО, що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України №124382 від 25.06.2010, шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Під час розгляду справи учасниками справи подано заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, а саме:
позивачем - 24.12.2021 подано письмову заяву про намір стягнення витрат на правничу допомогу та зазначено, що попередній розрахунок таких витрат становить 15 000,00 грн (том 4, а.с. 141-143);
відповідачем - 12.09.2022 в засіданні суду заявлено усно заяву про подання доказів судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України;
третіми особами - 02.08.2022 подано письмову заяву про понесення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції та про подання доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
В судовому засіданні 30.09.2022 до закінчення судових дебатів представниками учасників справи заявлено усні заяви про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат після ухвалення рішення суду.
У зв'язку з викладеним, суд в резолютивній частині рішення від 30.09.2022 призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати учасників справи на 27.10.2022 та встановив строк для подання доказів не пізніше 5 календарних днів після ухвалення рішення суду.
04.10.2022 на адресу суду надійшла заява ТОВ "Маркхолдер" про надання доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу та заявлено до стягнення з відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу. Позивачем повідомлено, що сума гонорару адвоката є фіксованою, про що зазначено у додатковій угоді № 2 від 10.09.2021 до договору про надання правничої допомоги. Позивач також наголошує, що інших доказів, в разі фіксованої суми гонорару не вимагається та посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.12.2020 (справа № 640/1842/19 адміністративне провадження № К/9901/27657/20) (том 4 а.с. 145, том 6 а.с. 139-147).
04.10.2022 надійшла заява ФОП Руссо Т.В. за підписом представника відповідача з доказами на обґрунтування судових витрат по справі (том 6 а.с. 149-152);
04.10.2022 надійшла заява ОСОБА_1. за підписом представника відповідача з доказами на обґрунтування судових витрат по справі (том 6 а.с. 155-158).
При подані доказів вказаними учасниками справи дотримано строк їх подання.
Третьою особою ОСОБА_2. доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не надано.
17.10.2022 на адресу суду надійшло клопотання позивача про зменшення витрат відповідача та третьої особи до 0 грн.
Відповідачем 19.10.2020 надіслано на електронну адресу суду клопотання про відмову позивачу у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу або зменшенні їх до 0 грн.
27.10.2022 третьою особою ОСОБА_1. подано заперечення на клопотання позивача, згідно якого третя особа просить відмовити ТОВ "Маркхолдер" у відшкодуванні судових витрат.
Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу у справі № 912/164/20 задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Руссо Тетяни Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" 15 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Руссо Тетяни Вікторівни про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу у справі № 912/164/20 відмовлено.
У задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу у справі № 912/164/20 відмовлено.
Заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу у справі № 912/164/20 залишено без розгляду.
Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Задовольняючи заяву позивача у повному обсязі, господарський суд, виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а витрати позивача на правничу допомогу документально підтвердженими і пов'язаними із веденням цієї справи.
При цьому часткове задоволення позовних вимог пов'язано з обставинами неправомірної, за висновком суду, вимоги позивача щодо заборони відповідачу використовувати позначення у будь-який спосіб, а згідно рішення суду зроблено висновок про необхідність конкретизації дій відповідача щодо заборони, з урахуванням встановлених порушень прав позивача та положень Закону України "Про охорону прав на знаки для товарі і послуг". Тобто, фактично позовні вимоги задоволено, однак з певним обмеженням щодо дій відповідача по забороні.
Також рішенням суду встановлено, що спір у даній справі виник із неправомірних дій відповідача, які полягали у використанні відповідачем знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № 124382, яке належить позивачу, з порушенням відповідних норм та прав позивача (використання за відсутності дозволу позивача), тому застосував при розподілі витрат на професійну правничу допомогу положення ч. 9 ст. 129 ГПК України.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідача, господарський суд встановив, що відповідачем не підтверджені витрати адвоката в сумі 20 000,00 грн. В той же час, попередньо визначена сума згідно договору в розмірі 12 500,00 грн, є співмірною зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, поряд з цим, при розгляді даної справи з урахуванням конкретних її обставин, суд встановив, що спір у даній справі виник із неправомірних дій відповідача та мало місце затягування розгляду справи, внаслідок чого судом при розподілі витрат на професійну правничу допомогу відповідача застосовано положення ч. 9 ст. 129 ГПК України та покладено на відповідача його судові витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо судових витрат на правничу допомогу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , господарським судом встановлено, що в порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України третьою особою не надано жодного розрахунку, детального опису наданих послуг чи акта наданих послуг, що позбавляє можливості суд визначити фактичний об'єм наданих послуг та їх розмір і співмірність, з урахуванням також тих обставин, що адвокат Захарченко І.В. представляв інтереси у справі одночасно обох третіх осіб ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) та подавав спільні заяви, клопотання таких третіх осіб.
При цьому, третьою особою ОСОБА_1. висловлювались заперечення проти задоволення позову ТОВ "Маркхолдер", а рішення у справі №912/164/20 ухвалене не на користь відповідача ФОП Руссо Т.В., то понесені третьою особою витрати на правову допомогу адвоката покладені на третю особу.
Щодо витрат третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, суд застосував ч.8 ст.129 ГПК України, оскільки зазначеною третьою особою у строк, встановлений судом не були подані відповідні дкоази понесених витрат на правничу допомогу.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки апеляційна скарга відповідача містить доводи лише щодо незгоди із задоволенням заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00грн. та не містить доводів щодо власних витрат, додаткове рішення за цією апеляційною скаргою переглядається лише в частині задоволення заяви позивача щодо витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга третьої особи-1 переглядається в межах доводів щодо незгоди із задоволенням заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00грн. та відмовою у задоволенні витрат третьої особи-1 на правничі послуги.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення заяви позивача та відмови у задоволенні витрат на правничу допомогу третій особі-1, з наступних мотивів.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21, від 22.02.2023 у справі №911/5429/14).
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.
Також Об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідачки 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем про стягнення вищенаведених витрат у першій заяві по суті спору - позовній заяві не зазначено, втім заявлено у заяві від 21.12.2021, зареєстрованої судом 24.12.2021 (том 4, а.с. 141-143).
Слід наголосити, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. При цьому аналіз частини другої статті 124 ГПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.06.2021 у справі №910/3419/20, від 20.07.2021 у справі №914/2531/19.
Аналогічні висновки наведені і в оскаржуваному додатковому рішенні господарського суду, у зв'язку з чим відхиляються доводи апеляційної скарги відповідачки про невизначення позивачем у першій заяві по суті спору суми витрат на правничу допомогу і неврахування судом першої інстанції цих доводів відповідачки.
За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до матеріалів справи, про понесені судові витрати та їх орієнтовний розмір зазначено у заяві від 24.12.2021, відповідні докази подані 04.10.2022 (у строк встановлений судом), відтак, заявником дотримані строки на подання доказів, визначені ч.8 ст.129 ГПК України.
З цих підстав відхиляються доводи відповідачки про подання заяви позивачем майже через два роки після відкриття провадження у справі та, що відповідна заява не містить обґрунтування поважності причин пропуску строку подання розрахунку суми витрат на надання правничої допомоги; невирішення судом питання поважності причин пропуску строку на подання такої заяви та не поновлення Позивачу строку для подання відповідних доказів.
В підтвердження факту понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, позивачем надано:
1) договір про надання правової допомоги №1 від 08.02.2021 (далі - Договір, том 3 а.с. 26-27);
2) Додаткову угоду № 1 від 01.09.2021 (а.с.144, т.4);
3) Додаткову угоду № 2 від 10.09.2021 (а.с.145, т.4);
4) Акт приймання - передачі наданих послуг від 03.10.2022 (том 6 а.с. 144);
5) детальний опис наданих послуг (том 6 а.с. 145-146);
6) копію ордеру на ім'я адвоката Гриценко Ю.В. серії ЗП № 111055 від 08.02.2021 (том 3 а.с. 25);
7) свідоцтво серії ЗП № 001993 від 21.01.2019 на право зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Гриценко Ю.В. (а.с.25, на звороті, 26, т.3).
З цього приводу відхиляються доводи скарги відповідачки щодо неподання позивачем до матеріалів справи, зокрема до заяви від 21.12.2021, договору про надання правничої допомоги від 08.02.2021.
Так, 08.02.2021 між Адвокатом Гриценко Юлією Вікторівною і ТОВ "Маркхолдер" укладено договір про надання правової допомоги №1 (далі - Договір, том 3 а.с. 26-27), відповідно до п. 1 якого визначено, що Адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі за окремими дорученнями Клієнта. Адвокат приймає па себе обов'язки представляти прана і законні інтереси Клієнта, у тому числі, в судах загальної юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної спеціалізації, а також справ про адміністративні правопорушення), в сулах першої інстанції, апеляційної інстанції, касаційної інстанції, Верховному суді з усіма правами, які надано законом позивачу, заявнику, скаржнику, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом пред'явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення, ухвали, постанови, судовою наказу.
Згідно п. 2.3. Договору Клієнт зобов'язаний сплачувати гонорар.
В подальшому між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 01.09.2021, згідно якої сторони домовилися змінити п.4.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: "За надання правової допомоги та інших послуг за цим Договором КЛІЄНТ сплачує АДВОКАТУ гонорар в розмірі, що визначається Додатковою угодою до цього Договору (далі - Угодою)".
Згідно Додаткової угоди № 2 від 10.09.2021 до Договору про надання правової допомоги від 08.02.2021, відповідно до п.4.1 Договору в редакції Додаткової Угоди №1 від 01 вересня 2021 року, Сторони визначили, що за супроводження судової справи №912/164/20 за позовом ТОВ "Маркхолдер" до ФОП Руссо Тетяни Вікторівни, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні Відповідача: ОСОБА_2., ОСОБА_1, про заборону використання знаків для товарів та послуг, в суді першої інстанції - господарському суді Кіровоградської області (підготовка, подача, направлення заяв, клопотань, пояснень, участь в судових засіданнях тощо) гонорар АДВОКАТУ є фіксованим і складає 15 000 (п'ятнадцять тисяч гривень) грн 00 коп, який сплачується КЛІЄНТОМ протягом 30-ти днів з моменту підписання Сторонами Ату приймання-передачі виконаних робіт за фактом надання правової допомоги. Гонорар за супроводження даної справи в апеляційній та касаційній інстанціях, визначається Сторонами окремою Додатковою угодою.
Оскільки зміни у п.4.1 договору внесено лише додатковою угодою №1 від 01.09.2021, якою встановлено, що гонорар адвоката визначається у додаткових угодах, а додаткові угоди №2, 3, 4, якими визначений гонорар у конкретних справах, зокрема у даній він визначений додатковою угодою №2 від 10.09.2021, укладені саме на виконання п.4.1 договору (в редакції додаткової угоди №1) відхиляються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. з приводу зміни умов п.4.1 договору укладенням кожної додаткової угоди до договору від 08.02.2021, суперечністю поведінки позивача добросовісності та чесній діловій практиці.
Договір та Додаткові угоди до нього підписано сторонами та скріплено печатками.
Таким чином, сторонами у договорі визначений фіксований розмір гонорару адвоката.
Відповідно до п.п.133-135 постанови Великої Палати Верховного суду від 22.11.2022 у справі №922/1964/21: «Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.»
Згідно Акта приймання - передачі наданих послуг від 03.10.2022 до договору про надання правової допомоги № 1 від 08.02.2021 наведено найменування документів/робіт, які виконано Адвокатом за період з 08.02.2021 по 03.10.2022, а саме:
- Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та проведення с/засідання в режимі відеоконференції;
- Клопотання про відкладення розгляду справи;
- Клопотання про проведення с/засідання в режимі відеоконференції;
- Підготовка та участь в судовому засіданні;
- Клопотання про проведення с/засідання в режимі відеоконференції;
- Підготовка та участь в судовому засіданні;
- Клопотання про проведення с/засідання в режимі відеоконференції;
- Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи;
- Заперечення на клопотання Відповідача про призначення експертизи;
- Підготовка та участь в судовому засіданні;
- Клопотання про проведення с/засідання в режимі відеоконференції;
- Клопотання про долучення доказів;
- Клопотання щодо відмови у відповіді експерта;
- Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи;
- Заява про розподіл судових витрат;
- Заява про намір стягнення витрат на правову допомогу;
- Клопотання про проведення с/засідання в режимі відеоконференції;
- Підготовка та участь в судовому засіданні;
- Клопотання про проведення с/засідання в режимі відеоконференції;
- Заява про зміну предмета позову;
- Заява про надання доказів направлення сторонам;
- Клопотання про проведення с/засідання в режимі відеоконференції;
- Підготовка та участь в судовому засіданні;
- Заява про виправлення описки;
- Підготовка та участь в судовому засіданні;
- Клопотання про проведення с/засідання в режимі відеоконференції;
- Заява про ознайомлення з матеріалами справи;
- Заява про зміну предмета позову;
- Підготовка та участь в судовому засіданні;
- Заява про відкладення розгляду справи на період воєнного часу;
- Заява про ознайомлення з матеріалами справи;
- Клопотання про проведення с/засідання в режимі відеоконференції;
- Відповідь на відзив відповідача;
- Відповідь на пояснення 3-ї особи ОСОБА_2;
- Заперечення на заяву представника 3-х осіб;
- Підготовка та участь в судовому засіданні;
- Заява про виправлення описки;
- Заперечення на клопотання представника 3-х осіб;
- Заява про виконання ухвали суду та надання документів;
- Підготовка та участь в судовому засіданні;
- Підготовка та участь в судовому засіданні;
- Пропозиції щодо питання експерту;
- Заперечення на клопотання представника 3-х особі щодо закриття провадження, огляду доказів та окремої ухвали;
- Підготовка та участь в судовому засіданні;
- Підготовка та участь в судовому засіданні;
- Письмова промова позивача на 30.09.2022;
- Підготовка та участь в судовому засіданні;
- Заява про витрати на правову (правничу) допомогу та детальний опис робіт.
Згідно п. 2 вказаного Акта гонорар за надані послуги (виконані роботи) складає 15 000,00 грн (том 6 а.с. 144).
Також позивачем надано детальний опис наданих послуг з зазначенням часу, витраченого на вказані послуги (роботи) (том 6 а.с. 145-146).
Враховуючи викладене, загальна вартість виконаних послуг складає 15 000,00 грн.
Згідно матеріалів справи представництво інтересів Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" у справі № 912/164/20 здійснювалось адвокатом Гриценко Ю.В., яка діяла на підставі ордеру серія серії ЗП № 111055 від 08.02.2021 (том 3 а.с. 25), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001993 від 21.01.2019 (а.с.29, 30, т.1).
Процесуальні документи, наявні у справі підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Гриценко Ю.В. з 08.02.2021, яка також брала участь у судових засіданнях з 23.02.2021.
Відтак, судом встановлено, що фактичне надання адвокатом Гриценко Ю.В. послуг є підтвердженим та їх розмір є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а підстав для зменшення розміру суми цих витрат суд не встановив, оскільки клопотання відповідачки та третьої особи-1 зводились до необхідності зменшення цих витрат через ненаведення їх у попередньому розрахунку.
З цих підстав відхиляються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. про непідтвердження позивачем належними і допустимими доказами його витрат на правничу допомогу.
За приписами ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, за приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Так, рішенням суду від 30.09.2022 у даній справі позовні вимоги задоволено частково. Однак, часткове задоволення позовних вимог пов'язано з обставинами неправомірної вимоги позивача щодо заборони відповідачу використовувати позначення у будь-який спосіб. Згідно рішення суду зроблено висновок про необхідність конкретизації дій відповідача щодо заборони, з урахуванням встановлених порушень прав позивача та положень Закону України "Про охорону прав на знаки для товарі і послуг". Тобто, фактично позовні вимоги задоволено, однак з певним обмеженням щодо дій відповідача по забороні.
При цьому, рішенням суду встановлено, що спір у даній справі виник із неправомірних дій відповідача, які полягали у використанні відповідачем знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № 124382, яке належить позивачу, з порушенням відповідних норм та прав позивача (використання за відсутності дозволу позивача).
Крім того, згідно ухвали суду від 27.04.2021 саме за клопотанням відповідача від 29.03.2021 у справі було призначено експертизу об'єктів інтелектуальної власності і провадження у справі зупинено. Проте, в подальшому відповідач оскаржив в апеляційному порядку вказану ухвалу суду та після результатів апеляційного перегляду, відповідно до яких ухвала від 27.04.2021 залишена без змін, не оплатив витрати по проведенню експертизи, у зв'язку з чим експертиза проведена не була.
Отже, мало місце затягування розгляду справи, оскільки відповідна експертиза, яка була призначена за клопотанням відповідача, не була проведена з підстав відсутності її оплати відповідачем.
Водночас, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.09.2022 у справі №912/164/20 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено; судові витрати по справі (судовий збір та витрати за проведення експертизи) покладені на відповідача.
Означене судове рішення мотивовано тим, що 30.06.2021 ТОВ «Маркхолдер» уклав з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» Договір про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг), згідно якого позивач за винагороду передав право власності на торгову марку «Укрзолото» за свідоцтвом на знак для товарів і послуг №124382 на користь АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей», відтак, право власності на торгову марку «Укрзолото» на час винесення рішення господарським судом позивачу не належало, у зв'язку з чим заявлені останнім позовні вимоги жодним чином не зможуть відновити його права або захистити інтереси.
При цьому у постанові, в частині розподілу судових витрат (судового збору і витрат за проведення експертизи) із покладенням таких витрат на відповідачку, також констатовано, що до виникнення спору призвели неправильні дії останньої, зокрема використання нею знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № 124382, яке належало позивачу на момент виникнення спірних відносин і звернення до суду, з порушенням відповідних норм та прав позивача (використання за відсутності дозволу позивача).
З огляду на встановлені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції обставини неправомірного використання відповідачкою знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № 124382, без відповідного дозволу позивача, на час виникнення спірних відносин, що призвело до виникнення спору та звернення позивача із відповідним позовом до суду, колегія суддів констатує, що судом правомірно застосовано до розподілу судових витрат на правничу допомогу частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та незалежно від результату вирішення спору такі судові витрати покладені на відповідача.
При цьому, колегія суддів також зазначає, що надання правничої допомоги позивачу у цій справі адвокатом Гриценко Ю.В. мало місце у період з 08.02.2021, тобто ще до відступлення права вимоги на торговий знак АТ «Цефей», відтак, за належного підтвердження надання правничої допомоги у цій справі та застосування ч.9 ст.129 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.
Доводи апеляційної скарги відповідачки про безпідставне задоволення у повному обсязі заяви позивача щодо витрат на правничу допомогу із посиланням на зловживання процесуальними правами Відповідача у справі, до яких суд відніс неоплату відповідачем експертизи, призначеної за його клопотанням від 29.03.2021, відхиляються колегією суддів, оскільки конструкція ч.9 ст.129 ГПК України містить дві складові, за яких судові витрати можуть бути покладені на певну сторону незалежно від вирішення спору: 1) у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; 2) або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
При цьому у додатковому рішенні судом першої інстанції застосовано саме конструкцію щодо виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідача, що і підтверджено судом апеляційної інстанції, а не внаслідок зловживання стороною процесуальними правами.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині доведення понесення витрат на правничу допомогу належними і допустимими доказами.
Так, 06.06.2022 між Адвокатським бюро "Ігоря Захарченка" (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до ст. 1 якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання щодо представництва інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами на умовах, що визначаються додатками до даного Договору (том 6 а.с. 157).
Згідно ст. 4 даного Договору, за надання юридичної допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар на умовах, що визначаються додатками до даного Договору.
Відповідно до Додатку від 06.06.2022 до договору про надання правової допомоги, зокрема, п. 2, Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату:
- гонорар за представництво по справі №912/164/20 в суді першої інстанції в розмірі 25000,00 грн;
- гонорар за представництво по справі №912/164/20 в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000,00 грн;
- гонорар за представництво по справі №912/164/20 в суді касаційної інстанції в розмірі 10000,00 грн.
Згідно п. 3 вказаного Додатку Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар успіху в розмірі 50% від розміру гонорару за представництво по справі №912/164/20, визначеному на момент розрахунку такого гонорару згідно з п. 2 цього додатку за отримання результату - рішення по справі №912/164/20 про відмову в задоволенні позову.
Також у справу подано копію ордеру на ім'я адвоката Захарченка І.В. серії ВА № 1033437 від 06.06.2022 (том 6 а.с. 156).
Таким чином, третя особа ОСОБА_1 просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн, що є фіксованою сумою, яка визначена у Додатку до Договору про надання правової допомоги.
У запереченнях позивача щодо вказаних витрат зазначено, що фактично, рішення у цій справі не мало жодних негативних наслідків для ОСОБА_1 і реальна допомога адвоката не була необхідною; ОСОБА_1 виявив бажання скористатися послугами адвоката лише через 3 роки після подачі позову та за 3 місяці до ухвалення рішення у даній справі, коли у справі вже були подані сторонами всі докази, пояснення, клопотання та викладена позиція сторонами і судом в аналогічній справі №912/3034/19. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що адвокатом вчинено штучні дії від імені клієнта, які є неспівмірними з вартістю визначених послуг, а самі послуги адвоката 3-ї особи є дорожчими, ніж у Відповідача, що є абсурдним і алогічним.
Тому, позивач вважає розмір гонорару, визначений 3-особою та його адвокатом, завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Позивач зазначив, що суду наданий лише договір про надання правової допомоги від 06.06.2022 з додатком, між тим, у договорі не визначено, яким чином сторони будуть підтверджувати факт надання послуг.
В порушення вимог ч. 3. ст. 126 ГПК України представником 3-ї особи взагалі не надано детальний опис наданих послуг (робіт). Також, жодного розрахунку, Акту наданих послуг до матеріалів справи не надано, що унеможливлює перевірити факт надання послуг адвокатом, витрачений ним час та співмірність вартості послуг і прийняття їх третьою особою.
Судом встановлено, що згідно ч. 13 ст. 129 ГПК України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
У постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/3412/16 та від 18.05.2020 у справі №530/1731/16-ц, зазначено, що за результатами розгляду та вирішення справи по суті при розподілі судових витрат суди мають вирішити щодо сторони, не на користь якої ухвалено остаточне судове рішення, питання відшкодування (компенсації) іншій стороні понесених судових витрат по справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Відповідний механізм щодо відшкодування (компенсації) понесених судових витрат застосовується й до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку, визначеному частиною тринадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що під час розгляду судом даної справи третьою особою ОСОБА_1 висловлювались заперечення проти задоволення позову ТОВ "Маркхолдер", рішення у справі №912/164/20 ухвалене не на користь відповідача ФОП Руссо Т.В. та до відповідачки, в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, застосована ч.9 ст.129 ГПК України; при цьому, хоча судовим рішення суду апеляційної інстанції і відмовлено у позові позивачу (внаслідок відступлення останнім права вимоги на торговий знак в процесі розгляду справи), втім, також застосована конструкція ч.9 ст.129 ГПК України, яка визначає, що незалежно від вирішення спору судові витрати покладаються на сторону внаслідок неправильних дій якої виник спір, тому понесені третьою особою витрати на правову допомогу адвоката покладаються на третю особу.
Окрім того, суд першої інстанції встановлено, що в порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України третьою особою не надано жодного розрахунку, детального опису наданих послуг чи акта наданих послуг, що позбавляє можливості суд визначити фактичний об'єм наданих послуг та їх розмір і співмірність, з урахуванням тих обставин, що адвокат Захарченко І.В. представляв інтереси у справі одночасно обох третіх осіб ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) та подавав у справі спільні заяви і клопотання таких третіх осіб.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу у справі №912/164/20 у розмірі 25 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а додаткового рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Руссо Тетяни Вікторівни на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 у справі № 912/164/20 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 у справі № 912/164/20 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 у справі № 912/164/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.04.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін