ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
04 квітня 2023 року Справа № 906/664/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Петрук О.В.,
представники учасників справи:
позивач - Олянюк В.Л.;
відповідач - Карабак В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» на рішення господарського суду Житомирської області від 03.01.2023, повний текст якого складено 17.01.2023, у справі №906/664/22 (суддя Сікорська Н.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд»
до Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод»
про стягнення 1562567,21 грн заборгованості по розрахунках та пені, -
В серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» (надалі в тексті - Товариство) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (надалі в тексті - Підприємство) 1054617 грн 60 коп. заборгованості по розрахунках та 79225 грн 22 коп. пені згідно укладеного 05.06.2020 Договору поставки №217/ДК, 365355 грн 27 коп. інфляційних втрат та 63369 грн 12 коп. -3% річних.(т.1, арк.справи 1-11).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.01.2023 у справі №906/664/22 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Підприємства на користь Товариства 1054617,60 грн заборгованості по розрахунках, 20807,64 грн пені, 365355,27 грн інфляційних втрат, 62736,37 грн -3% річних та 14488,16 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено у стягненні 58417 грн 58 коп пені та 632 грн 75 коп -3% річних.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог вмотивоване тим, що Відповідач належним чином не виконав договірних зобов'язань зі своєчасної оплати вартості поставленого товару, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 1054617,60 грн. Місцевий суд також дійшов висновку, що на підставі ст.625 ЦК України, Позивач правомірно нарахував на суму заборгованості 365355,27 грн інфляційних втрат та 62736,37 грн -3% річних. Суд відмовив у стягненні 642,93 грн пені та 632,75 грн -3% річних місцевий за безпідставністю через неврахування при обчисленні сум правила ч.5 ст.254 ЦК України щодо визначення останнього дня строку, якщо той припадає на вихідний день. Встановивши, що обґрунтованою сумою пені є 78582,29 грн, господарський суд, однак врахував факт повної оплати згідно 11 видаткових накладних за незначного періоду прострочення та скориставшись правом, передбаченим ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України дійшов висновку про можливість задоволення заяви Відповідача щодо зменшення на 90% пені за цими накладними до суми 1383,52 грн. За неоплаченими накладними місцевий суд зменшив розмір пені на 70% до 19424,12 грн задля запобігання покладення на відповідача надмірної відповідальності.(т.3, арк.справи 43-49).
Не погоджуючись із рішенням, Позивач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 03.01.2023 у справі №906/664/22 в частині стягнення пені та ухвалити в цій частині нове рішення про повне задоволення в сумі 78582,29 грн, а в решті оскаржуване рішення залишити без змін.(т.3, арк.справи 87-96).
Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, не дослідивши всі подані докази, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. На думку Скаржника, у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення розміру пені, адже клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій Відповідач подав, а суд прийняв вже на стадії розгляду справи по суті та без вмотивованого клопотання про поновлення пропущеного строку для подання такого клопотання. Крім того, Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зменшення суми пені на 90% (щодо певної групи видаткових накладних) та на 70% (щодо іншої групи видаткових накладних), з огляду на те, що:
- прострочення Відповідача, і відповідно, підстави для нарахування пені виникли задовго до введення на території України військового стану. Оскільки допустивши суттєве порушення ще у 2020 році (за 2 роки до повномасштабної війни), Підприємство наразі намагається використати введення воєнного стану на території України в своїх власних інтересах;
- заборгованість не погашена в повному обсязі;
- Відповідач не зазначає що перешкоджало йому належним чином виконати умови Договору в частині зобов'язання своєчасно оплатити поставлений товар ще до війни у 2020 році, тобто у строк, встановлений Договором, а не затримувати оплату за поставлений товар, покликаючись на воєнний стан;
- Скаржник вважає, що заявлений розмір неустойки є незначним;
- відсутня належним чином підтверджена обставина щодо тяжкого фінансового становища боржника Відповідача, позаяк жодного належного і допустимого доказу на підтвердження такого в матеріалах справи немає;
- Боржником не було вчинено жодних необхідних заходів зі своєчасного виконання зобов'-язання, не доведено факту вчинення дій, направлених на прискорення оплати продукції;
- відсутня будь-яка обґрунтована причина винної поведінки боржника щодо несвоєчасної оплати за поставлений товар;
- винна поведінка боржника не є виключним випадком.
Ухвалою від 20.02.2023 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 07.03.2023.(т.3, арк.справи 106).
01.03.2023 від Товариства та 06.03.2023 від Підприємства надійшли клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, які були задоволені судом.(т.3, арк.справи 109, 114).
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Бучинської Г.Б. з 07.03.2023 по 10.03.2023 включно - призначене на 07.03.2023 судове засідання у справі №906/664/22 не відбулося. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.04.2023.(т.3, арк.справи 119).
В судовому засіданні 04.04.2023 представник Відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представник Позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та надав пояснення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2020 Державним підприємством Житомирський бронетанковий завод-покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд»-постачальником був укладений Договір поставки №217ДК (надалі в тексті - Договір), відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, надалі - продукція, на умовах та в строки, передбачені Договором.(т.1, арк.справи 13-20).
Кількість та номенклатура продукції вказується у Специфікаціях (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору (п.2.1 Договору).
Поставка продукції, згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору, здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обумовлених сторонами), в строки/терміни, встановлені сторонами у відповідній специфікації. Моментом поставки продукції та передачі її покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної та проходження вхідного контролю покупця. Поставка продукції здійсню-ється партіями. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції визначеної специфікацією. Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця про прогнозовану дату поставки продукції не пізніше 3 днів до дати поставки.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору, поставка продукції здійснюється за цінами, визна-ченими у відповідній Специфікації і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати, пов'язані з поставкою продукції.
Загальна сума договору складається із сум специфікацій до договору.
За умовами п.п. 5.1, 5.2 Договору, оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка). Оплата покупцем здійснюється на підставі рахунків постачальника, виписаних на прийняту покупцем продукцію, що за результатами вхідного контролю визнана придатною для використання за призначенням.
Порядок, строки оплати та ціна встановлюється сторонами в відповідній специфікації.
У випадку порушення постачальником умов п.6.5 Договору покупець має право відтерміну-вати строк оплати відповідної партії продукції на строк належного виконання постачальником п.6.5 Договору.(п.5.7 Договору).
Згідно п.6.5 Договору податкова накладна повинна містити обов'язкові реквізити - код товару з УКТ ЗЕД, а також зазначення коду відповідно до Державного класифікатора продукції (Національний класифікатор України ДК 016:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457). Постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну, незалежно від її суми, в електронній формі в Єдиному реєстрі податкових накладних в уста- новлений законодавством строк (по першій події: отримання відповідної суми коштів від покупця (у випадку проведення попередньої оплати) та/або поставки відповідної партії продукції).
За порушення строків проведення остаточного розрахунку з оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день невиконання зобов'язання.(п.7.2 Договору).
Сторонами було підписано до Договору Специфікації №18 від 06.2020, №3 від 11.06.2020, №9 від 11.06.2020, №20 від 04.07.2020, №22 від 28.07.2020, №8 від 11.06.2020, в яких сторони обумовили умови постачання, оплату, вартість продукції тощо.(т.1, арк.справи 21, 31, 49, 59, 65).
Відповідно до пунктів « 5» вищевказаних Специфікацій сторони визначили строки оплати - 30 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на поставлену продукцію. Можлива дострокова оплата продукції покупцем.
Матеріалами справи стверджується, що на підставі Договору згідно видаткових накладних Товариство передало, а Підприємство отримало визначений у Специфікаціях товар на загальну суму 2575596,00 грн, на оплату вартості якого виставило відповідні рахунки-фактури (т.1, арк. справи 21-67).
З матеріалів справи вбачається, що згідно специфікації №18 від 06.2020 поставки товару здійснені за видатковими накладними:
- №ГІ-0000266 від 28.07.2020 на суму 162360,00 грн,
- №ГІ-0000313 від 10.08.2020 на суму 26661,60 грн,
- №ГІ-0000415 від 03.09.2020 на суму 79984,80 грн,
- №ГІ-0000426 від 15.09.2020 на суму 26661,60 грн,
- №0000506 від 17.09.2020 на суму 79984,80 грн,
- №0000687 від 18.11.2020 на суму 53323,20 грн.
Згідно специфікації №3 від 11.06.2020 поставка товару здійснювалась за видатковими накладними:
- №ГІ-0000173 від 14.07.2020 на суму 130500,00 грн,
- №ГІ-0000235 від 28.07.2020 на суму 130500,00 грн,
- №ГІ-0000312 від 10.08.2020 на суму 287100,00 грн,
- №ГІ-0000365 від 19.08.2020 на суму 26100,00 грн.
Згідно специфікації №9 від 11.06.2020 були здійснені поставки товару за видатковими накладними:
- №ГІ-0000175 від 03.07.2020 на суму 87864,00 грн,
- №ГІ-0000270 від 27.07.2020 на суму 199566,00 грн,
- №ГІ-0000234 від 28.07.2020 на суму 243966,00 грн,
- №ГІ-0000220 від 29.07.2020 на суму 87864,00 грн.
Згідно специфікації №20 від 04.07.2020 поставка товару здійснювалась за видатковими накладними:
- №ГІ-0000368 від 27.08.2020 на суму 72000,00 грн,
- №ГІ-0000369 від 27.08.2020 на суму 144000,00 грн,
- №ГІ-0000269 від 03.09.2020 на суму 288000,00 грн,
- №ГІ-0000504 від 17.09.2020 на суму 72000,00 грн,
- №ГІ-0000427 від 21.09.2020 на суму 144000,00 грн.
Згідно специфікації №22 від 28.07.2020 товар поставлений за видатковими накладними:
- №ГІ-0000430 від 02.10.2020 на суму 136656,00 грн,
- №ГІ-0000505 від 02.10.2020 на суму 91104,00 грн.
Згідно специфікації №8 від 11.06.2020 товар поставлений за видатковою накладною №ГІ-0000628 від 18.11.2020 на суму 5400,00 грн.
Матеріалами справи стверджено, що зобов'язання з оплати вартості отриманого товару Підприємство виконало частково в сумі 1520978,40 грн, що стверджується копіями меморіальних ордерів (т.1, арк.справи 25, 27, 34, 37, 39, 43, 45, 48, 52, 54, 56, 64).
З матеріалів справи вбачається, що за даними, які вказав Позивач, Відповідач здійснив оплату товару, який був поставлений за наступними Специфікаціями та видатковими накладними:
Специфікація №18
- №ГІ-0000313 від 10.08.2020 на суму 26661,60 грн;
- №ГІ-0000415 від 03.09.2020 на суму 79984,80 грн;
Специфікація №3
- №ГІ-0000173 від 14.07.2020 на суму 130500,00 грн,
- №ГІ-0000312 від 10.08.2020 на суму 287100,00 грн,
- №ГІ-0000365 від 19.08.2020 на суму 26100,00 грн;
Специфікація №9
- №ГІ-0000175 від 03.07.2020 на суму 87864,00 грн,
- №ГІ-0000270 від 27.07.2020 на суму 199566,00 грн,
- №ГІ-0000234 від 28.07.2020 на суму 243966,00 грн (частково на суму 234,00 грн),
- №ГІ-0000220 від 29.07.2020 на суму 87864,00 грн.
Специфікація №20
- №ГІ-0000368 від 27.08.2020 на суму 72000,00 грн,
- №ГІ-0000369 від 27.08.2020 на суму 144000,00 грн,
- №ГІ-0000269 від 03.09.2020 на суму 288000,00 грн,
Специфікація №22
- №ГІ-0000505 від 02.10.2020 на суму 91104,00 грн.
Відповідач не оспорив факт оплати у вказаній сумі і за вищевказаними накладними.
Вважаючи, що неповною оплатою вартості поставленого товару Підприємство порушило права Товариства, останнє звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Під-приємства 1562567,60 грн заборгованості по розрахунках та пені.
Матеріалами справи стверджено, що заборгованість в сумі 1054617,60 грн, яку Позивач просить стягнути з Відповідача утворилась внаслідок неоплати товару за наступними видатковими накладними:
Специфікація №18 від 06.2020:
- №ГІ-0000266 від 28.07.2020 на суму 162360,00 грн,
- №ГІ-0000426 від 15.09.2020 на суму 26661,60 грн,
- №0000506 від 17.09.2020 на суму 79984,80 грн,
- №0000687 від 18.11.2020 на суму 53323,20 грн.
Специфікація №3 від 11.06.2020:
- №ГІ-0000235 від 28.07.2020 на суму 130500,00 грн.
Специфікація №9 від 11.06.2020:
- №ГІ-0000234 від 28.07.2020 на суму 243732,00 грн.
Специфікація №20 від 04.07.2020:
- №ГІ-0000504 від 17.09.2020 на суму 72000,00 грн,
- №ГІ-0000427 від 21.09.2020 на суму 144000,00 грн.
Специфікація №22 від 28.07.2020:
- №ГІ-0000430 від 02.10.2020 на суму 136656,00 грн.
Специфікація №8 від 11.06.2020:
- №ГІ-0000628 від 18.11.2020 на суму 5400,00 грн.
Як вже зазначалось, рішенням від 03.01.2023 господарський суд Житомирської області частково задоволив позов.(т.3, арк.справи 43-49).
Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення в частині стягнення пені змінити, з огляду на наступне:
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом даного спору є заборгованість та штрафні санкції за договором поставки.
Колегія суддів зауважує, що Товариство оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення пені та просить в решті залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначені обставини зумовлюють необхідність перегляду рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення пені
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.(ч.1 ст.549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що п.7.2 Договору передбачено, що за порушення строків проведення остаточного розрахунку з оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день невиконання зобов'язання.
Як встановлено судом першої інстанції, через невчасну оплату за поставку товару згідно Договору №217 ДК у Відповідача утворилась заборгованість в сумі 1054617,60 грн, на яку була правомірно нарахована пеня в сумі 78582,29 грн.
Стосовно прийнятого до розгляду 08.12.2022 місцевим судом клопотання Відповідача про зменшення пені (т.3, арк.справи 21-25, 27) колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.10 ч.2 ст.182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Матеріалами справи стверджено, що підготовче провадження у справі було закрито 16.11.2022, про що судом постановлено відповідну ухвалу. Закриваючи підготовче провадження та призначаючи справу до судового розгляду по суті, суд вказав про вчинення ним всіх необхідних процесуальних дій, передбачених ч.2 ст.182 ГПК України, для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі.
Відповідно до положень ст.207 ГПК України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Право на вчинення процесуальних дій, згідно ст.118 ГПК України, втрачається із закінчен-ням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли ним Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесу-альна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
За змістом статей 118, 119 ГПК України законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд мас чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020у справі №910/15481/17).
Згідно зі ст.233 ГПК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'я-зання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст.233 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) та ч.3 ст.551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст.86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Отже, Верховний Суд в постанові від 23.02.2023 у справі №905/1677/16 констатував, що застосоване у ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустой-ки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Правовий аналіз вищенаведених норм надає колегії суддів підстави стверджувати, що після закриття підготовчого провадження, на стадії розгляду справи по суті - суд першої інстанції неправомірно прийняв до розгляду клопотання Відповідача про зменшення пені, хоч повинен був залишити його без розгляду.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що господарський суд вправі і без заяви сторони застосувати своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України.
Тому, розглядаючи можливість зменшення розміру пені апеляційний суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, перебування підприємства Відповідача в управління Державного концерну «Укроборонпром», ступеню виконання зобов'язання боржником, незначності прострочення виконання, відсутності негативних наслідків порушення зобов'язання.
Апеляційний суд також враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання.
З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності та сталу практику Верховного суду зі стягнення пені, колегія суддів дійшла висновку, що зменшення розміру пені на 50% з оплачених видаткових накладних відповідає оптимальному балансу інтересів сторін. З огляду на це, апеляційний суд зменшує розмір пені, яка підлягає до стягнення за сплаченими видатковими накладними на 6917,61 грн.
Щодо зміни розміру пені за неоплаченими видатковими накладними, колегія суддів вважає, що зменшення її судом першої інстанції на 70% не має правових підстав. Як стверджено матері-алами справи, спір між Позивачем та Відповідачем виник ще в 2020 році, крім того, матеріали справи не містять, а Відповідачем не подано доказів повного погашення заборгованості станом на дату розгляду справи в суді першої чи апеляційної інстанцій. З огляду на викладене та вра-ховуючи незначний розмір пені в порівнянні із сумою основної заборгованості, колегія суддів вважає, що сума пені, нарахована за неоплаченими накладними підлягає задоволенню в повному розмірі. Відтак, загальна сума пені, яка підлягає до стягнення складає 71 664 грн 69 коп.
Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
За наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства, колегія суддів вважає, що наявні підстави для її часткового задоволення та зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з підстав ст.277 ГПК України через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених в рішенні, що призвело до ухвалення частково необґрунтованого судового рішення.
Керуючись ст.ст.34,86,232,233,240,275,277,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» на рішення господарського суду Житомирської області від 03.01.2023 у справі №906/664/22 задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 03.01.2023 у справі №906/664/22 змінити в частині стягнення пені.
«Стягнути з Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» (69035, м.Запоріжжя, вул.Брянська, 15, офіс 25, код ЄДРПОУ 41071921) 71664,69 грн. пені».
В решті рішення залишити без змін.
3. Стягнути з Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» (69035, м.Запоріжжя, вул.Брянська, 15, офіс 25, код ЄДРПОУ 41071921) 2262,67 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідного наказу.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
6. Матеріали справи №906/664/22 повернути господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Бучинська Г.Б.